Оманогівнюк
|
|
|
Оманогівнюк (не плутати з оманогавцем - учасником однойменного об'єднання) - типаж людини, якому притаманна особлива логіка побудови думок, яка ґрунтується суто на поточних запитах соціального оточення, ігноруванні причинно-наслідкових зв'язків та дешевих маніпуляціях з особистою довірою.
Фактично, з такими людьми неможливо будувати якісь серйозні дружні чи особисті стосунки, бо вам же буде гірше. За кожну копійку, яку ти йому даси, тобі ще доведеться відгребти або заплатити, довбойобе. Анони вважають, що такі люди схильни до самонаїбалова, ними легко маніпулювати, вони жадібні і боягузливі. Можливо це один з видів психопатії, якщо бути точним. А саме астенічна психопатія. В поєднанні з пасивно-агресивним типом виховання вона і породжує оманогівнюків, які не можуть зважитися відстоювати жодні принципи, але щойно бачать хоч щось слабше, включають максимум жорстокості. Таким чином немічно-соціопатичні нахили походять із підсвідомого бажання домінувати, яке нереалізоване трансформуються у ненависть до людей.
Історія терміну
В процесі осмислення і срачів з випадково зайшлими омано-лоялістами анони помітили, що їм всім притаманний особливий напрям мислення подібний до того, як самі оманогавці обґрунтовували свої дії. Виявилося, що типаж зачіпає прошарки значно ширші за окремі спільноти і поширений в Україні.
Ознаки
Основними особливостями цього типажу анони визначили такі речі:
- Безпосередня залежність переконань від поточного оточення.
- Невдячність за надані можливості та ресурси.
- Вдаваність емоцій. Використання дружби, відносин і іншої довіри для дешевих маніпуляцій на рівні "дай дві гривні, ахах наїбав".
- Переконаність у винятковості власних проблем, які дають їм право на паскудні дії щодо когось. Але лише їм.
- Часте самонаїбалово, створення собі кумирів і ідеалізація чогось. А коли кумири перестають нести профіти, ці люди починають кидати пред'яви і ненавидіти їх.
- Останнє і головне. Віра в те, що усі попередні речі - абсолютно природні і нормальні, а "інакше в житті і не можна".
Залежність від оточення
Якщо ти навіть 10 років спілкуєшся з людиною і щось навіть робиш, а потім не можеш бути з нею поряд, і поряд стає хтось інший, то ця людина забуває буквально все, що ти зробив для неї чи які відносини ви там мали. Ба більше, якщо нове оточення має якісь дурнуваті думки чи очорняє тебе, то він буде це робити разом з ними. Їм буквально незручно мати якісь переконання і відстоювати їх в певному незгодному оточенні. Вони починають сповідувати безглузді навіть для себе абсолютно шкідливі речі, часто такі що протирічать навіть їхньому досвіду. Скажімо таку людину друзі можуть переконати покинути ідеального для неї партнера без жодних розумних підстав. "Просто бо кажуть, що ти якась ненормальна".
Невдячність
Загалом комуністичне сприйняття дійсності, нерозуміння категорій інвестування та організаційного внеску, віра в трудову теорію вартості. Ці люди не вдячні за шанси і дарунки, які їм надають, а звинувачують інших у тому, що ті не відповідають якомусь рівню. Замість розвиватися, рости і адекватно оцінювати надану допомогу, вони схильні до паразитизму і заперечення отримання будь-якої підтримки та ефекту від неї. Можливо, бо так він для себе (і для тих, кому розкаже) виглядає нікому не винним і самостійним в своїх досягненнях. Можливо, це черговий прояв інфантилізму і підсвідомого розуміння нездатності здійснити власних досягнень.
Вдаваність емоцій
Відчувається фальшивість їхніх "емоцій" до людей. Вони схильні до панібратства, частенько називають друзями тих, хто так не вважає, тобто не надто близьких людей. Їхній тон, зазвичай, іронічно(або навіть саркастично)-доброзичливий. Іноді мають синдром білого пальта,але не завжди. Люблять привселюдно порівнювати себе з іншими, якщо вони кращі в цьому порівнянні. Буває вони нав'язують свою щедрість, аби потім ніхто не міг сказати, що вони гандони або аби хтось почував себе в боргу перед ними. Це дає їм, нібито, право на токсичність, в їх розумінні.
Відзначають також бажання наїбати в деталях і віра в те, що це нормально і навіть круто. Бути з тобою поки ти даєш і гнобити тебе, коли перестаєш - закономірний наслідок. "Ахаха, я тебе наїбав. А ти повівся, повірив, що мені можна допомагати". Найобка буває як максимально абсурдною (дай дві гривні) так і використання довгих пропрацьованих відносин для якогось невиправдано малого і убогого профіту.
Існує також такий феномен як "я тоді це так сприйняв/подумав/образився, але не сказав". І це таке тупе відчуття. Наприклад пригостив він мене пончиком, а потім каже, що я йому винен. Ем, що? "А я просто не сказав".
Проблемна винятковість
Для таких людей характерна переконаність в винятковості свого бідування. Тобто у тому, що їм справді (не так як іншим) погано, у них справжні проблеми і вирішити вони їх можуть лише винятковими дозволеними лише їм заходами, бо право мають (тм). При цьому коли подібні речі роблять інші подібні люди, ці їх активно за них засуджують. Можеш здогадатися, яке болітце з чортами в формується в результаті. Це приявляється зокрема і в крадькуватості-кидалові. Бо ось вони то мають справжнє право таке робити, у них виняткові обставини. Ага.
Ідеалізація джерел подачок
В душі ці люди переважно навіть не легковірні, а нав'язливовірні. Вони роблять ідолів з будь-чого чи кого, що здасться їм вигідним на даний момент. А коли це закінчується, або ідол розвінчує надумані міфи, вони починають кидати пред'яви. Тобто ти нічого не обіцяв і навіть щось їм дав більше ніж 0, і ти їм ще винен.
Вимушеність і безальтернативність
Підсумкова комбохарактеристика, яка можливо є наслідком переконань у винятковості власних проблем і дешевому хитруванні з особистою довірою. Цей типаж просто переконаний в тому, що інакше жити не можна. Створити бізнес не можна, влада не дає, грошей не заробиш - можна лише віджати. Не кидати і платити за інвестовані в тебе ресурси - неможливо, як тільки є можливість - переключайся на нове джерело подачок.
| ||||||||||||||||||||||||||||
