Смайл
Смайл (також emoticon від “emotion icon”) - ідеалізовані личка, які корчать одну й ту саму гримасу. Неминучі супровідники тексту переважно на форумах, чатах чи соціальних мережах. Власне, відчуття особистої заплутаності з'являється тоді, коли кажуть, що смайли — первинно не далі ніж знаки пунктуації, як “?” чи “!”. Стає на місця все лише тоді, коли враховувати, що і “...” - теж знак пунктуації, іноді так само ненависний як і смайли.
Використовуються у випадках, коли про щось дійсно зрозуміле мова не йде, а передати емоцію якось треба. Іншими словами, якщо повідомлення написане з гумористичною метою, а смішного в ньому нічого нема, то воно виглядає десь так: “ну ти ж мене знаєш)))))))))))))) ))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))”, а то і довше.
Розвиток
Що там, якщо у 80-их їх навіть намагалися впровадити у типографію. Та чи то після уявлення газет майбутнього, які були б схожі на сучасний середньостатистичний блоґ дівчини-підлітка, чи то після їх популяризації, як засобу спілкування типових дівчат-підлітків, експансія смайлів припинилась. На щастя. А між іншим, в історії відомо кілька випадків ще раніше, коли використовували чи пропонували використовувати знаки пунктуації, що б відображали емоції. Тим часом, Юнікод вже реалізував таку можливість символами “☺”(U+263A) та “☻”(U+263B) — біла та чорна усміхнені пики відповідно. Зараз ця функцiя втулена до Microsoft Office, набравши смайл на клавiатурi вiдбудеться автозамiна на “☺”.
Своєрідним шоком для мовців та дизайнерів стала з'ява смайлів-картинок, а потім і смайлів-анімацій. Останні викликали непосильний фейспалм у значної частини інтернет-авдиторії, у зв'язку з чим звісно ж і стали популярними. Тут вже нема стилів, а є прості усмішки-обличчя - найбільш схожі на нормальний колір шкіри, втім це не зупиняє від використання червоного для люті та ненависті, та зеленого для хто зна ще чого. Тепер цi веселi мордочки радують користувачiв сматрфонів та айфонів, адже набравши в СМС-повiдомленнi “:-)” чи “:)” око юзера порадує приемний смайлик графiчного дизайну.
Українці, як завжди забажали виділитися з загальної маси і замутили собі “~” - оселедець чи “}” - вуса для козаків та “*” - квітку для панянок, збазувавши це все на американському стилі. Тобто, було: “:-)”, стало: “~:-)” та “*:-)”. Однак, щодо оригінальності останньої ідеї пруфів не буде.
Прогресуючим захворюванням мозку у смайлофаґів є використання у мережах країн СНД смайлів типу “)))))))))))” та “((((((((((” для демонстрації багатократного підсилення емоції, зображення на смайлах-картинках та смайлах-анімаціях не просто емоцій, а різних рухів, взаємодій, як то танці, секс, чи гамселення молотком та віддзеркалення смайлами картинок взагалі ((__!__) - дупа, (. Y .) - цицьки). Втім останнє було ознакою новизни ще років 10-15 тому і поступово трансформувалося у складні смайли та злилося з ASCII-артом.
Крім уього цього, смайлохейтерам ще доведеться з миритися з тим, що їх улюблений Фрустрейшн і Тролфейс це теж смайли.
Наразі смайли потихеньку відходять в небуття, їх замінили стікери та емоджі.
Два стилі
Існує 2 види текстових смайлів — стилю американського, які необхідно читати повертаючи голову на 90° та японського — для їх читання знущатися над шиєю не потрібно. Точно не відомом, чому все саме так, але не інакше. Та за загальною думкою — початком для американських смайлів стала рот-дужка(“)”), а для кавайних японських — око-степінь(“^”), а далі за вигадками. За іншими уявленнями азійські смайлики виникли у зв'язку зі схожим зображанням облич у аніме та манзі. Тож, щодо основних елементів самих смайлів. Американський стиль: “)” - усміхнений рот, “|” - беземоційний рот, “(” - сумний рот, “D” - дуже усміхнений рот, “P” - рот, показуючи язика, “O” - здивований рот, “-” - ніс (використовується рідко), “:”, “8” чи “=” - очі, “;” - підморгування. Аналізуючи японські смайли, може й не дивно, що для заходу характерна зміна роту для вираження емоцій, а для сходу — очей: “^” - око, “-” та “=” - примружене, чи стомлене око, “O” та “o” - здивовані очі, “~” - моргаюче око, “'” чи “”” - задоволене око, “(” та “)” - контури обличчя, “_” - рот, “.” - , “o” - рот, який сміється. Втім, цими елементами побудова смайлів не обмежується. Емоція\стиль Американський Японський Посмішка :-) :) =) (^_^) Сум :-( :( =( (;_;) Сміх :-D :D =D (^o^) Здивування :-O :O =O (O.o) (o_O) Лють >:O >:( (>x<!) (\_/) Підморгування ;-) ;) =) (^_~) (^_-)
І що це має означати?
Де-інде використовується дивний стиль з руками, що позначаються як “<” та “>”: <( ^.^ )>, <( -'.'- )>, (.ㅅ.). Для особливих почуттів, що набули світового значення і не передаються серез стандартні емоції, використовують особливі комбінації знаків. Смайл Значення -_\\ Фейспалм ಠ_ಠ Здивування ಠ益ಠ Фрустрація [:||||||:] той самий фейспалм, тільки жартівнику-слоупоку (символ досвідченого бояніста) ¯\(°_o)/¯ потискання плечима з незнання Втім, маємо кілька прикладів національних стилів, що не дісталися світового визнання. Такими є смайли з корейських ієрогліфів, на приклад, ㅇㅅㅇ, <@>___<@> чи ㅇㅂㅇ. А подивившись на арабські літери, можна збагнути, що ніяких смайлів насправді і не потрібно:
ﺖ - [t] наприкінці слова
ﻩﺏﻩ – окрема [b] між двома окремими [h]
|