Степова Україна

Матеріал з Драматика
Версія від 19:54, 2 червня 2024, створена Maintenance script (обговорення | внесок) (Imported from text file)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Степова Україна — це південні та центральні регіони нашої країни, де степ тягнеться до обрію. Включає у себе Херсонську, Миколаївську, Одеську, Запорізьку, Кіровоградську, Дніпропетровську та ще трохи інших областей, утім, окрім степу є ще й лісостеп, тому кордони доволі розмиті. Для тих, хто не народився тут, немає нічого нуднішого, аніж проїжджати over 9000 км суцільних полів, але доводиться — як же інакше потрапити до Криму та інших морів.

Історія

У давнину ці місцевості були відомі як Дике Поле і заселялися усілякими скіфами, сарматами, гуннами, половцями та хозарами, які розводили худобу та бидло та грабували сусідські каравани. Інколи ще напливали греки. Потім з’явилася Київська Русь і грабувати каравани стало менш весело, доки на Русь не набігли монголи. Потім різні землі Дикого Поля загрібали собі поляки та татари. Десь туди втікали селяни, які згодом проапгрейдилися до козаків та почали самі набігати на турків і ляхів. Після випилювання останніх, українські степи захопила Російська імперія, а кацапи набудували деякі міста. Після революції тут гуляв Нестор Махно, а комуняки, що захопили владу, стрілялися з набігаючими німцями та потім рили стоп’яцот каналів, будували дамби та колхози. Можна ще багато дописати, але це вже мало кого цікавить

Наші часи

У наші часи степи розпахані уздовж, поперек та по колу. Зрідка посеред полів стирчать скіфські кургани, що доставляють масу незручностей власникам цих полів, на курганах, що поруч з дорогами, часто ставлять якісь хрести або скіфських кам’яних баб, зтирених з іншого такого ж. Перетинені дорогами, якість яких різниться по областях, та узбіччя яких улітку рясніє від виставлених селянами на продаж помідорів/яблук/кавунів. Утикані як малесенькими селами на сотню-другу мешканців, так і СМТ з дев’ятиповерхівками, в оточенні городів. Узагалі, села при совках тут були доволі багатими[ Що? ], а після втрати імперських прибутків скотилися у занепад, тому усюди стовбичать покинуті та нікому не потрібні будівлі, атракціони, великі магазини й тому подібне, усілякім недосталкерам на радість.

Типовий пейзаж — нескінчені поля, перетнені лісосмугами та високовольтними лініями. Лісів мало, та й ті переважно насаджені. Більш-менше різноманті пейзажі спостерігаються навколо Дніпра, з його плавнями та одиноких водойм, ну і міста, звісно. Олсо, у степах є відомий заповідник Асканія Нова, де можна побачити ЩЕ ТОЙ степ, а між Новою Каховкою та Олешками є найздоровенніша у Європі пустеля, з барханами і власним відлюдником. Тож мандрувати цим краєм — заняття скоріше для любителів природи, історії та різних естетів. Любителям міських розваг далі обласних центрів висовуватися не рекомендовано

Степова галерея

Дивіться також

Примітки