Римські імператори
- Основна стаття: Давній Рим
Деякі цікаві римські правителі.
Gaius Iulius Cæsar Augustus a.k.a Octavianus
Октавіан Август - перший канонічний імператор і видатний політик. Після вбивства Цезаря, якому доводився внучатим племінником, домігся у республіканців і їх головного ідеолога - Цицерона - передачі собі цезаревої спадщини. Потім Цицерона кинув, дозволивши найближчому сподвижнику Цезаря Марку Антонію його замочити. Будучи послідовним, почав давити своїх ворогів: спочатку вбивць Цезаря - Марка Брута та Гая Касія у черговій громадянській війні; потім сина покійного Помпея Великого - Секста, який вирішив пограти в піратів Карибського моря, пояснивши тому, що Сицилія - не Тортуга; а під кінець і самого великого і страшного Марка Антонія, з яким дружив і разом правив (утворивши другий тріумвірат), то воював у громадянських війнах. Довівши бідного Антонія до самогубства, з його коханкою Клеопатрою, Октавіан, не в приклад двом попередникам, повівся цілком по-чоловічому, вирішивши використовувати правительку Єгипта в особистому тріумфі, але йому не вдалося - Клеопатра превентивно прийняла іслам за допомогою зміюки.
Незважаючи на те, що фактично був повноправним правителем Риму, на титул rex не претендував і майже все життя грав у республіканця, демонстративно поважав Сенат, за що сенатори виписали йому титули Augustus та Pater Patriae. Після чого оголосив, що для безпеки та стабільності Республіка буде перетворена на першу Галактичну Імперію.
Помер раптово спокійно своєю смертю, що було дуже нехарактерно більшісті імператорів.
Marcus Aurelius Antoninus Heliogabalus Elagabalus
Елагабал (Геліогабал) - канонічний античний єретик, зманіжений мажор, мамчин імператор (повністю залежний від бабці та матері в політичних справах) та збоченець. Почав правління з того, що оголосив себе богом (що було загалом звичним) і почав приносити собі людські жертви (що було вже не дуже). Збудував у кожному районі Риму безкоштовну лазню. Дженерік римляни зраділи, але радіти було рано. У кожній лазні сидів спеціальний чиновник, який виглядав у натовпі відвідувачів людей з найбільшою чоловічою гідністю. «Щасливчик» вирушав прямісінько до палацу, задовольняти імператорську величність. Найкращих результатів досяг якийсь парубок на ім'я Зотик, який мав воістину кінського прутня. Геліогабал вийшов за нього заміж та призначив першим міністром. Участь тих, на кого у імператора не вставав, була дуже сумна.
Потім імператор хотів заснувати жіночий сенат, але не для політкоректності, а заради обміну, так би мовити, досвідом — адже Геліогабал цілком відверто заявляв і про мету свого царювання, і про власне життя в цілому. Метою, і сенсом було віддатися якомога більшій кількості самців і служити культу свого улюбленого бога Геліоса. Чим він і займався цілодобово, відволікаючись тільки на такі необхідні речі як, конфіскація майна храмів і зґвалтування жриць/жерців, принесення в жертву собі дітей шановних сенаторів і гладіаторські бої. Призом переможцю служила імператорська срака. Державні справи вершили його мати, бабця і коханці (які отримували посади виключно пропорційно довжині і товщині прутня).
Розумні люди попереджали, що така поведінка добром не скінчиться, а грошики зі скарбниці, повинні перепадати якщо не армії, то хоча б преторіанцям від яких завжди залежало як довго проживе черговий імператор. Що зробив Геліогабал? Правильно - грошей преторіанцям не дав, а вирішив померти красиво і наказав занести у свої покої шовкові мотузки, золоті кинджали, отрути в посудинах з дорогоцінного каміння, а, на випадок, якщо його захочуть викинути з вікна — за легендою вимостив площу свого палацу плитами з чистого золота, витративши на це бюджетні гроші, що призначалися для закупівлі хліба для Риму. Вдячні преторіанці не оцінили його потуги - вони просто зарізали його іржавою бритвою (за іншими даними просто мечем) разом з його матір'ю та кинули труп у Тибр. Римський народ глузуючи зі свого недоімператора назвав його Тиберином (Завоювальником Тибру).
Див. також
| ||||||||||||||||||||||
