Спільнопереклад «Міцурукі»

Матеріал з Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Файл:31329d2364906edacf9a98ce84071a.jpg
Один з відомих предметів ґенґбенґу.

Спільнопереклад - вид перекладацької діяльності, який використовується в клубі "Міцурукі" (і не лише, як кажуть) для ознайомлення прийшлих звідусюд школярів з українізаційною діяльністю. Його продукти не призначені для перегляду і критичного осмислення, головне - це демонстрація новачкам процесу та моральне об'єднання спільноти.

Суть

Згідно з політикою самої організації, у Міцурукі кожен міг і може робити переклади тієї якості, якої може забезпечити. Це організація спрямована на надання можливостей тим, хто хоче. Це, в більшості випадків, сприяє мотивації людини до розвитку.

Практика ще київського Міцурукі показує, що якщо людину в щось таке занурити, то дуже висока частка навіть вихідців із росмовного середовища стає духовно пов'язувати себе з якоюсь українською реальністю. Тут грає на руку ефект участі. Людині хочеться захищати те, в що вона вклалася - не могла ж вона бути тупою і вкласти сили в нічого.

І якість тут грає найостаннішу роль. Головне позбавити людину комплексів. Програмне гасло "краще українською хоч якось, ти вже молодець" навідміну від традиційного підходу українських патріотів "якщо не на рівні шевченка, то і ніяк не треба. іди і продовжуй робити російською". В другому випадку людину фактично відшивають і ми її втрачаємо.

Очевидці доповідають, що вплив нейтрально-позитивний. Відсутність вимог сприяє тому, що учасником може бути будь-хто. Головне, що робить СП - зачіпляє людину. Вона осмислює факт перекладу на українську і наявність руху, який цим займається. Далі вона може почути критику і почати виправлятися, якщо їй це цікаво. Спільнопереклад та подібні ініціативи, хоч і не у 100% випадків, але підштовхують до співпереживання і асоціації себе, врешті певного рівня українізації. Він буває різним, але це вже питання підходу.

Процес

Файл:1602489277.27963-.png
Кадри зі студії під час перекладу серії

Роботу веде редактор, який запрошує всіх бажаючих взяти шматок серії і перекласти його. Варіантами в Міцурукі був переклад - англійської або російської для тих, хто англійську не знає. Кажуть це для того, аби всі могли взяти участь. Потім редактор збирає перекладене і зшиває це в єдине ціле.

Приклади

  • Роботи всеукраїнського міцурукі в цілому
  • Великий О - нібито найкращий приклад

Склад перекладачів Великого О: "Переклад: Andrii Hryshaienko, Muheidehunde, : (Loliolio), Volodymyr Pavlyna Mj, :fire:☼Ќɨɲǥ ๏ƒ ţh€ $µɲ☼:fire:, ° sonya °, Jacob SV, Vaallar Intalion, Андрій Чужа, Андрей Швайка, Ярило Стас, Redhead Terrorist, Девочка Зефирка, Сандра, НеАлександр неЧеловеческий, Єнот, C2H5COOH, Kamateru, POLLANNA, Misha Roy, Michael Sokol, D Y, Саня, Влада., Марина Харченко, Антон Комісарук, DesuJanai, Кусака, Lil Cake, Valichelo, Артёмка, Ревнивая Телка Пиздец, Outlander"

Дискурс

Файл:Photo 2020-10-13 07-09-28.jpg
Ой-вей!

Спільнопереклад породжував твори порівняно низької якості перекладу. Однак, він і не був орієнтований на виготовлення продукції для перегляду. А тому поряд з роботами деяких "команд", які такі наміри мають і мають ту ж якість, результати виглядають осмисленими. Таким чином неможливо серйозно говорити про якість робіт міцурукі (і особливо масових) і щось аргументувати її оцінкою. Вони робилися для розвитку самих учасників перекладу. Деякі з них зарозвивалися так далеко і досягли такого рівня, що стали зарозумілими аніме-хуячами і зрадили Міцурукі.

У хуячів взагалі бомбить від цього явища. Так наче у одного тайтлу може бути лише один переклад, який всі зобов'язані дивитися. Так наче порушення правопису української мови в довільній точці всесвіту - це магнітний генератор переворотів Тараса Шевченка у труні і ентропія усього континіуму відразу зростає. Решта ж (включно з Куркою) дивиться на речі більш практично: штука працює для того, для чого призначена. Аве капіталізм.

На думку Курки, треба розрізняти два процеси: конверсію і утримання. Якісні роботи це лише утримання. Ними займаються відповідні об'єднання, які були для цього створені. Вони націлені на тих, хто і так вже живе в "україномовній реальності" і практично безглузді для решти. Російськомовні школярі, пішовши на український фільм, в більшості випадків лишаються російськомовними навіть після сотні таких фільмів. Для них це "радной язьік бабушкі".