Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Silent Hill
|
Silent Hill (Тихий пагорб) - багаторічна горрор-серія ігор від японців з Konami про американські дрібно-містечкові єбеня, психологічні травми, викривлення людського розуму, монстрів породжений підсвідомістю, страждання, туман та безвихідь з елементами індустріального туризму.
Початки
Інтернети кажуть, що причиною появи Пагорбів стала серія інших японських ігор - Resident Evil про стрілянину та виживання в компанії зомбі та про боротьбу зі злою корпорацією, з тупуватим сюжетом та вельми пафосними персонажами. Оселя Зла стала дуже успішною і конкуренти хотіли собі теж запиляти щось схоже, але дешево. Тому Konami вирішили дати це завдання своїй дочірній компанії. Від розробників не чекали нічого феноменального - просто очікували, що ті швидко згенерують клон RE і дали їм свободу дій з загальними описами завдання, не вдаючись у подробиці. Розробники не мали ані великого штату, ані знаменитих на той момент майстрів у себе під рукою і тому результат вийшов ще більш неочікуваним. Замість клона зомбі-виживача було в 1999-му створено щось унікальне і нове на той момент в ігровій індустрії. Тобто виживачем гра залишилася, але була вивернута так, що клоном RE вже не могла бути названа ніяк. Це був успіх.
Про що ці ігри?
Сайлент-Хілл - це умовне маленьке містечко десь посеред лісів північного-сходу США. По факту - це не просто мертве місто з ірраціональною кількістю туману на вулицях, бо існує його «темна» потойбічна версія, наповнена потворами, підозрілими звуками, кривавими сценами та різними болючими пригодами для необачних людей, що заблукали. Усі герої циклу ігор потрапляють у місто бо мають якусь психотравму або так спокутують свої дуже погані вчинки в житті.
Сюжетна механіка гри поєднує у собі спробу розгадати якусь загадку Сайлент-Хілла та екскурсію у підсвідомість протагоніста з метою зрозуміти, хто ж його таки зґвалтував у дитинстві або яка там ще у нього\неї була дитяча психо-травма. Цей підхід для ігор був в новинку, тому і сподобався гравцям. Під ногами героя плутаються різні монстри, зазвичай немічні з малим HP, проте з видатним і потворним, у хорошому сенсі, дизайном. Гравця чекає купа зачинених дверей і біготні по локаціям у пошуках ключів або відкритих проходів. Іноді шлях герою перегороджують боси чи головоломки, боси не складні а ось головоломки можуть бути дивними. Можна дивитись довгі скриптові кат-сцени, лякатися, шукати великодки та розмірковувати про Таємні Сенси що вклали розробники в гру. Кожна частина Silent Hill має кілька альтернативних кінцівок (3-4-6 як правило) і прихованих видів зброї (від вогнемета до променів кохання), багато з яких недоступні при першому проходженні гри і призначені для терплячих задротів або японців, які можуть пилососити в грі кожний піксель.
Що там цікавого?
- Атмосфера. Перша гра серії вийшла на першу PS і мала значні обмеження в промальовці дальності, тому, як тоді було прийнято у багатьох 3д іграх, локація обмежувалася густим туманом. Але в цьому випадку туман дуже вдало підійшов горрор-атмосфері що став фішкою серії і у майбутньому. Малополігональні монстри та потвори теж внесли свій внесок.
- Звук та музика. Завдяки цій грі японський композитор Акіра Ямаока не тільки отримав путівку в лігу майстрів своєї справи але і приніс щось дійсно нове в створенні амбієнту для ігор. OST перших трьох ігор серії і досі можна спокійно слухати окремо, бо то Якість.
- Сюжет та психологізм.
Різні огляди серії
Пікчі
Див. також
