Рідновір'я
« | Я — дитина Дніпра, Сонця, Грому, Ритм моїх почувань непростий: |
» |
— Л. Силенко |
Рідновір'я - сучасна спроба підняти з могили зомбі-труп старого слов'янського язичництва. Головна проблема в тому що 99 відсотків усіх правил, обрядів та ієрархій того самого старого язичництва втрачено і те, що намагаються впарити зараз - не більше ніж фанфік по твору який зник багато століть тому.
В чому проблема?
Проблема в тому, що оте саме, стародавнє язичництво, завдяки невтомній праці християнства та влади (від князів до комуняк), було фактично знищене. А так як язичники на теренах давньої Русі нічого не записували і не мали ніяких священних книг (раптово писемність принесли разом з християнством і записуванням якихось поганських молитов та обрядів ніхто з грамотних людей тоді не парився. Частину язичницьких обрядів християнська церква перепрофілювала собі на користь. А з часом вимерли і усі ті, хто по глухим селам щось там знали і вміли про справжнє язичництво.
Головні ідеї рідновір'я в XXI-му столітті не складні і зазвичай зводяться до:
- Християнство — жидівська релігія, з жидівським богом і жидівськими казочками про жидівських героїв.
- Наші (рідновірні) боги не вважають нас рабами божими; ми у них - Божі Діти; і вони не вчать нас бути слабкими ("підстав другу щоку)
- Жиди винищили справжніх слов'янських волхвів, але волхви помстяться на переломі ер; такий перелом (Риб та Водолія) вже настав
- Всі біди від жидів (іноді додають сюди рептилоїдів), а християнство - це той самий юдаїзм для гоїв (нежидів) - вони так і кажуть презирливо - "христосівці" чи "юдохристияни".
- Світові релігії є людиноцентричними й не придають такого значення природі, як це (напевно, по словам рідновірців) робили язичнцькі вірування, звідси й усі проблеми з екологією.
Рун-Віра
Рун-віра — як-би найдавніша арійська релігія, заснована на рунах [1], тайних письменах, зміст яких — "нетутешнє", тобто дане шляхом Божого одкровення, знання. Вона — від друїдів, прадавніх європейських сонцешанувальників, одним з яких спочатку був Рама. Рама, як я вже говорив, облагородив друїдські культи, але "сонячний" зміст цієї релігії зберіг. [2] Це не тривіальне язичництво, не "народна" віра, заснована на примітивному обожненні сил природи, а "висока" релігія, закон, даний "згори" [3]. Не маючи Святих Книг (бо давні словяни не записували обрядів за браком писемності), рідновіри проводять "обряди" на природі, яким їх навчають новоявлені "волхви". Українським варіантом рідновір'я є Рун-Віра з Пророком Левом Силенком, який в рядах фОшистського "Ананербе" вивчав таємні основи надЗнань, що натякає... [4] Значний епізод саме Рун-Вірі та її адептам - у книзі Юрія Михайловича Канигіна "Шлях аріїв". Автор доводить хибність приведених вище тез. Уривки з книги (без лапок) приводимо нижче.
Замість ретельно вивчати основи рідновір'я (це ж слід напружувати мозок, а де він?), школота матюжить на форумах в Отих Ваших інтернетах християн, закликає "бити жидів", "палити жидівські (православні) храми", ловлять усілякі лулзи від брудних анекдотів про священництво, перелюб серед чернецтва, розміщують фотожаби гомосексу серед християнських священників. Релігійні одкровення завжди складні, засновані на глибоких філософських принципах і нетривіальному розумінні дійсності. Тому вони вимагають "книжного" вчення, і звідси разом з релігійними канонами "згори" дається й писемність. Друїдам спочатку були дані таємні (руничні) письмена, зрозумілі лише жерцям, потім — ведичний санскрит і шрифт девангарі.
У легендарній країні Куш сповідували світлу, "сонячну" релігію, засновану на вірі в Трійцю [5]. Брахма, Вішну, Шива — ці божества складали нероздільну єдність, подібно до християнських Бога-Отця, Бога-Сина і Бога-Святого Духа. Згодом, коли частина аріїв мігрувала в Тибет і далі в Індію, їх релігія, злившись з місцевою вірою Дзен (джайнізм), дала світові буддизм (V століття до н. е.) — симбіоз прадавніх вірувань брахманізму й джайнізму. Він став однією з трьох світових релігій. Що ж до індуїзму, то ця релігія й нині залишається дуже близькою до арійського мітраїзму.
У Тибеті, справа набула іншого повороту. З одного боку, тут народився так званий ламаїзм, який є симбіозом буддизму, що прийшов сюди з Індії в IV столітті н. е., і монгольського язичництва. Ламаїзм взагалі пов'язаний з Шамбалою і прихильниками лівоарійської "Криги й Полум'я" — тими самими, до речі, яких гітлерівці вважали своїми духовними вчителями. Особливо слід відзначити ламаїстську секту Бон-по, яка вульгаризувала арійське віровчення, звела його до расистських уявлень про надлюдину і надрасу, покликаних "врятувати й облагородити" людство...
Але є й друга гілка, пов'язана з Агарті (духовним центром правоарійського крила). Це мітраїсти — представники "сонячної" релігії з її верховним богом Мітрою. Мітра — трансформований Вішну. Але Мітра не лише володар Сонячного Світла, а ще й любові та гармонії (санскритською Мітра означає також "друг"). У цій своїй іпостасі Мітра дуже близький до Ісуса Христа. Адже Христос, за Новим Завітом, — це Світло, це Любов, це Слово, що дає гармонію. І не випадково день народження Ісуса Христа — 25 грудня (Різдво Христове) збігається з днем народження Мітри (у персів народження цього сонячного Бога святкують 25 грудня)... Так от, на землі України арії принесли "сонячну" віру — мітраїзм. І він тут швидко прижився, став, якщо хочете, державною вірою Аратти. Імена божеств в Аратті були інші, але зміст віри той же, що й у країні Куш і пізніше в мітраїстському Тибеті.
Інакше кажучи, якщо тобі, безосе, зовсім нічого робити, а християнська церква здається занадто нудною,— ось тобі інші засоби страждати хуйнею.
Див. також
Посилання
Примітки
- ↑ Рун (санскр.) — "світло", "блиск", "блискавка"
- ↑ Маячня. Руни тут зовсім ні до чого. РУНВіра - це насправді абревіатура Рідної Української Національної Віри, заснованої Левом Силенком. Він взагалі полюбляв такі скорочення, типу "свяорпа" - "святиня оріянської памяти" (кладовище), РУН-тато (священник)та ін.
- ↑ Як, наприклад, закон Мойсея, канони Будди чи заповіді Магомета.
- ↑ Що натякає на фімозність автора статті. Взагалі-то Силенкові чого тільки не закидали, аж до стукача гестапо. Але "послати" шмаркатого і нічим на той час не видатного Левка аж до "Аненербе" — це вже перебір!
- ↑ санскр. — Тримурті
|
|