Мінімалізм

Матеріал з Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку
В жінки померло багато родичів рано у житті, вона збирала їхні речі та не викидала старі. Потім потрохи все роздала і має тільки речі якими користується або які мають для неї ностальгічний сенс. Щось подібне прожили українці та проживають зараз через війну.

Мінімалізм — течія в західному суспільстві, що є реакцією на сучасний консюмерізм. Навіщо мати речі, з якими ти нічого не робиш? Тільки витрачаєш час та місце. Може скоротити їх кількість до необхідного мінімума і вивільнити час та місце для дійсно важливих речей та подій? Такий ланцюжок думок привів до сучасного мінімалізма.

Як і все, до чого торкаються сучасні медіа, мінімалізм перетворили на: бежеві та чорно-білі інтер'єри та епловську техніку повсюди. Все — за шалені гроші. Мінімалізм навпроти пропонує корисуватися бабусиною часникочавилкою, якщо вона справді тобі потрібна для улюблених рецептів. Немає потреби викидати її та купувати комбайн замість неї. В світі зйомного житла доволі зручна споживацька ідеологія: менше тягати речей з квартири на квартиру, але цих речей достатньо щоби забеспечити собі комфорт.

Пов'язаною зі споживацьким мінімалізмом є система Марі Кондо, але здається напряму вона цей термін не вживає.

Для ясности:

  1. Мінімалістичний інтер'єр — НЕ мінімалізм у житті.
  2. Мінімалізм у житті це коли всіма речами що в тебе є ти користуєшся або вони мають для тебе сенс.

Бабцина ковдра що її не викинув, бо вона нагадує тобі нащо ти живеш — норм для мінімалізму. Десять футболок бо ти їх десять носиш а потім разом преш — теж норм. Мати три пари кросівок, але носити тільки одну — якраз не норм, продай дві інші пари, вони тобі не потрібні.