Філолох
Філолох, філолух - безталанна тварина виду гомо сапієнс, яка компенсує творчу й професійну незугарність ґрама-нацизмом совкового розливу.
Вільна каса!
Філологічна освіта в Україні – найдешевша з вищих. Здогадайтеся, чому на філфаках навчаються переважно дівчата? Отож-бо. Нормального фаху філфак не дає, однак забезпечує дівчинку дипломом. Останній їй ще згодиться, коли влаштовуватиметься хрюхою до якихось айтішників. Або в макдональдс. Або продавчинею-консультанткою. Зрештою, принаймні перед подружками й батьками зможе похвалитися вишкою.
У термінальній стадії така філологиня може придумати собі, що вона щось таки вміє й чогось навчилася в універі - й пихато зайобувати всіх в інеті через т.зв. "суржик" чи одруківки. Крайня стадія хвороби дівчини-філолохині - графоманія.
Адепти Олеся Гончара
Відомий совковий романіст і депутат УРСР Олесь Гончар зробив з нашою мовою неймовірну річ. Він узяв російський синтаксис і фразеологію, нанизав на це масив української лексики, наближеної до "братньої" російської (переклади Лєніна вже підготували ґрунт). Вуаля! Стиль Гончара готовий.
Знавці стверджують, що романіст він таки непоганий. Та й щоби створити такий підкацаплений стиль, треба мати неабиякий талант. Можна навіть припустити, що таким чином він уберіг нашу літературну мову в буремні совкові часи - совки й кацапи з гончарівкою таки мирилися. Однак - нахуй вона нам зараз? Узкоязьічньіх тішити? Так, для них лише гончарівка є "харошим укрАінскім язіком", решта - "польско-венгерско-русско-украинский суржик". Та кого їхня думка їбе?
А що ж філолухи? Оскільки вони сприймають рідну мову як чужу, а українська в їхньому дискурсі не наша мова, а державна ("чому не державною?" - чули понтування від меншовартиків?), то й пропагують чужорідний штучно виведений діалект. Державний стандарт мови, щоб ви розуміли, залишився з совку - це саме гончарівський прокацаплений канцелярит. От філолухи всіма силами й пропихують своє йобнуте совкове язичіє ("державну мову") в маси.
Наука навиворіт
Проблема філолухів у тім, що вони не вивчають мови нації. Нє, філолох (який часто за сумісництвом є "адептом Авраменка"(див. нижче)) тільки тим і займається, що намагається (лише намагається, бо зазвичай посилають нахуй) навчати "правильної" гончарівської мови (див. вище).
Сталінізм і мовні чистки
Товарищ Йосип Вісаріонович Сталін був і є найкращим другом філолухів, товарища Гончара та Олександра Авраменка. Бо саме товарищ Сталін розпочав традицію вбивати живу мову, зводячи все до словників і правописів (його ж псами на московський манір переписаних) і втирати, що все, що не так, як у словнику – то все неправильно, село і взагалі неповага до співрозмовника. Переписування словників, до речі, то його особиста тактика мовного вбивства, бо ніякий інший геній не був здатен до таких вишуканих способів геноциду, як товарищ Сталін.
Як треба?
Питаймося в лінгвістів, що таке мова та що таке літературна мова. Літературна мова має увесь час корегуватися на основі реальної живої мови, мають випускатися нові словники, можливо робитися корекції до орфографічних та синтаксичних правил. Але філологія сьогодення схоже що вміє тільки ґраммарнацистувати в інтернеті, та справжньої своєї справи нормального регулювання літературної мови не робить. Безос тільки чує про проекти типу «Мова — ДНК нації», що пропагандують наголоси у словах, що філологи беруть прямісінько зі стелі або ж із надр свого носа, бо так ніхто ніде не розмовляє. Тобто у хворій фантазії українських філологів вони друкують словник з наголосами що їм придумалися (напр., Фе́йсбук[1]), і після того всі мають так розмовляти. Один знайомий капітан підказує, що так світ не працює.
Щось накшталт позитиву щодо мови: зусиллями письменників література досліджує можливості української часів незалежности. Навіть «радянський» синтаксис їм у цьому не заважає.
Загалом Правопис 2019 виглядає реформою у правильному напрямку, бо він здебільшого фіксує те, як насправді спілкуються освічені люди. Хоча змін у ньому достатньо тільки для того, щоб підпалити сраки незгодних, а не щось справді змінити. Надію дають тільки плани МОНу України на якісь подальші Правописи. Помолімося філологічному богові, щоб тим людям вистачило сміливості виправити те, що нам у мову понасирали совки.
Авраменківщина та інші пилососи
Олександр Авраменко, також відомий у вузьких колах як "чорт". Людина необмеженої влади над школярами та іншою абітурою, яка сидить на його підручниках, як на наркотиках. Маючи розпіарене ім'я з тих часів, коли цей чудовий чоловік прикладав руку до створення богопротивних тестів до ЗНО і світив пикою на телебаченні, зараз він використовує це напівчесне ім'я, щоб нести маячню в маси та плодити так званих "адептів Авраменка". "Адепти" здебільшого мають абсолютно промиті паном Авраменком мізки і не сприймають іншої мови, крім тої, що використовується у ЗНО. Іншим словом, користують рафіновану вибірку із правил та дозволених Авраменком слів, щоб булити усіх незгодних і плодити міти про те, як можна і не можна говорити, вбиваючи залишки живого у мові.
Авраменко не має жодного авторитету в колах поважних лінгвістів, бо він шоумен і дибіл. Якщо сказати складніше, то він зазвичай верзе всіляке, що плодиться у його хворій голові, не підкріплюючи це все діло пруфами. Але для його образу цього і не треба, бо головне – це із серйозним їбалом плюватись пасивною агресією з екранів телевізорів та принижувати школярів у соціальній мережі Інстаграм: набули великого розголосу у вузьких колах кілька "авраменкогейтів", після яких пан Олександр перебанив усіх, хто намагався вказати на його помилки. Таким, що доходив іноді навіть до не зануреного у тему читача Інтернетів, став "пилососюгейт". А сталося все тоді, коли у своїй передачі на телеканалі Г+Г пан Авраменко всім розповів непідкріплену пруфами (а в цьому випадку – ще й правилами української мови) думку про те, що правильно говорити пиловідсмоктую пилососю.
За ним почала повторювати добра частина сайтів із навчальними матеріалами для шкіл, а також словники із можливістю вільного редагування. Так херня просочилась у маси, поки дві палаталізації нервово курили у кватирку.
Корпусна лінгвістика
Промінь надії в темному царстві. Є декілька корпусів української мови, ґуґли та користуйся. Посиланням на ці штуки можна тицьнути усім, хто щиро намагається довести, що "так не говорять". Можеш мені не дякувати, безосе.
Див.також
- Ідея Олександрівна - філологиня, вчителька, випускниця(студентка?)КМА, одна з осібних Кропивача та водночас його форсований мем.
Примітки
- ↑ А чому "придумалися"? Судячи з наведеного прикладу, то філологи просто скопіювали наголос з англ. мови, тобто наблизили до оригіналу.
| |||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||
