Старий пердун
Старий пердун - стереотипна віково-психологічна категорія населення. Старими пердунами в нашому суспільстві зазвичай позначаються чоловіки за 50 років у поганому фізичному стані і з поганим характером. Кожен старий пердун колись був малолітнім довбойобом.
Характеристики
Старий пердун - це все-таки насправді не про вік. Це про світогляд та поведінку. Він прожив ціле життя і от настала старість. Спочатку трохи, потім сильніше. Світ змінюється: технології, відносини, стиль спілкування. А старий пердун - ні. Йому здається, що раніше було краще і він використовує кожну можливіть, аби доповісти про це всім оточуючим.
Відрізняються особливим ейджизмом та тиском на молодь. Мовляв, вона не знає, як жити. І її треба навчити. Часто старий пердун дорікає молоді тим, що вона не жере стільки гівна, скільки він сам жер у їхньому віці. Це банальна заздрість.
Категорія старих пердунів виникає при культурно-економічному зростанні суспільства, де кожне нове покоління більш розвинене. В іншому ж випадку, старигани стають якраз корисними, бо хоч якось переказують молоді більш прогресивні цінності з минулого.
Геронтократія в історії
Старі пердуни не завжди були раком суспільства. До появи загальнодоступних засобів самонавчання та взагалі навчання вони виконували важливу функцію передачі накопичених практичних знань майбутнім поколінням, в давнину голова родини був цінною фігурою, навіть якщо лежав прикутий до ліжка. Частково це збереглося в сучаснiй Грузiї, там довгожитель це як почесний талiсман родини, яким дуже пишаются.
В деяких суспільствах старі чоловіки/жінки навіть автоматично ставали старішинами-управлінцями. Їм щороку видавали найкращих дівчат в дружини і вони мали пріоритет при вирішенні майнових питань. Це те було не просто так. Адже якщо в доантибіотичну еру ти дожив до 40 і вище, то це означає, що ти справді міцний дід і краще щоб було більше таких міцних мужиків як ти, в той час як якийсь 20-річний дуболам не завжди дотягував i до 35.
Чи можливо не перетворюватися на старого пердуна?
Можна слідкувати за технологіями і не намагатися затюкувати молодь. Вчитися постійно і до самої смерті. Не треба жерти усіляку хрінь а ще бухати та займатися спортом. Так так, ти не помилився НЕ ТРЕБА ЗАЙМАТИСЯ САМЕ СПОРТОМ, бо він скорочує життя, проте займатися фізкультурою та робити зарядку - необхідно щодня. Приклади таких старих людей теж є і чимало. Важко бути таким, коли ти йобаний бідняк, тож не недивно що таких більше саме в розвинених країнах. Вони теж викликають своєрідний фейспалм у молоді тим, що не сприймаються як свої за віком. Але не зневагу - це зовсім різні речі. Тож краще вже розвиватися до останнього.
Дивись також
| ||||||||||||||||||||||||||||
