Бокасса
Жан Бедель Бокасса (1921-1996) - імператор Центральної Африки, диктатор, тиран та людожер в прямому сенсі цього слова. Майстер знищення власного народу, майже рівний камбоджійському Пол Поту
Юність та молодість
Початок життєвого шляху героя не вирізнявся нічим примітним. Виходець з одного з численних племен, зробив кар'єру у французьких колоніальних військах (кумиром його був Наполеон). Батько Бокасси був сільським старостою і розстріляний злими колонізаторами під час місцевої революції, мати померла за власним бажанням після цього. Юне негринятко залишилося сиріткою разом з 12-ма братами та сестрами - родичі вирішили, що дитині краще вчитися на священника, але Бокассі була цікавіша військова справа. Записавшись у французькі колоніальні війська юний Бокаса як раз вдало потрапив до армії де Голля і відправився в Європу битися з німцями. Ця справа йому так сподобалася що згодом він поїхав служити в Індокитай та Алжир у складі французьких колоніальних військ.
У 1960 р., коли його бантустан здобув незалежність від Франції і став Центрально-Африканською Республікою, Бокаса повернувся на батьківщину і вступив на службу до місцевої армії, маючи нехуйовий ветеранський послужний список. На щастя свіжо-обраний президент ЦАР - Давид Дако був йому племінником. Наш герой швиденько (31 грудня 1965 р.) зкинув родича з посади і вислав його до Європи (йому дуже пощастило з кулінарної точки зору).
Залишається не зовсім зрозумілим, коли ж оформилися кулінарні уподобання Бокасси — чи то в дитинстві під впливом одноплемінників, чи то під час війни в Індокитаї де він воював проти в'єтнамців, а може, він дізнався про канібалізм із книг у військовій бібліотеці. Але за деякими даними, ще коли юний Жан-Бедель ходив до школи у французьку місію, мати робила йому на обід бутерброди, від яких місіонерів трясло і ходили підозрілі чутки про м'ясце. В Індокитаї одного разу Бокассу якось застали біля багаття, ситого й задоволеного, а поряд лежав порізаний труп якогось місцевого.
Правління с присмаком
Бокаса чотири рази обирав сам себе на посаду голови республіки. Втомившись, нарешті від президентських перегонів, вирішив коронуватися та оголосив Центральну Африку імперією.
Проголошення імперії якимось дивним чином співпало з коронацією Бокасси. Це сталося в 1977 році і на це було витрачено 25 відсотків від усього худого бюджету юної імперії. І ще французи підкинули трохи, за те щоб імператор менше водився з Каддафі. Бокасса навіть запросив Папу Римського, бо мріяв як його кумир Наполеон коронуватися в присутності Папи, але той відмовився. Найкращі вина та одяг для церемонії привезли спеціальним рейсом з Франції. Взуття імператора на коронації виявилося найдорожчим на той момент у світі.
Людожерство імператора насправді не сильно то і приховувалося, але іноземцям розказували, що то вороги Бокасси розповсюджують брудні чутки - начебто білі іноземці бачили традицію серед місцевих вживати в їжу мавп і помилково думають, що то людські ноги-руки на кухнях, а не мавпячі. Запаси людського м'ясця Бокаса називав «цукровою свининою». Запаси м'яска безперервно поповнювалися різним шляхом, в імператорському палаці було встановлено спеціальний холодильник для збереження продукту. Доступ до святая-святих мав лише Бокаса та його особистий кухар, який і готував делікатес. Вірогідніше - той кухар теж мав відповідні уподобання в кулінарії як і його володар. А в час міжнародних поїздок запаси м'ясця за імператором возив спеціальний окремий охоронець в спеціальному чемоданчику.
У відносинах з іншими країнами Бокасса робив те ж саме що і усі інші його колеги-диктатори - старався доїти гроші, техніку та різні корисності як з капіталістів так і з комуністів-соціалістів. Не дивлячись на свою мутну репутацію людожера та кривавого ката, Бокаса навідався в СРСР, цілувався з Брежнєвим і йому сподобався цей радянський звичай, який він потім протестував на власних міністрах. Радянський союз навіть надав йому вертольоти з екіпажами, щоб Бокасі було комфортно літати по справам в країні де відсутність доріг норма. Але його правління закономірно скотилося в треш, чад та пиздець вже повністю. Французький уряд отримав від імператора (ще коли він був просто президентом) купу вигідних договорів на розробку урану та алмазів на своїй території і з усіх сил не помічав усіх проблеми в Центральній Африці. Ледве жива економіка добивалася хуйовим управлінням і купою заборон. Звичні розправи з опозицією доповнювалися репресіями проти школярів, які виходили на демонстрації, бо влада зайобувала настільки, що змушувала їх купляти дорогу шкільну форму. Постійні загравання з Муаммаром Каддафі нервували усіх сусідів Бокаси і французів (Каддафі на той момент посрався з усіма навколо, мріяв про завоювання в Африці і шукав собі союзників).
Імперія проіснувала усього два роки (1977-1979). Як і у всіх його колег - скинення відбулося в момент коли володар поїхав за кордон по справах. Але цього разу переворот зробили не місцеві, а французький спецназ, що висадився в столиці і без проблем скинув уряд Бокасси, без крові і повернув до влади скинутого президента (якого Бокаса скинув за 10 років до того).
-
На марках.
-
Піонери нагороджують імператора. Про те імператор дивится на них якимись голодними очима
-
Дорохо-богато.
-
Гроші Центрально-Африканської імперії.
Сімейні традиції та справи
Бокасса мав 18 дружин і 77 дітей, яких визнав. Але не всіх своїх дітей він пам'ятав по іменам.
-
Сумує у Франції за батьківщиною і мерзне
-
Бокасса зі своєю 18-ю дружиною Зарою Вікторін
Наслідки та спадщина
Після повалення Бокаса поїхав жити у Францію, де уряд його пригрів і не намагався притягнути до відповідальності за усі цікаві досліди в ЦАР, бо поважні французькі урядовці отримували від поважного екс-імператора корисні подарунки у вигляді діамантів. В ЦАР тим часом йому влаштували заочний суд і присудили до страти, але цікавіше інше. В 1986-му році Бокаса так заностальгував за рідними краями що не злякався вироку і повернувся на Батьківщину з якимись дивними мріями що народ його знову посадить на трон (нагадую - Наполеон був улюбленим героєм Бокасси і "сто днів" муляли диктатору в голові постійно). Звісно його заарештували одразу і почали новий суд де викотили увесь список злочинів - і про канібалізм і про страти і про репресії і про розкрадання бюджету. Бокасса активно захищався на суді та переконував суддів, що частини тіл жертв він зберігав у холодильнику не з метою вживати в їжу, а в символічних цілях («печінка ворога приносить вдачу»). Хоча його визнали невинним у канібалізмі, решти обвинувачень вистачило 1987 року вдруге засудити його до смертної кари. Але йобане африканське правосуддя непередбачуване. Наступного року його помилували, вирок замінили на довічне ув'язнення, а потім скоротили на двадцятирічне. В 1993 році в ЦАР було оголошено загальну амністію, через демократизацію і тому Бокасса вийшов на волю. Спробував знову стати президентом, але вже на відносно демократичних виборах, не потягнув (хоча серед місцевих виявилося немало ностальгуючих за старими часами, хто пішов голосувати за старого екс-імператора). Протягом трьох останніх років життя Бокасса вже остаточно поїхав дахом, став показовим вегетаріанцем, називав себе тринадцятим апостолом, тинявся вулицями столиці і стверджував, що він мав таємні зустрічі з Папою Римським. Помер 3 листопада 1996 року.
З роками жителі і влада ЦАР, ностальгуючи по міцному прутню диктатора в своїх сраках, прийшли до висновку що треба реабілітувати великого володаря та гуманістичного правителя. В 2010-му році тодішній президент Bozize сказав про Бокассу, що той був "a son of the nation recognised by all as a great builder". Але що ж він такого видатного зробив для розбудови центрально-африканської нації і її процвітання досі залишається незрозумілим для наших дослідників.
-
Сучасна ЦАР кишить вагнерівцями і відповідними спорудами.
Див. також
Посилання
- Велика галерея фото Бокаси, його правління та сімейки
- Англомовна Драматика про Центрально-Африканську республіку. Архів
| ||||||||||||||||||||||
