Відьма
Відьма - це жінка, яка володіє надприродними силами. Сенс її життя, як гадають прості люди, полягає лише в тому, щоб завдавати шкоду безневинним.
В українському фольклорі відьми мали здатність перетворюватися на тварин, вміли вдавати з себе інших людей, змінювати вік, а також шкодити своїм односельчанам всіми можливими засобами. Наприклад, саме через відьму, а не через відсутність когута, жодна курка не могла знести яйце, саме через відьму, а не через жагу до пияцтва, окремі селяни не виходили з корчми, саме відьма забирала сало у вічно недогодованих господарем свиней, саме відьма, а не незграбна жінка, доїла корову до крові. Якщо коротко, то відьма була винною в усьому, бо звинувачувати когось у власних гріхах було, є і, мабуть, надалі буде дуже і дуже зручно.
Походження слова
Саме слово відьма має давньоруський корінь «вѣдъ», що означає «відати», «знати». За давніх часів відьму не вважали злою. Навпаки, археологи навіть знайшли кілька глиняних фігурок жінок-відьм, які викликають дощі з неба. Та і взагалі, відьма означала всього лише мудру жінку, яка відає щось таке, про що не знають звичайні лошпендики.
Образ відьми
З часом образ відьми набув чимало негативних рис; не залишилась повз уваги навіть її зовнішність. Жінка, яка раніше абсолютно нічим не відрізнялася від усіх інших, тепер виглядала в уяві людей як стара потвора з блідим зморшкуватим обличчям, крючкуватим носом, який їй потрібен, щоб ловити всілякі запахи, великими товстими губами, злими очима і всім іншим, що лише могли уявити собі люди. Така зовнішність могла миттєво видати відьму, але завдяки фольклору стара чаклунка могла змінити свій вік і обличчя. Це робило її розпізнавання набагато складнішим, а казку для дітей, які не слухались батьків, набагато страшнішою.
Не оминали увагою і походження відьом. Так, селяни вірили, що відьма може бути природженою або вченою. Природжені відьми володіли своїм чорним знанням з дитинства, а вчені отримували його, навчаючись у природжених або вимінючи у чорта на власну душу. Природжені відьми краще ставились до людей, ніж вчені, і навіть допомагали їм подолати наслідки витівок вчених. Той факт, що одна відьма могла боротись із шкодою, яку заподіяла інша, лише додавав її образу багатогранності. Як пояснювали казки, душа відьми не стала остаточно чорною, там ще є світло, і в душі пропащої жінки йде війна між добром та злом.
Хоча деякі жінки і народжувались відьмами, далеко не все було так просто. Для того, щоб бути чаклуною з дитинства, дівчинка мала народитись у матері, у якої з'явились на світ сім цілих дівчат поспіль. Або народитися в третьому поколінні позашлюбних дівчат. Або народитися у матері-відьми. Власне, умови для появи на цей світ природженої відьми різнились в залежності від місця проживання людей, які розповідали історію.
Серед іншого у відьом був ритуал ініціації, який теж розрізнявся в залежності від географічного положення села. Десь відьма мала потоптатися ногами по іконі, а десь прочитати молитву навпаки. Або роздягтись до голого тіла і вилетіти на мітлі в трубу, після чого повернутись вже повноцінної відьмою. Відьми взагалі любили літати. Вони літали на помелі, мастячись якоюсь своєю, відьомською рідиною, а іноді злітались докупи і влаштовували шабаш.
Шабаш
Українські відьми зазвичай влаштовували шабаш на Лисій Горі поблизу Києва. Там вони зустрічались, літали поруч, а потім сповідались чортам у своїх антилюдських вчинках. Після цього вони сідали разом із чортами вечеряти кінським м'ясом, яке запивали напоями з коров'ячих копит. Наївшись і напившись, відьми і чорти йшли танцювати, музиканти грали їм на кінських головах - волинках, використовуючи котячі хвости в якості смичків. Натанюцвавшись, шабаш спалював козла, чорного бика і чорну корову, злягав разом на морозі, після чого відьми розлітались додому, а чорти поверталися в пекло. Наступного дня сміливі селяни, які приходили подивитись на Лису Гору, навіть якщо жили кілометрів за сто від неї, на власні очі бачили землю, на якій ще збереглись відбитки чортівських копит.
Розпізнавання відьми
Як вже було зазначено вище, відьми могли змінювати зовнішність і ховати своє справжнє обличчя від людей. Але були такі речі, проти яких їхня магія була зовсім безсила. Наприклад, якщо б хтось знайшов поліно, з якого випав стручок і подивився через дірку на відьму, то він міг би розпізнати чаклунку. А ще на неї можна було дивитись через дірку в дошці, яку колись вирізали з дерева для труни. Були і інші варіанти, один з яких називався випробуванням водою.
Нещасну жінку, яку селяни призначили відьмою, роздягали, зв'язували і кидали у воду. Вважалося, що вода не прийме в себе нечисту особу, тому коли жінка тонула, селяни дізнавалися, що відьма ще жива, і починали знову шукати винну у власній незграбності. Такі факти були зареєстровані не раз і не два, хоча їх все одно було набагато менше, ніж у католиків. Кидання "відьом" у воду зазвичай було самосудом, хоча іноді світська влада ціною чийогось життя успішно відволікала увагу селян від власної некомпетентності, а от вже православна церква дуже часто просто відхиляла прохання розібратися з "відьмою", чудово розуміючи всю ситуацію. Втім, це було не єдиною причиною лояльного ставлення церкви до відьом. Справа в тому, що в Україні не було тих уявлень про відьом, які з'явилися в католицьких державах під впливом християнства і ще старої, античної демонології.
Сучасність
Поступово науково-технічний прогрес людства набирав обороти і почав витісняти фольклорні уявлення про навколишній світ. Полювання на відьом припинилися, хоча і не були забуті повністю. Деякі люди і сьогодні вірять в те, що їхня сусідка зурочила їхню дитину і змусила погано вчитись, або поробила їхнім чоловікам і змусила прикладатися до пляшки. Ну а хіба можуть бути ще якісь причини такої поведінки, ніж втручання відьми?
Сьогодні вже ніхто не кине відьму у воду, тому деякі жінки займаються шахрайством, називаючи себе відьмами або просто чаклунками і виманюють гроші у тих довірливих осіб, які просять по допомогу.
Образ відьом також зазнав деяких змін, особливо в мистецтві. Нині існує безліч фільмів, комп'ютерних ігор та книжок, де знайшлося місце для відьми, а іноді і для кількох відьом. Десь вони залишаються в своєму фольклорному вигляді злої чаклунки, а десь основна увага приділяється їх вмінню змінювати вік і зовнішність. Дехто навіть зайшов так далеко, що перетворив своїх відьом на молодих красунь, єдиною ознакою відьмовства котрих є чорне сексуальне вбрання, а ідея завдання ними шкоди оточуючим перетворилася на те, чим вона власне і є - заздрістю тих оточуючих і спробами знайти винного у власних невдачах.
Див. також
Галерея
-
Типове уявлення про фольклорну відьму
-
Ще одна
-
І це теж відьма
-
Шабаш
-
Так вони літають
|