Торент
|
|
Торент - це технологія, спільнота та багато чого ще. В першу чергу відома тим, що широко використовується для піратства, через торрент-трекери
Теорія
Однорангова мережа, або коротко P2P (Peer-to-peer) це система передачі інформації, в якому один і той самий клієнт може виступати як в ролі отримувача файлів, так і віддавати їх іншим юзерам. В торентівській термінології - це Сіди та Піри.
Що це значить? Теоретично, ніякий центральний сервер вам не потрібен для того щоб отримувати інформацію. За таким принципом колись давно були організовані мережі Fidonet, а також працювати IRC чатики. До якогось моменту навіть Skype користувався P2P для текстового чату. Пакети зі шматками файлів літають напряму між пристроями, децентралізаця мережі, за сприянням Петра Олексійовича
В реальності все трохи інакше: не дивлячись на те, що безпосередньо завантаження та відвантаження пакетів відбувається між клієнтами, в межах клієнту BitTorrent для того щоб познайомити ті клієнти один з одним, треба мати сервер-прокладку з відомою адресою, куди можуть звернутись будь-які клієенти. Такою прокладкою виступають здебільшого трекери, куди піри анонсують своє бажання роздавати чи скачувати, і до яких торент-клієнти звертаються щоб отримати список доступних пірів. Власне з цим була пов'язана і основна проблема P2P мереж - якщо всі клієнти офлайн, то ніхто з вами не поділиться інформацією, хоч текстовим чатом, хоч файлом з інформацією. А клієнти мають властивість трохи частіше відключатись і навіть видаляти файли з пам'яті, щоб звільнити місце на диску.
Тому зазвичай всеж-таки сервер в цій схемі присутній. Трекер зберігає файл як звичайний сервер, а сам трекер доступний як пір в роздачі. Так званий I2P
Відносно недавно з'явився такий собі DHT. Теоретично це дозволяє ділитись списком пірів з іншими пірами. Але знову ж, на практиці для цього треба мати хоч один пір який в змозі надати DHT, бо в деяких клієнтах такої функції немає взагалі. А тому, доведеться підключатись до сервера хочаб раз. В qBittorent прямо з коробки вбудована функція для пошуку DHT на спеціальних трекерах, що якби взагалі руйнує всю ідею цього вашого DHT. Хоча імплеметація DHT таки трошечки прискорює завантаження, а іноді через DHT вдається підключитись до єдиного робочого піра, якого з якихось причин не анонсовано на трекерах. З DHT може також повезти, і якщо трекер на якому робилась роздача давно мертвий то це єдиний шанс якось щось скачати
Протокол BitTorent дозволяє завантажувати одразу декілька пакетів одного торенту з різних місць, що може робити завантаження трохи швидше ніж з традиційного сервера. Але це при умові, якщо у пірів висока швидкість інтернету на віддачу.
Власне після завантаження завантажений файл замість того щоб лежати без діла на диску, роздається наступному бажаючому. Що, втім, зачно навантажує мережу.
Історія
Ще в далекому дев'яносто якомусь там році на заході різко став популярним Napster - така собі програмка, яка дозволяла ділитись музикою з іншими юзерами. Формально P2P реалізація дозволяла ділитись будь-чим з будь-ким і через це ця платформа дуже швидко набула як популярності так і відомості про всюдисуще зараження усього вірусами.
Napster дуже швидко прихлопнули - сервіс злив ще не випущений трек металіки, через що на них спустили всіх юристів... Та і власне популярність Napster-а обмежувалась хіба що штатами, з їх цим широкополосним інтернетом, до європи, а тим паче і до України ця штука так і не добралась. Втім, за своє недовге життя Napster, по-перше, продемонстрував що P2P мережі можуть бути популярним та ефективним способом передачі файлів, і тим самим народив купу клонів та послідовників. Зокрема, BitTorrent.
Протокол BitTorrent створили трохи пізніше - в 2001 році чи типу того. Чим він відрізнявся від інших P2P мереж на той момент - хер знає, але з часом він оброс функціоналом. Самою програмою BitTorrent як ніхто не користується зарад так ніхто і не користувався в ті часи. Причина проста - вона платна. А ніхто не хотів платити гроші за те, щоб піратити файли.
Хоча формально компанія стверджує, що "ми до піратства не причетні", через що в BitTorent клієнтах зазвичай трекер відсутній. Типу ми тут ні до чого - ця програма просто завантажує файли, а те що з ними робить юзер то вже справа юзера. Хитрі прогери не хотіли повторити долю Napster-а.
А втім, протокол BitTorrent має вільну ліцензію, через що дуже швидко з'явились альтернативні клієнти. Azureus, нині відомий як Vuze - був безкоштовним і завантажував все так само як і інші трекери, був найпопулярнішим трекером, але як назло - був страшно жирним, працював повільно, а до того ж ще і з усіх боків ліз рекламою.
Одного дуже Шведського програміста це не влаштувало. Дехто Людвіг Стрігеус, більше відомий як один з засновників Spotify (насправді абсолютно легендарний персонаж, погугліть якось хто він такий), засів програмувати цей ваш біт-торент клієнт, без реклами та з ціллю створити найменший клієнт з можливих. Ну посидів вуйков за пивом і зробив uTorrent.
Насправді, не uTorrent а μTorrent, де μ - це мікро (прям як в електроніці). Тільки якщо ви не грек, і не радіолюбитель, ви навряд-чи будете запарюватись над цим. Ну і мікроторентом він був названий не просто так: перша версія займала аж цілих 77 кілобайт пам'яті! І це працювало!
І зараз складно це усвідомити, але перша версія цієї програми з'явилась аж наприкінці 2005 року. Правда було відчуття наче торенти - це явище початку нульових?
В Україні
Як не дивно, в Україні торент-обмін часто популяризовувався самими операторами інтернету. Особливо, якщо це якийсь невеликий провайдер на район, зазвичай такий провайдер був наповнений комп'ютерними ентузіастами, які не дуже думали про те, що до них колись прийдуть спецслужби.
Провайдери піднімали трекер, іноді навіть з сайтом (часто доступним лише юзерам цього оператора). Локальний трекер активно користувався юзерами домашньої мережі, бо по-перше, в межах оператора зазвичай не було ніяких кінських обмежень за швидкістю, та і технічно це було простіше - тож швидкість охуєвающа, а по-друге, як правило в домашніх мережах трафік не витрачався. Не дивлячись на часто обмежений вибір, у дооптичну епоху, та епоху інтернету по карткам це взагалі відчувалось як фантастика. А до тогож, торент-клієнт зазвичай зберігав прогрес закачки файлів, на відміну від браузерних завантажувачів, які при при помилці завантажування скидали весь прогрес (та і зараз скидають). Тож навіть якщо файл завантажувався тиждень - не біда, бо це не потребувало вашої постійної уваги чи навіть включеного компа.
Юзери швидко звикли до комфорту, і людей відівчити було складно. З масовою появою широкополосного інтернету люди побігли гуглити кіно та програми. Запрос "Скачати безкоштовно та без смс" часто приводив саме на торент-трекери, і не дивлячись на заяви корпорацій про те що "торенти повні вірусів", саме скачувати з торент-трекерів зазвичай виявлялось найбільш безпечним способом. У окремих випадках вірусів було навіть меньше ніж у офіціальному виданні: репакери зазвичай вирізали нахер все bloatware яке можна вирізати.
Правда нюанс в тому, що такі пошуки приводили українського юзера на рутрекер чи рутор. Українські торент-трекери традиційно або не індексувались (але завантажити з них ще можна було), або взагалі були по інвайтам.
Десь з початку 10-х активно почали з'являтись сервіси, які допомагають отримати програму чи подивитись кино чи послухати музику платно. Той же вищезгаданий Spotify, іронічно, став конкурентом торентів. А також Нетфлікс, Стім, тощо. Що якби каже що піратство було не небажанням халяви, а неможливістю купити вищезгадані товари та послуги.
Хоча торент-трекери все ще являються величезним джерелом abandonware - медіа, які неможливо отримати іншим чином. Зазвичай це пов'язано з тим, що власники закрили компанію, а права нікому не перейшли. Рідше - компанія володіє правами, але їй просто до сраки
Трекери
The pirate bay - найбільший торент-трекер усіх часів. Діє і досі, не дивлячись на спроби. Має майже все, але викликає питання в плані вірусної безпеки. Відома тим, що її постійно намагаються закрити копірасти, а воно від цього ще більше розмножується дзеркалами сайту. Через суд з приводу сайту, автори були розбезосібненні владою Швеції, а пізніше і арештовані. За останнім ганялись років 5 по всьому світу, і знайшли аж в Камбоджі. Це Ґотфрід Свартхольм - епічний шиз та анархіст, який прославився своїм фото де виглядає як Шеґґі зі Скубі-Ду.
Ex.ua - Юзерам запам'яталась зовсім не цим, бо екс був в першу чергу файлообмінником. Завантаження файлів через торент було опцією, і через те, що цією опцією користувалось не так багато людей, швидкість завантаження була доволі посередня.
Гуртом- Нинішня столиця торентів всього UA-IX. Створена ще в часи Ющенка. Зроблена з задумом про виключно україномовний контент, тож дещо обмежена в пропозиції. З іншого боку, саме там є переклади ігор, переозвучки та переклади відеоконтенту, а також деяка кількість українського лост медіа.
Програми
LimeWare
uTorrent
Народився як швидкий та маленький торент-клієнт. Досі є і залишається найпопулярнішим клієнтом серед усіх, хоча більш продвинуті юзери переміщаються в сторону від нього. Чому?
З версії 3.0.0 програма порадувала юзерів - в клієнті окрім вчергове перемальованих іконок з'явилась реклама. Що іронічно, враховуючи що цей клієнт народився саме як рішення цієї проблеми. Після цього ще вони вляпались в декілька скандалів: вшитий біткойн-майнер в декілька версій uTorrent-а, а потім і взагалі скандал з поширенням вірусу, який якимось чином опинився прям в клієнті. Це все викликає погане враження, а до того ж і останні версії торенту стали значно уповільнювати більш старі зборки компів.
Тож, юзери або залишаються на старих версіях програми (куди не доходять деякі прикольні оновлення), або перелізають на qBittorent чи Deluge
Transmission
Мінімалістичний клієнт, який типово поставляється разом з MacOS та популярними дистрибутивами Linux. Засів на тих операційних системах в основному через те, що uTorrent довгий час ніяк не міг дійти до кросплатформенності. Нині за наявністю альтернатив краще поміняти його на щось інше.
Вміє скачувати так само як і інші програми, хоча дещо урізаний в плані функціоналу (особливо того функціоналу який звичайному юзеру не знадобиться). Ходить чутка, що Transmission забанений на якихось трекерах через те що несе якусь небезпку, але автор з цим не стикався особисто. Технічно також викликає питання бо автор статті не зміг добитись від роутера реакцію через uPnP для відкриття порта трансмішену.
qBittorent
Має до болі знайомий інтерфейс. Дивуєшся як їх ще не засудили за крадіжку інтелектуальної власності. На відміну від легендарного, без реклами, йде без бубна під лінухом, та власне і на вінді також, особливо враховуючи ситуацію з тим uTorrent-ом. Програмується волонтерами і використовує власне відкриту бібліотеку libtorrent у якості движка. Має куди більше налаштувань ніж власне uTorrent, але воно вам нахер не треба там лазити. В прицнипі пристойний аналог uTorrent-a
Deluge
Дуже дивна підробка uTorrent-а для лінуксівського оточення GNOME. Візуал схожий звичайно на оригінал, але це якщо не дивитись. В цілому, мабуть, делюга одна з найбільш прожерливих торент-клієнтів з популярних, хоча все одно це дуже відносна оцінка. У стані спокою їсть всього 140 мб пам'яті, що може бути помітно хіба що на дуже слабих компах.
В якийсь момент команда розробників перестала повноцінно компілювати програму під що завгодно окрім вінди, що поставило делюгу у дивну позицію. Втім, громада все закомпілює за вас.
Примітки
| |||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
