Енциклопедія Драматика:Інкубатор/Історія Московії
|
|
|
Історія Московії - набір fail-ів та win-ів, пиздецю, анекдотів про гопників та втілених у життя сюжетів шансону, які відбвалися "за порєбріком" (себто на схід від Українського муру) впродовж історії.
Суть
Короткий переказ
| « | Блядська історія Росії то якась єресь. Читаю і охуїваю - населення і бояри втікали на північ, багатий край, ліси і ріки, піздєц просто ахуєть багатий край - нормальної землі нема, тільки ліси і болота. Йобані москальські історики з своєю імперскьою пропагандою. | » |
— Крик душі анонімуса |
Оскільки основною популяцією Ерефії (вона ж Раша, а для них навіть Наша Раша) є, ви таки не повірите, куме, москаль, історію Ерефії слід щільненько пов'язувати з історією москалів.
Пра-пра-Батьківщиною Ерефії слід вважати країну Моксель, пізніше звану Московією за назвою головного села Московії - Москви. Народилося це диво десь у 1270 роках [1], що можна вважати епізодом тонкого тролінгу москалів, оскільки самі вони якогось милого рахують народження сталіцьі з 1149 року.
Народження відбулося в сумовитих угро-фінських лісах, куди (мабуть, по-п'яні) забрів Довгорукий Юрій.
| « | Нам також відомо, що слов'янські племена не мали жодного споріднення з племенами меря, мурома, весь, мещера, перм, печора, мокша, мордва, марі, які жили в X—XIII століттях -
у землі Моксель, а пізніше — в Московії, споконвічній землі великоросів. То були племена іншого, не слов'янського походження, а споконвіків фінського. Навіть ворожість між слов'янськими та фінськими племенами того часу була інакшою. Згадайте: прибулець "суздалець-залешанин" Андрій Боголюбський не просто посів великокнязівський престол, а вперше розорив Київ і потім знову втік у лісові суздальські нетрі, — адже він був зовсім іншого виховання і мав фінське племінне оточення та психологію тайгової людини, тож не став засиджуватися в Києві. Суздальська земля (земля Моксель) у XII столітті була глухоманню. Людям, які жили в цій землі, не були потрібні європейська культура й писемність, європейський спосіб мислення. Московія на сотні років прирекла себе на дике, розбійне життя. Згодом на психологію московита наклали відбиток запозичення монголо-татарського інстинкту завойовника і моторошні спогади про багаторічні приниження від Орди. Так до XVI століття сформувався тип людини-завойовника, страшного у своєму неуцтві й люті. |
» |
— [2] |
Одразу при народженні москалів по черзі тролили київські князі, татари Золотої орди, інші татари Османської імперії із консульським представництвом в тоді ще не українському Криму.
Потім москальський цар Пьотр Пєрвий шляхом інтелектуального набігу примудрився пограбувати сусідні коровани, і Моксель-Московія стала Рассієй, відкіля і розпочався Синдром Старшого брата.
Коли три лідери - Єльцин, Кравчук і Шушкевич - зібралися в Біловезьку Пущу побухать, після певної кількості випитої горілки трійця вирішила, що Горбачов їм не Прєзік, що і стало початком епік фейлу Совка, а, заодно, і початком новонародження Ерефії.
УРЖ все було не так просто. Від Совка відколовся ряд незалежних країн, а Ерефія лишилася на місці Ерефії. Самий лулз з цього - Дєнь Нєзавісімасті Расії
| « | Если размазать Москву по России, то получилась неплохая страна | » |
— 23 |
До Київської Русі
Залісся у складі Русі
Залісся
Звідки походить ця назва? Як не складно здогадатись, землі Суздальських та інших єбєней знаходились "за лісом" по відношенню до Русі.
| « | Вирізняючись суворим кліматом, населена бідними фінськими племенами (Весь, Меря), вона вважалася найостаннішим уділом між волостями Мономаха... | » |
— Дмитро Іловайський [1] |
Розорення Києва 1169
Монгольська навала
Відокремлення від Києва
Московія
Данило Олександрович (1263—1303)
Юрій Данилович (1303—1325)
Іван I Калита (1325—1340)
Симеон Іванович Гордий (1340—1353)
Іван II Красний (1353—1359)
Дмитро Донський (1359—1389)
Улус Джучі, недобитий литовськими військами, з рештою, намагався ширитись у своїх територіях. На цей раз погляд його впав на мале Тверське князівство на кордоні з ВКЛ. Втім, литвини стали на оборону останнього, аби не дати Дмитру Донському провести "маленьку переможну війну" та й взагалі не допустити збільшення протяжності кордону з дикими варварами зі сходу.
Московсько-литовська війна тривала 4 роки. ВКЛ тричі ходило під стіни Москви. 21 грудня 1368 військо Великого князівства Литовського завдало нищівної поразки московським силам на р. Тростня, однак тоді взяти Москву не вдалося. З рештою, за два роки після епічної поразки після першого походу, Донський охуїв в край і почав погрожувати Ольгердові. Останній не став чекати, зібрав литовські та руські дружини та пішов під стіни Кремля. Невідомо, чим думав московський князь лякаючи перетворенням Твері у радіоактивне попелище, однак поява союзного війська в той час, як він повертався з церкви, змусила його обісрати свої лапті та сховатись у Білокам'яній. Звичайно, за слова потрібно відповідати, тож Дмитро розуміючи, що ляпнув зайвого, почав виправдовуватися буцімто "Ви нєправільна нас понялі", "Я жє пашутіл" та благати балта залишити його й надалі царювати у своєму місті. Отримавши від москалів величезний викуп та клятву не зазіхати на Твер, Ольгерт, як і обіцяв, притулив свого списа з "Погонею" до воріт столиці улусу Джучі й патосно сказав: "Пам'ятай, що копіє литовське стояло під Москвою".
В очевидь, Дмитрик забув про це. Допоки у 1370 Литва була зайнята серйозними справами (війною з Тевтонським орденом та поляками), а не розбірками зі сцикливими школярами, Донський напав на Тверське князівство захопивши його західні території, які межували з ВКЛ, аби не допустити надходження допомоги з боку європейских союзників. Михайло Олександрович - тверський князьок - втік до Великого князівства та почав канючити у Ольгерда повернення його додомцю силою балтійсько-руських списів. Втім, зрозумівши, що жалюгідному вассалу Золотої Орди ніхто на цей раз не допоможе, тверський князь поїхав до своїх господарів просити ярлик на Володимирське князівство, яким володіла хижа Москва. Отримавши його, виявилось, що Міша спричинив тим самим термоядерний дупобіль у Кремля та спровокував ще більшу агресію на Твер. Такий пиздець на східному кордоні князь литовський терпіти більше не міг, тож аби Олександрович від'їбався від нього зі своїм ниттям про допомогу, він послав на Москву невеличкий загін, яким мав би її втихомирити. Авжеж, столицю захопити йому не вдалося (власне, цього й не вимагалося), однак ці дії змусили Московію вдатися до укладення перемир'я 29 червня 1371 року. Аби більше не бруднити меч кацапською кров'ю, Ольгерд видає свою дочку Олену у заручини з князем серпухівським Володимиром Андрійовичом — двоюрідним братом та найближчим союзником Дмитра Івановича. Таким чином він пролонгував перемир'я до 26 жовтня 1371 року.
Навесні 1372-го року москалі знову почали точити зубки на Твер. Маючи досвід попередніх кампаній, Кейстмут бере свого синка Вітовта та його дружбана дитинства, а за сумісництвом й сина Ольгерда - Андрія Ольгердовича та 7 квітня 1372 року,(спойлер: одночасно з виступом Михайла Олександровича проти Дмитра Івановича), йде на Твер. Допоки вони туди йшли, то встигли ще й прихопити Переяслав-Залєській (поселення засноване москалями як копію того самого міста у себе в НЕОЧІКУВАНО! Заліссі). Свою переможну ходу вони продовжили й захопленням міст Кашин та Торжок. Тверське та литовське війско з'єдналися біля Любуцька аби втретє йобнути Москву. Туди ж підійшли і війська Московії. Декілька днів вони стояли розділені невеличким яром і тицяли одне одному факи, але так і не наважились вступити у борню, оскільки руські дружини вирішили, що рубати москалів в далечі від дому якось неправильно. Втім, їх нащадки-козаки вправлять цю прикру помилку двома століттями пізніше. З рештою, втомившись стояти без діла, Москва уклала Любуцький мир з Вільнюсом та Твер'ю. Мир передбачав визнання Московією литовської протекції над Твер'ю.
Василь I Дмитрович (1389—1425)
Василь II Темний (1425—1433)
Юрій Дмитрович (1433)
Василь II Темний (1433—1434)
Юрій Дмитрович (1434)
Василь Юрійович Косий (1434)
Василь II Темний (1434—1445)
Дмитро Юрійович Шемяка (7 липня — 1445)
Василь II Темний (1445—1446)
Дмитро Юрійович Шемяка (1446—1447)
Василь II Темний (1447—1462)
Іван III Васильович (1450—1462)
Іван III Васильович (1462—1505)
Іван Іванович Молодий (1471—1490)
Дмитро Іванович Онук (1498—1502)
Василь III Іванович (1502—1504)
Василь III Іванович (1505—1533)
Іван IV Грозний (1533—1547)
Московське царство
Іван IV Васильович Грозний (1547—1575)
Симеон Бекбулатович(1575—1576)
Чингізід
Іван IV Васильович Грозний (1576—1584)
Федір I Іванович (1584—1598)
Ірина Федорівна Годунова (1598)
Борис Федорович Годунов (1598—1605)
Федір II Борисович Годунов (1605)
Дмитрій I (1605 — 1606)
Василь IV Шуйський (1606—1610)
Владислав IV (1610—1613)
Ваза (Швед)
Михайло Федорович (1613—1645)
Олексій Михайлович (1645—1676)
Федір III Олексійович (1676—1682)
Софія Олексіївна (1682—1689)
Іван V Олексійович (1682—1696)
Російська імперія Романових
Ребрендинг
Петро I (1721—1725)
Катерина I (1725—1727)
Петро II (1727—1730)
Анна Іванівна (1730—1740)
Іван VI (1740—1741)
Єлизавета Петрівна (1741—1761)
Російська імперія Гольштейн-Готторп-Романових
Петро III (1761—1762)
Катерина II (1762—1796)
Павло I (1796—1801)
Олександр I (1801—1825)
Микола I (1825—1855)
Олександр II (1855—1881)
Олександр III (1881—1894)
Микола II (1894—1917)
Російсько-Японська війна 1905-го
Перша світова війна
Громадянська війна
Лютневий переворот
Тимчасовий уряд
Жовтневий переворот
Довоєнний СРСР
Утворення
Голод(1921—1923)
Голод(1932—1933)
Індустріалізація та колективізація
Пакт з німцями
Друга світова війна
1939
1940
1941
1942
1943
1944
1945
Воєнні злочини
| « | Дадім отпор душітєлям Всєх пламенних ідєй, Насільнікам, ґрабітєлям, Мучітєлям людєй. |
» |
— пісня "Свящєнная война" |
"Навіщо я народилася дівчинкою?" - автобіографічний твір Габріели (Габі) Кьопп - першої німецької жінки, яка наважилався під власним іменем написати спогади про те, як 1945 року у 15-річному віці стала жертвою сексуального насильства з боку радянських солдат.
-
Набір дитячих розповідей про щасливе дитинство та смачний пломбір в Союзі
-
Радянський солдат дарує велосипед визволеній і щасливій німкені
-
Сама винувата, що коротку спідницю вдягнула
-
Вбивство лолі
-
Так хотів залишитись постріляти в німців, що аж прикував себе до кулемета
-
Йолочка ґарі
РОА та колаборація з нацистами
Росіяни дуже люблять дорікати українцям за їх, буцімто, масову колаборацію з нацистами. Втім, це викликано особистими комплексами і бажанням відволікти увагу від дійсно цікавої статистики. Дивізія СС "Галичина", яку люблять згадувати москалі, налічувала 12 000 осіб за весь час існування і була найбільшим українським формуванням яке воювало в лавах німців. Відповідно до офіційного перепису населення СРСР 1939-го року, українців в межах Імперії зла проживало близько 28 111 007 осіб (більшість етнічних територій перебували під червоною окупацією на момент дослідження , в т. ч. і Галичина). Москалів же по всій "країні рад" нарахували аж 99 591 520 рил. Найбільше колабораціоністське угрупування Московії, відоме під назвою "РОА" нараховувало 800 000 армійців за весь час існування. Шляхом нескладних розрахунків дізнаємося, що відсоток безпосередніх колабораціоністів серед населення у москалів складає 0,8% (майже кожен сотий), тоді як в українців ця цифра мізерна: 0,04% (лише 1 особи на, увага, 2500). І ця статистика враховує лише найбільший підрозділ росіян на стороні Гітлера. Також, візьмемо до уваги те, що Україна протягом війни була повністю окупована нацистами, тоді як під німецьким чоботом опинилися не всі москалі (нагадаю, що вони нерівномірно, криво розмазані по території від Смоленська до Магадану). В часи найглибшого просування Вермахту вглиб СРСР, під його владою проживала третина від загальної кількості москалів в Союзі (європейська частина Московії традиційно вважається більш придатною для життя порівнюючи з сибірськими єбєнями). Відповідно, 800 000 колаборантів РОА були набрані з, приблизно, 33 197 000 росіян, які перебували під владою німців. Подумайте самостіно, чи могли добровольці з Уралу записатися до лав, скажімо, 1-шої російської національної бригади СС «Дружина»? Це зробити могли виключно ті 33 лями кацапів, які жили на окупованих територіях. Перераховуємо пропорцію, і отримуємо, що з 33 197 000 осіб, які з приходом чуваків зі свастиками отримали доступ до MP-40 та німецького командування, пропозицією скористався кожен 40(!), або 2,5% від росіян на окупованих територіях. Отже, сприяння нацистам було більш поширене та массове у Росії навіть зважаючи на різницю у кількості населення між Україною та Московією.
| Національність | Кількість на момент 1939 року | Опинилось під німецькою окупацією | Приблизна кількість колаборантів | % колаборантів від загальної кількості | % колаборантів від кількості людей на окупованих територіях |
|---|---|---|---|---|---|
| Українці | 28 111 007 | 28 111 007 (Україна була повністю окупована) | 12 000 | 0,04% | 0,04% |
| Москалі | 99 591 520 | 33 197 000 (європейська частина Московії) | 800 000 | 0,8% | 2,5% |
Варто зазначити, що жодна із держав, що нині існують, не використовує символіку регулярних підрозділів у складі Вермахту, каральних батальйонів, батальйонів СС та регулярних частин армії нацистів на офіційному рівні та в якості офіційно встановлених державних символів. Жодна, окрім Російської Федерації, чий триколор-аквафреш є символом дивізії "Руссланд", прапор військово-морських сил aka Андріївський хрест - символ "Російського корпусу".
| Назва | Чисельність | Командувач | Символ | Роки існування | Посилання на вікі |
|---|---|---|---|---|---|
| Всі колабораціоністські формування | 15000000 | Різні | Файл:2560px-Flag of Russia.svg.png | 1939 - 1945 | Вікі |
| Російська визвольна армія (РОА) | 800000 | Андрій Власов, С. К. Буняченко | Файл:РОА.png | 1942 - 1945 | Вікі |
| Дивізія «Руссланд» | 10000 | Б.А. Смисловскій | Файл:First Russian National Army.jpg | 1945 | Вікі |
| Російський корпус | 11197 | М. Ф. Скородумов | Файл:1920px-Naval Ensign of Russia.svg.png | 1941 - 1945 | Вікі |
| 1-ша російська національна бригада СС «Дружина» | 3000 | Володимир Володимирович Гіль | Файл:2560px-Flag of Germany (1935–1945).svg.png | 1942 - 1944 | Вікі |
| Російська національна народна армія | 637 | Сергій Миколайович Іванов | Файл:Рнна.png | 1942 - 1943 | Вікі |
| 29-та гренадерська дивізія СС «РОНА» | 15000 | Б. В. Камінський | Файл:RONA 2 versions.svg.png| | 1944 | Вікі |
| 30-та гренадерська дивізія СС | 7000 | Ганс Зіглінг | 
|
1944 | Вікі |
| Російський Добровольчий Полк «Варяг» | 600 | М. А. Семенов | Файл:2560px-Flag of Germany (1935–1945).svg.png | 1942 - 1945 | Вікі |
| Козачий Стан | 24000 | С.В. Павлов | Файл:2560px-Flag of Germany (1935–1945).svg.png | 1942 - 1945 | Вікі |
| 1-ша козача дивізія | 18 000 | Фон Шульц | Файл:1st Cossacks Division.svg.png | 1943 - 1945 | Вікі |
| 15-й козацький кавалерійський корпус СС | 25 000 | Гельмут фон Паннвіц | Файл:2560px-Flag of the Schutzstaffel.svg.png | 1943 - 1945 | Вікі |
| 3-тя козача пластунська дивізія (Третій Рейх) | 700 | І. Г. Борисов | Файл:2560px-Flag of Germany (1935–1945).svg.png | 1945 | Вікі |
| 360-й козачий гренадерський полк | 1000 | Евальд фон Рентельн | Файл:2560px-Flag of Germany (1935–1945).svg.png | 1944-1945 | Вікі |
| Козачий кавалерійський полк Юнгшульц | 1000 | Йоахим фон Юнгшульц | Файл:2560px-Flag of Germany (1935–1945).svg.png | 1942-1943 | Вікі |
| Всеросійська фашистська організація | 1000 | А. А. Вонсяцкий | Файл:Logo of the All-Russian Fascist Organisation.svg.png | 1933-1942 | Вікі |
| Локотська республіка | 581000 | Воскобойник Костянтин Павлович | Файл:2560px-Flag of Russia.svg.png | 1941-1943 | Вікі |
| Російська загально-військова спілка | 100000 | Архангельський Олексій Петрович (під час ДСВ) | Файл:2560px-Flag of Russia.svg.png | 1924 - по сьогодні | Вікі |
| Бойовий союз російських націоналістів | 1000 | Володимир Гіль | Файл:2560px-Flag of Russia.svg.png | 1942 - 1943 | Вікі |
| Російська національно-трудова партія | 100 | Семен Мальцев | Файл:2560px-Flag of Russia.svg.png | 1941 - 1943 | Вікі |
| Російська фашистська партія | 100 | Костянтин Родзаєвський | Файл:2560px-Flag of Russian Fascist Party.svg.png | 1931 - 1943 | Вікі |
У Московії також набув широкого поширення рух "Гіві" (можна сплутати з донецьким колабораціоністом, який перейшов на бік рашистів). Загалом, близько 1 мільйона людей добровільно допомагали у побуті, хатніх справах нацистам. Також вони брали активну участь у винищенні партизанів, отримуючи за це нарукавні пов'язки «Im Dienst der Deutschen Wehrmacht» («На службі Вермахту»). Багатьох молодих чоловіків, зокрема з України, забрали насильно під час масових облав і добровольцями їх називали без їхньої згоди. Вони не знали, що означає "Hiwi", думали, що це щось принизливе.
-
Ой, знайомий прапор!
-
Власов з Геббельсом
-
У русні когнітивний дисонанс
-
Привіт!
Післявоєнний СРСР
Окупація Східної та Центральної Європи
Берлінський мур
Варшавська угода
Післявоєнний голод
Відлига
Застій
Перебудова
Розпад
Кінець залізної завіси
Серпневий переворот
Російська Федерація
Царювання Єльцина(1991—1999)
Події 1993
Перша чеченська війна 1994
Дефолт
Початок правління Путіна(1999—2008)
Друга чеченська війна (1999-2009)
Російсько-Грузинська війна (2008)
Перерва на Медведєва(2008 — 2012)
Царювання Путіна(2012—)
Російсько-українська війна
Символи
Назва
Герб
-
Герб сучасний
-
Монета Хана Джанiбека, який анально володарював Московiєю пiсля занепаду Київської Русi
-
Iнодi тим кого досить довго принижують починає подобаєтися бути опущеними i вони зберiгають щось на згадку про тих хто їх трахав
Гімн
Водка
Матрьошка
Історія Московії очима москалів
Цікаві факти
Галерея
-
Опис1
-
Опис2
Див. також
Покликання
| ||||||||||||||||||||||||||||
.svg.png){kind=link}
