Аніме
|
Аніме (аніма, аніму, аняме, киетайські порномультики) — щиро японська мультиплікація й за сумісництвом один з найпопулярніших масовокультурних наркотиків. Характеризується особливостями зображення персонажів, певною шаблонністю їх характерів, сильною заштампованістю, а головне — країною-виробником. Є важливою складовою життя будь-якої борди[1]. До речі, більшість головних героїв аніме — особи шкільного віку. А ще все без виключення аніме містить елітний, прихований зміст.
Прихильників аніме називають анімешниками. Для того, щоб стати «справжнім» анімешником необхідно передивитись анімешний мінімум — зазвичай він складає 100 заголовків (т.з. тайтлів[2]). Кінцева стадія деградації розвитку анімешника — отаку (у простонародді: анімефаґ, анімуфаґ, анімуйоб тощо). Отаку — це людина, яка передивилась все аніме[3]. Лише отаку здатний осягнути весь Прихований зміст аніме.
Історія аніме
- Основна стаття: Архів:Історія аніме: Зародження
Дев'яності відрізнялися глибокою до бридкості анімацією облич. Двотисячні це точно доба якнайпростіше намальованого мое. Про десяті напевно сказати можна, що це розквіт лолей з пов'язкою на одному оці.
Причина виникнення
Починало аніме як банальна мультиплікація західного стилю, хто бачив дійсно старі зразки підтвердить. Наприклад перша робота Міядзакі дуже схожа на радянські мульфільми, а деякі з робіт Тедзуки Осаму ну точнісінько совкові мультфільми для дорослих[4]. Про те, що великі очі це вплив Діснея не пише тільки лінивий, тож ми теж про це згадаємо. На щастя для отаку всього світу, і зокрема тебе, в Японії була манга. А манга, особливо кіметографізована під впливом усе того ж Тедзуки це фактично сценарій під аніме – тут і сюжет і дизайн персонажів та й самі малюнки можна вважати нарисом розкадровки. Коротше кажучи просто гріх не робити аніме по манзі. Тож під впливом манги аніме плавно почало еволюціонувати від мультиків для дітей і задротських експериментів естетів у напрямку пригод, крові, цицьок, психології та інших речей притаманних універсальному повнокровному мистецтву.
Поволі аніме почало захоплювати увесь світ і в 2003-2009 рр другій половині дев'яностих дісталось та стихійно оволоділо жовто-блакитною Державою.[5]
Формати випуску
ТБ (TV, TV series, телевізійний серіал, ТБшка) — головний формат аніме. Як зрозуміло з назви, початковий показ ТБ відбувся на телебаченні. На відміну від звичних нам серіалів, у Японії вони виходять раз на тиждень. Цим і пояснюється характерна кількість серій у серіалі, яка зазвичай кратна 12-13: 12 серій = 12 тижнів = 3 місяці = 1 телевізійний сезон. Тривалість однієї стандартної серії - 25 хвилин. 5 хвилин лишається на рекламу і у сумі одержуємо півгодини - зручний блок для планування програми телепередач.
ОВА (OVA або OAV - від англ. Original Video Animation або Original Animated Video, ОВАшка) — аніме, яке випускається одразу на відеоносіях (відеокасети, DVD) без попередньої трансляції на телебаченні чи в кінотеатрах. Тому тривалість однієї серії ови не обмежена 25-хвилинним стандартом і становить від 40 хвилин до години й інколи більше. Овашки можуть складатися як з однієї серії, так і з кількох. Як правило, всі еротичне аніме випускається саме в OVA-форматі (але не варто думати, що в OVA зводиться лише до ероаніме). Прикладами OVA-релізів можуть послужити такі аніме як "FLCL", "Video Girl Ai", "Urotsukidoji", "La Blue Girl", "Boku no Pico" та інші. До слова, весь хентай виходить якраз у цьому форматі.
ОНА (ONA — original net animation) — це аніме, що виходить у мережі Інтернет і, як правило, не доходить до продажу на відео або показу на ТВ або в кінотеатрах. Дуже часто ONA представляє собою низькобюджетні «саморобні» аніме-короткометражки, створені аніме-режисерами-початківцями і безкоштовно поширюються мережею. Приклади: «Rain, the little girl, and my letter», «Platonic chain Web», «Azumanga Daioh Web».
Повнометражки - вони і в Японії повнометражки. Говорячи про повнометражні анімаційні фільми, у першу чергу згадуємо Хаяо Міядзакі і його студію "Ґіблі".
Типовий серіал cкладається з 13-26 серій. Любов до числа 13 пояснюється просто - в році 52 тижні, тож в середньому кварталі їх 13. Нормою вважається 26 серій, або ж сезон, серіал з 13 вважається коротким - півсезонним. В цілому оцю кратність +/- 1-2 серії стараються витримати хоча бувають вийнятки. Страшні серіали з 150-200 та більше[6] серій, це не знущання над глядачами, а теж формат наприклад 150 серій це три роки показу, 200 - чотири. Серія в серіалі має зазвичай наступну структур. Спочатку йде опенінг – пісня та ніби як своєрідний відеокліп (музика в аніме варта окремої теми). В деяких випадках перед опенінгом йде коротка заставка, це або зав’язка сюжету серії або ж зовсім вже рідко короткий переказ чи кілька ключових кадрів з попередньої. Трапляється, що з зав’язки починається лише перша серія серіалу. Після опенінгу показують назву поточної серії і починається власне те заради чого аніму дивляться – кров, цицькі, кавайні лолі та яойні бішьонени. Слід зауважити, що посередині серії жадібні телевізійники вставляють рекламу, тож часом (колись частіше, а тепер схоже рідше) є коротенькі заставки перед і після неї. До нас аніме доходить вже без реклами, але з цими заставками, втім частенько їх нема – чи то вирізали разом з рекламою чи то їх взагалі не було. По закінченні власне сюжету починається ендінг – тобто завершальна пісня, зазвичай спокійніша та ліричніша за опенінг. Після неї в аніме зазвичай дають коротенький анонс наступної серії. З деякими виключеннями та відхиленнями особливо у перших та останніх серіях так виглядає стандартне аніме. Серія розрахована на півгодини ефірного часу, однак нескладно зауважити, що в нас вони помітно менше, причина ж проста – різниця припадала на телерекламу яку звісно повирізали.
Коли вже мова пішла про стандарти аніме, то слід розуміти для кого воно робиться. Нажаль аніме робиться не для дорослих іноземних отаку, на зразок тебе любий читачу(ко), а для японських підлітків. Більше того, для підлітків які дивляться оці серіали по телебаченню, так-так по одній серії в тиждень. І що з того? Добре сформулюємо по іншому, аніме робиться з розрахунку на глядача який звісно вже не дитина, але ще далеко не дорослий, який хоч і дивиться аніме регулярно, але досвід якого неглибокий і обмежується серіалами останніх сезонів. Тобто цільова аудиторія не є ані дуже прискіпливою, ані дуже досвідченою. Це ти бачив(ла) Ранму, Утену та Євангеліон, а от безліч японських школярів і школярок ні. Відповідно те, що для отаку штамп для них цілком собі оригінальна ідея, те що для нас наївність та ідіотизм для них драма та захоплюючий сюжет тощо. Так воно є.
Вікові жанри
- Основна стаття: Віково-статеве спрямування аніме
Нарутота
Насправді, шьоненота, але з таким же успіхом блічота чи ванпісота. Бидломультики, в яких герої постійно в битвах на 10 серій доводять що друзі і доброта найголовніше.
- Мисливець проти мисливця - власне, батько жанру "різномантітні хлопці валять один одного за допомогою надприродних сил", від якого нарута й пішла.
- Бліч
- Ван піс
- Сталевий алхімік
- Покемон - для ще менших, всі серії копія одна одної
- Boku no Pico - для доросліших
Штампи
Яке б аніме не взяти, у ньому буде присутнє як мінімум щось одне з цього списку[7]:
- Перенесення сучасного японського менталітету на інші народи та у інші історичні епохи.
- Підкреслення збентеження персонажу за допомогою домальовування крапель.
- Підкреслення роздратування персонажу за допомогою домальовування хрестиків.
- Кров з носа від збудження.
- Біг з руками, розпростертими за спиною.
- Зачіски, при яких пасма волосся прикривають одне око[8].
- Персонаж чоловічої статі, переодягнений у персонажа жіночої статі (і навпаки). На такому персі може триматися практично весь сюжет.
- Звичайний японський школяр — стереотипний та широко розповсюджений персонаж. За дефолтом цей типаж присутній в 90-та відсотках манги та аніме, навіть якщо цей твір про постапокаліпсис та війну з повсталими машинами. Скоріше за все пов'язано з віком цільової аудиторії.
- Будь-який людиноподібний робот набагато ефективніше справляється з будь-якою задачею, ніж вузькоспеціалізована техніка. Участь останньої – ефектно вибухати.
- У бою завжди перемагає той, у кого сильніше і крутіше озброєння/меха/магія/тощо. Тактика і стратегія вторинні.
- У кожному бойовому аніме на кожну супер-пупер-дупер-силу, що до часу бою вважалася найкращою, найефективнішою, найнеперевершенішою, від неї відлітало найбільше уламків землі, в процесі бою, знаходиться ще, на рівень, більша супер-дупер-пупер-сила, коли персонаж майже гине. На останню у свою чергу теж. І так поки не набридне авторам.
- Стандартна тактика групового бою: спершу ворожа армія з мінімальними втратами знищує 95% дружньої армії, після чого рештки дружньої армії (застосувавши до цього часу замасковану таємну зброю) не лишають мокрого місця від ворожої.
- У одиничному двобої герой завалить супротивника з одного удару лише після того, як вдосталь отримає від нього на горіхи.
- Балаканина героїв займає 95% тривалості бою[9].
- Лиходії не будуть атакувати героїв, доки ті читають п'ятихвилинні закляття з метою знищення перших[10].
- Під час розмови один персонаж буде стояти спиною до співрозмовника. У клінічному випадку обоє персонажів розмовляють, стоячи спинами один до одного.
- Персонаж жіночої статі буде комплексувати через невеликий розмір власного бюсту. Або завеликий.
- Хтось неодмінно зробить фейспалм.
- Герої відвідають гарячі джерела.
- Герої братимуть участь у проведенні шкільного фестивалю.
- Герої братимуть участь у проведенні шкільних спортивних змагань.
- Герої носитимуть одні і ті ж костюми на протязі всіх сезонів серіалу.
- Лолі
- І наостанок: головний штамп хентаю - rape is like saying hello in Japan.
ОНОВЛЕННЯ У 2010-х почав набирати популярності жанр «ісекай» (по суті, попаданське фентезі, але з певними особливостями), і до штампів, що вже набили оскому, додалися нові:
- Головного героя (бажано — ігрового задрота) збиває вантажівка, і він потрапляє у паралельний фентезійний світ. Нерідко його таким способом кличуть до себе боги.
- Там ГГ натрапляє на сильне і водночас кавайне дівчисько з високими навичками магії, яке буде оберігати його і допомагатиме освоїтися.
- Навпаки: ГГ натрапляє на беззахисну гарнюню, яку треба оберігати.
- ГГ не має жодних корисних навичок, бомжує і отримує прочуханки від усіх, до кого звертається.
- ГГ має супернавички, досягає всього, докладаючи мінімум зусиль, але при цьому постійно понтується й читає моралі про подолання важкого шляху, посилаючись на своє тяжке задротське життя в Японії.
- ГГ суперсильний, але має нуль харизми.
- На противагу аморальному, але успішному ГГ є високоморальний герой-невдаха.
- ГГ завжди всього досягає сам.
- Суспільство у паралельному світі завжди строго станове, але ГГ оминає обмеження.
- Обов'язково знайдеться генделик, де:
— сидять істоти різних рас, але переважно ящірки;
— їжа і алкоголь жахливі, через що обов'язково поб'ють (або спробують побити) гарненьку офіціантку, і наш герой втрутиться, таким чином заводячи нове знайомство;
— на стінах висять оголошення про розшук особливо небезпечних злочинців і квести;
— після квесту ГГ зі звірячим задоволенням наїдається і напивається в генделику.
- У світі з задротською точністю дотримуються правил ігроладу JRPG.
- Другорядних персонажів розкривають погано, вони відіграють суто функціональну роль, як NPC в рольових відеоіграх.
Характерні особливості аніме
- У 95% випадків у персонажів є великі гротескні цицьки і очі.
- Різноманітність жанрів та масштабів. Від історичного-фентезійного до кіберпанку та шкільних буднів. Це власне і є головною відмінністю від західної анімації, жорстко зорієнтованої на дітей. До речі безпосередньо дитяче аніме значно схожіше на звичну нам мультиплікацію ніж те, що дивляться отаку. А дивляться вони аніме для підлітків та дорослих.
- Величезна кільксть штампів, шаблонів, загальноприйнятих схем тощо, коротше кажучи характерний для розвинутого традиційного мистецтва канон. Новачкам то у вічі не впадає, але після перегляду десятків двох аніме людина починає помічати шаблони, на півсотні вивчає більшість з них, а після сотні починає ненавидіти.
- Озвучуванням аніме займаються професійні голосові актори які в цьому надрочуються так, що після рідного звуку слухати аніме будь-якою іншою мовою річ нестерпна. Окрім усього іншого часто персонажі дуже багато говорять, часто - вельми швидко, плюс на екрані з'являється багато додаткових написів, що пояснюють, підкреслюють та ілюструють події, що відбуваються. Тому аніме треба шукати виключно з грамотними софтсабами. Окрім того, доволі багато аніме показує ідеологічно правильний канал QTV (той який екс-Куй-ТБ).
Український фендом
- Основна стаття: Український аніме-фендом
Саме український фендом значною мірою зосереджений на українізаційній діяльності всього і вся японського через англійську. А оскільки один у полі Ґедет не воїн, уся ця діяльність гуртується навколо команд, у свою чергу організованих клубами УРЖ та інтернет-порталами (групи перекладачів манґи, аматорського дубляжу, творення аніме-літератури...) он-лайн. Окремо стоять фестивалі, які в теорії з певного часу не є одноосібним рупором клубу-організатора, але на практиці усі окрім одного - Анікону українського культурного простору стосуються посередньо.
Щодо українського неукраїнського аніме-фендому, його в рази більше ніж першого, втім так само в рази менше ніж просто неукраїнського. Там з контентом набагато легше, єдине общєпонятне культурне середовище обумовлює наявність в достатньому для ознайомлення дубляжі навіть найменш цікавих публіці аніме, манґи та інших супутніх товарів. Утім нормального українського анімешника, він тричі не цікавить, бо задроти усе дивляться мінімум з англійськими субтитрати, а якщо й робити якісь винятки - лише для продукції рідною мовою.
Всесвітньо відомі аніме та студії
Тисячі Десятки тисяч Сотні тисяч Мільйони! Їх відверто дофіга. В останні два десятиріччя конвеєр штампує новий продукт посиленою силою. Обсяг ринку збільшився також за рахунок нових територій, якими себе являють усі країни eкс-совку + країни, які мусили цей совок тягнути.[11] Глобальна комп'ютеризація та новий супер-софт полегшили та пришвидшили сам процес виготовлення товару, та й власне малюють аніме зараз не в Японії - на батьківщині залишилися режисери, сценаристи, дизайнери, художники які роблять центральні епізоди та контрольні кадри, але власне домальовують це усе там де робота дешевша, зазвичай в Китаї[12].
Найвідомішими серіалами в наших інтренетрях є:
- Evangelion — одна з декількох обов'язкових біблійок Animeshnik Sapiens.
- Sailor Moon — школярки-чарівниці в уніформі, що постійно боролися з новим злом всесвітнього масштабу, є
найстарішими[13] одними з найстаріших жителів Зомбоящика, особливо полюбилися українським глядачам після показу на Новому каналі і по суті дали ще одного потужного штурхана до розвитку традиції глипати онєме в нашій країні. - Наруто - лихо в помаранчевій піжамці оволоділо розумами школярів усього світу (і ця країна не виняток).
- Death Note — "усім cподобалось одноголосно" (так зазвичай характеризується на аніме-форумах).
- Bleach — ті ж яйця що й в Наруто, тільки в профіль.
- Особливе місце, повагу та любов усього світу займає ніша представлена Хаяо Міядзакі.
Студії-кузні, де ніколи не вщухає гомін:
- Gainax
- Madhouse
- Gonzo
- Studio Ghibli
- XEBEC
- Kyoto Animation
Та ще з десяток найкрупніших (в них своя система монополії та постійна конкуренція за місце під сонцем).
Онємененависники
Рух розвинувся у Росії як відповідь загарбницькому фронту анімуфагів. Як організація почався з створення сайту Аніме-говно.ру. Cайт став досить відомим, і за декілька років набрав чимало прихильників, також ставши об'єктом лютої ненависті для школоти, яка аніме просто обожнювала. Сайт ддосили разів так чотири, проте він всеєдно вставав на ноги. Має групу Фкантактє. Розглянемо ж об'єктивно сформульовані причини ненависті до аніме культури з боку анімехейтерів та іх соціальні категорії:
- Дехто просто отримав моральну травму, подивившись покемонів чи просто почувши це вбивче "ПікачУУУУУ!!!!!111", а потім уже асоціював усе аніме тільки лише з ними одними (то біш поцієнт має формування неправильного стереотипу);
- Ксенофобська ненависть до усього чужого (характерна для патріотичної частини росіян - школоти, путєноідів та просто бидла), або ж просто фанатична любов до мультяшних героїв радянських часів і сприйняття аніме як ворога, що має на меті знищити улюбленців їхнього дитинства та посісти їх місце;
- "Нормальні люди" вважають що аніме це для дітей, а косплєєрів нада пиздить бо ті схожі на довбойобів;
- Люди, яким просто не подобаються великі очі та японська культура (але подобаються японські великі кошерні цицьки, яких повно в хентаї, що є яскравим прикладом взаємовиключаючих параграфів)
- Люди, яким не подобається велика кількість «КРОВ-КИШКИ-РАСПИДОРАСИЛО» у цьому вашому аніму. Насправді, його там дуже багато (яскравий приклад аніме Наруто - матюки (у більш пізніх серіях), цицьки, відрубані голови, або аніме «Берсерк», у якому в першій же серії якась хуйня з’їдає дитину і трахає якусь жінку (мммм, аніме - однозначно мистецтво)).
Недоліки аніме
- Криза жанру. Нового майже нічого не робиться - усе, що можна вигадати давно вже існує в природі Стає все складніше (а в деяких випадках майже неможливо) знайти якесь нове рішення чи підхід для нового серіалу (або взагалі вигадати новий жанр)[14]. Тому натуга, з якою студії морщать дупцю і намагаються заново переграти щось до біса знайоме, викликає радше блювотиння, аніж приступи няшного задоволення.
- Шаблонні герої. Декілька десятків шаблонів, що скачуть з одного аніме в інше, вже порядком всіх підзаїбали. Фактично ті самі персонажі не тільки зовнішньо, але й "всередині".
- Отаман Вочевидячки підказує, що 99.9% аніме не варті навіть одного перегляду - інакше буде відчуття, ніби з'їли біляш, куплений на ринку.
- Кінцівки. Це дійсно слабке місце аніме, справа в тому, що японці як загадкові східні люди більше уваги приділяють показу персонажів та ситуацій з різних боків, аніж їх розвиткові. Відповідно страждає сюжет, бо після того як автори показали як герої круті, гарні, кавайні тощо про логічне завершення історії зазвичай уже не дбають. Нажаль.
Чесноти аніме
- Серіал може бути дійсно цікавим та захоплюючим (веселим) - іноді відчуття не відпускає до останньої серії. А харизматичні герої запам'ятовуються надовго. Але в основному аніме - кал останнього степеню тяжкості.
- Гарні косплеєрши звабили своїми формами чимало юнаків, затягнувши їх в глибинні нетрі анімуфагії (а це ні раз не чеснота аніме, ок).
- Там є мальоване порно, КИШКИ КРОВ РОЗПІДОРАСИЛО, яой, що теж не є чеснотою.
- Там є великі механічні роботи, що жбурляються машинами, будинками і навіть галактиками.
Галерея відео
Див. також
Примітки
- ↑ Що і не дивно, бо перші борди виникли таки в Японії.
- ↑ Теоретично під словом "тайтл" мають на увазі певний виданий твір (фільм, серіал тощо). На практиці виникають певні суперечності стосовно того, що саме вважати одним тайтлом. З одного боку, повнометражка на 1,5 години - один тайтл, серіал на пару сотень серій - теж як би один. З іншого — аніме, що складається з двох повноцінних сезонів, які до того ще й частково різняться назвою, — один тайтл чи два?
- ↑ Враховуючи те, що на даний час намальовано десь так трохи менше п'яти тисяч тайтлів, для того, щоб називатися отаку, треба передивитись десь так 900 — 1000 тайтлів.
- ↑ http://uk.wikipedia.org/wiki/Тедзука_Осаму
- ↑ Але зважаючи на те, що більш-менш нормальний інтернет та можливість качати з торентів в містах, що менші за Київ з'явилися не так давно, то 2003-2009 рр можна вважати найбільш продуктивним часом для популяризації сабжу.
- ↑ Ходять чутки, що тільки наші сини і дочки доживуть до кінця того ж Наруто.
- ↑ Більше шукайте тут.
- ↑ Так долаються недоліки стереоскопічного зору.
- ↑ Висміяно у Полум'яному лабіринті, де антагоністи під час бою влаштували перерву на чаювання, аби дати змогу протагоністам з'ясувати відносини.
- ↑ Це традиційна японська ввічливість.
- ↑ На Совок та інші сильнозапірачені території японці звісно не розраховують, а от Америка дійсно помаленьку впликає, деякі аніме випускаються одразу з рідними студійними субтитрами.
- ↑ Взагалі дивіться «Animation Seisaku Shinkou Kuromi-chan» і
буде вам щастябудете мати уявлення як оте аніме робиться. - ↑ Коли там Кенді-Кенді показували? На початку 90-х. А це доречі теж серіал не на один десяток серій.
- ↑ От же ж горе, які жанри популярні в кіно?Космічна опера Коли вони виникли?80-ті Автор знає, що усі мистецтва сюжети можна взагалі зветсти до приблизно 30 архетипів?
Посилання
- Архівна версія статті за 2015 рік
- Один з найстаріших сайтів, присвячений перекладу аніме та манги українською
- Origins of Manga and Anime. Обережно, інгліш!
- Переклади аніме українською
Англомовна Драматика про сабж
| |||||||||||||||||||||||||
