Кравчучка
Кравчучка — це є назва ручного візка, який отримав свою назву від того, хто все просрав, але залишився шанованою людиною та таким собі батьком-засновником сучасної України. Набула свого поширення у 1990-ті роки, в часи правління як Кравчука так і Кучми.
Вважають, що даний вид тачанки — символ економічної могутности та локомотив економіки незалежної України. На ділі, кравчучка – це видирання з повної дупи стезею перевезення й продажу краму м’язовою силою окремого українця або українки. За рахунок своєї компактности і простоти виготовлення кравчучка стала популярним засобом перевезення та не зникла досі.
Опис
Складається з труб та двох коліс. Кравчучка важить мало, після експлуатації складається та влазить у невеличкий пакет. Вантажомісткість деяких моделей становить близько 100 кг.
Використання
Використовується переважно торгашами. За наявности кравчучки та клітчастої сумки власник, по сути, отримує кіоск на колесах, що підвищує його рівень економічної активности. Місце, де ставиться вантаж, перетворюється на таку собі вітрину. Коли в одному місці збирається два і більше торговці, територія перетворюється на стихійний ринок, який часом випилюється ментами.
Кравчучка – це також частина залізничного вокзального життя. При зупинці поїзду продавці зі скрипом коліс починають рух у бік вагонів із криками:«вареники домашні», «морозиво», «рррриба-пиво», «вода», «якась дичина» тощо. Асортимент продукції іноді сягає асортименту супермаркету районного центру. Сумнівність якости товару зашкалює, тому безосібний радить утриматись від покупок.
Українські пенсіонери теж облюбували даний вид вантажного транспорту. Наявність його, а також пільгового проїзду у громадському транспорті підвищує рівень зі задовбування околишніх: переїхані ноги гарантовані.
Про винахідника замовмо слово [1]
|
Усі дороги тут ведуть до киянина Олексія Сергеєва – у нього й досі зберігається перша в колишньому СРСР «кравчучка».
Тоді Сергеєв, інженер-конструктор київського авіазаводу, вирішив створити собі на допомогу міні-транспорт. Буквально за день було готове креслення. Потім покликав сусіда-зварювальника і разом з ним «зварганив» цей транспортний засіб просто у себе на кухні. Візок і справді був зручний: довжина ручки і розмір підставки для сумки регулюються, його можна скласти до розміру поліетиленового пакета, використовувати як стільчик, а головне – «транспорт» витримує сотню кілограмів.
Проте Сергеєв скоро переконався, що такий транспорт людям потрібний. З посмішкою згадує, як спочатку оглядалися перехожі, коли він віз завантажений візок. Багатьох веселило це незвичне на ті часи дійство. А той, хто сам ніс такі сумки, що «обривали руки», часто-густо простягав «водієві» карбованець, щоби підвіз і його вантаж. Потім усе частіше почали зупиняти його на вулиці і просили змалювати конструкцію, щоби «зварити» і собі такий візок.
|
Галерея
-
А. Садовський, «Кравчучка». Масло, холст, 1998 р. -
Схема Кравчучки латинкою -
Мегакравчучка
-
Мікрокравчучка
-
Вічна пам'ять нащадків
Див. також
Посилання
| |||||||||||||||||||
