Сучукрліт
Сучукрліт (іноді скорочується до слова сучка) — формально, скорочення від «Сучасна українська література». Неформально, зазвичай так зневажливо називають низькоякісну художню літературу деяких авторів, які вирішили, що поверхнево сприйняті модерністські і пост-модерністські прийомчики автоматично роблять їх класними письменниками (що не так). Бидло також нарікає на перевантаженість сучукрліта цими самими прийомчиками (як у попередній версії цієї статті). Але думка бидла мало їбе освічених людей. Вату ж не влаштовує, що сучукрліт написана мовою клятих укропів, лише за цим фактом вони не визнають нашу сучасну літературу. Та думка вати не їбе взагалі нікого.
Можливо, єдина більш-менш адекватна претензія до сучки, що сучукрліт надто "елітарна" й не може в масліт. Про брак масліту погодитися можна. Багато сучукрліт-авторів хочуть зразу бути Джойсами, тимчасом широкому загалу радше хочеться Понсонів дю Терайлів і Еженів Сю, чи ще якихось Пратчетів. Ба більше - українськими Джойсами їм навряд бути вдасться, а от до Терайля може б і дотягнули.
А загалом - література як література. З купою малоякісного лайна, як і всюди. Типова література малої нації, лише трохи дужче акцентована на експериментальності та боротьбі з класикою, якою в нас був нечитабельний соцреалізм.
Ну і звісно дуже псує естетичне задоволення гончарівка.
Чи є сучукрліт графоманією?
Спершу визначмося, що є графоманія. Графоманія - це коли не вмієш писати і твої тексти ніхто не читає, хіба крім інших графоманів (аби обмінятися погладжуваннями) і твоєї мамці. Графоман - людина, яка багато пише, однак не вміє писати і не хоче вчитися.
Отже, якщо ви якийсь умовний Любка, котрого книжки видаються, їх купляють і (либонь) читають - то ви вже не графоман. Імовірно ви поганий письменник. Але точно не графоман.
Тому авторів сучукрліт, поготів комерційно успішних, не можна назвати графоманами. Не подобається - не читай (підр). А як не подобається професійно - розкажи аргументовано, чому. Хороша критика покращує літературу.
А що, власне?..
Якщо ви дійсно хочете урозумітись шо воно таке являє собою сучукрліт, прочитайте наступну цитату з книжки Юрка Іздрика, одного з десятків (а може навіть сотень) сучукрлітівців: «Я чомусь не здивувався, хоча ці смагляві невиразні азійські типи (східні чи південні), які продають на наших базарах штивні накрохмалені гвоздики, та ще — приторговують наркотиками і краденими автомобілями, та ще — розповсюджують екзотичні альковні хвороби, та ще, заанґажовані власною суб- та інфраструктурою, дбаючи про її виживання й ріст — чинять вбивства і ґвалти; ці типи, як правило, віддають перевагу нардам, або, в гіршому випадку, розписують партії преферансу, а тут були шахи (що само по собі ще ні про що не свідчило, але відсилало нас до більш древніх, — аніж просто якісь там дагестанські чи курдські — традицій, до міцно забутих культур, ба навіть і світів, — про структуру яких вже мало що могли сповістити розкреслені на клітки квадратні, круглі та хрестаті поля, — а заразом попереджало про набагато серйознішу загрозу, аніж, скажімо, випадкова смерть від чеченського ножа, чи навіть виняткові тортури ендурських ентузіастів — загроза теж була древньою і забутою, і ввижалося в ній справжнє, ще не звульгаризоване блідою європейською уявою обличчя диявола), та я чомусь, як було уже ска-
ФІГУРИ зано, не здивувався, а перелізаючи через балюстраду тераси, хотів було зіскочити додолу на єдину вільну місцинку, що виднілася коло бритоголових, та раптом послизнувся, вхопився за колону і з'їхав по ній униз просто на тих двох, просто на їхню шахівницю, від чого та з тріскотом упала, а фігурки розсипалися по підлозі. » — Юрко Іздрик, „Воццек“
Що ж таке сучукрліт?
Зазвичай - звичайний кітч.
Кітч - це коли береш з чогось класного і трендового приклад, а робиш некласно.
Це якщо коротко. Більше читайте у вікіпідорів.
То в чому суть? Письменників зараз повно (як завжди), а от якісних - фуя з два. Ну добре, три. От і публікують видавництва що в око впаде, бо хто влучно "вистрілить" з авторів невідомо. До того ж завжди може попрацювати редактор і зліпити з лайна цукерку.
Дуже точну характеристику того, чим є сучукрліт, можна знайти в наступній цитаті:
| « | І паки, і паки, - засопів літописець Нестор. – Оно мисліт: авангард – се єгда хто первий опишет міньєта лібо акт скотоложества. Нашкребе сцишка без ком, надмехошеся, аки булька з носа: "Авангард!"
Аз всю жизнь писав без ком, мона сказать, їдним словесом і нічого з себе не корчу. А то начепить модного суфікса, скривить кислую твар і ся страждає. Гдиби імать му, аки доробла, моцну женщину для лобизань і прочих деліцій, і весь авангард пройдет внет купно з прищами і желанієм писать, сиріч рукоблудствовать. |
» |
— Володимир Даниленко, «Дзеньки-бреньки» |
Точна характеристика не в тому, що стверджує автор (доволі примітивні судження берегині). А в самому факті, що автор так висловлюється. Бо ж відомо, що найбільше сучукрлітівці люблять обсирати інших сучукрлітівців, - що й пречудово демонструє цитата вище.
Представники течії
Течія сучукрліту налічує багато відомих представників і щороку їх стає все більше, бо вони розмножуються брунькуванням, як гопники. Серед найвідоміших:
- Юрій Андрухович - патріарх сучукрліту
- Оксана Забужко - польова дослідниця українського сексу в рамках сучукрліту
- Ірена Карпа - секс-символ сучукрліту
- Сергій Жадан - анархіст сучукрліту
- Любко Дереш - міфотворець і наркоман сучукрліту
- Юрій Винничук - галицький письменник руками, відомий відвертою еротикою в текстах, неадекватним проф.галичанством, тролінгом кацапомовних і віршем "Убий підараса".
- Марія Матіос
- Люко
ЗашкварДашвар - тітонька, бальзаківского віку. В своїх романах пристойно балансує між драммою та чорнухою. - Ірен Роздобудько - ніяк не роздобуде собі ну хоча б якесь звання.
- Олесь Ульяненко - порнограф сучукрліту, нещодавно став дуже відомим завдяки скандалу навколо НЕК (вже не знаходиться в тридевимірному просторі сучасності, бо переліз у четвертий вимір та так там і залишився.)
- Макс Кідрук - рівненський фантаст та триллерописець. Непогано знає свою тему.
- Брати Капранови
- Дмитро Лазуткін
і ще з півтори сотні майстрів швидконабирання букв на клавіатурі. До речі, як істинний прихильник шари, чи то, халяви в інтернетах, полуркав якось на предмет халявного скачування книжок паньштва Капранових у двоїні - ніц, лишень за бабки. Отака вона, Сучукрліт. а от Оксані Стефанівні Забужко - зачОт! - її "Польові дослідження з українського сексу" як то «Польові дослідження з українського сексу»: Згода; Киев; 1996 зкачуються легко і невимушено з Библиотека Альдебаран Конкретно ТУТ Отакої.
Хто їх друкує?
Хто завгодно, майже всі видавництва України в тій чи іншій мірі друкували сучукрліт. Імовірно, найбільш плодовитим в цьому сенсі є видавництво Фоліо. У них є ціла серія „Графіті“, цілком присвячена сучукрліту.
Невже все так погано?
Звісно ні. Менше слухайте долбойобів, які гадають, що написати про мінет чи без ком - щось страшне.
Багато творів цілком можна читати і отримати від них задоволення. Загалом добрі книжки у Андруховича (вірші; романи до "12 обручів", виключно), Жадана (вірші, особливо ранні), Прохаська, Неборака, Ірванця. Беріть книжку та читайте.
В цілому ж, засилля авторів - це не так вже й погано. Рано чи пізно має спрацювати закон підлості, кількість перейде в якість, і серед купи графоманів з'явиться талановитий письменник, ім'я якого залишиться в історії. Ну а поки що... Маємо те, що маємо. В цілому ж, марксизм не працює, наркомане! Якість з'являється не з кількості лайна, а лишень як працювати над якістю.
Отже, ліпші автори з'являться, коли:
- читачі розвинуть естетичний смак і вимагатимуть більшого
- критика розвине професіоналізм й активніше та переконливіше шпетитиме неякісне
- письменники сприймуть письменство як ремесло, якого можна і треба навчатися
Див. також
| ||||||||||||||||
