Базар

Матеріал з Драматика
Версія від 19:45, 2 червня 2024, створена Maintenance script (обговорення | внесок) (Imported from text file)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Допиши кілька слів зі свого досвіду
Ми дописуємо Драматику разом і ця стаття потребує твоїх думок для повноти. Натисни "редагувати" згори сторінки чи розділу.

Файл:Bazar.png
Типовий хмельницький базар

Базар (або ринок) — епічна форма торгівлі, джерело майже будь-якого товару для жителів міст, сіл та містечок нашої країни. Саме на ринках можна знайти смачні смаколики від працьовитих селян, легендарні штани за 40 гривень, турецькі кросівки, пошиті дядечком Ляо, отруту від колорадів, антикварну хуйню часів царя Миколи, старий велосипед «Україна», а також зустріти натовпи різноманітного колоритного люду. Ну й звісно, при недостатній увазі, можна втратити гаманець або бути найобаним на неякіснім товарі.

Базар в Україні

Трохи історії

Базари в Україні це застаріла відрижка радяньських часів, зараз базари (ринки) приносять прибуток не стількі економіці країни скількі його власникам. Почалось все ще з часів Рашко-імперії де базари були звичайним ділом, кожен хто бодай щось виростив на своєму городі, чи-то змайстрував власними руками міг це віднести на базар та продати, така практика була тоді розповсюджена в усьому світі. Але потім прийшла радяньскьа влада котра як відомо фапала на планову економіку (це коли приватних підприемств немає, а всі товари виробляє держава по спеціальному плану) але така економіка мала величезний недолік - товарний дефіцит. Пояснити цю проблему досить просто, влада не може нормально розрахувати скільки якого товару треба виробляти (бо це надскладна задача) і тому товарів часто на всіх не вистачає, плюс низькі ціни, так-так радяньска влада щоб не бісити зайвий раз бидло ставила справді низькі ціни на товари, а тому їх швидко розгрібали що тільки посилювало дефіцит. Але на допомогу плановим економістам прийшли старі, добрі базари. Частину товару що виробляють державні заводи та фабрики було дозволено продавати на місцевих ринках. це мало хочь якось знизити дефіцит товарів, і це хоч і досить слабенько але дійсно допомогало. Саме тому базари в СРСР були досить розповсюджені. А що ж за кордоном? А там починаючи з кінця XIX сторіччя базарів майже не зосталося. Чому? Там не було планової економіки, там був капіталізм, там все вироблялось не державою а приватними підприємствами, ціни відповідали попиту, попит регулював пропозицію, а тому потреба в кустарному виробництві не було, всі необхідні речі продавались в відповідних магазинах, котрі належали виробникам цих товарів, наприклад: потрібний хавчик - іди в продуктовий магазин, потрібні килими - йди в магазин килимів, потрібні гудзики - в магазин гудзиків, потрібна цегла - в магазин цегли і т.п. Тобто ринки в країні рад були такими собі острівцями капіталізму де ціни ставили стосовно попиту а не як тобі наказали з держплану. Після розпаду СРСР ринки у нас збереглись майже в повному обсязі, а здавалося б чому? По перше, багато хто щоб звести кінці з кінцями продає на ринках те що сам майструє, вирощює, чи то спиздив, по друге до ринків усі звикли бо там можна знайти справді рідкісні речі, чи то ще щось що підходить під твою засрану радянську техніку, по трете ринкі вигідні їх власникам, вони платять нікчемні податки (продавець платить лишень за оренду місця), товарообсяг там надвеличезний, а наша квола податкова невсилах підрахувати хто з продавців скільки справді заплатив за місце, а тому ці данні власники ринків сильно заменшуують, роблячи собі чималий профіт.

Файл:Ryutrgkgt674d6skl8656.jpg
Ленін слідкує за базаром

Звісно це не досить комільфо для економіки, і цим навіть хотів зайнятися Порох, робивши потуги заборонити всі ринки, навіть почали підготовувати суспільну думку, запиливши соціальну рекламу де казали що на ринках можно отруїтись і взагалі там херню продають, але далі проектів спарва не пійшла, Порох не зміг придушити ринки. А дарма, бо закривши всі ринки розквітнуь спеціалізовані приватні маркети (як на заході), котрі платять податки, котрі легко котнролювати і котрі реально підживлять нашу нещасну економіку.

Класифікація

Продуктовий

Давно не обважували? Ласкаво просимо до продуктового ринку!

Речовий

Бачив варені джинси на хлопаку? Так, тепер ти знаєш, де він їх купив. У Колінзі ти таке не знайдеш! Саме тут ти колись міг купити легендарні штани за 40 гривень.

Авторинки

Саме тут ти можеш собі придбати таку бажану автівку, як Opel Ascona, якщо на те буде воля богів рандому.

Радіоринок

Хочеш купити китайський акумулятор для Nokia 1100, системний блок за безцінь чи вінтажну радіолу? Що ж, тобі до радіоринку!

Стихійний та усілякого мотлоху

З назви все зрозуміло.

Закордонні

На заході справжніх офіційних ринків нема (є лишень стихійні але їх дуже мало) що правда іноді бувають ярмарки, це такі собі туристично-святкові тусовки, що бувають раз на кілька місяців, та більше схожі на балаган ніж на серьйозну комерційну структуру.

На сході це ринки усіляких справжніх (та не дуже) туристичних дрібниць, від національного одягу до давніх манускриптів.

Слов'янський базар

Слов'янський базар - пісенний фестиваль, що на словах пропагував ту саму дружбу слов'янських "триєдиних народів", а на справді був під крилом Рашки і пісні там були відповідні, нарпиклад націоналістичних пісень там чомусь не співали але пісні накшталт "Рускоє полє" та "Течьот рєка Волга" звучали досить часто.

Я ще піду подивлюся

А потім поїду на