Комплекс перекручування української
|
| « | Краще говорити тією мовою, яку знаєш краще, ніж соромитися. | » |
— Приклад із реального життя |
| « | Мені подобається українська мова, а тому я не хочу її перекручувати. | » |
— Ще один |
Комплекс перекручування української — переконання громадянина України в тому, що краще вже говорити російською, ніж поганою українською — «перекручувати» її. Форс іще совєцьких часів.
Становлення
Річ у тім, що за Совка в українському мовному середовищі російська позиціонувалася як мова цивілізаційного рівня, і оволодіння нею вважалося поважним і солідним. Тоді як оволодіння українською, вторинною мовою, вважалося справою даремною.
Активною побутовою підтримкою ставало те, що всі масмедіа та діяльність велися практично російською. Все, що було українською, поступово зводилося до етнічності, яка, згідно з совєцькою філософією, мала з часом відпасти як фактор. Звідти ж, до речі, і переконання, що «українською не може бути нічого серйозного — це неможливо сприймати». Таким чином людина, яка походила навіть з україномовних районів, не була суспільно вмотивована робити жодних зусиль для покращення рівня української і опанування грамоти. І не робила їх.
Уже у пізньому совку, коли «старе село» або було зачморене голодом, або просто вимерло в 50-х, грамотне володіння українською як компетенція вважалося атрибутом чи то викладачів української, чи то якихось львів'ян. Була, звісно і нечисельна купка культурної інтелігенції, яку основна маса дружно стібала. Нав'язувалося сприйняття опанування української, як зараз сприймається щось фендомне (анімешництво, вархаммерство), типу: «Навіщо ти на цю хрінь життя витрачаєш? Краще чимось корисним займись, російську вивчи, наприклад».
Самопідтримка
Розвитку й збереженню цього комплексу активно сприяє інерція в українських спільнотах. В основному форс грає на панічному страху українців до осоромлення як постколоніального народу. Тобто ніхто не хоче, аби інші запалили, що він займається чимось несолідним і непотрібним.
Часто особа, яка має такі переконання, не знає російську краще за українську, чи навіть взагалі добре. Просто нам до Росії далеко і порівняти ніхто з них не може. А українську знає на рівні суржика і може порівняти з літературною мовою. Поступово такі часи проходять разом з доступом до інтернету.
«Не треба їбати труп»
Деякі особливі інтелектуали-негативісти взагалі використовують відмовку «не треба їбати труп», маючи на увазі, що українську літературну мову з літератури й кіно треба викидати, бо ніхто нею не розмовляє вживу, і заміняють її на суржик, який є радше комічним покручем, а не на реальні українські діалекти.
«Краще сказати російською»
Побутує також відгалуження, що якщо в українській нема зручного способу щось пояснити (а насправді мовець його просто не знає), то краще вже сказати цю частину російською і не соромитися. Йдеться не лише про зросійщене цитування, а й про термінологію та «високу мову». Ясна річ, що все це є українською. Просто поки що воно ще не стало здобутком масової культури.
Як бути?
Насамперед треба відкинути основну логічну хибу комплексу про те, що внаслідок поганого знання української маємо спілкування російською. Навіщо? Хто сказав? Може вже краще інґліш?
Ви мовець
Якщо ви мовець, то відкиньте привитий совдепом сором і просто сміло говоріть українською. Можливо, вона у вас і справді не дуже, але це не страшно. Дивіться фільми, читайте, можливо навіть спробуйте в переклад на українську. Якщо все зовсім погано, то знайдіть якісь курси. А головне — коло спілкування. Українськомовні Фейсбук і Ютуб цілком собі є, і є багато профільних спільнот.
Усіх, хто знецінює ваші потуги спілкування українською, можете слати в одному напрямі. Ці люди не зацікавлені у вашому успіху, а лише хочуть поглибити ваші комплекси.
Ви оцінюєте
Якщо ви маєте вплив на такого мовця, змінить філософію абсолютного оцінювання на відносне. Тобто оцінюйте не саму мову мовця взагалі, тим самим поглиблюючи його комплекси, а його прогрес. Якщо він прагне до покращення мови, читає антисуржики, намагається говорити, то він молодець.
Досвід спільнот
Всеукраїнський Міцурукі
Філософія відносного оцінювання була частиною стратегії українізації клубу Міцурукі. Кожен регіон, спільнота людей та людина могла обрати свій рівень старту і прагнень в напрямі українізації. Так вдалося досягти певних результатів, зокрема створити українськомовні бесіди в Одесі, Запоріжжі та Харкові, а також залучити до спільноперекладу багатьох новачків, які не завжди були одразу хорошими адаптаторами, але панувала атмосфера прагнення до цього.
З часом сформувалася спільнота людей, які не були зацікавлені в поширенні українізації, вони влаштували змову, привласнили спільноту і змінили принцип оцінювання на старе добре абсолютне: або якісною українською, або ніяк. На жаль, але передбачувано, більшість новачків обирає ніяк.
Див. також
| |||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||
