Михайло Добкін
Михайло Добкін (у простонароді — Допа, "Дупа", "Добка", "Міша", "Мішаня") — колишній мер міста Харкова, змосковщений жид, відомий член Партії Рингтонів Регіонів, борець проти насильницької українізації та за дружбу з Москвою. А ще, як виявилося, талановитий актор, особливо коли грав дуетом зі своїм покійним другом Гєшою Кернесом.
Походження
Міша — хлопчик із дуже гарної родини. Його батько — Марко Мойсейович Добкін — займається шанованим бізнесом: торговлею паливно-мастильними матеріалами. У 1988 році — коли його одноплемінники вже масово їхали за кордон — Михайло пішов служити до Радянської Армії, і свій обов’язок чесно виконав (принаймні так стверджує його біографія). У 2002 році він одержав диплом юриста.
Політик і мер
З початку 2000-х Михайло Маркович став займатися політикою. Він довго шукав для себе політичну силу, і врешті-решт вирішив, що йому найближча за усіх Партія Регіонів. Від цієї партії він балотувався на посаду мера Харкова у 2006 році. Харків’яне запам’ятали, як великі рекламні щити із портретами Добкіна возили "Волги" на спеціальних причепах. На той час помаранчеві настільки остопиздили харків’янам, що Дупа доволі легко переміг. Не допомогли навіть расово вірні плакати, на яких кандидата малювали з пейсами і називали Хаїмом Жопкіним. Натомість нехуйово допомогла особа на ім’я Генадій Кернес, яка є у місті дуже авторитетною людиною. Після перемоги Добкіна Кернес став його помічником та секретарем міської ради.
Не можна сказати що мерство Добкіна є якимось особливим. "Розпилом бабла", чи то невиконанням передвиборчих обіцянок, чи навіть деякими позитивними моментами мешканців міст України здивувати важко. Мабуть, єдиний насправді особливий момент — це потужна опозиція, яка не схотіла миритися з поразкою та почала робити життя мера цікавим. А головне — веселим! Опозиція почала видавати і поширювати анти-добкінські газети, на телебаченні з'явилися сатиричні анімаційні серіали "про Мішу і Гєшу", запрацювала опозиційна організація "Міський Дозор". Ця метушня не виходила за межі міста аж до вересня 2007 року, коли — за три дні до парламентських виборів — опозиціонери не розповсюдили відео про те, як Добкін та Кернес записували відео-звернення до харків'ян...
-
Друг Добкіна - Гена Кернес
-
Добкін отримує кулаком по макітрі
-
Інтернети не забудуть
Зірка екрану
Це відео 2007 року миттєво зробило Добкіна зіркою пострадянського простору. За формою воно нагадує гумористичний скетч, який грають два коміки: Міша та Геша. Міша виступає "білим клоуном": хуйовий, недосвічений, нехаризматичний керівник, який не вміє організувати навіть такий буденний для мера процес як запис звернення для громадян і ледве балямкає язиком про те, що в принципі бачить вперше (текст то біш). Його помічник — Гєша — класичний рудий клоун: активний, веселий жартун, з іміджем мешканця вулиці Малої Арнаутської часів НЕПу. Він насправді усім керує і, на додачу, усю дорогу знущається з мера. Фірмові одеськи жарти перемежаються з общєпонятним матом. Ось деякі меми, які особливо запам’яталися глядачам:
Ну, это просто постная хуйня какая-то, блядь.
Немировский-Данченко
Немножко текст по-дебильному написан.
У тебя скучное лицо! Тебе никто денег не даст!
чвякать-хуякать
У променях слави
Ролик зробив свою справу: під столом пісялась не тільки Україна, а й уся російськомовна частина інтернету, на виборах Харківський регіон був єдиним, де позиції "голубців" погіршилися (не тільки через це відео, звичайно). Реакція самого Добкіна була схожа на Януковича після Майдану: спочатку шок, спроби знайти вірну лінію, потім розуміння що нічого страшного не трапилося і нічого не втрачено.
Отже, першою реакцією було усе заперечувати:
« | Мой голос соответствует действительности. Действительно, в закрытом помещении я позволил себе употребить нецензурные выражения. Но озвучка вырезана и подставлена. Кернес (секретарь горсовета Геннадий Кернес) не произносил 90% того, что там есть, — сказал Добкин | » |
— А тобі не начхати, звідки? |
Потім шок пройшов, і він став реагувати більш адекватно: казати що відео зробило його відомим, показало його простою, звичайною людиною, і взагалі на ньому немає нічого такого, що дійсно компрометує.
А далі — Добкін почав активно виступати на телебаченні! Центральні телеканали (принаймні, «Інтер»), стали охоче запрошувати таку знамениту людину. У телепередачах Добкін обрав імідж регіоналіста, анти-оранжиста і трохи ісконника.
Далі — більше! У червні 2009 року Добкін зіграв епізодичну роль у повнометражному фільмі "Дау", а саме, першого секретаря міського комітету Комуністичної Партії у 1938 році. За сценарієм, він приймає участь у допиті академіка Ландау (інших допитувачів грали Нестор Шуфрич та Михайло Бродський). Ця подія викликала ув sнеті декілька жартів від "Академік, чому у вас формули как-то по дебільному написані?" до расово вірних постів про жидо-комісарських онуків, які у такий спосіб вшанували пам’ять своїх дідусів.
Реальний хохлодав
Добкін не забував, що він прийшов до влади як кандидат від Партії Реґіонів і взагалі анти-помаранчовий. Тому він регулярно давіт хохлов та симулює "дружбу-з-Росією" і захист общєпонятного язика. Наприклад, він інколи висловлюється проти вшанування пам’яти героїв Крут, ОУН-УПА та Голодомору, та проти "насильницької українізації". Місто регулярно закуповувало техніку російського та білоруського виробництва (трамваї, вантажівки, трактори та інше). Чиновники та бізнесмени, які наближені до Добкіна, похвалялися, що їздять до Бєлгорода щоб тільки подивитися фільми у кінотеатрах "общепонятною мовою" та ніколи не візьмуть на престижну роботу людину, яка "мовкає". Нерідко вони висловлювали сепаратистські ідеї: кажуть що "западенці" є окремою нацією, яка різко відрізняється від жителів сходу, що "бандерівці" висмоктують кошти з Харкова і пускають їх на розвиток західних реґіонів, що єдиний порятунок — це відокремитися від них і щасливо зажити під керівництвом... здогадайтеся чиїм. Власне замість них все це вже зроблено в щасливій Луганді і Донбабве, а Харків залишився українським. Сподіваємось, що надовго.
Операція “Доцент”
У листопаді 2009 року сабж захистив дисертацію та став кандидатом юридичних наук. Зрозуміло, що якщо голова партії — ПроФФесор, то смотрящій за великим реґіоном має бути не нижчим за Доцента, еге-ж бо? Побільше про це можна прочитати тут.
Операція "В президенти"
Коли Батя втік, залишивши своїх переляканих посіпак напризволяще, Партія Регіонів не вигадала нічого краще як висунути героя статті в кандидати на президентське крісло 2014-го року. Чим сильно засмутила Тігіпка, який планував очолити партію та поділити забрати собі політичний спадок Януковича. Не фартонуло. На виборах президента Добкін отримав жалюгідно мало, що не дивно. А в час шоколадного президента Добкін впевненно готувався до чергових місцевих виборів і здається, при будь якій владі знайде як нагріти собі тепленьке місце. Ми за його майбутнє спокійні.
Добкін 2022
Велике вторгнення 2022-го показало, що Добкін, як політик, виживе навіть після ядерного вибуху і вторгнення прибульців. Коли топити за москалів стало якось занадто палевно і некомільфо, Добкін переодягнувся в армійську форму та нафоткався у кепці червоно-чорних кольорів. Звісно, про його військові подвиги нічого не відомо, бо їх нема, і Добкін просто пристосовується до буремних часів, щоб коли все затихне знову знайти собі затишненьку політичну нішу і, певно, його не сильно турбує, хто в той моменти буде хазяйнувати на його традиційних теренах. Якось він зі своїм досвідом майстерного пристосуванця, знайде вихід.
-
Сумний у вишиванці
-
Сумний в армійці
Див. також
Посилання
|
|
|