Архів:Третій Гетьманат
|
Статтю було позичено з Інциклопедії як видатну пам'ятку історії та історичного статтєписання
Повна офіційна назва Третій Тисячолітній Гетьманат — держава, створена невдовзі після перемоги на виборах Президента України 2015 року лідера націоналістів Олега Тягнибока.
Назва
Назва була обрана Олегом Тягнибоком, і мала підкреслювати тяглість державотворчих традиції часів Гетьманщини 15-18 ст., (Перший Гетьманат) та гетьманування Павла Скоропадського (1918 рік). Слово Тисячолітній, що вживалося лише в офіційних документах, мало підкреслювати величність та могутність Держави.
Передісторія створення
Правління четвертого Президента України, Віктора Януковича, було вкрай невдалим і непопулярним. Його проросійська політика викликала незадоволення народних мас Заходу і Центру України, хоч на Півдні, та Сході країни він зберіг відносно високий рівень популярності. В той же час, «помаранчева» опозиція уже була цілком дискредитована. Окрім того, в суспільстві, що втомилося від перманентної політичної боротьби, існував запит на «сильну руку». Згідно рішення Конституційного суду України восени 2010 року було визнано такими, що не відповідають Конституції зміни до неї, прийняті у 2004 році. Повноваження Президента суттєво зросли, і той, хто обіймав цю посаду отримував практично всю повноту влади в країні. В таких умовах у листопаді 2013 року Янукович відмовився підписувати договір про асоціацію з ЄС. Це викликало масове народне невдоволення та другий Майдан (Революція Гідності), внаслідок якого Легітимний змушений був тікати з Києва, прихопивши з собою золото та улюблений золотий унітаз. До влади прийшов лідер Революції, пастор-полковник Абу-абд-аль-Турчині, який після вільних і демократичних виборів у травні 2014 року передав владу Петру Шоколадному-Порошенку. Одночасно Хуйло остаточно охуїв та напав на Україну, окупувавши спочатку Крим, а потім — Донбас. На початку 2015 року країна потрапила під хвилю економічної кризи, викликану україно-російським конфліктом. Це викликало загальний економічний спад, затримку у виплаті зарплат, пенсій, стипендій. Щоб відволікти свій електорат від щоденних негараздів, Петро Порошенко спробував подарувати кожному виборцеві по шоколадці, але це не допомогло мобілізувати його електорат, зате активізувало прихильників націоналістично налаштованих виборців Заходу України. У такій ситуації Порошенко оголосив про дострокові вибори. Відповідно до Конституції, відбувся перший тур, результати якого для багатьох аналітиків стали шокуючими: окрім закономірного першого місця чинного президента Петра Порошенка, у другий тур вийшов лідер Всеукраїнського об’єднання «Свобода», Олег Тягнибок, партія якого на попередніх виборах у жовтні 2014 року навіть не пройшла до Верховної Ради.
Кандидат | % | |
---|---|---|
Петро Порошенко | 29,50 % | |
Олег Тягнибок | 14,30 % | |
Юлія Тимошенко | 13,08 % | |
Сергій Тігіпко | 13,01 % | |
Арсеній Яценюк | 12,96 % | |
Олег Ляшко | 6,85 % | |
Віктор Ющенко | 2,79 % | |
Інші кандидати/проти всіх | 7,51 % |
Втім, у штабі Петра Порошенка навіть зраділи таким результатам виборів, адже, на їхню думку, Шоколадний легко переміг би у другому турі ультрарадикального націоналіста Олега Тягнибока. І дійсно, за результатами перших опитувань, за Тягнибока у другому турі готові були проголосувати лише близько 30 % виборців, в той час як за Порошенка — 60-65 %. Почалися перемовини сторін, з метою залучити на свою сторну кандидатів, що не потрапили до 2 туру. Так, Петра Порошенка підтримав лідер «Правого Сектору», Дмитро Ярош, мотивуючи це необхідністю «недопущення приходу до влади на Україні агентів путінського фашизму». Голова Дніпропетровської області Ігор Коломойський закликав своїх прихильників визначатися самостійно, і відмовився заявити, кого він підтримуватиме у другому турі. Натомість Олег Тягнибок вів досить складні перемовини з т.зв. «дискредитованими кандидатами». Так, на таємних перемовинах із Юлією Тимошенко, він запропонував останній, у разі своєї перемоги, очолити Кабінет Міністрів України, на що Юлія Тимошенко погодилась, і закликала своїх прихильників «прийти на дільниці, і захистити демократію, підтримавши справді патріотичну людину — Олега Тягнибока». Аналогічні кадрові пропозиції отримав також лідер «Народного Фронту», прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, і переговори із цим політиком завершилися заявою Яценюка, у якій він закликав підтримати Тягнибока у другому турі виборів. На перемовинах із колишнім Президентом країни, Віктором Ющенком, Тягнибок запевнив того, що «питання про друге прем’єрство Ющенка — це лише питання часу». Неоднозначну і суперечливу реакцію громадськості викликала і рекламна кампанія Петра Порошенка. (див. фото). Але, на думку більшості експертів, поворотним моментом у виборчій кампанії стали теледебати. Упевнений у своїй перемозі Петро Порошенко, на думку більшості фахівців, допустив ряд фатальних помилок. Так, наприклад, на теледебатах він дарував ведучому шоколадні цукерки, а також схарактеризував виборців Тягнибока як «радикальних націоналістів». . Також Порошенко говорив, що Україна у війні з Росією тримається завдяки зусиллям добровольчих батальйонів та армії, натомість націоналісти на цьому паразитують. Натомість Олег Тягнибок закликав усіх патріотів України підтримати саме його кандидатуру, а усі внутрішні суперечки залишити на післявиборчий період: «Зараз не той час, щоб шукати ідеологічні відмінності: можливо, це наша остання надія позбутися олігархів у владі». В кінці дебатів, відповідаючи на репліку Тягнибока, що стосувалося того, яким чином Петро Порошенко прийшов до влади, Порошенко допустив обмовку: «Нам немає чого приховувати. Наші руки по лікоть чисті». Після цього Петро Олексійович висловив упевненість у перемозі: «Ми переможемо, шановні виборці, адже ви знаєте, що інакше і бути не може, чи не так?». Незважаючи на такі заяви, більшість експертів, громадських діячів, політиків, все ж вважали, що Порошенко і так переможе на виборах. Так, букмекерські контори приймали ставки на перемогу Порошенка, в середньому, як 1,08 до одного, в той час як на Тягнибока — 9,5 до одного. Тим більш вражаючими для них стали результати другого туру виборів.
Кандидат | % | |
---|---|---|
Олег Тягнибок | 50,32 % | |
Петро Порошенко | 44,05 % | |
Проти всіх | 5,63 % |
Уже потім, аналізуючи результати виборів, стало зрозумілими причини перемоги Тягнибока. Це, насамперед, вища явка на заході, у порівнянні з центром. Частина виборців Центральної України, що були упевнені у перемозі «свого» кандидата, просто не прийшли на вибори. Результати виборів шокували багатьох громадян і міжнародну спільноту, яка, втім, їх усе ж визнала. Петро Порошенко пробував організувати кампанію за невизнання результатів виборів, але змушений був відступити під тиском армії. (Тягнибок надав особисті ґарантії безпеки останньому, які, втім, були виконані пізніше лише частково) 19 квітня 2015 року відбулась церемонія інавгурації новообраного Президента України Олега Тягнибока. На ній, зокрема, були присутніми такі відомі політики, як Сенатор США Джон МакКейн, та Прем’єр-міністр Австралії Тоні Еббот.
Встановлення авторитарного режиму і проголошення Третього Гетьманату
Гімн СНПУ ВСЕЛЕНСЬКИМ РОЗУМОМ РОЖДЕННІ |
|
Особистий славень Гетьмана НАШ ГЕТЬМАН |
|
Прийшовши до влади, Олег Тягнибок за перші 3 тижні своєї діяльності провів кардинальні кадрові зміни. Були зміщені усі голови обласних та районних державних адміністрації, а на їхнє місце призначені керівники відповідних партійних організацій ВО «Свобода». Було змінено керівництво СБУ та Збройних Сил. Однак Олегу Тягнибоку залишалися непідконтрольними Внутрішні Війська та міліція, які керувалися міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим, що призначався за квотою Верховної Ради України. Після приходу Тягнибока до влади, події розвивалися доволі бурхливо:
- 19 квітня — інавгурація Олега Тягнибока на пост Президента.
- 20 квітня — Адміністрація Президента України ліквідована, натомість створено Державну Канцелярію при Президентові України. Головою якої призначено Андрія Мохника. Відправлено у відставку міністрів оборони та Закордонних справ, виконуючими обов’язки призначено, відповідно, Андрія Іллєнка та Руслана Кошулинського.
- 21 квітня — Призначено нового голову Держтелерадіокомпанії України, ним став Ігор Мірошниченко. Звільнено, та призначено практично усіх голів рай- та обл. адміністрацій.
- 28 квітня — проведені урочистості на державному рівні, зокрема паради військ у Донецьку та Севастополі, з приводу створення Першої Української Дивізії Зброї «Галичина».
8 травня — День жалоби за жертвами боїв на Сході України.
- 9 травня — Хрещатик заблокований, з метою недопущення проведення мітингу комуністів та ветеранів на ньому. Всі державні урочистості скасовано.
- 12 травня — за дорученням Олега Тягнибока, вхід та вихід до Держканцелярії став можливим лише за його особистого письмового на це дозволу. Рішення про це було таємним. Усім працівникам Держканцелярії було заборонено повідомляти про це нововведення третім особам
- 13 травня — розпочато виконання секретної операції «Ї». В її рамках було таємно мобілізовано армію, яка була зосереджена поблизу Києва, Харкова, Дніпропетровська, Одеси, Львова та у Вінниці.
- 14 травня — день перевороту.
Події 14 травня
О 10 годині розпочала свою роботу Верховна Рада України. В цей день у ній мало бути прийняте рішення, щодо початку процедури імпічменту Президента України Олега Тягнибока. Також відбувалася чергова нарада Кабінету Міністрів України під головуванням Арсенія Яценюка. О 11 годині, згідно указу Тягнибока, міністра Внутрішніх справ, Авакова було відправлено у відставку. О 11 год. 30 хв. за наказом Олега Тягнибока в країні було введено надзвичайний стан. В Київ увійшли військові частини, які зайняли центр міста та ключові транспортні розв’язки, вокзал, аеропорт, мости через Дніпро. Спецпідрозділами СБУ було проведено спецоперацію з ліквідації Верховної Ради та Кабінету Міністрів. Всіх депутатів було арештовано, за винятком 32 депутатів із фракції ВО «Свобода», які на засідання не з’явилися, бо перебували, за наказом Тягнибока, у Держканцелярії. Також було взято під арешт майже увесь склад Уряду, окрім 2 підконтрольних Олегу Тягнибоку міністрів. Виконувати обов’язки Голови Уряду було доручено Олексію Кайді. В той же час, у регіонах відбувалися арешти керівництва місцевої еліти, політичних партій. До вечора 14 травня стало зрозуміло, що влада в країні зосереджена в руках Олега Тягнибока. В той же день, у телезверненні до народу, Олег Тягнибок повідомив про «закінчення періоду злиденства Народу і Держави». Було оголошено про початок періоду «очищення», і продовження терміну дії надзвичайного стану на невизначений термін. У цьому ж таки телезверненні Олег Тягнибок повідомив про встановлення в країні «справедливого соціального та національного ладу» і проголошення нової держави — Третього Тисячолітнього Гетьманату, офіційною ідеологією якого проголошувався соціял-націоналізм, а Всеукраїнське об’єднання «Свобода» (якій поверталася її стара назва — «соціял-національна партія України») — єдиною партією в країні. Усі інші політичні партії було зобов’язано самоліквідуватися в 3-денний термін.
Внутрішня політика
Здійснювалась політика дерусифікації України. Було створено міністерство з питань культури, духовності, освіти та пропаганди, міністром була призначена Ірина Фаріон. Пізніше з нього було виокремлено Міністерство у справах українізації. Було проведено адміністративно-територіяльну реформу. Області та райони було скасовано, натомість впроваджувалася система Земель. Керівника Землі призначав особисто Гетьман, і такий керівник був підзвітний безпосередньо йому. Землі, в свою чергу, складалися з полків. Систему рад було скасовано.
Продовження війни з Росією
Проведена загальна мобілізація усього боєздатного населення України. У липні 2015 року за підтримки авіації НАТО розпочато контрофензиву українських військ на Донбасі, яка скінчилася наприкінці серпня виходом до російського кордону. Внаслідок повного провалу політики Путіна у Росії відбувся переворот, внаслідок якого Хуйла було вбито, а пост тимчасового Президента Росії зайняв Дмитро Медведєв. У вересні 2015 року спільними силами України та флоту країн НАТО звільнено окупований у березні 2014 року Крим.
Репресії проти інтеліґенції та «Національна культурна революція»
Під гаслами «боротьби за справжню національну культуру» та «покарання зрадників Української Nації» розпочалися залякування, арешти та дискримінація, передусім гуманітарної інтеліґенції. Тисячі діячів російськомовної культури були позбавлені наукових ступеней, членства у творчих спілках. Тим, хто мав «позитивний життєпис», пропонувалася співпраця «з відродження справжньої національної культури». Друк та імпорт книжок іноземними мовами був офіційно заборонений особистим наказом Гетьмана від 20-го травня 1-го року Третього Гетьманату, на україномовну медійну продукцію накладалася жорстка цензура. Мистецьким діячам, які були підозрілі для нової влади було запропоновано «покинути Державу протягом 24х годин» або «скерувати свої потуги творчости у соціал-національне русло». Судова справа літературного гуртка «СучУкрЛіт» закінчилася депортацією усіх його дійсних членів, голова спілки Сергій Жадан наклав на себе руки, про що в офіційних джерелах було повідомлено як про наслідок «наркотиків, розпусти, зрадницького руйнування в собі українського духу». Твори Олеся Гончара, Бориса Олійника, Максима Рильського, Дмитра Павличка та більшості інших радянсько-українських літераторів було вилучено зі шкільної програми. Для прикладу «жертви буремної, складної для України епохи» вийнятком серед них став Микола Хвильовий. Цікавою є доля митців, які співпрацювали із ВО «Свобода»: серед творців проєкту Ірини Фаріон 2007го року «Намальована мова» переважна більшість з 2011го року брала участь у антисвободівських націоналістичних організаціях. Їхня доля на момент проголошення Третього Гетьманату — невідома. Ігор Алексєєв, колишній член ВО «Свобода», автор особистого славня Гетьмана, вигадник партійного привітання «Так Гетьман!», зник без вісті напередодні інавгурації Олега Тягнибока. Головним творчим методом в мистецтві став націоналістичний реалізм.
Деякі проекти гетьманату
Пантеон Героїв у Києві
У Києві, поблизу Києво-Печерської Лаври (на території музею пам’яті жертв Другої світової війни), було створено Пантеон Героїв — тут було перепоховано більшість визначних українських діячів, зокрема:
- Степана Бандеру
- Євгена Коновальця
- Романа Шухевича та багатьох інших. Пам’ятник «Батьківщина-Мати» було реконструйовано (фігурі надано чоловічих рис), і перейменовано на «Бандера—Батько».
Релігія
Всі культові споруди ставали власністю Держави. Держава передавала їх в оренду релігійним громадам. Заборонялося підпорядкування релігійних інституцій закордонним. Верховним божеством усіх релігій проголошувався Гетьман.
Освіта
В системі освіти було запроваджено наступні обов’язкові предмети: «Основи українського соціял-націоналізму», у ВНЗ додатково — «Теорія і практика соціял-націоналізму». Освіта стала більш профільною, в основу було покладено насамперед орієнтацію на практику. Ліквідовано систему дитячих садків. Держава забезпечувала і підтримувала сімейне виховання дитини. Так, матері за догляд за дитиною до семи років нараховувалась офіційна державна зарплата. Навчання в школі розпочиналося від семирічного віку. Термін здобуття середньої освіти складав 9 навчальних років. Навчання здійснювалося винятково українською мовою, окрім вивчення іноземних мов, які починали вивчати з четвертої кляси, щоб унеможливити засвоєння їх учнями як рідних.
Економічна політика
Майно, вартістю понад 2 млн грн конфісковувалося на користь Держави, з подальшим рівним перерозподілом між громадянами. Встановлювався єдиний податок на прибуток зі ставкою 15 %. Гетьманат вийшов з міжнародної організації торгівлі, і здійснював політику протекціонізму.
Див. також
|