Рашизм
« | Ваша великоросійська мрія – сидячи по горло у лайні, затягнути туди усіх інших. Це і є русизм | » |
— Шаміль Басаєв |
Русизм (він же по-іншому рашизм) — історична форма національного російського імперіалістичного шовінізму з агресивною зовнішньою політикою і людиноненависництвом більше схожого на нацизм/фашизм, завдяки якому москалота все життя живучи в непроглядних злиднях має багато чужої анексованої території; коричнева зараза, що йде зі Сходу, з Мордору.
У потворного і варварського московського шовінізму багато назв. Чеченці свого часу називали його «Русизм», українці ж, під час війни з Хуйлопією, — «Рашизм». Назви різні, а суть одна — приходять рашисти і насильно примушують всіх жити в своєму русскам мірє, а потім ще нахабно брешуть кажучи, що їх Московія нібито ніколи не на кого не нападала і завжди тільки захищалася.
Назви русизм і рашизм це аналоги нацизму і фашизму. Чому русизм/рашизм часто порівнюють з нацизмом і фашизмом? Просто вже дуже багато збігів у русизму/рашизму з нацизмом/фашизмом. Для здійснення міжнародних злочинів і створення великого пиздецю урядом Забордюр'я в усі часи великий упор робиться на народ і націю. Наприклад, Перша світова війна почалася з того, що недалекий російський імператор Микола II пішов захищати слов'ян на Балканах. «Перша світова інформаційна війна» почалася точно так само, російський президент Володимир Хуйло пішов захищати москалів в Україні. Нацист Адольф Гітлер теж почав свої війни з приєднання Австрії і захисту німецького населення. Вічно ці ксенофоби рвуться когось захищати і хочуть щось анексувати, щоб збільшити свою територію.
Русизм настільки глибоко сидить в суті дефолтного москальського бидла, що ніяка політична ідеологія не в силах це змінити. Тому русизм був як і за часів РІ і СРСР, так і за часів РФ. Від паршивого русизму страждають всі сусідні до Московії країни: Фінляндія, країни Балтії, Білорусь, Україна, Грузія, Японія і т. д. Типові ознаки москальського фашизму в Московії: презирство до інтелекту, тяга до насильства, репресії до інакомислення, тупа брехлива пропаганда, демагогія.
Трошки матану, або 14 ознак фашизму Умберто Еко
Жив собі за часів італійського фашизму веселий дядька Умберто Еко. Він якраз ходив у школу. Про ті часи він писав ось так:
« | 1941 року, десятирічним хлопчиком, я отримав першу реґіональну нагороду "Луді Ювенілес" (неформальний добровільний конкурс молодих італійських фашистів – тобто всіх молодих італійців).
З риторичною майстерністю я розкрив тему "Чи повинні ми вмерти за славу Муссоліні та безсмертну долю Італії?" Моя відповідь була позитивною. Я був розумним хлопчиком. У молодості я провів два роки поміж членами СС, фашистами, республіканцями і партизанами, які стріляли один в одного. Саме тоді я навчився уникати куль. Це був корисний досвід. |
» |
— З есе "Вічний фашизм". |
Ну, тобто, дядько цей знав про фашизм набагато більше, ніж одне бункерне чмо. У більш зрілому віці, коли він був уже відомим вченим та письменником, у 1995 році він виступає на симпозіумі перед студентами Колумбійського університета, де каже промову, яка потім буде покладена в есе "Ur-fascism"("Вічний фашизм"). Так як воно розраховане на американських студентів, промова написана так, що зрозуміє навіть людина, далека від теми. У цьому есе він виділив 14 тих рис, що є в абсолютно кожному фашистському режимі. Також він стверджує, що фашизм змінюватиметься із часом:
Коли мати на увазі тоталітарні режими, що правили Європою перед Другою світовою війною, то з легкою душею можемо сказати, що їм не з'явитися знову в тій самій формі за інших історичних умов. Оскільки фашизм Муссоліні ґрунтувався на ідеї про харизматичного правителя, на корпоративності, на утопії про фатальну місію римської імперії, імперіалістичній волі до завойовування нових територій, на аґресивному націоналізмі, на ідеалі нації, одягненої в чорні сорочки, на відкиданні парламентської демократії, – то неважко підтвердити, що нинішній Національний Альянс, народжений з післявоєнної фашистської партії Італійський Соціальний Рух, хоч і є справді правою партією, але сьогодні має мало спільного зі старим фашизмом. Tак само, хоча я глибоко стурбований різними пронацистськими рухами, що з'являються то тут, то там у Європі й Росії включно, я не вважаю, що нацизм у своєму первісному вигляді знову стане ідеологією мас. Однак, хоча політичні режими можуть бути повалені, а ідеології – розкритиковані і спростовані, – за ними завжди стоїть спосіб мислення і почування, сукупність культурних навичок, темних інстинктів і незбагненних побуджень. Отож: чи все ще існує привид, що блукає над Європою (не кажучи про інші частини світу)? |
Він, окрім нацизму та фашизму, також звинувачує і сталінізм(одну з форм рашизму):
« | "Майн Кампф" є маніфестом цілісної політичної програми. Нацизм мав теорію расизму та арійських обранців, чітке уявлення про здеґенероване мистецтво, entartete Kunst, філомофію волі до влади і культ надлюдини.
Нацизм був рішуче антихристиянським і неопоганським, тоді як сталінський діамат ("діалектичний матеріалізм", офіційна версія радянського марксизму) – нав'язливо матеріалістичним і атеїстичним. Якщо під тоталітарним розуміти режим, який кожен акт особистости підпорядковує державі та її ідеології, то Нацизм і Сталінізм були справжніми тоталітарними режимами. |
» |
— Звідти ж |
Та найголовніше, причина, задля якої це поміщено в статтю - чотирнадцять ознак так званого "вічного фашизму", себто, того кістяка, що був присутній при всіх фашистських режимах водночас, якими б строкатими вони не були. За думкою самого Умберто, "ці елементи не можна організувати в систему. Багато з них суперечать одне одному і є типовими й для інших форм деспотизму чи фанатизму.Та достатньо присутности одного з цих елементів у суспільній системі, щоб навколо нього почав згущуватися фашизм."
Культ традиції
« | З цього випливає, що не може бути поступу в знанні. Істина звідомлена один раз для всіх, і ми лише можемо витлумачити її темні послання.
Варто лише подивитися на канон будь-якого фашистського руху, і знайдемо там головних традиціоналістських мислителів. Нацистський гнозис живився з традиціоналістських, синкретичних, окультних джерел. Найвпливовіший теоретик нових італійських правих, Юліус Евола, поєднує Святий Ґрааль з Протоколом Сіонських Мудреців, алхімію зі Святою Римською та Німецькою Імперіями. |
» |
— З промови |
Що ми бачимо в сучасній росії? А бачимо ми традиціоналістських мислителів Ільїна та Дугіна. Ми бачимо адептом Рускій мір патріарха Кіріла Ґундяєва, людину традиційних думок. Ми бачимо, як керівником проєкту "Новоросія" та людиною, що внесла ідею "рускава міра" Владислава Суркова, для якого головним специфічним елементом російської демократії є...традиція!І так далі, і далі, і далі...перелік традиціоналістів, вірунів у "особливий шлях" Росії можна продовжувати неймовірно довго.
Заперечення модернізму
« | Як фашисти, так і нацисти обожнювали техніку, тоді як традиціоналістські мислителі звичайно відкидають її, вбачаючи в ній неґацію традиційних духовних цінностей.
Однак, хоча нацизм пишався своїми індустріальним досягненнями, його вихваляння модернізму було лише зовнішньою обгорткою ідеології, що ґрунтувалася на принципу Крови і Землі (Blut und Boden). Заперечення модерного світу виступало під машкарою засудження капіталістичного способу життя, але це стосувалося переважно неприйняття Духу 1789 року (і, звісно, 1776-го). Просвітництво, доба раціоналізму – бачаться як початок сучасного зіпсуття. У цьому сенсі Ур-Фашизм можна визначити як ірраціоналізм. |
» |
— "Вічний фашизм" |
Що ми бачимо в росії? Та все просто! Все те ж саме! Особливо яскраво це проявляється в пості Дугіна про повернення до Традиції.
Культ дії заради дії
« | Дія, акція прекрасні самі собою, і повинні чинитися до або без усяких попередніх роздумів. Роздуми є показниками слабкости. Культура саме тому підозріла, що ідентифікується з критичним роздумом.
Недовіра до інтелектуального світу завжди була симптомом Ур-Фашизму, від часів Ґерінґової заяви ("Коли я чую слово "культура", я хапаюсь за револьвер") і до постійного вживання висловів типу: "здеґенеровані інтеліґенти", "м'який мозок", "ялові сноби", "університети – гнізда червоних". Офіційні фашистські інтеліґенти займалися переважно нападками на сучасну їм культуру та ліберальну інтеліґенцію за її зраду одвічних цінностей. |
» |
— З есе |
Тут коментарі взагалі зайві. Чи росія не та держава, в якій саме лише слово "ліберал"(навіть притому що хароші руські ліберали такі ж імперці, як і рашисти) вважається страшною образою? Чи це не та держава, в якій буквально закликають діяти так, як скажуть згори, не думаючи?
Невитримування аналітичної критики
« | Жодна синкретична віра не може витримати аналітичної критики.
Критичний дух оперує розрізненням, і розрізнення є ознакою модерности. У модерній культурі науковці плекають незгоду як шлях до поглибленного пізнння. Для Ур-Фашизму незгода є зрадою. |
» |
— |
Незгода=зрада...Росія є державою, в якій критика дій російської армії чи незгода з її діями карається штрафами та строком, діячі, які сміють демонструвати самі лиш проблиски незгоди - іноземні агенти, зрадники, які продалися Госдєпу США та бандерофашистам.
Страх перед відмінностями
« | Окрім того, незгода є ознакою різноманітности. Ур-Фашизм розвивається, відшукуючи консенсус, експлуатуючи і перебільшуючи природний страх перед відмінностями. Першими відозвами фашистів або ранніх фашистських рухів є відозва проти чужинців. Тому Ур-Фашизм за означенням є расистським. | » |
— А тобі не начхати, звідки? |
Росія є державою, де з рота будь-якої люмпенізованої тварини можна почути слова "хачі", "жиди", "хохли", "ляхи", "бульбаші", "чурки"...і так далі, і так далі. А так як росія є, мабуть, єдиною в світі державою, в якій люмпенізованого населення десь, плюс-мінус, 146%, то це явище є масовим.
Апеляція до фрустрованого середнього класу
« | Тому однією з найтиповіших рис історичного фашизму була апеляція до фрустрованого середнього класу, класу, який страждає від економічної кризи або почуттів політичної приналежности, класу, який наляканий тиском нижчих соціальних верств.
В наш час, коли старі "пролетарі" стають дрібними буржуа (а люмпени переважно виключені з політичної арени), майбутній фашизм знайде свою аудиторію в цій новій більшості. |
» |
— |
Одержимість ідеєю змови
« | Тим, хто відчуває себе позбавленим чіткого соціального ідентитету, Ур-Фашизм каже, що їхній єдиній спільний привілей у тому, що всі вони народжені в одній і тій самій державі. Тут і є джерело націоналізму.
Ідентичність такій нації можуть забезпечити лише її вороги. Тому в корені Ур-Фашистської психології – одержимість ідеєю змови, за можливості міжнародної. Спільники повинні відчувати себе в облозі. Найлегший спосіб створити атмосферу змови – апелювати до ксенофобії. Але змова може виходити і зсередини: євреї зазвичай є найкращою мішенню, оскільки вони мають ту перевагу, що перебувають водночас і всередині, і зовні. |
» |
— |
Парадоксальність у відношенні до ворогів
Життя заради боротьби
Елітизм
Героїзм - норма
Мачизм
Селектативний популізм
Новомова
« | Новомову винайшов Орвелл у романі "1984" як офіційну мову Анг-Соцу. Але елементи Ур-Фашизму властиві різним формам диктатури.Всі нацистські чи фашистські шкільні підручники використовують збіднений словниковий запас і елементарний синтаксис, з метою обмеження засобів для комплексного і критичного розмислу.
Але ми повинні бути готовими ідентифікувати інші форми Новомови навіть тоді, коли вони з'являються в невинній на вигляд формі популярних ТВ-трибун і круглих столів. |
» |
— А тобі не начхати, звідки? |
Жосткая пасадка, хлапок, атріцатєльний рост еканомікі, волнєнія, нєдопоставкі, задимлєнія с вазґараніямі, стабільность et cetera...У якій державі це все використовується в ЗМІ замість їхніх більш реальних відповідників? Так, це росія. Особливо помітно це стало після того, як СВО(спєциальная ваєннная абсірация, аноне) стало єдиним можливим поняттям для опису війни, так як саме слово "війна" стало забороненим.
Див. також
Посилання
|