Архів:Анімешні вірші

Тут знаходяться вірші, пісні, марші та інша подібна творчість українського аніме-фендому.

Мамо

(Жевжик, червень 2016)

Мамо, ти знаєш,
Навколо одні вампіри,
Релігійні фанатики,
Озонові діри
Висмоктують кров,
Мамо, де аніме?
Мамо, ти знаєш,
Як часто круті буддисти
Невідомих наук,
Провідні спеціалісти
Вмикають лайно-
Ні, мамо, це не воно...

Приспів:
Мамо, де аніме?
Мамо, де аніме?
Мамо, де аніме?
Мамо, де аніме?

Мамо, ти знаєш,
Мені не цікава мода,
Де на панцу фірма,
Там закінчилася свобода.
Краще, як всі,
Плисти у джинсі.
Мамо, ти знаєш,
Я ледь не дійшов до раю,
Але серед пастви
Нецікаво самураю.
Ready and go!
Мамо, я аніме!

Приспів.

Мамо, я аніме!| (5)

Анімешна рапсодія (незавершене)

(незавершене, Курка, травень 2015)

Чи це реальність? Чи анімація?
Тягне цікавіть на японські новації.

Глянув серіал, а далі ОВи й стрічки.
Там лиш школярик, найзвичанісінький
Але він і на месі літа, і у часі стриба.
Любляча цундерка завжди пригріває його... його

Мамо, глянув аніме
В інтернети зазирнув і програти увімкнув
Мамо, жити лиш почав
Та ґуро й лолікон уже пізнав.
Мамо... oo-o-o-o-oo
Не засмучуйся, прошу,
Якщо піду в неділю на анімку
Не зважай, не зважай, вже колишнім не вернуся.

Наш анімешний марш

(Вадим, лютий 2018)
(марш-гасло-маніфест адмінів спільноти, усі згадані соло-імена - це нікнейми адмінів. його перероблено з поезії київських "неокласиків" "Неокласичний марш". "Неокласики" писали його як стьоб до тодішніх совкових тенденцій: більшість тогочасних письменників були неосвіченими, писали марші й маніфести, і "неокласиків" (які складалися з учених) дратувала й одночасно веселила ця ситуація. Тому вони й написали свій стьобний "Неокласичний марш", щоб спародіювати сучасні тенденції. А ми в свою чергу переробили їх поезію на свій лад. Це НЕ пісня до аніме ходи, і до неї немає музики, це просто переробка поезії українських класичних митців)

Хор.
Ми – анімешники (сутужно!),
І, панцу, нас ти не лякай!
Пости кидаємо ми дружньо...
Кентаро, Макото Шінкай!
Ми забуваємо постити,
Сабуєм трішки аніме,
Молися, Анідабе грізний:
Клієнтів заберем, бігме!

Неконосан (соло).
Я славлю ранок, славлю моду,
Наславив ляльок і лоліт.
Постив новини я народу,
Вважав, що "Берсерк" – то є гріх.
Я кидав музику в спільноту,
В моїх руках – ваш дух і смак.
Люблю олданіме достоту,
Ціную працю, без відзнак.

Хор.
Ми – анімешники, єдиний
Ще не зіпсутий молодняк
Покинь свої, о масо, кпини
Бо "Школа" славить нас ще так!

Хеві (соло).
Я з берегів Дніпра з'явився,
І всіх гука в обійми сну.
Буденність я б завжди дивився,
Про це рецензії пишу.
Учіться, анімени юні,
Блюдіть ви мову і устав.
Аніму про лезбух, без нюні,
Я, не блакитний, переклав.

Хор.
Ми не лолфаги, а лілслови, –
Коли не з нами, обминай.
ОглЯди пишем знаменито:
Дезакі, "Манґлобе", Шінкай.

Арія (соло).
А я не гурт, я – анімешник,
Мені аніма – й "Аватар".
Озвучення я ревний месник,
Несла японських літер чар.
Пишу про міфи у японців,
Творю мемоси, як мастак
Керую в групах і в Ютубі
Цариця медій, не простак.

Хамелеон-сан (соло)
А я пощу нас в інстаграмі,
Я – очі, сила, гріховод.
Гульня, аніма – все в програмі,
Коли збираю наш народ.

Хор.
Ми лебедю рівня і щуці,
І рак червоний – нам рідня.
Інфу збираємо докупи,
Диктаторства у нас нема.

Курка Аалямб (соло).
Давно пошив себе в аніму,
Втопив в вкраїнському меду...
З паперу я друкую манги,
І на анімці – всіх зберу!
Давно творив наш інфопростір
Писав "Драматику", в "Учан".
Зібрав нас, хоч було непросто,
Склав орфографії Коран.

Хор.
Ми – анімешники, завзято
Цінуєм східний експонат
І все не хочемо зникати:
Хаяо, Камі, Шьоґунат

Фурунзе (соло).
Палю зади я дабофілам,
Адмінив першим, як Адам.
Свій вечір почина зі стріма,
Усім совкам я фору дам.
Мій дар: на Броварському тіло,
Ютуберам – англійський блог,
І слово-ніж, щоб загоріло,
І виник плідний полілог.

Хор.
Ми – анімешники (сутужно!),
І, панцу, нас ти не лякай!
Пости кидаєм харалужно...
Кентаро, Макото Шінкай!

Вадим_Вадим (соло).
І я адмін на полі грішнім,
Творю я меми несмішні.
Пищу на баяні сторішнім
І про мангак пишу, вірші.
У аніме я сенс шукаю,
Пишу тоді страшні слова.
Та те не дуже помагає,
Бо часто сенсу там нема.

Хор.
Поникни, з норовом Анкорде,
Багато є у нас імен:
Лунсар, пан Олександер в нас є,
Зі "старших" – Дзюба їв рамен.
Над українськими містами
Дух аніменщини буя,
І раз у раз чаюють з нами
Кентаро, Макото Шінкай!

Невизначеність (простягаючи руки й переходячи з української на російську)
О плем'я горде, неслухняне!
Не одвертайся, не тікай!
Приїдь у лоно неділиме
До Шачібурі-мастака

Апотеоза.

Токійське мейд-кафе (незавершене)

(Курка, липень 2015)

Токійське мейд кафе (замовляємо)
Господарю, вам що? (закаваєна)
Служниця прагне догодить
Токійське мейд кафе (замовляємо)
Зготоване несе (зачіпається)
Не окуляри звісно винні
Просто сукня не сидить

Маскот

(Котобенко, травень 2015)

1. Той мені дарує дорогий шоколад
Інший завойовує, як вежу солдат
Третій не засне без моїх ніжних обійм
Четвертий запрошує завтра на фільм
П’ятий-кухар сам мені обід готував
Шостий-композитор мені пісню складав
Сьомий вже поклявся мій будинок знайти
А восьмому мобільний знати кортить

Приспів (двічі):
Доля омива мене хвилями фанів
Слава загула, наче грому розкот
Шлють мені листи, зізнаються в коханні
Та я лиш маскот. Маскот.

2. Люди кажуть, ніби я холодна як лід
Хоч для хлопців руйнівний мое-динаміт
Милої незайманої вроди взірець
Зворушниця хіккі вільних сердець

Приспів (двічі).

Граєш

(Котобенко, грудень 2015, для жіночого голосу, переспів пісні “Ненавидиш” (болг. Мразіш))

1. Вантажиш, інсталюєш, запускаючи, тремтиш.
Захоплено гортаєш, день за днем сидиш.

Івенти відкриваєш, злою пристрастю гориш.
Ночами мною мариш і про мене сниш.

Приспів:

Граєш,
Зі мною рут читаєш,
Про смуток забуваєш,
Поринувши в двовимірний обман.

Знаєш,
Себе не ошукаєш.
А з того, що ти маєш,
Зостануться лиш біль і пустота.

Програш.

2. Очей ти не зведеш з моєї вроди на ЦҐ
На мить не відпускаєш серцю дороге.

Проходження шукаєш, та дарма — раніше вмреш:
В житті нема збережень, зробиш — не вернеш.

Приспів.

Програш.

Приспів.

Сонячний край

(Курка, серпень 2015, переспів гімну Союзу Вільних Планет із “Легенди про героїв галактики”)

Анімешник вкраїнський
На Міцурукі очі звів:
Світ змінили, плечем до плеча,
Назавжди Київ і Львів.
Клуб до купи позбирав
Нас із різних розкиданих зграй.
Давай! До нас ставай!
І путь нашу переймай!

Зазирнувши у фендом,
Побачив пустку і зомлів.
Та, не звикши жаліти себе,
Я руки не опустив.
Там, де морок нависав,
Квітне сонцем наповнений край.
Давай! До нас ставай!
І путь нашу переймай!

Де б не жив українець,
Що до Японії тяжить.
Разом спроможемось допомогти
Йому у творчості мить.
Там, де морок ще лишивсь,
Буде квітнути сонячний край.
Давай! До нас ставай!
І досвід наш переймай!

День анімешника

(Курка, квітень 2015, переспів Тріумфального маршу з опери “Аїда”)

Слава Міцурукі та Харухі,
Що аніме боронить!
І Джі у майці червоній! (2)
Гімни співаєм ми!

Слава!
Слава Джі!
Джі...
Гімни співаєм ми!
(повт)

Чолять хай нековушка
Волосся прекрасних лоль.
Плакати різнобарвні
Кидають від сонця тінь.

Тайнцюймо, анімешники
Кавайний наш таночок!
Мов стали котики в гурточок
Навколо няші танцювать.

Ми сьогодні всіх героїв манґи
Й аніме разом косплеїмо.
Наше "Ня!" до них лунає
В цей пречудовий день!

Сходьте, розпусні отаку!
Сходьте радіть до нас!
Аніме та манґи час (2)
Лаштуємо сьогодні!

Лолі, чао

(Марко, серпень 2015, переспів “Бувай красуне”)

Лишайтесь, лолі
Не плачте, неки
За нековушка, і щоб не лилася кров
Піду я рано
У партизани
До Міцурукі у ядро.

Я вийшов в місто
Я встав з дивану
Сплива каваєм Троєщина й Теремки
А від Майдану
До Маріїнки
Гуляють анімешники.

Не плачте, няші
Вже ендинґ грає
Я вас згадаю в застінку перед кінцем
Бо анімешник
Не помирає
Повік залишиться бійцем

До ліктя лікоть
Стає основа
О лолі чао, лолі чао, лолі чао, чао, чао
І від Кийова
До батька-Львова
Йде Міцурукі наш звичай

В бою загинуть
Не на дивані
Сьогодні Люц, завтра Ґедзь, післязавтра - ти
Кому на лолі
Кому недоля
Кому в ядро, кому в скіни

Нас криють гопи
Нічні провулки
І кожен з нас сто раз вмер і сто раз воскрес
І ось я вперше,
Йдучи до Дурки,
Як хрест, тримав СПГС

Ми знову разом
На барикадах
І не здригнеться твоя і моя рука
Ядро - до штурму
Курку - до влади
Звучить наказ провідника

Тут чайник свище
Тріщать піченьки
Моє кохання давно залишилось тут
Дім - Міцурукі
Сім'я - основа
А заповіт - клубний статут

Нехай гуркочуть
Анімки наші
Бо краще бути зі клубом, ніж хікканом.
У рай не пустять
Проте у Клубі
Я твердо знаю, є ядро.

Манґа

(Курка, січень 2015, переспів “Той день”)

Не хотілось би так залишитися без манґи,
За якою услід подивитися аніми.
Та художники нам не готові малювати,
Режисер і друкар нас обходять узагалі.

Брудно, нудно, і хочеться сюжет
Дочи-тати, як він хокаґе став.
Дайте зараз, натхнення відчува,
Дайде-но олівця!

Я намалюю манґу
Де літаю і манґу
Де співаю я.
Манґу! Манґу!
І побачу меху я в польоті
В ній лолі за пілота
Я в манзі, манзі.
Дайте мені листок...

Штрихування на тлі повних рухами сцен,
І каміння летить, в тіньових потрапляє клонів.

Брудно, нудно, і розділів 700
Злості просто бракує всі читать.
Дайте зараз, надхнення відчува,
Дайде-но олівця!

Знамена вверх!

(Марко, січень 2015, переспів “Знамена вверх”)

Знамена вверх! Крокують Міцурукі.
Штурм-неки відбивають твердо крок.
І тисячі здіймають вгору руки
У знаку "Від каваю до зірок"

Звільніте шлях для лолі-батальйонів!
Звільніте шлях! Ядро рушає в бій!
Сьогодні Харухі - надія для мільйонів.
Вона веде нас всіх до світу мрій!

В останній раз вже опенінг заграє.
На барикадах Міцурукі батальйон.
І "Ня кавай" повсюдно залунає.
Стяг волі здійме лолі-легіон!

Знамена вверх! Крокують Міцурукі!
Штурм-неки відбивають твердо крок.
І тисячі здіймають вгору руки
У знаку "Від каваю до зірок!"

Ми ждем аніме

(Курка, січень 2015, переспів “Перемен”)

Замість нарут - лиш Голлівуд,
Замість мое - шарм,
Розради ніякої з телемереж.
Фільми, програми, реклама - цей бруд
Гнучко штовхають нам,
Воно ж бо висококультурне, авжеж.

Аніме нашим потрібне серцям!
Аніме нашим потрібне очам!
В нашім сміху і в наших сльозах
Елементи мое:
Аніме, ми ждем аніме.

Кровотечі з очей вбити нас не дає
Безлімітна швидка мережа,
Та мільйонам любе кіно понад усе.
В ролях люди живі, їх голоси - дана схема проста,
Зрідка мультик дитячий екран нам несе.

Аніме нашим потрібне серцям!
Аніме нашим потрібне очам!
В нашім сміху і в наших сльозах
Елементи мое:
Аніме, ми ждем аніме.

Так, самі ми не маєм великих очей,
І маленьких точкових носів -
Все це нам не потрібно, щоби братів розуміть.
В ролях люди живі, їх голоси - не треба й коментарів,
І раптово аж лячно стає щось ізмінить.

Аніме нашим потрібне серцям!
Аніме нашим потрібне очам!
В нашім сміху і в наших сльозах
Елементи мое:
Аніме, ми ждем аніме.

Лиш в Міцурукі

(Курка, жовтень 2014, переспів “Тілько ві Львові)

Най єнші шукають каваю будь-де
В книжках, у зірках, в інтернеті.
На мене ж чекає безкрає мое
У клубі, де серце моє.

Бо де стільки няшок так само як тут -
Лиш в Міцурукі.
Посеред ведмедиків, лолей редут -
Лиш в Міцурукі.

Ідімо услід, з героєм в похід,
Від щупальців няш рятувати.
Із суші й саке прекрасний обід
Чекає нас після всіх бід.

Якби я вступити іще раз хотів, то
Лиш в Міцурукі.
Так люблю наш клуб, що бракує ми слів,
Міцу-рукі.

На світі є манґа, ВееН, ранобе
Та з ними забав я не взаю.
Натомість чекає безкрає мое
У клубі, де серце моє.

Бо де стільки няшок так само як тут -
Лиш в Міцурукі.
Посеред ведмедиків, лолей редут -
Лиш в Міцурукі.

Ідімо услід, з героєм в похід,
Від щупальців няш рятувати.
Із суші й саке прекрасний обід
Чекає нас після всіх бід.

Ну де ж стільки няшок так само як тут -
Лиш в Міцурукі.
Заняшать, заграють, листівку дадуть
Лиш в Міцурукі.

Якби я вступити іще раз хотів, то
Лиш в Міцурукі.
Так люблю наш клуб, що бракує ми слів,
Міцу-рукі.

Прошу, лолі

(Курка, жовтень 2014, переспів “Прошу, пані”)

Маю тяжку муку,
Як сказати про моейність цю.
Лоля дуже няшна
В цьому сейлорфуку,
Я пакунок бенто лолі принесу.

Ня-а!
триде-мрія моя
Ня-а
Ще й служниці вбрання
Що це за цундере
Глянь які манери
Мушу я почути як вона скаже "Ня!"
(*2)

Прошу, ґаре,
Мужність заберіте
В аніме таку охвалену скрізь.
В космосі спроможні дихать без повітря
Та у мене з цього
регіт лиш до сліз.

Ня-а!
триде-мрія моя
Ня-а!
Ще й служниці вбрання
Ви своїм ударом
Створюйте хоч чари,
Клятий лоліконник, як вас носить земля.
(*2)

Прошу, лолі,
Аніме поглянем
На екрані в залі затишнім.
Чаю разом вип'єм
І до танцю станем
Нас не заполонить світ чарівних снів.

Прошу, ґаре,
Ви такий наївний:
У любові, наче в час війни.
Тут не Йошівара
Я вам не покірна
Ґейша або джьоро. В Україні ми!

Прошу, лолі!
Будем в космольоті
Мандрувати по чужим світам
Прошу лолі!
Довгі перельоти
Тільки нас ізблизять, не завадять нам!

Ня-а!
Звиду мов кошеня
Ня-а
Бреше ж як цуценя
Що це за цундере
Глянь які манери
Мушу я почути як вона скаже "Ня!"
(*2)

Прошу, ґаре,
В дівчинку чарівну
Перевтілюсь, дайте тільки мить
Може у двобої
Вам немає рівних,
Та я змахом жезла зможу вас розбить!

Ня-а
Сили як у коня
Ня-а
Та нема в ній пуття
Ти, шановний ґаре
Стіну легко вдариш
Тільки в чому винна та стіна цегляна?
(*2)

Прошу, лолі,
Чянки не потрібні
Зрозумів це з наших перемов
Перший же художник
Замалює здібно
Вайфу анімешну здатну на любов.

Ня-а!
Триде-мрія моя
Ня-а
Ще й служниці вбрання
Що це за цундере
Глянь які манери
Мушу я почути як вона скаже "Ня!"
(*2)

Гімн анімешників

(Курка, серпень 2014, переклад)

Нас за звуками впізнай:
Ня кавай, ня кавай!
Кричимо на весь трамвай:
Ня кавай, ня кавай!
І повік не забувай:
Ня кавай, ня кавай!
Краще нас не зачіпай:
Бо влаштуєм
НЯ КАВАЙ!

Ми всім мізки проїбем,
Знову някати почнем,
До забав ся долучай!
Будем разом
НЯ КАВАЙ!
ПРОШУ, ЛОЛІ

О панно Вайфу...

(Вадим, січень 2018)

О панно Вайфу, панно Вайфу!
Я сам. Мій комп. Хентай.
Плакат я Ваш такий придбав –
Аж знавіснів від кайфу.
Придбав? Давно. Цвів К’ю теве…

О панно Вайфу, панно Вайфу!
Від матері ховав його я... в шафу!
Знайшла – й кричить, реве..
Я Ваші форми пам’ятаю:
Краса еллін, троян.
Аніма на екрані. Тиша. Я.

Про Вас всього не знаю!
І каже хтось: оце так тян!
І раптом – віє вітер... Панцу
О ні! Ви трап! Качаюсь по матрацу...
Ах, курва! Знов обман…

Аніме – традиція

(Вадим, січень 2018, перепис “Київ - традиція”)

Ніхто твоїх не заперечить тян.
Так, Драгонбол осяв твої висоти,
До тебе тислись роботів пілоти,
І Тацухіро обіймав за стан.

Тут бивсь порожній, сильний арранкар,
Щербив меча об силу волі куна,
Байки плете про тебе й дотепер комуна,
І порномультиком давно нарік дзвонар.

І в наші дні все бережеш ти чарів лампи:
Фансервіс у тобі, лоліти, трапи –
Дратують, дразнять, підіймають світ.
Тут Міядзакі, хоч старий і древній,
Усьому світу малював свій міт,
За те клейноди він отримав величезні.

Аніме-перегляд

(Курка, лютий 2016, перепис вірша про моржа і теслю з “Аліси в дивосвіті”)

На небі грало сонечко,
Проміннячко ллючи,
У темний зал засілися,
Шановні глядачі -
Дивуйтеся, чудуйтеся,
Удень, немов вночі.

Ліхтарик блимав пахмурно,
Сердитий був, як біс:
«Ну, що пітьма за капосна -
Усюди пхає ніс!
Чи ніч оце? Чого б ото
В чужі діла я ліз?»

Сашко: «У нас проектор є,
Стіна пряма на вид,
На стіну простирадлечко
Додати теж би слід,-
Як показать готові вже,
Переглядать почнім».

«Але не даб! - цінителем
Тут крикнуто навкрич.-
Невже ми, любі, зважимось
На цю жахливу річ?»
І Демо змовив: «Гляньте-но,
фансаб лишив опріч!

Годину Демо із Сашком
Дивились аніме
На перекус спинилися
Побрали печивце;
У залі зупинилося
Видовище гучне.

«Тепер ми поговоримо,-
Ураз Сашко повів,-
Про школярів та няшечок,
Нестачу коментів,
Чи скоро буде серія,
Чи крила є в котів».

За даберів ми дякуєм,
Вони такі звучні!»
Сашко промовив: «Звучте же
Обом - йому й мені;
Чи ви поглухли, дабери?
Ви чуєте чи ні?»

А Демо знов: «О Боже мій!
Невже ми їх сюди
Із фендому принадили
Лише як голоси?»
Сашко же: «Зри, не бідкайся
Хоч - саби увімкни!»

Демо ридав: «Ой, дабери!
Мені так жалко вас!»
Та вибирав дубляжики,
Дививсь по три ураз
I до очей хустиночку
Підносив раз у раз.

«Фансаб зробили, отаку? -
Сашко знов річ повів.-
Додому, може, підемо?»
Ніхто не відповів...
Не диво - Демо стомлений
Весь даб передививсь.

До Клубу Міцурукі...

(Влад, січень 2016)

Я до друзів прийшов, і оглянув людей
І знайшов, кого довго шукав,
Тут побачив Лося, Люц давав нам ідей,
Коли з нами в Коноху він грав.

І музики прийшли, аніме та диван
всіх манили своєю красою.
Телевізор до себе тихенько так звав,
І отаку зійшлися юрбою.

Коли грали в Коноху - сміялись, але
не помітили як час пройшов.
Цілий день просиділи, пограли в усе,
А на небі вже місяць зійшов.

Через тиждень підемо в Кіото ми знов,
І Ханамі причиною є.
Міцурукі - родина. До них я прийшов.
А ти з нами? Це місце твоє!

Лоліконник

(Курка, жовтень 2015)

На кріслі, зручно всівшись, лоліконник
Знайшовши арт пригожий, вийме прутня.
І різнорідні дяки й благодаті,
Пускаючи богині еротичній,
Велично пеститись почне в екстазі файнім,
Що аж пташки, злякавшись, дах покинуть!

Славетні дні його минають не даремно:
Він пересмикнув вже на добру частку МАЛу.
Високий стиль його простих лінійних рухів
Синиці і дрозди до смерті не забудуть,
І пісню рознесуть про фарби незбагненні
Краси, що вміння мов дитя сповила.

Відозву шле до нього Афродіта
І Купідон, кохання метр, б'є чолом.
Мистецтв японських славу оцінили
Боги прадавні; вже і Пісень пісня
У порівнянні з досвідом скронь мужніх
Неначе сяйво зірки з краю світу
Яке Землі сягає тьмяним блиском.

Лолітка і отаку

(Котобенко, вересень 2015)

Йде лолітка-малолітка
Та й обік дороги
А за нею йде отаку
Кривий, товстоногий.

"Зупинися, - важко диха, -
Не тікай нікуди!
Маєш ти кавайне личко
І вишеньки-груди"

А лолітка відказала:
"Встигнеш надивиться,
Ти спочатку в душ піди
Чи хоча б умиться.

З рота смородом несе -
Мабуть, соус карі.
У прищах усе лице -
Нам не бути в парі!"

Розвернувсь отаку, плюнув
І побрів у нору:
Ще ніхто йому ось так
Не збавляв гонору.

У всякого свій фетиш,
Ніде правди діти,
Та й найгірший педофіл
Має бути вмитим.

Горить Акіхабара

(Курка, січень 2015)

Горить, горить Акіхабара
Високим жадібним вогнем.
Почнемо жити незабаром
Сьогоднішнім прекрасним днем.

Згорає тлін і мертве гине.
Якщо оплакуєш, згадай,
Що поки плачеш, доля плине:
Із мое жив - із ним вмирай.

Ідуть дівчата у спідницях,
А я дивлюся та кажу:
"Мені б такую молодицю,
Я з аніме вже не дружу!"

Це ж скільки витрачено часу
В каваю безпросвітній тьмі!
Горить Акіхабара ясно –
Творити щастя йдем самі.

Про яой

(Котобенко, грудень 2014)

Сидять з гарбузами магнат і ковбой:
Нову має дівчина пристрасть – яой.

Немає різниці, уке чи семе –
Ніхто її заміж ніяк не візьме.

Хоч ходять свати, обіцяють бурштин,
Та жодного з них не пускає за тин.

І любому вірність свою береже,
А манґу, де він, захищає з ножем.

Стрункий, попелястий та довговолосий,
Живе на папері, ще й їсти не просить.

Батьки виганяють на гульки й городи –
Не йде! Їй «огидні мужицькії морди».

Манґа пожовкла. Та в іншім біда:
Юність розгнівалась і не верта.

Тож за онґоїнґом баба стара
Сльози собі кулаком витира.

Гарно мальованим є ідеал,
Тільки, шкода, не прожить з ним реал.

Анімешник

(Котобенко, листопад 2014)

Не боюсь я ні бога, ні чорта –
І без них вистачає богинь.
Їм молюся з рукою у шортах,
Аж поки не настане «амінь».

Чемпіон я за паками з піків –
Вже зібрав близько тисячі вайф.
Недієві реальності ліки –
Все одно буду жити у кайф!

Хай те бидло сидить у підвалах,
Курить, нюхає, колеться й п’є.
Я ж піду розвиватись на МАЛах,
Бо там критики з досвідом є.

«Важко тайтл уявить без Тоуки» –
бачиш, хлопче, що пише експерт?
Оціни її… внутрішні муки!
Подивись, який в неї… сюжет!

Множини аніме цього значень
(Ось тому я журюсь і тужу)
Український глядач не побачить,
Бо немає у нас дубляжу.

На ТБ лиш російська крамола,
Секс, убивства, знущання з дітей,
То пустіть нам ромкома про школу –
він заповнить брак свіжих ідей!

Відмовляєте? Я не образивсь!
Я на курси японської йду.
Щоби Острова Мрії дістатись –
Там цінують таку лабуду.

Писемний конкурс Міцурукі

Чого переді мною ти, завжди?

Чого переді мною ти, завжди? Чого звертаєш ти до мене? Свій шарінґан ясний, Сумний, немов із курки й овочів той рамен? Чом либу маєш кам'яну? Який докір, яке страждання, Яке страшне сили бажання У тобі, наче дзюцу вогняне З'являється й одразу йде В пітьму?

Чого переді мною ти, завжди? В житті ти мною згордував, Серце доски ти надірвав Із нього викликав одне Оте ридання голосне- "Саскееееееее". В житті мене ти добре знаєш, Але в Конохі не буваєш, Покличу - навіть не зирнеш, І головою не кивнеш, Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш, Як я люблю тебе без тями, Як мучусь довгими ночами І як вже довгими роками Свій біль, свій жаль, свої пісні З Еро-сенніном здавлюю на дні.

О ні! Прийди, Сасуке, ти ж мені! Хоч в сні! Мені в флешбеках вік тужити - Не жити. Так най те серце, що в турботі, Гойдається ще на самоті, стає сильнішим та "перемага"- Хоч в сні на вид твій оживає, Сюжет мені то підіграє, Тож збудеться все на раз-два, І дня одного золотого Зазнаєм щастя молодого, Бажаного, страшного того Гріха!

Два воїни об'єднані в загін

Два воїни об'єднані в загін Йдуть по життю і не бояться змін Вони за праве діло І за єдину ціль Зустріли кріпосних і феодалів Минаючи вали ідуть у далі Пишуть хоку , п'ють саке Мандрують будь-де Два роніни об'єднанні життям Їх не втримати сьогунам

Карантин

Я бачив ті місця, де сходяться шляхи всі наші. Де друзів любих зустріч Неминуча й така, Що навіть Чорна Рада, Якщо рівняти поряд з нею, Не така вже й страшна. Хоча це всього лише Маленька зустріч друзів моїх.

Коли ти встанеш рано, Десь о п’ятій дня. І в метро, де купа люду, Знайдеш те маленьке єбеня, Яке тортик не сприйма серйозно, Полуничку свято не поважа, А на футболці тій 2Д погане. І поплакав тихо в руку, Йду на зустріч свою любу.

Там, де людей доволі, Трохи більше ніж дохуя. І знали що казати наші, Краще Арсенала не знайти. Повз Гулівер отой великий, який не до лиця сюди, Я на гору круту крем’яную, Свою дупу буду піднімать. Не Леся я, але й без “каменя” тяжкого.

І там, повз Шоколадний Дім, Де не Роальд Дал автор, Який й пером тут не провів. І по вулицям гарненьких, Де чотири поверхи - це шик. ДЕ ЯКИЙСЬ ПРИДУРОК, СОРОК ПОВЕРХІВ ВЛУПИВ ТАМ ЗГОРУ. Фух... І не дивлячись в той бік, Я йду… на зустріч свою любу.

Я тут. Нарешті! Алілуя! Пост. кав’ярня преді мною. Спускаючись в трохи стрьомненький підвал, Вже чути крики моїх друзів. Поворот. Прохід. Кімната невеличка. Явно замала для такого люду. Тут друзі і з Січі, і з Кропиви, Вже бухають як діди. Анімешники страшні.

І от, ноутбук готовий, колонки налаштовано, проектор вже світить. Вмикаємо кіно, я п’ю смачне какао. І в тиші, в темноті я чую. “Петро, ти ж кіно приніс?” І страх, і холод в раз. Я розплющив очі й згадав. Все скасовано. Кінець всьому.

Їб***й карантин.

День минає

День минає, засинає весь нормальний люд Завтра їм ще до роботи йти, "Та не потрібен нам той сон" - лунає звідусюд Наша армія на захисті 2-D

Козацького роду, Ми знаєм, що робим Ніхто не впаде Ми - воїни сходу Ми душу положем За аніме

Ти це я І вайфу в нас одна Віддати душу мушу За зустріч з нею я

Тут, на краю В шаленому бою Зустрілись фани Джона і Джотаро

Козацького роду І нашеє слово Живе до кінця Ми - воїни сходу І вогняна врода Заллється в серця

Ти це я І вайфу в нас одна Віддати душу мушу За зустріч з нею я

Там, у ві сні Зустрінемося ми І разом підем Дивитись серії

Мені тринадцятий минало

Мені тринадцятий минало, Я вперше глянув аніме.. Неначе сонце засіяло, Осяявши всього мене!

Мені так любо, любо стало Від анімованих дівчат, Які від подиву чи гніву До тебе "Бака" закричать.

Я полюбив нестримно й щиро Цундéре, хікканів та лолі. Повірте, я тоді не знав ще Настільки щирої любові..

Я українець, і до того ж Співочу й добру душу маю, Тому, якщо мене попросять, "Ощихітео" заспіваю.

Я знаю, що не зупинюсь ніколи, Всі перешкоди зможу подолати, Бо так навчив мене малий Наруто: Його слова для мене - постулати.

Мені однаково чи буду Я жить в Японії чи ні, Проте нізащо в світі не забуду: "Омáему шиндейру..Нанііі".

То таке трапляється

"То таке трапляється"

Уже років за сімдесят Улюбленим мультфільмам. Дивуюся з тих азіят: Малюють ті так швидко.

Я знаю всю їх класику, Я став "олдфаг-експертом", Я тайтли, їх сюжет назву, Хоч ті фандоми мертві.

Сучасне я все пропустив, Та хочу наздогнати. Онгоінг відкопав якийсь, Почав дивитись зразу.

Тоді знайшов спільноту я, Був з молоддю я вперше. А далі я таке пізнав, Не знаю: чи найгірше?

Проста розмова була в них: "Багато вайфу не буває!" Таким же чином всі дійшли До "хорні"-спілкування.

"Дивіться, ця смачна така!" "Ха-ха, її я знаю)))))" А далі фотка ще одна - І знову регіт чату.

Одну впізнав я й відізвавсь: "Гарненька, га? Скажіть?" Весь чат замовк, один мовляв: "Ти, новачок, дурний.

Існують, знаєш, ну, такі, Що вайфу й не назвеш. Дівчата нібито і милі, Та серед них є куни теж"

"Який ще кун? Як же це так?" Я не докемкав трохи. "Це, так би мовити... ну... трап..." Я дійсно справжній йолоп.

А потім я таки дізнавсь: Не жінка моя вайфу. То хлопець платтячко натяг І дурить всіх незнайок.

Коли вже чат достатньо з мене Нареготавсь, на рік вперед, Порадили мені експерти Ще глянуть тайтл: "Чом би й нєт?"

Його дивився я уважно, Прискіпувався до персів. І серед хлопчиків я раптом Знайшов дівчину - точно він.

І, ніби як мале дитя Побігло знахідку розкрити, Я залетів до них у чат З словами: "Трап! Мені повірте!"

Спільнота знову за своє, По бесіді всій "ха-ха-ха". Розчервонівсь я, мені зле. "То що ж? Я помилився, га?

Я так і знав, що треба іншу! Ось та, грудаста, точно трап! Спілкується та підозріло, Все поглядає на дівчат"

Продовжувався весь цей сміх, Аж поки друг не повернувся. "Ти мислиш трохи не туди" Паузу зробив, насолодився.

"Ту групу хлопців пам'ятаєш?" Я стікер надіслав, кивнув. "То серед них є і дівчата" Я язика лиш проковтнув.

Та дівка хлопцем є, виходить, А хлопець той - дівча насправді. І профі тільки відрізнить, Тож слухайте уважно.

Олди мої, товариші, Я вас попереджаю: Змінилось все в сучасності. Хто трапиться - Бог знає.

Життя коротке

Життя коротке усі це знають, І я його не просираю. Я кожен день після роботи, За аніме й 100 грам водки.

До аніме ще краще йде Борща тарілку й солі жмень. А якщо вже є дівчина Ну два-дє ,звичайно,звісно То варенички тоді , дістану я с пательні ті Зі шкварочками у сметані , у рот запхаю їй.

А як горілку доп'ємо , А як борща ми доїмо То Боконопіко я вмикаю Із саломи ми його вбачаєм

Як Боконопіко закінчилось Вже треба спатки , вже година А ні , все тільки почалося Вмикаю ДжоДжо і до чверті За пів-тори години треба На роботу поспішать

І хоч працюю я кассиром Нема дівчини,нема машини В житті у мене є любов: Аніме й трійця лоль .

Ти з селища пішов

ти з селища пішов, розстроївши мене і дошку. Тупий сосок,назад вернись і від Ітачі від'єбись. помсти шукаєш ти,намагаєшся брата рідного знайти. як я сказав,від Ітачі від'єбись,та в Коноху вернись.