Живий журнал
|
Живий журнал (також ЖЖ, ЖЖшечка, ЛДЖ, ЛЖ, "лижа", Лайвджорнал, LiveJournal, LJ) - Свого часу один з найбільших блого-просторів світу, українська частина якого займала значну частину укрмережі в період 2000-х десь до 2014-го. Початково був створений для полегшення життя т.зв.золотому мільярду, але з часом вже мав україномовних користувачів, з Московії та України, які колись займали відповідно друге та п'яте місце за кількістю. Популярним став завдяки присутності великих на свій час можливостей для просунутого і не дуже користувача, реклама ж донедавна в безкоштовних блоґах була не обов'язкова.
На 2020-ті це фактично мертвий ресурс, що на ньому сидять тільки олфаґи які або вже закостеніли або їм похій. Вони цілують один одного в сраку або ж поливають лайном, як і робили останні 10-15 років. Се ля ві. Сік транзіт ґлорія муді.
Існування
ЖЖ створив американський програміст Бред Фітцпатрік ЖЖ-автор brad 18 березня 1999-ого року. У 2005-ому році він продав права на сайт деякій "Six Apart", голову якої звали Барак Берковиць, що викликало неабияке збурення у рядах активістів. Остання в свою чергу у грудні 2007-ого, після співпраці на теренах кириличного сегменту, остаточно передала повноваження "СУП"у (московитській компанії). До розкручування фейсбуку та твіттеру на україномовному просторі у ЖЖ не було серйозних конкурентів, та після багатьох років ЖЖ - це вже нікому не потрібна платформа через величезну кількість альтернатив.
Фактично, на початку, після набирання обертів, завдяки вільному простору для власних думок, свободі слова ЖЖ набув типових ознак соціальної мережі, себто захаращеність індивідуальними понуро-бложиками тодішніх тупих піхв чи шокуючими виливаннями власних переживань конспіратоманів-графоманів-шовіністоманів і шизів різних порід.
Життя на ЖЖ
ЖЖ, як ви вже зрозуміли, є чимось середнім між соціальною мережою та особистим блоґом. Як кажуть безосібні: "Незвичний механізм роботи сприяє незвичній дискусії". Опріч, такий механізм вже давно перестав бути незвичайним.
Контингент
Як і будь-яка соціальна мережа, контингент за сформованості десь так на 40% складали графомансько-ліричні понуроблоджики емоційно-закомплексованих і самозациклених ТП чи розчулених власною нікчемністю. Ще десь до 5% дописів належали різного рода VIPам. Та ці категорії мало цікавлять навіть рак, при тому що першу з них завжди цікавить друга, властивість така. Наступні, близько 35% належали різного сорту інтернет-інтелігенції, стурбованій походженням Русі від давніх аріїв (і як наслідок аналогічним походженням Московії), подібними проблемами інших країн, долею партії та інших ніби-фіктивних структур, кількістю зґвалтованих закатованих російськомовних, ну ви зрозуміли. Уся інша частина (як не важко підрахувати, це ~20%) була заповнена творцями оригінальної і не дуже творчості. І там і там є чим насолодитися: у першому випадку - розпочати типовий срач; у другому - допомогти, або зберегти.
Чому споганилися?
Розгадка одна - безблагодатність. Трохи не так, та близько. Залежність, а відповідно частота відвідувань усіх соціяльних мереж, формується не з залежності від сайту, а з залежності від інших користувачів. Тож, розгадка одна - т.з. френдинґ (також френдування, френдзбір, взаємофрендинґ) - можливість додавати інших користувачів собі в друзі. Відповідно, щонайменше ті перші 40% тільки й рвалися подружитися з собі подібними, аби отримати максимум соціально-мережних друзів - у ЖЖ це 1000. Хоча, безумовно адміни не дурні і кількість "Читачів" не впливала на популярність блогу, лише кількість переглядів, яких відповідно мінімум на понуроблоґах. Відповідно допомагали лише взаємні коментування типу "Ай маладца", "Зачет", "Крута". Як відомо, здорових мислячих людей від цього ригати верне. Відповідно видалення таких технічних друзів, це звуть френдоцид, викликало у них жахливий дупобіль і срач у відповідь. Тому треба було або не додавати бидла, або якщо додали - регулярно хвалити та гладити.
Спільноти
Де факто, спільноти ЖЖ - це колективні блоґи, де довільний користувач може висловити думку щодо, а також спонукати розвиток спільноти. Створити також може хто завгодно. Учасники поділяються за правами на "читачів", "учасників" та "наглядачів". У спільнотах, які модеруються, відрізняються права читачів, модерованих учасників, власне модераторів та наглядачів. Наглядачі уповноважені надавати права доступу, дозволяти вступ у спільноту, видаляти дописи чи коментарі. Модератори можуть пропускати чи відхиляти дописи модерованих учасників. На дописування можна налаштувати рівень обмеження учасниками, користувачами ЖЖ чи навіть дозволити анонімне коментування. Щоб стати читачем, необхідно було додати спільноту в "друзі".
Сумісні журнали
Сумісні журнали з'явились раніше спільнот і в більшості своїй є закритими товариствами. Помічаються такою ж позначкою, що і звичайні користувачі, і у списку "френдів" знаходиться у розділі "Люди", а не "Спільноти". У такому журналі не можна призначати нових наглядачів, тільки читачів. Хоча, його може бути переведено в режим спільноти, і навпаки. Використовувалися рідко.
Українська частина
Хоча українська частка ЖЖ була не така велика, оскільки багато хто вів блоґи на інших платформах, були відомі люди і тут:
Та інші, як патріоти так і скажені українофоби
Декотра частина свого часу переꙇшла до DreamWidth – така собі подоба до старого LJ.
Технічний бік
Власне, те, про що йшлося напочатку, чому ЖЖ так приваблював користувачів:
- по-перше, величезні можливості для форматування дописів, можна використовувати майже будь-який HTML-код і навіть Javascript (хоча рідко)
- зручна і потужна френд-стрічка (можна об’єднувати френдів у групи, читати вибірково, тощо)
- налаштування своїх дописів (можна визначати доступ: для всіх, лише для друзів, можна зазначити свій настрій, місцезнаходження, музику, яку слухаєш...)
- можливість створювати тематичні спільноти, в які користувачі можуть вступати і обговорювати високі матерії або влаштовувати срачі.
Меми
Через специфічну форму спілкування, що засновується на регулярних індивідуальних виливах кожного з учасників, меми були або доволі малі і короткочасні, тому локальні, або занадто вимучені і натягнуті, тому нудні. Хоча сентенції мемотворчості колись були непогані, тим більш, що ті "~20%" зазвичай вміли користуватися відповідною програмою і тому творчість з ЖЖ на той час була доволі якісна.
Маскот
За бога в них "Цап Френк" (Frank the Goat) – сірий цап-відбувайло, маскот ЖЖ. Коли видаляють пост Френк демонстративно поїдає його. Також він може вчиняти і інші дії, в залежності від бажання автора чергового зображення. Наприклад творчосці на честь:
| « | Ця приручена тварина
нам розповіда новини цап цей – талісман ЖеЖе знають всі його уже Бред створив його когда-то, а потом рішив продати Носік козлика їбе Френк канєшно каже “бе-е-е-е” |
» |
— diversey_ua |
| « | Зустрічайте Френка
Це Френк. Френк є талісманом LiveJournal. Він допомогає нам з випадковим програмуванням, коли ми позаду, та іноді відповідає на запити до технічної підтримки. Френк дійсно вельми багатобічний... він іноді навіть працює на дворі. Коли лужок розростається, ми кажемо: "Гей, Френку! Час перекусити... йди їси лужок!". У цій ситуації дійсно виграють всі. |
» |
— Зустрічайте Френка |
Фофудія
Докладніше: Фофуддя Інтернет феномен, який походить з ЖЖ і суттю своєю віддзеркалював пародіювання стилю, змісту й ентузіазму висловлювань блогерів та, взагалі, індивідуальностей, про утиски москвино-діалектного населення на території України, сповнені неприхованого шовінізму, неоімперіалізму, квасного патріотизму, фанатичної українофобії, сліпого заперечення української самостійності як такої, існування нації, історії, релігії (це суттєвий пункт), та взагалі інакшої думки з приводу України. У силу обставин, походить від історизму "фофуддя", що за давніх часів вживався на позначення краму, прошитого золотими нитками, і відповідно створений з нього вид одягу в давній Руси чи Візантії. Був мемом початково лише української частини ЖЖ, потім української частини інтернету, на зараз вже застарів і є адаптованим у москвомережі.
Також
Також серед стародавніх найзнаменитіших мемів українського, та навколоукраїнської частини ЖЖ можна побачити:
- Григорій Хата
- Одеса знаходиться в Криму
- Політсхема
- Вілачка
- Ноги мені до рота
Тамтешній словник
- мшф - це слово "via" (з латинської "через"), набране з кирилічною розкладкою клавіатури. Використовується, щоб послатися на джерело інформації (особливо ЖЖ-шний постинг), наприклад: «Рекомендую проглянути та використовувати в москалесрачах. мшф: phophudia»
- Штабний - ЖЖист або форумчанин, який належить до передвиборчого штабу якогось із кандидатів в президенти чи парламент та пише чи коментує на його користь. Полювання на штабних є популярною розвагою на деяких сайтах, таких як форум "Української правди"(де власне вони найактивніші), ЖеЖешечка (в основному блоґи політиків та політспільноти) і Політико. Типовий приклад «штабного» у блозі Арсенія. Штабному — робота, блоґерам — розвага. Ще, наприклад, є юлеботи. Інколи іх також називають ВОНАністами.
Див. також
Посилання
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
