Зрада
| « | Більше зради богу зради!! | » |
— |
Зрада - нав'язливий психологічний стан українців у важкі часи. Інтернет та медійний мем, зароджений в російському сегменті інтернету в 2013 і запозичений українським інфопростором в 2014-му році. В даній статті під "зрадою" розуміється саме морально-психологічний стан, відчуття зради, різновидність масштабного бугурту та його зображення в Інтернетах. В деяких випадках зрада може бути синонімом образи, але, знову ж таки, є ньюанси. Крім зради як відчуття, існує подружня зрада і державна зрада. Фактично, такий вид зради відображає задокументований стан відчуття зради від учинення якоїсь дії, яка призводить до відчуття ЗРАДИ. Грубо кажучи, факТ подружньої зради, це задокументований фак. Nuff said. Про державну зраду, зраду бізнес-інтересів і подружню зраду можете погуглити у вікіпедії, або в кримінальному, грамадському, цівильному і сімейному кодексі, якщо ви зрадник і, тим більш, зробили це заради ПРОФІТУ. Такі справи.
Що таке зрада?
| « | ЗРАДА! ЗРАДА! НАС ЗЛИВАЮТЬ! ВСІ НА МАЙДАН! | » |
— Типова мантра про зраду |
По науці
В науковому сенсі, зрада є філософсько-етичною категорією, як "добро" і "зло". Філософи вважають зраду синонімом зла і в деякому сенсі праві. Еталонна зрада (приклад буде наведено трохи згодом) в цілому буде однаково відчуватися будь-якою людиною, оскільки це особливість людської психології. Насправді, зрада дуже і дуже субєктивна, через що це сприймається як буденне явище, таке ж саме як меми в інтернеті (і при цьому саме по собі є мемом). Воно просто існує. Точка. Баста.
Сучасна наука опосередковано дає відповідь на це запитання. В сучасних творах по соціальній психології і навіть езотериці можна прочитати про різні сторони цього явища, але в своїх роботах автори торкаються досить тонко, оскільки писати про це дисери і тим більш статті так само несерйозно, як писати, наприклад, в Вікіпедії статтю про 2 гривні на АТО або про штані за 40 гривень.
Але, все-таки відповідь існує. Щоб не завантажувати вас пруфлінками і тоною тексту, можна сказати, що зрада це властивість людської психології, свідомості і підсвідомості як і бугурт (по суті це деякий його різновид) і, оскільки не існує єдиної теорії психології, соціології і суспільства - соціопсихополітології, як не існує подібної для більш складних явищ матеріального світу єдиної теорії усього, це питання обходять стороною, бо надто багато сфер воно охоплює.
Докладніше про зраду
Якщо ви психолог і не пропускали пари по філософії, то цей пасаж у декілька абзаців для вас. Якщо ви незнайомі з філософією і психологією, просто пропустіть цей текст (пожалійте власний мозок, я не жартую).
- Є властивість людського розуму, назвемо це таким гарним слівцем, філософською категорією "конвенціоналізм" (можете вважати це антонімом слова пофігізм і анархія, якщо вам буде легше), від слова конвенція, угода, домовленість.
- В будь-якому рівні людського суспільства є свої системи цінностей і морально-етичних установок. Якщо про добро і зло науковці відбрехуються, кажучи що це суб'єктивне і відносне, то тут так само, але частинний випадок т.з. зла.
- З точки зору, скажімо, однієї людини є якась усталена система світобудови. Будь-якої частини, будь то світ матеріальний чи нематеріальний, інформаційний світ.
- Постіндустріальне і інформаційне суспільство частково змогло дати відповідь на це запитання через інтенсифікацію комунікації суспільства в усіх сферах і дали це у зародках соціопсихополітології.
- Для людини природне бажання мати усталений темп і рух життя. Коли були первинні знаряддя праці, це була наявність вогнища і мамонта, якого треба вполювати. В більш розвиненому суспільстві з'явилися інші цінності (про які пише той самий філософ Маслоу, на піраміду цінностей якого зроблено дофіга і більше фотожаб).
І от уявіть собі в суспільстві існують т.з. "конвенції". Ми сприймаємо це як "хороше" (дуже важливо, тут мається на увазі саме суб'єктивна оцінка) тому що хтось так сказав і вважаємо що це щось "погане", тому що так хтось сказав. Просікаєте? Підемо далі.
Як ви гадаєте, "конвенція" - річ усталена? Візьмемо два тривіальні приклади.
- Приклад перший. ВРЖ. До революції гідності і до початку агресії Росії існували "конвенції" про те, що червона армія це добре, бандерівці погані, НАТО погане. Я певен, що серед читачів знайдеться хоча б один, який сам був ватою і різко поміняв погляди на протилежні, або знає приклади таких людей. Причому зміна для людини відбулася безболісно і колишня вата стає бандерівцем і русофобом. Comprende? Ідемо далі.
- Приклад другий. Два тролі сперечаються на умовному Учані. Перший каже другому. Ти підорас. Другий відповідає. Ніби щось погане. В суспільстві існує в тому чи іншому вираженні гомофобія як конвенція. Ну існує і все. А відповідь троля вказує на те, що в нього відсутня дана конвенція як категорія мислення. Це як у крадія нема наприклад совісті. Ну не соромно красти і все.
Питання. Нафіга я це вам все це розповідаю? Відповідь - у суб'єктивності сприйняття навколишнього світу шляхом категорій-конвенцій і полягає першопричина такого явища як зрада.
Погодьтесь, якби вам було абсолютно похер на подружню зраду, тому самої зради не існувало б (в вашому внутрішньому світі). Інші люди засуджували це, але вам покласти (може тому що ви симетрично зраджуєте). Це найпростіший приклад, де чітко видно, чому науковці пропускають цю нєєбіческую херь і пишуть про якусь антинаукову херню, яка нікому не уперлась. Чи таки уперлась?
- Розуміння, усвідомлення зради приходить із порушення конвенції.
- Явище порушення нормального укладу життя (реакції на кшталт "зі мною не порадилися", "мені так незручно", "так не можна робити, це погано" і т.д. і т.п.) у будь-якому із щаблів суспільства призводить до ієрархічного спуску згори вниз реакції на цю зміну, але не навпаки
- Драма і трагедія одного анонімуса може бути байдужою групам суспільства, яким на нього начхати.
Отже, ми зрозуміли, що зрада це якась реакція або рефлекс на зміну манямірка анонімуса, або групи анонімусів, з якими він себе ототожнює, або кажучи "высокопарным слогом" (вибачте за російську) такий собі інстинкт самозбереження суспільства. Це як коли горланить немовля його треба погодувати, так і коли хтось горланить "зрада", всі збігаються і кричать гучніше "зрада" або дивляться на них як на навіжених. Якось так. І при цьому це явище дуже суб'єктивне і одночасно соціально корисне у лапках.
Чому зраджують?
Вищенаведений пасаж частково дає відповідь на це. Зраджують тому, що об'єкт зради перестає відповідати системі цінностей і йому можно зрадити. Рекурсія. Зраджують дружині, тому що вона недостатньо відповідає вашим вимогам, коли ваша система цінностей припускає саму можливість зради. Зраджують державі, тому що вона мало платить і хтось запропонував перейти на темну сторону зла, бо в нього є певні бонуси і з цього можна отримати моральний і матеріальний профіт.
Чим відрізняється зрада від шахрайства
Іноді кажуть, що людина зраджує, коли ставить власні інтереси понад суспільні. Дійно, виходячи із схеми дії "зради", ієрархічно згори вниз, зміна такого стану речей - інтереси суспільства понад інтереси особистості, в суспільства є відчуття зради. Від цього суспільстіва відцуралася певна людина. Але, знову ж таки, таке явище, як шахрайство і брехня не є зрадою, тому що відноситься до трошки інших категорій психології і не становить сильної загрози суспільству. Суспільство осуджує цю людину, а не бугуртить з приводу його моралі.
Знову ж таки, доля певних 3,5 анонімусів байдужа соціуму, бо їх не торкнулася ця хєрня. Але, відчуття зради може бути викликане шахрайством і брехнею в масовому масштабі. Яскравий приклад - бравий хлопчина із якогось Зажопинська поїхав захищати російськомовне населення Драмбасу. Потім цей хлопчина воює і шле фотки вконтактік. Всім похєр. Потім цей хлопчина повертається по шматках в цинковій труні і його родичі відкривають труну. Хлопця порвало 82 мм міною. Зрада? Зрада. Набрехали, ошукали.
Зрада як соціально небезпечне явище
Не дивлячись на те, що зрада є природньою реакцією суспільства, такою собі тривогою за своє майбутнє, цією емоцію дуже легко маніпулювати. І якщо, одна справа, нею маніпулює троль заради лулзів, то коли ним же маніпулюють політтехнологи шляхом вкидів в ЗМІ і спічах політиків і, особливо, коли це елемент інформаційної війни - це становить реальну загрозу для суспільства або окремих його спільнот.
Механізм маніпуляції відчуттям зради as is
Чому так? Знову ж таки, оперуючи фактами із психології і психіатрії і перетягнувши це на апарат теорії надійності можна розглянути людську психіку як якусь складну комп'ютерну систему із багатьма вузлами. Такий собі аля Гугл чи Яндекс, який виконує інтелектуальну обробку даних. При цьому в ньому стоїть такий собі спам фільтр на якісь запити. Уявили?
А теперь уявіть, що ця система живе в інформаційному потоці і в неї є скінченний запас надійності, але при цьому система відновлювана.
Тепер перейдемо до самої психіки.
- Ми кожного дня читаємо новини, спілкуємося з тролями.
- І кожного разу отримуємо удар.
- Спочатку наш спім-фільтр просто відсікає небажані інформаційні атаки (в сенсі здорового пофігізму) і це відбивається на системі. #Продуктивність системи зменшується (якщо ви тільки не досягли дзену)
- При переході деякого порогу відбувається стрибкоподібна зміна в системі - відмова від обслуговування. Та сама зрада.
А що ж далі? Справа в тому, що зрада суб'єктивна і, як було наведено вище, формується на основі системи цінностей. Система цінностей - не є усталеною і формується на основі категорій-конвенцій. При чому, кожен анонімус може мати свій набір конвенцій, які перетинаються із конвенціями суспільства. Саме шляхом конвенцій анонімус усвідомлює себе членом суспільства. Не більше, не менше.
А тепер уявімо, що відмова була спланована - це наслідок інформатаки. Що відбувається?
- В системі цінностей анонімуса відбувається створення захисного механізму, оскільки зрада, як відмова системи, деструктивне явище.
- Психіка анонімуса робить найпростіше - просто банить конвенції, порушення яких призвело до відмови системи, або зради.
Що ми отримуємо на виході.
- Анонімус стає таким собі зрадником (оскільки його система цінностей перестала співпадати із системою цінностей) і в деяких запущених випадках може призводити до того, що він вибуває із інформативного поля. Це все? Ні. Не все.
- Зрада здатна призводити до психічних розладів. Т.з. синдром закріпленої поразки (погугліть про експеримент із собакою, яку били електричним струмом). Я не буду боротися, бо це все зрада.
Нічого не нагадує? Впевнені? Цим хворіє переважна більшість населення рашки. Nuff said.
Зрада ВРЖ
| « | Зрада з присмаком перемоги. | » |
— |
Маленькі зради
Прикладів маленьких зрад існує досить багато, наведу більш типові приклади. Про інший вид "зради", як мем нижче.
- Я пішов у морєходку, моя дівчина пішла до іншого і народила дитину
- Я потяги 40 років зупиняв цим ліхтарем, а моя УЗ мене скоротила, бо я нікому непотрібен
- Пенсіонери їздили безкоштовно в автобусі, а з 1 червня будуть платити за проїзд
- Мудаки з МО в конкретній В/Ч годують щурятиною бійців, а бійці сплять просто неба, бо в казармі не зробили ремонт
- Я підприємець, заробляю дохрена, плачу хабарі, а мене змущують заплатити на 20 грн в місяць більше
- Мені не подобається як %username% (необхідне імя підставити) щось робить і це якесь %censored%
тощо.
Еталонна зрада
На відміну від маленьких зрад, які є суб'єктивними для кожної людини, існує абсолютна зрада, яку зрозуміє кожен українець. Дуже багато зрад відбувалося під час визвольних змагань, про що написано цілу книжку "З голосу нашої Кліо" Михайла Слабошпицького, але є одна, яку можна розмістити у палату мір і вагів, історія "Драма Івана Виговського", Івана Нечуя-Левицького. [1].
| « | Іван Виговський був особливо близькою до Богдана Хмельницького людиною. Вони познайомилися ще задовго до повстання в Україні проти польської шляхти. Чигиринський сотник Хмельницький і високопоставлений чиновник польської канцелярії, яка керувала всіма справами України, Іван Виговський зустрічалися неодноразово. Обидва належали до славетних козацьких родів. Серед Виговських є і знані релігійні діячі, і козацька старшина. Скажімо, дядько Івана Виговського був овруцьким полковником. Битва під Жовтими Водами звела Хмельницького й Виговського у ворожих таборах — Виговський був на польській службі. Тоді його й захопили в полон татари. Хмельницький упізнав поміж ханських бранців свого знайомця й викупив його. І ось він — уже генеральний писар у гетьманському уряді. І постійно перебуває поряд із Богданом аж до його смерті. Як відомо вже, на смертному одрі Хмельницький скликав старшину й попрохав обрати нового гетьмана. Сказав, що ним може стати або Виговський , або хтось із полковників. Але вибір старшини припав на неповнолітнього Богданового сина Юрія. Вирішили, що він в усьому повинен прислухатися порад Виговського й полковників. Та по деякім часі після того Юрій зрікається булави — гетьманські обов’язки виявилися аж надто складними для нього. Знову збирається рада. Звучать імена тих, кого пропонується обрати на гетьмана. А поміж ними найчастіше — Івана Виговського . Але всі — і він теж — одмовляються від такої честі. Врешті рада вирішує: нехай Хмельниченко (так називали Юрія) формально лишається гетьманом, але при ньому наказним гетьманом призначається Виговський . Таким чином уся повнота фактичної-влади переходить до рук колишнього генерального писаря (ця посада була чимось на зразок канцлера чи прем’єр-міністра). Після ради старшини в Корсуні збирається рада всього козацтва, яка й затверджує рішення старшини. Вона ж звертається до російського царя з проханням схвалити цей вибір і підтвердити право козаків на всі вольності, обумовлені документами, підписаними обома сторонами в Переяславі 1654 року. Царському уряду не дуже сподобався вибір козаків. Він має підозри, що Виговський провадитиме не залежну він нього політику. Новий гетьман рішуче вступає в свої обов’язки. Він прагне відстояти й зберегти перед царськими урядниками всі українські права. Але в краю починається затяжна смуга бунтів. Повстають полковники Пушкар, Іскра, Барабаш, які домагаються гетьманської булави; російські вельможі підбивають до бунту Цюцюру та Безпалого. На Україні починається справжня війна. Виговський громить одного за одним претендентів на гетьманство. Царський уряд вводить на Україну свої війська й висуває цілий ряд не передбачених ніякими угодами вимог: обраного козацтвом гетьмана треба затверджувати у Москві, те ж саме повинно бути і з київським митрополитом і вся українська церква має визнати зверхність московського патріархату й підкорятися йому. Виговський відкидає ці вимоги, посилаючись на те, що було вирішено в Переяславі Богданом Хмельницьким з царськими уповноваженими. Дипломатична війна між Виговським і царем поступово переходить у справжню. І ось уже гетьман видає універсали, в яких закликає козаків виганяти російські війська з України, всю людність підняти на боротьбу з окупантом. Водночас гетьман вступає в дипломатичні стосунки з європейськими державами, шукаючи спільника для війни з Росією. Використовує татар, просить допомоги в Польщі. 1658 року в Гадячі після довгих переговорів і консультацій укладається так званий Гадяцький трактат, яким передбачалося майбутнє України в новому політичному статусі. Вирішено було, що називатиметься вона Велике Князівство Руське, яке матиме цілковите внутрішнє самоврядування. Уже в цих документах говорилося про відкриття в козацькому краю двох університетів, про освіту й культуру народу. А на Україні обстановка ще більше загострюється через відверте втручання північного сусіда. Проти Виговського з великим військом вирушає за наказом царя князь Трубецькой. Але у вирішальній битві гетьман при підтримці татар ущент розгромлює його. Чимало російських сановників потрапляють у полон до кримчаків. Претенденти на гетьманську булаву (полковники Золотаренко, Филимонов і Цю-цюра) об’єднуються з рештками армії Трубецького, значно посилюючи її. Юрій Хмельницький звинувачує гетьмана в розоренні української землі татарами. Становище Виговського вкрай хистке. Тому на раді в Білій Церкві він кладе перед Хмельниченком гетьманську булаву. Богданів син присягається не розривати ніяких політичних домовленостей із Польщею, але водночас іде на 'величезні поступки Росії, фактично перекреслюючи батькові угоди з царем, підписані в Переяславі. Українська церква остаточно потрапляє в залежність до московського патріархату, суд теж втрачає свою самостійність. Україна зобов’язана постачати Росії продовольство і взагалі платити данину. Одне слово, вона стає узаконеною колонією імперії. Івана Виговського під тиском російського уряду оголошено зрадником, його брата приконвойовано до Москви й страчено, а сам колишній гетьман утікає з родиною і переховується в різних містах України, що належать Польщі. У цей час в Україні тривають міжусобиці козацьких проводирів, які прагнуть доскочити гетьманського чину. В тій боротьбі беруть участь Польща і Росія, які не бажають поступитися сферами впливу. І дедалі більшою руїною стає наш край. За всім цим з тривогою спостерігає Іван Виговський , але нічого не може вдіяти. Його політичний час скінчився. На арену подій виступили нові дійові особи. 1663 року на Брацлавщині селяни повстають Проти шляхти. Придушувати повстання полякам допомагає тодішній гетьман Павло Тетеря. Він має підозру, що селян підбурює Виговський , який, на його думку, не втратив надій знову заволодіти гетьманською булавою. Виговського схопили й запроторили до варшавської в'язниці. Ніхто ніякого розслідування не проводив. Суд негайно виніс вирок: смерть. І Виговського відразу ж було страчено. Таким безглуздим став фінал життя того, хто виношував сміливі плани незалежної України і був справді непересічною політичною постаттю поміж її гетьманів. А на Україну насувалися ще страшніші часи. Неспокійне було життя й сумна й нечисна була смерть гетьмана Івана Виговського , доброго, щирого патріота, тонкого політика, оборонця прав України, чоловіка великого розуму та європейської просвіти. Виговський щиро любив Україну, встоював за її політичні й національні права, дбав про науку й просвіту на Україні, був, може, вищий за усіх своїх сучасників, окрім гетьмана Богдана та Немирича. Його можна поставити врівні з найліпшими діячами тих часів, з Богданом Хмельницьким, Дорошенком, Мазепою.
|
» |
— Іван Нечуй-Левицький |
Зрада як мем
| « | Почитав зранку правду.юа - все зашибісь, корупціонерів саджають, нову техніку видають, весь світ нас підтримує, нафта дешевшає, криза минає.Попив кави, почитав фейсбук - зрада тут, зрада там, але "ми все одно переможемо". Почистив зуби, зайшов на січ - на сході та півдні 90% ватників, всіх вже давно злили, сєпари нас їбуть, війна майже програна, все дуже погано. | » |
— [2] |
Зародження мему
Мем "ЗРАДА" можна вважати запозиченим мемом. Але це зовсім не так. Ви самі розумієте, що є, наприклад, слово з трьох букв на паркані. Є його аналог в українській, але користуються російським.
Зародився цей мем в глибинах політачу, як реакція російських анонімусів на рівень соціальної свідомості українців. Сама поява цього мему є першопричиною ЗРАДИ, яку вони відчули, коли побачили, як українці дають люлів беркуту і тітушні (середньостатистичний житель московії сситься ментів та будь-яких каральних органів влади і цей страх в нього в генах).
Мем був cпробою показати циклічність розвитку українців (на прикладі повторення Майдану знову). Т.з. колесо генотьби, як спотворене колесо сансари представляло українців, як тих, які творять революцію, потім скидають владу і починається все спочатку. Але ж ситий голодного не зрозуміє. Менталітет не той.
Спочатку з нього ржали і постили відео. Але, через властивість українців запозичувати зброю у ворогів (одяг в турків, машингевери та ППШ у Райху та загонів НКВС), цей мем було запозичено українським сегментом інтернету.
В чому меметичність
| « | Ну все, москалям точно пізда. За десятком ескадр ударних безпілотників імені святого пороха, буде летіти ще по кілька ескадрі винищувачів та штурмовиків. Цікаво чого від бомберів відмовилися? Мабуть тому що це просто не той рівень для такої успішної компанії як Антонов. | » |
— |
Спритні українські юзери підмітили, що відчуття зради в непідготовленого юзера частіше за все буває рефлексом на рівні скорочення м'язів препарованої жаби. За різних причин. Частіше за все через низький IQ або надто розхитану чи недорозвинену психіку.
Оскільки існують інтелектуали, які слухають пєтуШарія та інших видатних особистостей, або цілодобово слухають ТСН (з його убили-зарізали, як страшно жити), з цього можна отримати лулзи. Причому саме сприйняття вчинків керманичів держави та оцінка їх дій по шкалі "зрада" чи "перемога" породило два протилежні табори - "порохоботів", які вважали, що зради немає і всі, хто критикує владу провокатор та на т.з. адептів "церкви свідків Зради", які вбачають в кожному вчинку влади зраду національних інтересів і зраду інтересів Майдану. Можна отримати лулзів, прикидаючись будь-ким із них.
Зрадословник
| « | Ти зрадофіл? Фсє фсем обеспечени! (с) Це серйозний мужик написав, він не може брехати. | » |
— [3] |
Юзери і тролі породжують тони лулзів і цитат, серед яких можна відзначити такі:
- Зрада. Нас зливають. Усі на Майдан (адаптована версія із колеса Генотьби) - використовується, коли рівень зради в обговоренні якоїсь теми чи події в коментах перевищує всі межі
- Оце Порох. Оце Зрадник. Зрада тотальна. Неможливо читати, аж сльози на очах - аналог попередньої фрази
- Зрада, всі в зал НКВС (антипод фрази всі в зал УПА) - коли подія є зрадою з т.з. вати і юзер отримує лулзи з бугурту вати з цього приводу
- Я/ти зрадник - самоіронія або троллінг оппонента
- Я ще ніколи так не зраджував! - коли користувач пожартував про факт власної зради або в випадку якогось конфузу
- Не за те Майдан стояв.
- Зрада інтересів Майдану.
- Зливають хлопців.
- Нехай син Пороха воює!
і т.д. і т.п.
Зрадомеми
Як будь-яке нове явище і як форсед мем, зрада отримала багато різних пов'язаних із нею мемів і мемчиків, серед яких можна навести такі
- хештеги #зрада і #перемога
- ДІДЬКО
- пікча собаки із злим виразом і підписом зрада. Антиподом є усміхнена собака із підписом перемога
- різні жарти і копіпасти пов'язані із зрадою
Копіпаста: ЗРАДА
Боєць без кросівок
Був цілий бугурт з приводу фото бійця, в якого порвалися берці. Адмін твіттеру Куйовий Хиїв написав з приводу цього, як сприймають це явище різні відомі персони
- Бутусов: кроссовок нет, Муженко сука убейся, солдаты босиком, сука Муженко.
- Бирюков: Беда с кроссовками. Поедем в Турцию, посмотрим на обувную фабрику, построим такую же, если старпёры из МО не розворуют будет забега
- Мочанов: Горжусь нашими пацанами, они босиком по стеклу и горячим гильзам героически убивая оккупантов вышли из окружения.
- Касьянов: всё равно война это война, в кроссовках или без, это война и всем нам воевать.
- Ледокоин: обуваем хуйзнамопятую БтРО. Присылайте ваши денежки. Карта 1488.
- Алина: Фото очередной поездки-возили кроссовки)))Селфи
- Филатов: Об обуви, бойцах и настоящих людях. Своих бойцов мы все равно обуем, не дождетесь, суки. У меня все.
- Тымчук: Братья и сёстры, кроссовок - нет, потерь - нет. Я - депутат, напишу запрос в Генпрокуратуру почему нет кроссовок.
- Рычкова: кроссовки у бойца будут, обз. Уебаны умоются кровью. Быть добру.
- КомбатЮА: Заказали кроссовки для спецуры - со снайперским прицелом и противоминной подошвой.
- Дядя Ваня из 11 БтРО: навариваем обвесы на кроссовки из 6-милиметрового корабельного листа железа. Тяжелые, зато надёжно.
- Тягнибок: Які ще кросовки?! Взути стрільців у постоли, вишиванки замість тєльників, бартки замість автоматів!
- Парасюк: "Если бы мы не выбрали шоколадного президента, кроссовки бы не порвались".
- Парасюк: У наших героїв на передовій немає кросівок.Зробіть так щоб нормально було!!
- Порошенко: Марина передала кросівки для наших бійців.Вручив медаль Богдана Хмельницького III ст. Героям які ходять без кросівок.
- Ярош: держава незважає на добровольців, то ж не забезпечує нас навіть взуттям. тому доводиться воювати в трофейному
- Семенченко: "щас через Энск повезем кроссовки." через час: "везли кроссовки бойцу, попали в засаду, меня ранили. дую шарики."
- Олег Ляшко. Позирует в новеньких Хайксах эйрпауэр, сшитых на заказ из кожи крокодилов. Кругом зрада!
Велосипедні війська
Паста на тему, як наших солдатів пересадили з БТРів на велосипеди.
( На заднем фоне муляжи ) Военный бюджет Украины составил в этом году 44,6 млрд гривен, как обычно они куда-то делись, и вместо крутых "Кразов", представленных на Международной военно-бытовой выставке "Волонтерский Военпром", нам прислали боевые велосипеды. Уже обкатываем, и уже отрабатываем строевые элементы. Наша армия непобедима, и я с теплом в душе вспоминаю дни, когда мы круглое несли, а квадратное катили... хотя СТОП !! Они не прошли ))
Зрада кожного нового року!
В 2016 году мы сдали Мариуполь, отступили из Широкино, реализовали план Мореля, рашка пробила сухопутный коридор в Крым, с нее снялии санкции, дважды, мы не реализовали ни одной реформы, а Моторолла стал депутатом Верховной Рады. Желаю в 2017-м году, чтобы прогнозы наших врагов сбывались с подобной точностью. Будьмо! [4]
Підсумовувальна копіпаста
Но все эти детали не изменят вектора процесса украинской революции. Назад пути нет, и это не эмоциональный лозунг, а сухая констатация факта. Взять сегодняшнюю Украину, со всеми ее зрадами и раздорами, и перенести на два года назад – она туда не поместится, ее формы изменились. Дойдет ли Путин до Ужгорода, дадут ли ВСУ «Джавелины», решится ли Меркель на более драматичные санкции против России, скажет ли ООН свое веское слово (которое потом все проигнорируют) – все это детали. Главное то, что дистанции между 2013 и каждым последующим годом будет, так или иначе, увеличиваться. Ахиллес перегнал черепаху. Это все, что мы знаем. А конкретные детали туманны и неясны. Shit happens. [5]
Зрадливі відео та пікчі
-
Військовий стан - це так зрадливо.
Читай також
- Хохол-малорос
- Генотьба
- Верховна Рада
- Революція Гідності
- Третій Майдан
- Справжня українська печаль
- Дупобіль
- Зубожіння
- Великий український мур
- КА:Конституція України
- Архів:Чи є зрадою - копіпасти Кропивача
- Моя хата з краю - похій
- Українські цінності - існують
- Піксельні війни - рідкісний приклад перемоги в Інтернеті
Посилання
- Зрадометри на будь-який смак
- Зрада косого снайпера-народного месника.
- Про витоки української зради
- Аналітична антизрада лютого 2016-го
- Брендована ZRADA
| |||||||||||||||||||||||||
