Кубанський діалект
|
Кубанський діалект — один з діалектів української мови. Історично сформувався після заселення козаками-втікачами з Задунайської Січі Приазов'я та Кубані в 19 ст. Фактично основою розвитку діалекту стала українська мова 18-ого століття. Сильно підлягав і продовжує підлягати впливу москальського діалекту. Наразі діалект поволі вимирає і залишається лишень у вжитку серед старих мешканців станиць та в пісенній творчості народних колективів.
Виникнення
Екскурс в історію
У 1779 році було підписано Айнали-Кавакську конвенцію між Московією та Османською імперією, за якою Порта зобов'язувалася не чинити перешкод запорожцями, які висловлять бажання повернутися на батьківщину і подалі від московських кордонів переселити тих, хто відмовиться перейти на бік Московії. Тим московський уряд вимагав виселити запорожців з Бугу, на що султан наказав запорожцям перебувати на Січі у гирлі Дунаю (Задунайська Січ). Козаки завжди господарювали на вольниці, з чого й жили, а в Січі знаходилась їх десь десята частина.
За фірманом турецького султана запорозька старшина мала оселитися в Адріанополі, а рядове козацтво — у Румелії малими групами. Переселення почалося в серпні 1779 року. Проте здійснити переселення Запорозького козацтва до Румелії остаточно не вдалося, бо в цьому не були зацікавлені ні козаки, ні турецька держава. Запорожці зобов'язані були нести прикордонну службу, брати участь у каральних походах турецьких військ проти болгар, сербів (1815-16), греків (1821), румунів (1821-22) які боролися за свою незалежність. Не бажаючи миритися з цим, частина козаків переселилась на Кубань, влившись до складу Чорноморського козацького війська.
На початку московсько-турецької війни 1828—1829 років Стамбул наказав задунайцям виступити проти Московії. 18 травня 1828—1829 року півтори тисячі козаків на чолі з кошовим отаманом Йосипом Гладким, захопивши військову канцелярію та скарбницю, перейшли під Ізмаїлом на бік московської армії. Через зраду Й.Гладкого турецький уряд жорстоко розправився з задунайцями. Близько двох тисяч козаків разом з наказним гетьманом І.Баланом було заарештовано, ув'язнено та вбито, а січові укріплення та церкву зруйновано і спалено. Після закінчення війни царський уряд поселив запорожців на Азовському узбережжі, сформувавши з них Азовське козацьке військо.
З 1850-х років азовців почали примусово переселяти на Кубань. Невдоволені цими діями царського уряду, козаки підняли повстання, яке московські війська жорстоко придушили. На підставі указу від 11 (23) жовтня 1864 року Азовське козацьке військо було розформоване, а козаків переведено в селянський стан.
Балачка
Таким чином козаки опинилися на Кубані, поширивши туди український побут, культуру та традиції. Впродовж історії кубанський діалект неодноразово підлягав впливу москальського. Це відображено в лексиці, куди і сучасна політика Московії поступово напхує москалізми. У той же час фонетика діалекту майже не змінилась.
Під час національно-визвольних змагань двадцятих років ХХ-ого століття УНР вела перемовини про входження Кубані до складу Великої України.
Первинно слово «балачка» (народна назва кубанського діалекту) мало образливий та зневажливий характер. Після розпаду Радянського Союзу термін «балачка» використовують для мови та діалектів, які поширені в козацьких територіях, головно на Кубані, Ставрополі та на Дону. Існують різні районні варіанти балачки — Кубанська, Донська та Гірська балачка.
Діалектні відмінності
Діалект законсервував у собі українську розмовну мову кінця 18 століття, коли відбулося переселення предків кубанців, запорізьких козаків, на Кубань, проте не має практично жодних розбіжностей із літературною українською мовою. У рамках русифікації, аби розірвати зв’язок із запорізьким минулим кубанців та українською мовою, з політичних причин вважають і наполягають на тому, що діалект є діалектом міфічної російської мови або навіть окремою мовою, тому йому нав’язують російську абетку та правопис. Тому, наприклад, пишуть "суббота" замість "субота", хоча чується лише один звук [б]. А ще в кубанському діалекті дуже багато москальких лексичних запозичень, зате зберіг багато категорій, якими обділений москальський діалект.
Приклади кубанського діалекту
| « | А грэць його зна! У нас в станыци на нэй кажэ багато людэй, хоч потрошкы йийи и забувають. Ось и я вжэ нэ вмию дужэ швыдко балакать, так, дви-тры фразы кажу, нэ бильш, писля на москальськый пэрэстрыбую, бо и в Краснодари дужэ довго вчився, а колы в станыцю вэрнувся, багато позабував. | » |
— |
| « |
Ой годы нам журытыся, |
» |
— |
Сучасний статус
Нині діалект перебуває в стані цілеспрямованої москалізації, бо на Кубані не має жодного офіційного визнання. Його статус прирівняно до діалектів "російської мови". Лексика має чимало москальських запозичень, натомість фонетична система та найуживаніші слова лишилися недоторканними. Через низький соціальний статус сфера вживання кубанського діалекту обмежена літніми станичниками, молоддю майже не вживається. У творчості вживається перш за все у виконанні пісень, як місцевими станичними колективами, так і, наприклад, краснодарським фольк-гурт "Ятришник" чи Кубанським козачим хором.
Дещо варте уваги
- Враховуючи те, що московська політика перепрямувала писемну форму кубанського діалекту з наддніпряно-західної на московський вид української абетки, займенник "її" у книжках діалектом написано як "йийи". Збоченці.
Див. також
Посилання
Примітки
| |||||||||||||||||||
