Запорізька Січ

Матеріал з Драматика
Версія від 19:49, 2 червня 2024, створена Maintenance script (обговорення | внесок) (Imported from text file)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Файл:2560px-Maps Palan u.svg.png
Паланки

Запорізька Січ - осередок і де-факто - столиця Війська Запорозького Низового. Місце для справжніх чоловіків на дніпровських берегах та островах, що завжди могли знайти собі пригод та проблем. Хіба ви не знали?

В далекі часи

Файл:Cossack by lynxmb.jpg
Типовий Січовий козак в сучасній культурі

З дитинства ми дивимось мультфільми та фільми, читаємо книжки та знаємо, що колись існували козаки на степових просторах України і що в них була Січ. Про те як окремі ватаги втікачів та вільних бродяг збилися в купу та збудували собі першу Січ можна почитати там. Взагалі Січ виникла не від гарного життя, а Дике Поле наче Дикий Захід потребувало не аби яких умінь та життєвого досвіду. Простий селянин тут би не вижив - адже замало було уміти землю пахати, сіяти та збирати врожаї. Дике Поле вимагало бойових здібностей, та й ватага однодумців обвішаних зброєю теж дуже допомагала - в степу вешталися не лише татари, турки, польські каральні загони, а й просто бандити. Гуртом як відомо і батька легше бити. Не дивно що рано чи пізно, а десь в 2-й половині 16-го століття власне централізована Січ-Фортеця і з'явилася. Історики і досі сперечаються коли точно це сталося.

Січ часто міняла своє місцеположеня через облоги, війни, просто коли ставало замало місця. [1]. Запорозька піхота в свої кращі часи була досить універсальною як в обороні так і в наступі. Дуже непогано ця сама піхота вела себе в морських битвах, при абордажі або швидких нальотах на вороже узбережжя.

Козаки та шкідливі звички.

Відношення до бухла та тютюну в козацькому середовищі було особливе. Повальне п'янство серед них це звичайно міф - чи багато ти навоюєш якщо не просихаєш? Зрозуміло, що в поході смертельно небезпечно напиватися - порушуєш дисципліну та стаєш легкою ціллю для ворога. В морському поході якщо козака заставали під мухою - викидали за борт без вагань. [1]

У козацтва було щось подібне до горілки, проте слабше. Було теж пиво і була медовуха. На самій січі не пили майже взагалі (свята типу Великодня і Покрови не рахуємо) тому що це була ж військова фортеця, населення котрої мало бути готове до бою. Проте в польських хроніках збереглось, що наприклад договори скріплювались горілкою, так от під час підписання угод що би її затвердити то польську амбасаду садовили разом з козацькою старшиною довкола великого казану де трохи нагрівали горілку. Хроністи пишуть що кожен по колу мав випити з великого черпака залпом. Козацтво коли було не на січі, а в зимівниках то спокійно пило, пиво часто було як і квас наприклад просто напоєм і не вважалось чимось поганим чи щось таке, а згодом городове козацтво і бухало і взагалі морально значно впало. Варто лишень Гоголя почитати. Щодо весілля і горілки, в українському селі зазвичай була лишень одна чарка котру пускали по колу, і кожен випивав тільки по чарці, і тільки свашки зазвичай три. В більш заможних родинах пускали чарку тричі, але це був максимум.

Трохи суворої реальності

Файл:Козак-Мамай-1596354.jpeg
Модернізований Мамай
Файл:Mamay 600.jpg

Що ж таке січ? Степова Тортуга чи святий бастіон українського народу, повний кращими синами землі Української? Ні те ні інше. Минуле всі хочуть ідеалізувати, бо на те воно і минуле - чим красивіше та героїчніше, тим більше задоволення нам, нащадкам. Не будемо ідеалізувати це місце, адже серед справжніх козаків було завжди багато люду з темним минулим, бандюг, що втікали з окрісних країн, просто тих кому нікуди більше подітися. На Січ приймали не всіх, але не дуже й перебирали новачками. Ідеальної демократії там теж не було - були і бідні козаки у яких лише шабля та шапка за душою, а були і багатії командири, у яких і хата, і до хати, і зброї і грошей повнісінько.

Формально увесь час Січ була під чимось протекторатом. Складаючись під протекцією спершу польського, російського уряду, тимчасово під заступництвом кримського хана, запорізькі козаки увесь час свого існування насправді керувалися власним урядом, в який пролізти зі сторони було практично не можливо. Взагалі козаки дуже прискіпливо ставилися до начальників, що намагалися їм нахлобучити свою волю зі сторони. Навіть виступали часто проти гетьманів, що правили в Гетьманщині, якщо січовим козакам щось серйозно не подобалося. В 18-мі столітті отамани Січі неодноразово ігнорували накази імперського уряду, якщо не було їм не вигідно. [2]

Запорожці керувалися не писаними законами, а «старожитнім військовим звичаєм», словесним правом і здоровим глуздом. У той час, як козаки Гетьманщини, навіть з часу Богдана Хмельницького, відокремивши від Польщі, робили суд і розправу, через брак власного законодавчого статуту, по польських законах, тобто по литовському статуті і по німецькому магдебурзькому праву, запорожці не визнали цих законів і замінили писані закони «здоровим міркуванням і введеними звичаями». Кожен повноправний козак, яким би бідним він не був, звався "товариш війська Запорозького".

Хто все-таки винен в кінці Запоріжжя?

Файл:Wt4c4u2RXHo.jpg
Пафосна картинка з цитатою Пилипа Орлика

Катерина Друга безумовно винна у віданні наказу зруйнувати останню Запорізьку Січ, за що отримала сотні проклять від українських істориків майбутнього. Але не забуваємо, що на той час (1774) Запоріжжя вже перестало бути прикордонним форпостом (узбережжя Чорного моря поступово відгризалося від Османської Імперії, а Кримське ханство повністю керувалося з Петербургу і жити йому вже було недовго, до 1783 року), але залишилося юридично автономним від імперської адміністрації, що дратувало Петербург - ці ласі землі планувалось заселити корисними для Імперії селянами та колоністами з Сербії, Німеччини, та й просто роздати жадібним до землі високим чинам. А Запоріжжя дуже заважало цьому масштабному економічному плану Петербурга.

Срачі нащадків козаків.

  • Хто більший козак - кубанці як прямі нащадки запорожців або не вони?
  • Срачі щодо козацьких бойових мистецтв. Невичерпна тема, що може призвести як до фантастичних історій, так і до історичної правди.

Галерея

Читати далі

Додаткові посилання

Примітки