Кулемет Максим
|
« | ...а останній я виміняв ось на ці штанці! | » |
— Попандопуло про кулемет Максим |
Спогади дитинства
Той хто народився та виріс в 1980-90-х бачили совкові фільми: "Чапаєв", "Червоні дияволята", "Весілля в Малинівці". А в цих фільмах кулемет Максим мало не головний фетіш.
Летить тачанка [1], а ззаду кришить в капусту клятих ворогів. Він — кулемет "Максим"!
А "революційні" матроси, переперезані хрест-навхрест кулеметними стрічками - це теж для нього, для Максима (у "мосінку" таку стрічку пхати просто нема куди)
Підозрюю, якби хто зняв фільм про бійців УПА, Максимові у ньому теж знайшлося почесне місце.
Трохи історії
Кулемет був придуманий американо-аглицьким винахідником та конструктором Хайрамом Максимом [2] аж у дрімучому 1883 році. У ньому уперше була застосована вдала реалізація ідеї використання енергії віддачі для перезарядки зброї, що за часів однозарядних армійських рушниць, у яких тоді лише починав з'являтися магазин, було просто найлютішим хайтеком (особливо доставляє факт, що конструктор хотів запиляти автоматичну рушницю, але подивившись на розміри дітища, сказав "Чудово", і вирішив ліпити кулемет). Саме це дає нам підстави вважати кулемет Максима (його правильна назва) батьком усіх сучасних кулеметів.
Зброя швидко припала до вподоби англійським колонізаторам, оскільки дозволяла швидко і без втрат серед білих вояків шаткувати в капусту натовпи диких нігрів, кочівників-берберів, китайців і малайців, витягаючи з цього чималий профіт.
Згодом хитрий винахідник підшаманив свою зброю до інших калібрів, і продав ліцензію на нього практично усім європейським країнам, які, у свою чергу, наробили купу модифікацій і перділок переробок вже самостійно. Так ефективна зброя розповсюдилася швидко по усьому світі. У роки Першої світової війни у московських імперських частинах Максими ставилися на лафети — як 76-мм польові гармати, кулеметник спереду захищався великим - як у гарматі - щитом. Мало того, його відносили до артилерії, і зводили в окремі кулеметні батареї.
Завжди бере сміх, коли чую "руССкий пулемет Максим"; достатньо згадати фірму, що першою випускала ліцензійні кулемети. Звалася вона "Віккерз і сини" - яке милозвучне московське прізвище, чи не так?.
Особливості будови
Кидаються в очі одразу:
- Товстий кожух-радіатор навкруги ствола, у який заливалася охолоджувальна рідина; як ти вірно здогадався, аноне, це була вода; за умов нестачі води як фінами, так і москалями, - застосовувався лійкоподібний лоток, у який взимку закидали сніг
- Протикульний щиток для захисту кулеметників (а їх було 2 номери - перший косив ворогів, а другий
співав пісень:
- Лєнта за лєнтою - набої подавай
- Вкраїнський повстанче, в бою не відступай!
— подавав і вирівнював стрічки з набоями, щоб під час стрільби не було збоїв і перекосів набоїв.
- Дві ручки і гашетка між ними, при цьому стрільба велася двома руками, а прицілювання було досить умовним - через проріз в щитку - ефективність покосу досягалася швидкострільність і щільними лавами ворогів.
Через значну масу сабж не носили, а ніжно катали за ручку на двох колесах. Набагато пізніше за таким принципом сонячним (Дажбожі ж онуки!) українським генієм були розроблені, і запущені у масове виробництво знамениті кравчучки, на яких у бананових коробках можна возити усе, що завгодно.
У Другій світовій війні
У Тій країні до 1939 року був знятий з виробництва, як застаріла модель. Проте новий кулемет Дєгтярьова ще був досить сирою моделлю, і коли СРСР увійшов у війну, щоб не залишитися без кулеметів, випуск старого і доброго Максима швидко відновили за накатаною схемою.
Як Ви пам'ятаєте, тодішньою тактикою дій не передбачалося панування супротивника в повітрі, отже, багато зенітних комплексів були зняті з озброєння, виробництво нових не планувалося. Коли Гітлер напав, те, що не передбачалося, стало суворими реаліями, а гопать літачки було нічим. Криворукий совєцький геній придумав спарену, а пізніше і "зчетверену" зенітну систему — спочатку два, а потім чотири Максими крушили Юнкерсів і Месерів, аж кухвайка заверталася.
Ще
Ще Максим асоціюється із загородзагонами НКВС, які косили своїх же совєцьких бійців, щоби иншим було неповадно під час атаки повертатися в рідний шанець за зеленкою і куривом. Багато хто не уявляє собі окопи Першої та другої Світових воєн без цієї машинки. І не варто забувати, що багато хто при слові "кулемет" автоматично згадує ЙОГО.
Олсо, Максим досі лишається кулеметом із найдовшим часом перебування на озброєнні регулярних армій.
А пізніше
У конфлікті на острові Даманський дуже швидко виявилося, що ствол калаша перегрівається від напливу китайців, а артилерія не попадала як треба. А Максими (їх спеціально зняли з "НЗ" для такої благородної справи) косили жовлоликих комуняцьких друзів ретельно і без збоїв, аби воду лили в кожух, і
- Лєнта за лєнтою набої подавай -
Ну, Ви пам'ятаєте...
Сучасність
Навіть зараз, у війні кулемет юзають як українські військові так і кацапи, бо радянська влада тримала багато таких кулеметів в консервації і сьогодні усі ці запаси використовуються на повну. Впевнено можна сказати, що кулемет цей на полі бою ще буде довго, бо їх досі багато, вони не складні в ремонті і кулі на них є.
Примітки
- ↑ Створення як такої "тачанки" - воза на м'яких ресорах - та ідею ставити на тачанку Максим приписують Несторові Івановичу Махну, а вже потім - Котовському, Чапаєву та иншим; справа в тому, що Максим перевозили на колесиках лише на короткі віддалі, по полі бою; на великі віддалі його чи вантажили на підводи, чи розбирали, і перевозили розібраним, бо від трясучки збільшувався розкид під час стрільби; за рахунок ресорів хід тачанки був м'який, і кулемет — завжди у зібраному вигляді, готовий до бойового застосування
- ↑ Так, мій юний друже, "Максим" — це прізвище, а не ім'я, у якому ще і наголос ставиться на перший склад, "Ма́ксим"!
Див. також
|
|