Велосипед
Велосипед (англ. bike, bicycle; ровер, лісапед, колесо, біциґль) — найпоширеніший засіб пересування школярів, дачників, велодрочерів, працівників Харківського велосипедного заводу і тих, котрим просто впадло ходити в ларьок на своїх двох.
Масовість
Якщо ще досі ведуться суперечки про "автомобіль — розкіш, чи засіб пересування?", то назвати велик розкішшю ні в кого язик не повернеться. Як стверджують британські вчені, кожен п'ятий українець отримує у спадщину продукт ХВЗ з красномовною назвою "Україна", на котрому ще його дідусь їздив до дівок, возив своє чадо в садок, їздив на завод, на дачу, на п'янку, пиздив щось з того ж заводу, возив на\з базару мішки картоплі, дражнив ненависних псів, вчив когось їздити...
Завдяки своїй екологічності дешевизні та легкодоступності велосипед набув широкої популярності у високоіндустріалізованому СерСері за прикладом ненависних капіталістів розвинутих країн Європи. Сьогодні ж даний транспортний засіб дещо втратив популярність, людям набридло ремонтувати куплені на базарі байки, а криворука школота мріє про пацаномобіль з тонованим склом, потужними колонками в салоні, турецькими дисками, іконами на панелі і величезним спойлером, котрий компенсуватиме маленький член власника. Як стверджує зомбоящик, найзручніші умови для повсякденного користування байком є в Нідерландах, де обладнано чимало велосипедних стоянок та велодоріжок, а водії і пішоходи поводяться адекватно. Але зомбоящик бреше, насправді найзавзятіші байкери — норвежці. Там вісімдесятилітня бабця, котра мчить по ожеледиці під час заметілі — звична картина, вікових та погодних обмежень немає зовсім. Вузькоокі нації вважають себе найзавзятішими роверистами, іноді романтизуючи цю тему, та всі ми знаємо, що китаєць або тайець крутить педалі лише тому, що не може собі дозволити машину і, їдучи під зливою з трьома дітьми на рамі та двома на багажнику, люто заздрить автомобілістам.
Ашанбайки
Ашанами називають недостатньо якісні велосипеди, котрі середньостатистичні громадяни здебільшого купують в великих торгових мережах або ринках. Відрізняються від нормального велосипеда низькоякісними компонентами та кривою збіркою. Перші ашани мавпувалися китайськими інженерами з даунхільних лісапетів кінця 90-х початку нульових, з них в ашани поцупили впізнаваний задній амортизатор-пружину, яка як амортизатор зненацька нормально не працює, зате файно скрипить, витрачає частину стаміни на розхитування себе, і норовить катапультувати оператора з сідла при наїзді на горб. З переднім амортом ситуація схожа, спочатку ашани хизувалися двокоронною вилкою аля марзоччі за 40 гривень, поступово двокоронки були витіснені класичними вилками, проте відсутність ходу вилки та подряпини з іржею на хромованих ногах досі є типовою болячкою. З навісного обладнання в старі часи зазвичай ставили револьверні манетки, shimano tourney замість заднього перемикача та ободові механічні гальма. Задній трикутник рами варили зі сталюки, що миттєво накидало +5 кг до ваги велосипеду. Особливістю ашанів також були яскраві наліпки з плівки та катафоти, якими китайці щедро посипали свої творіння аби на них звернули увагу в магазинах.
Новітні ашани дещо відрізняються від своїх пращурів, зокрема пружина в класичних варіаціях на тему дх-байків останні роки пакується в короб задля імітації повітряно-масляного амортизатора, але загалом двоамортизаторні китайські збочення поступово зникають з магазинів, де їх заміняють на ті ж ашани, але без заднього амортизатора. Основні відмінності нових ашанів від попередників це перехід на повністю китайскі компоненти від китайських виробників та заміна ободових гальм на модні та блискучі дискові. Краще від цього ашани не стали, оскільки старі болячки лишилися, а нові додалися.
Купувати ашани можна лише на подарунок тим, кого ви щиро ненавидите. Хибним є покупка ашану для дитини з огляду на її швидкий ріст та ціну ашана, оскільки витрати на ремонт та обслуговування помножені на враження від користування швидко доведуть його вартість до ціни нормального хардтейла. Також поганою ідеєю є купівля ашанбайку в село для поїздок в магазин, бо класичний сітібайк з його ціною, двома багажниками та мінімальними вимогами до обслуговування миттєво вздрючить китайське чудо.
Для того аби не купити ашан потрібно мати мінімальну клепку, якої вистачить на поверхневе гугління та ознайомлення з тим що є на велоринку навколо. Типовими представниками ашанів на нашому ринку є бренди ardis, navigator, stels, discovery, formula, totem, список не повний.
Крокодиловодство
Не маючи бажання ані купувати ашан, ані віддавати триста баксів за людський вел, народні умільці роблять зі своїх старих україн, старт-шосе та інших творінь ХВЗ цукерочки, так звані Крокодили. Якщо руки ростуть із потрібного місця, можна:
- Приварити до рами кріплення для v-brake, та для тросиків.
- Поставити ободи, придатні для гальм.
- Задню втулку замінити на планетарну, з передачами.
- Інший варіант — розширити задню вилку і поставити зірку на 6 передач.
- Поставити передню вилку з амортизаторами.
А потім сісти й заплакати, усвідомивши, що не зважаючи на силу-силенну пройобаного часу та грошей воно нормально не їде. Через зношеність, заводські дефекти та відсутність сумісних сучасних запчастин займатися некрофілією і допилювати старі совкові рамами це сумнівне задоволення, бо витрачений час та ресурси не призведуть до еквівалентного результату. Їбатися з крокодилами є сенс якщо ви людина з тонкою душевною організацією, в котрої є скіли токарного мистецтва, балон аргону, та купа вільного часу.
Сільський тюнінг
Як не дивно, але велосипеди стають жертвами колгоспного тюнінгу не рідше, ніж автомобілі. Ось найбільш розповсюджені елементи цього гротескного хендмейд дизайну:
- загнута вгору задня частина багажника
- бахрама на сидінні та багажнику
- перевернутий чобіт замість сидіння
- більш ніж дохуя катафотів
- дзеркала, в котрих можна розгледіти лише власне відображення
- фара+провода, примотані ізострічкою до рами, і криво встановлена динамка, котра ледве тримається і стукає
- ізострічка замість ручок на кермі
- передній багажник з кошиком
- на шпицях висить дохуя кольорових предметів найрізноманітнішого походження
Взаємини з іншими учасниками дорожнього руху
Так склалося, що в Україні ймовірність знайти велодоріжку рівна ймовірності зняти джек-пот в "Лото забава", тобто майже нульова. Саме тому байкери, пішоходи та автомобілісти так "обожнюють" один одного, іноді з фатальними наслідками для здоров'я і навіть життя. Ще більше масла у вогонь підливає відсутність елементарної культури, поваги та знання ПДР. Їдучи з великою швидкістю по тротуару, велосипеди частенько таранять рухомі перешкоди пішоходів, котрі різко змінюють напрям свого руху, або виходять на тротуар, не пересвідчившись в безпечності свого маневру. Та навіть помітивши небезпеку, пішохід продовжує халатно рухатись на зустріч велосипеду, бо не вбачає в ньому серйозної небезпеки. Бувають випадки, коли об'єкт чекає до останніх метрів, а потім раптово відходить, але якраз в той бік, з якого його намагались об'їхати. Після зіткнення не слід втрачати пильності, бо інші пішоходи можуть провчити байкера, навіть за відсутності його вини. Більш досвідчені особи їздять з правого боку автомобільних доріг, що не вбезпечує їх від різних ексцесів. Справа в тім, що вітчизняні водії діляться на дві категорії, перша зовсім не помічає велосипедів, ніби їх немає, тому не звертає уваги на таку дрібну перешкоду перед виконанням маневру, а друга навпаки — приділяє їм надмірну увагу, думаючи, що на роверах їздять лише п'яні халтурники та тупа школота, тож завжди пропускають та остерігаються їх, особливо ті, хто має негативний досвід.
Любов до собак
Якщо велосипедист потрапляє в поле зору собаки, то викликає в нього інстинкт хижака, що призводить до погоні. Якщо песик великий і агресивно налаштований, то велосипед за долі секунди розвиває першу космічну швидкість і продовжує прискорюватись. Якщо велосипедист п'яний трохи перебрав із бурячихою, то до нього збігаються всі собаки в радіусі кілометра і проводять його до самого дому, змушуючи видати купу лулзів, а потім задуматись над зловживанням пального спиртного, отак то. Якщо якась собацюра таки погналась, то можна різко вельнути в її бік, змушуючи ту до різких маневрів, щоб не потрапити під колесо. Якщо різко зупинитись, то можна ввести тварину в певний ступор, адже її інстинкти прямо кажуть, що жертва мусить втікати і, що швидше втікає жертва, тим цікавіше її наздоганяти. Можна завести власного собаку і пристібнути повідком до рами. Він захищатиме всіх бід, але, побачивши кота, забуде всі спиняючі команди і забезпечить незабутню поїздку черех хащі, канави та будь-які інші перешкоди.
| ||||||||||||||||
