Закон про мови 2012
|
Законопроект “Про зради державної мовної політики” також закон Калєснічєнка-Кідалова — вкрай дебільний закон, яким вічно легітимний Яник і його братія привернула собі бидло-електорат (як з Донбасу, так і з Криму) перед парламентськими виборами 2012-го. Попри супротив українців, мудаки все-таки пропхали закон. Яскравий приклад довоєнного мовного срачу та політичної спекуляції на теренах України.
Історія
Чутки про введення другої державної мови ходили ще коли Проффесор тільки балотувався у президенти, лякаючи всіх та роздмухуючи паніку. Але обіцянки-цяцянки, а данбасскім політикам усе одно прийшлося вчити українську мову. Дупоболі у сходу і півдня нашої країни було тоді багато (на щастя, вони не знали які проблеми їх очікують буквально через два роки).
Перше скликання і початок
14 травня двома довбнями з Партії Рингтонів був оприлюднений законопроект під назвою «Про засади державної мовної політики». Його суть в тому, що у тих регіонах де більш 10% населення використовує іншу мову, там вона може стати офіційною на рівні області. Тобто у Закарпатті — мадярська, на Одещинні – болгарська і румунська, тощо. Але ми знаємо що це означає: уся погань і бидло зі Сходу, Криму та інших Півдней просто не будуть вчити українську.
У той же день інтернети просто вибухнули. Бидло раділо, але ще нічого не розуміло. А от усі інші українці розуміли, що так жити не можна. Вже наступного дня до будівлі Верховної ради підійшло близько 100 людей. Але усе цікаве намічалося на 24 травня. Саме тоді під ВР прийшло близько 500 людей, серед яких був Олександр Ярмола та багато інших цікавих персон. Парламент усе зрозумів і переніс скликання на 25-е. Громада теж оголосила, що прийде й завтра. Потім його ще раз перенесли на 5 червня. Але тоді ми усе ж таки проїбали своїй продажній владі.
Друге скликання
Друге скликання було назначене на 19 червня. Потім Литвин переніс його на 2 липня. У всі ці дні були протести у різних містах: Одеса, Львів, Луцьк. Також планувалося у Харкові, але Кернес сказав: Хуй вам.
Другого липня законопроект прийняли незважаючи на громадське бурління гівна. І ось тоді почалось. Свобобула оголосила мобілізацію на Європейському майдані. Тягнибок і Яценюк як лідери опозиції взяли контроль над натовпом. Акції протесту почались у багатьох містах України (у Харкові як завжди нічого не вийшло, а лідерів руху забрали у міліцію). На Європейський майдан під'їхало кілька автобусів з поліцією. Відбулося дві сутички із "Беркутом" де обидві сторони використали сльозогінний газ. До лікарів звернулося 27 міліціянтів[1] та Віталій Кличко[2] із пошкодженями очей та опіками в інших місцях. Також був один підполковник міліції з переломом ноги.
Насправді
Новий закон істотно звужував сферу використання російської мови в порівнянні зі старим законом "Про мови УРСР". Однак в політиці головне не сам закон, а те, як його опишуть виборцям. В результаті ми тоді мали епічні драми та купу розірваних дуп в інтернетах, а серед можновладців відбулось наступне:
- Мобілізація регіоналами свого електорату перед виборами
- Мобілізація електорату оппозицією
- Погіршення становища державної мови через дивне трактування нового закону бюрократією та іншими інтелектуалами
- Відволікли увагу хом’ячків - тепер можна пилити бюджет.
По суті рашко-мова в Україні потрібна лише для того щоб об'єднати нас з Рашкою, все інше (культурна спадщина, спільне минуле, захист русскоязьічних) це лише балачки та привід "братушек" асимілювати українців.
Наслідки
Врешті-решт закон мав навіть так би мовити зворотній ефект. Проффесор психології сподівався, що він стане приводом для відновлення надій надєжд сознатєльного бидла. Але реакція більшості навіть москвиномовних організацій і громадян є однозначною. Дехто протестував проти закону через здоровий глузд (який підказує що російській захист не потрібен), дехто через матеріальну сторону (двуязичіє буде коштувати Україні багато гривньогрошей, навіть у доларогошах буде дуже багато), треті намагалися набити собі електорат (придушена опозиція). В одному згодні всі: весь законотворчий процес у цьому випадку демонстрував абсурд, неконституційність і втрату здорового глузду і логіки дій владою, що наскрізь узурпована ригіаналами. Одним словом, прихильність до закону демонстрували лише поранені на голову мудаки.
Більш неполітичні неформальні установи показували, що закон остаточно поставив крапку у мовному питанні і ледь не вперше за 20 років, без жодного формалізму і офіціозу українським мосКАЛям натякають, що москальська - зайва. Це робили навіть ті, хто зазвичай схилявся до половинчатості в судженнях. А рейтинги Ригіаналів навіть серед бидлоелекторату тоді впали. Але жоден з представників обох таборів не уявляв куди все прямує і який хардкор станеться в наступні роки.
Примітки
- ↑ Противники "язика" пом'яли 27 правоохоронців
- ↑ Кількість інших постраждалих з боку демонстрантів - невідома.
Див. також
| ||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
