Суржик
| « | А шо, суржик паганий язик? | » |
— із розмови ньюфагів |
| « | Каждий знає[1], шо суржик - це настояща форма укра́їнського язика. Єслі воно не так, то чо' вєсь народ на ньому балакає? А єслі ти не обшаєшся на суржику, то всім зразу ясно, шо ти - жидобендеравець, або не дай боже жидомоскаль. | » |
— типово-стереотипний носій суржику про суржик |
Суржик — слово, яким:
- гончарівці обзивають будь-який варіант української мови, що не відповідає їхньому совкому покручу (так, аноне, за їхньою версію творці класичної української літературної мови Шевченко та Котляревський писали «суржиком»);
- кацапи обзивають будь-який варіант української мови, просто будь-який.
Під впливом кацапської пропаґанди та просвітянської педагогіки, багато українців теж вишукують якісь дистильовані версії нашої мови. Однак правда в тім, що будь-яка жива мова — це «суржик», суміш різних мов, говірок, арґо тощо. А «чистою» мовою може бути лише мертва мова, яка не розвивається. Скажімо, як санскрит.
Ніхто не каже, що треба розмовляти як рагуль, котрий ніколи в житті не брав до рук української книжки. Втім варто пам’ятати, що в будь-яких національних культурах є мова освічених людей і мова низів. Не можна заперечувати Lingva Ucraina Vulgata тільки через те, що нею розмовляють неосвічені люди. Поготів не треба робити вигляд, що її не існує як органічного явища. Треба вивчати та брати звідти елементи народної творчості до літературної мови. Бо це збагачує нашу мову, а дистиляція призведе лише до виродження.
Саме з тієї причини Подерв'янський такий вінрарний — він пише тією мовою, якою говорить простий нарід. І не зафіксовано випадку, щоби хтось виставляв мову героїв його п'єс як еталон. Проте багато народних перлів як от «пацаватий» вже ввійшли в повсякденну мову й освічених українців.
Не кажучи вже про «шо», «ше», які є результатом органічного розвитку розмовної української, а не якимись запозиченнями. Передайте це рагулю, який вставив першу цитатку, а також те, що «паганий» — це вимова зі степового діалекту.
Суспільне значення
| « | Од молдованина до фіна
На всіх язиках все мовчить, Бо благоденствує!.. |
» |
— Тарас Григорович Кобраз |
Суржик (старослав. сурожь — суміш пшениці з житом (рожью)[1]) — невідомо, чи це поняття вигадали кацапські пропаґандисти, аби нівелювати значення українських діалектів, чи українські вмільці, що перейняли кацапське ставлення до мови. Але ниньки поняття існує, так само існує багацько поглядів на те, як ставитися до явища т.зв. «суржика». Якщо коротко, зі стандартної конвенційно-побутової точки зору суржиком обзивають будь-які домішки російської до української, реальні чи уявні.
Уявні, спитається анон? Авжеж! Найчастіше «суржиком» називають українські слова, які схожі на кацапські, бо рагулям у школі вбили в голову думку про те, що українська — антиросійська, а класиків вони звісно ж не читали. Авжеж, це все меншовартісна хуїта, а українська мова — повноцінна осібна мова, що перевіряється простим правилом: мова розпадається на діалекти.
Отже, з лінгвістично-наукової точки зору, звісно ж, суржик видається неадекватним обзивательством, яке ставить тавро на величезну кількість мовних процесів у нашім язику (sic!): арґо, жаргон, соціолекти, креол, піджин, макаронічна мова, лінґва франка тощо.
Цікавий факт: відповідник «суржика» в Білорусі — трасянка.
Заради справедливості, треба зазначити, що все ж існує такий собі рагулект — сміттємова малоосвічених українців, які навіть не намагаються рефлексувати про те, як говорять. З одного боку від їхньої мови часом в’януть вуха, з іншого боку — тим, хто миє параші полякам, не доконче володіти літературною мовою на рівні блискучого оратора. До того ж, уважний анон по мові співбесідника зразу може визначити, що за один перед ним стоїть (або сидить по той бік монітору) і поводитися відповідно. Як відомо, все що ми говоримо — говорить про нас самих. Лексики це теж стосується.
Ба більше — якщо ви гадаєте, що рагулект схильний мішатися лише з російською, то помиляєтеся. Послухайте сферичного у вакуумі айтішника, — почуйте, як він тулить англіцизми, де тільки можна, — риганіть — і зрозумійте, що якщо пересічна людина має сильний вплив іноземної мови, то це неминуче впливає на її лексикон.
Тому, аноне, якщо хочеш більше літературної української мови, створюй файний український продукт, а не чіпляйся до рагулів ніби учіха укрмови перед менопавзою.
Навпаки, ти можеш користуватися суржиком як інструментом.
Будь-який свідоміт, або ґраммар-наці помає чимало баттхьорту від рагульської мови язиком і ротом. Це позитив. Тож не дивно, що суржик міцно вплинув на український інтернет-сленг. Зокрема, його вживають багато ЖЖ-стів (нарочіто, щоб створити гумористичний ефект).
Однак через рагулект будь-який москаль вважає, ШТО розуміє українську, і що вона «нє очєнь-та і атличаєтса ат нармальнага языка», але якщо поруч з ним хтось розмовлятимо літературною українською, буде мати дупощем щодо своєї неповноважносі та звинувачувати вас у тому, что «вы палякам прадалісь», я гарантую це!
Тіко ві Львові його почуєш рідко — тамтешні вуйки навіт сі не сперечают, що СУРЖИК ТО Є ЗЛО, най би йо чорний шляг трафив! Бо, балакаючі на суржикє, «Я СІ ҐАНЬБЛЮ!!»
Хоча молоде покоління львів’ян, яке радісно чавкає лайно зі срунету ніби совок алів'єху з тазіка на Новий Рік та слухає срускій реп, часом полюбляють вставити срускіє слова «тіпа як па пріколу». Але всім адекватам очевидно, що це комплекс меншовартості малолітніх дебілів, які в 2к20+ не подужали англійську мову, тому живуть у полоні русскава міра непотребу.
Зло?
По-перше суржик це не зло, а по-друге його не винайшли укри. Свій варіант суржику є майже у всіх країнах, біля кордонів із іншомовними сусідами суржик присутній багато де.
Нажаль суржик у пострадянських країнах це зазвичай помісь з россійської та нацiональної мови колишньої радянської республіки колонії.
Суржик мова не постійна, поступово слова більш вживаної мови виштовхують інші. Ясне діло якщо в УРСР половина населення балакала на рашкомові, а потім ми різко стали вільними, то на рідну мову перейдуть не відразу і не в кожному регіоні, не говорячи вже про різницю поколіннь. Але є й позитивні симптоми: суржик поступово українізуєтся і це добре. Своя мова, яка стане повністю чистою та загальновживанною по всій незалежній вже за кілька поколінь — ще один цвях в домовину наших східних «братєльніков» та «защітнікав русскаязичних».
Російсько-український суржик в Україні не зовсім самотній. В селах Закарпаття розмовляють на суржику української, словацької, угорської. Стара львівська ґвара багато в чому схожа на суржик з польскою. Та що з того? Часи змінилися и з ґвари залишилися лише вислови та слівця, так, фацете?
Також важливо відмітити що сучасна англійська це дистильований суржик англо-саксонської, старонорвезької та норманського французького діалекта, а також латини. Не віриш? Знайомся с історією матінки Англії. Ось тобі хрест, правду кажу.
-
Так кажуть на суржику
-
Вибір суржикомовного
-
Питомо наші слова, які записують в ряди російської
-
Чи суржик це?
Див. також
Примітки
| |||||||||||||||||||
