Визвольні змагання
|
Визвольні змагання - часи повного бардаку, наповнені по вуха політикою, патріотизмом, героїзмом, зрадами, пройобуванням всього та всілякої патетики 1917-1921 років.
Теорія
Теоретично українцям могло пощастити і ми могли б стати вільною, та відносно самостійною державою [1]. Пощастило ж наприклад чехам, полякам, навіть маленьким естонцям. Що ж не так було з українцями в тій ситуації? Причин було дуже багато. Настільки багато, що намагаючись осилити всю картину можна від незвичності надірватися та поїхати дахом від тодішніх тотальних проблем.
Завойовування більшовицькою "ордою" Муравйова УНР на початку 1918 та німецька окупація того ж року це дуже маленька частина всього тодішнього бардаку. А почалося як відомо все з Лютневої революції, яку ніхто не планував заздалегідь, та вона взяла та почалася сама, через нестачу хліба в Петрограді, сухий закон та змученість народа війною. Українські політики в той час були наготові, адже після 1905 року та постійних розгонів Державних Дум розвелося до чорта багато політичних партій, а бути членом якої завгодно партії було модно. Монархія усіх задовбала, навіть царських генералів.
На фронті все погано
Європа 1917 року все ще відривається у Першій Світовій, на Західному фронті в м'ясорубку прибувають нові учасники - американці. Українці отримали почесні місця з самого початку, в окопах по обидва боки фронту - наприклад, австрійських Січових стрільців (УСС). В Російській армії таких національних українських частин звісно не було - неположено. Коли все таки бахнула революція на фронті спочатку не повірили, а потім стали потихеньку розбігатися з частин додому, прихопивши, звичайно, зброю з собою. Замість монархії влаштовується Тимчасовий Уряд і починається політична метушня. Тим часом у Києві утворюється Центральна Рада, яка оголошує автономію. Керенський (голова Тимчасового Уряду) незадоволений, але не заперечує - його представників в Україні (до речі званих комісарами) ігнорують та прикидаються глухими та сліпими до їх скарг, а офіцерство взагалі дивиться на весь цей балаган презирливо зі сторони, поки що не підтримуючи нікого.
Більшовицький переворот ніхто спочатку не сприйняв як щось вкрай небезпечне - того року вони вже намагалися бунтувати, ще й генерал Корнілов намагався виперти Керінського з примарної вершини влади в Росії. Тому після перевороту в Петрограді Центральна Рада видає 3-й універсал, де проголошує Українську Народну республіку (УНР), але у складі єдиної Російської республіки, якої вже немає і на мапах.
Побоювання ЦР щодо більшовиків справдилися - після зафейленої спроби повстання у Києві| та посилання у відомому напрямку їхніх пред’яв, червоні починають наступ на УНР. 1918 року ЦР приймає 4й Універсал, оголошує УНР повністю незалежною, додає до цього кілька реформ та ліквідується. В Харкові тим часом проголошується ще одна Українська Республіка, звісно що радянська. Михайло Грушевський який тоді керував намагався керувати країною країною майже все просрав. Та це лише початок.
Більшовики швидко захоплюють УНР, деякі українські частини просто переходять на бік ворога, деякі - біжать хто куди, але дехто запекло чинить супротив. Нажаль таких небагато. Серед останніх - загальновідомий бій під Крутами. Бездарне командування, яке не здатне було не те що організувати нормальну оборону, а навіть дисциплінувати своїх власних офіцерів, кинуло зелених новачків-студентів проти головних частин червоних і закономірно отримало купу героїв посмертно[2].
Сама орда була ой яка велика - в наймасштабніших боях за Київ на початку 1918 року більшовиків було не більше 4-х тисяч. Штурм Києва позначився не скільки масштабними битвами, скільки епічним грабунком та пожежами - Муравйов потім не раз хизувався, що влучними артилерійськими пострілами запалив величезний особняк Грушевського. При чому тут великий внесок мали розлючені місцеві робітники, що програли повстання в Арсеналі, а як тільки підкотили червоні, ну звісно повилазила всіляка бандитська наволоч, що вирішила під шумок вбивати & грабувати.
Веселі каруселі
Гетьман український, але дуже німецький
Тому щоб зберегти країну, за відсутності нормальної власної армії та мізерній підтримці народу, якому замало пообіцяли, а дали ще менше ніштяків, Центральна Рада, притиснута до стінки, починає дружити з німцями. В результаті райхсвер та їх друзі австрійці проходять країною, легко випилюючи червоних та займаючи їхнє місце. Народ розуміє що його надурили й починає обурюватися і вважає, що у всьому винна як раз Центральна Рада. Саму Раду німці розганяють - соціалісти їх дратували і взагалі різниці між більшовиками та ними німці майже не бачили. Владу отримує Скоропадський, що оголошує себе гетьманом під протекторатом німецького окупаційних сил та вусатого Ейхгорна. Гетьман не просто так отримав країну. Змалку першою його мовою була німецька, хоч він сам походив зі старого старшинского роду. Вірний царський офіцер Скоропадський не щадил живота своего ради России-Матушки на війні з японцями, а з приходом 1917 року уважно слідкує за ЦР та подіями в Україні. Німці та Скоропадський швидко знайшли спільну мову легко, адже сам він великий землевласник з міцними зв'язками в Німеччині.
УНР перейменовується на Українську Державу або Гетьманат, німці проголошуються нашими любими друзями. Купа реформ різного ступеня важливості, відкривання університетів, академії наук і ще купа справ все перекреслюється незадоволення селян та робітників, все більше та більше. На сільських просторах починається запекла партизанщина, і навіть ті кому більшовики були як корові п'ята нога, стали прислухатися до їх агітації. Але приходить осінь 1918-го і в самій Німеччини бабахає революція. Німецький кайзер зрікається престолу, його війська тікають на батьківщину. Гетьман спочатку думав що зможе втриматися, та намагався проводити самостійну політику але Україна з абсолютно усіх боків була оточена ворогами, тобто маневрувати та викручуватись в тій ситуації зміг би лишень геній. Скоропадський таким не був. Остаточною крапкою в його правлінні стало те що Гетьман зрозумівши що німці вже не захистять його видав маніфест де заявив про те що бажає бути в конфедеративному союзі з Россією, це призвело до того що навіть його соратники підняли зброю проти нього.
Полковник Болбочан
Один з небагатьох успішних українських полководців того часу, звичайно ж бувший офіцер імперської армії. Проявив себе раптово як мега активний розбудовувач українського війська і не боявся активно сратися з урядом УНР, якщо бачив що політики творять повну хуйню. Як і належить таким першокласним воякам, розстріляний своїми ж недругами (Петлюрою), що фактично стало однією з причин повного фейлу УНР у війнах проти більшовиків та білих.
Махновщина
- Основна стаття: Нестор Махно
Як відомо, Нестор Махно, великий символ анархізму та бунту проти всіх. Обставини зробили його ватажком селян ще взимку 1918 року. Лютий бардак, що творився на просторах України змусив Нестора та його хлопців зробити єдиний правильний висновок - треба бити всіх, хто захоче нав'язати свою волю суворим селянам або простягнути загребущі руки до трудових харчів та майна. Нестор Махно не довго думаючи проголошує своєю столицею рідне Гуляйполе, де він виріс. У німців та австріяків він отримав своєрідну славу найлютішого розбійника та бандита.
Махновці не були єдиними, хто зробив висновки що треба самим себе захищати. На степових просторах зстворили свої "республіки" до чорта багато отаманів, адже саме середовище степової України, де у кожного в сараї є гвинтівка, трохи гранат, добрі коні та почуття власної гідності, було найкращим інкубатором для вольностей та супротиву всіляким мудакам від влади. Тут і отаман Зелений і Холодноярська республіка.
Петлюра гетьмана звалив та й сам туди ж
Початок 1919 ріку. Гетьман не втримався без своїх німецьких друзів, та втік до Дойчлянду. За ним не тужив ніхто. УНР знову в строю, тільки при владі так звана Директорія, на чолі з Петлюрою. Більшовики звісно виставляють пред’яви, посилаються нахуй і історія повторюється. Спроби домовитися з французами[3] про спільну війну проти самі знаєте кого, нічого не дали - Петлюрі похмуро нагадали, що його уряд дружив з поганим Кайзером, відкрив перед ним фронт і тому ніякої допомоги та визнання УНР не буде.
УНР та ЗУНР. Веселі відносини.
Акт Злуки між УНР і ЗУНР пройшов в час чергового наступу ворогів. Весь 1919 ЗУНР хоч щось намагається протиставити наступу поляків, які вперто вичавлюють західно-українські сили в передгір'я Карпат, але у тих куди краще озброєння та більша чисельність. Злука ця була скоріше фікцією, бо обидві держави не встигли проіснувати достатньо, щоб насолодитися одна одною і самими собою. А чим гірше було становище на фронтах тим більше не довіряли політики західняки політикам УНРівським, і навпаки. ЗУНРівські вояки, чесно кажучи, були були більш національно підковані ніж їх брати з армії УНР, та й вишколом відзначались соліднішим (завдяки вже вищезгаданому австрійському легіону Січових Стрільців), але їм хронічно не вистачало ані зброї ані припасів.
Все закінчилося не весело. Петлюрівці, махновці, денікінці, більшовики, ляхи, Антанта, Холодний Яр... Наступи, відступи, рейди, набіги, повстання, взяття міст, грабіж корованів, нальоти на поїзди як у вестернах, перевороти, проголошення усіляких республік. Весь цей жирний матеріал ще чекає своїх українських кінорежисерів.
Велика дупа для всіх
Зима 1919/1920 замаячила перед Петлюрою великою та безумовною дупою. Солдатам нічим стріляти, нічого носити та нічого їсти. Симон змушений йти на союз з поляками, за що йому прості українці накидають ще більше штрафних балів. ЗУНР на початок 1920 року випиляна пшеками, а залишки її армії разом з огризками УНР військ, знову босі та голі змушені взяти на себе роль другорядних союзників пшеків. Після провалу польського наступу на червоних, всі українські частини потрапляють в теплі та зручні польскі концтабори. Як до них ставилися пшеки не важко собі уявити. Махновщина та селянська вольниця ще більше року билася з більшовиками, але сили були не рівні.
Грушевський після деяких тиняннь по закордонам, та після активної агітації більшовиків, повернувся в Україну і його не розстріляли, що дивно, а навіть дали можливість працювати за фахом. Винниченко справедливо побоявся за себе і залишився у Франції. Петлюру як відомо вбили в Парижі, за офіційною версією - стріляв бідний та злий єврей, що помстився за погроми. Фактично коли цього єврея спитали, звідки в нього інформація про погроми петлюрівців - більшовики розказали.
І що тепер?
- Основна стаття: УНР в екзилі
Визвольні змагання українські соціалісти програли начисто. А тепер школярі вважають цю тему однією з найнудніших при вивчені історії, але це вже вина тих хто складає підручники та викладачів. Не дивуйтесь коли вчорашній рядовий школяр нічого толком не знає про визвольні змагання і не відрізнить Петлюри від Бандери.
Історія УНР яскраво доводить - гарний письменник чи вчений - майже завжди поганий політик.Ні, не згоден, Вацлав Гавел, президент Чехії був письменником і витягнув Чехію з соціалістичної дупи, зробивши розвинутою демократичною державою. Та й Президент письменник, чи вчений це краще чим комік, або зек.
Якщо вам свербить почати срач на тему УНР, Петлюри та всіх інших, то радимо вам ретельно вчити матчастину - тема важка, інформативна та тонка. Без серйозних знань тролю не світить поживна їжа. Не забувайте формулу Петлюра - поганий бо причетний до етнічних чисток жидів[4] і буде вам пісна російська "їжа".
Також читати
- Історія однієї України
- Австрійський генштаб
- Вільгельм фон Габсбург-Лотрінген
- Нестор Махно
- Грушевський
- Кулемет Максим
- Зрада
- Воля (комікс)
Примітки
- ↑ Адже незалежність нових держав після Першої Світової сильно залежала від волі та настрою Франції та Великобританії
- ↑ Близько 150 трупів
- ↑ Вони висадилися в Одесі, але нікуди далі не рухалися і вели себе досить ліниво
- ↑ Хоча якщо уважно читати розумні книжки, то можна навпаки наткнутися на накази Симона, що захищають євреїв
Додаткові посилання
- Січові стрільці під час Січневого повстання
- Про Симона Петлюру
- Багато букв про Громадянську війну
- Луркоморье про 1917
| ||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
