Мова не нагодує
| « | Рівень журналістики в Україні:
Клятий шоколадний барига! |
» |
Мова не нагодує (варіанти: Займайтеся ділом, а не мовою; Мову на хліб не намажеш) — логічна помилка деяких громадян України, яка полягає у хибному зважуванні ефективності мовного фактору у довільній справі.
Суть
Звернімо увагу відразу: питання не стоїть у тому, чи мова таки нагодує (чи ні) — бо ні, ліл. Питання лише в тому, чи можна спокійно займатися і ділом, і українською мовою, з огляду на ОБСТАВИНИ.
Логічна хиба полягає в підміні понять і створенні опудала (підставного твердження, яке начебто пов'язане з основним, а насправді ніразу). Мовляв, какая разніца, як виступає політик у публічному просторі, головне те, щоб він говорив «по ділу». Те, що треба говорити і по ділу, і українською, особа до уваги не бере.
Та хєр із ним, мова взагалі не йде про те, по ділу чи ні говорити, а лише про мову цього говоріння. Нащо воно лізе зі своїм «Займайтеся ділом, а не мовою» — не зрозуміло.
Меметизація
Фраза стала мемом після заяви Мосейчук в ефірі «Право на владу» на Г+Г прямо отак от: «Мова не нагодує». Це знову ж підміна понять, адже мова і не має годувати. Так само не нагодує гідність, гігієна, та навіть похід у туалет і секс не нагодують — так нахуя це тоді робити, так, Наталю?
Сама Мосейчук потім вертіла сракою, бо вона, мовляв, лише цитувала Євгена Черняка (ще й Скрипін за Наташу заступився), але Черняк відмазався і сказав, що ніколи такого не говорив. Отака хуйня, малята.
Усе-таки нагодує?
І попри все, мова нагодує. Бадабум-цсссс.
Чому? Бо власна мова певною мірою захищає населення тієї чи іншої країни/території. Як казали ще римляни: «Чия мова — того і влада». Актуально це і для нас. Український ринок праці — це 40 млн людей, а російськомовний — 300 млн, 200 з яких живуть у більшій сраці, ніж українці, і готові понаїхати сюди і зайняти твої, аноне, робочі місця. Тому вимога знання української для сфери обслуговування відсіює тих, хто не готовий її вивчити, знижує конкуренцію на ринку праці й підвищує твою зарплату, якщо вже там працюєш.
Ба більше, вимога вести бізнес українською в Україні чи мати українськомовні версії сайтів/меню/видань забезпечує роботою купу народу лише завдяки рідній мові. Не було б вимог закону — не було б роботи.
Навіть якщо ти крутий айтішник чи працюєш на іншу сферу міжнародного ринку, то наявність мови впливає на тебе через дві попередні категорії людей, які отримують купівельну спроможність (або додаткову купівельну спроможність, приблизно х2 у сфері послуг) і наповнюють нею ринок, змушуючи міжнародні айтішні фірми викладати трохи, але більше на твоє утримання.
Тож в уявленнях здорової людини пацієнти з принциповою російськомовністю перетворюються з ідеологічних ворогів на звичайних ідіотів, які борються за пониження собі (і біс з ними), але й разом з тим нам зарплати. Дивно, якби ми їх любили.
Див. також
| |||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||
