DOS
DOS — дискова древня операційна система з далеких часів, яка стояла на допотопних відрах. А може й досі стоїть. Насправді ДОС було багато, ця стаття в основному про MS-DOS від Microsoft, найпоширенішу з них. Інші описані у відповідному розділі.
Історія
Витоки або сага про CP/M
Колись давно поняття "операційна система" взагалі не існувало. BIOS дозволяв користувачеві набрати вхідні дані за допомогою тумблерів та перфокарт і вивести результат на індикатори. Пізніше тумблери замінились на клавіатуру, перфокарти на касети та дискети, а індикатори на монітор. Люди подивились на компи по-інакшому. Тепер для збереження програми не треба було десятків перфокарт, а вистачало одної дискети! Та ще й місце лишалось! З’явилось поняття "файлу" та "файлової системи". Але, юзеру тільки і дай можливість полінуватись! Ніхто не хотів більше вбивати купу незрозумілих кодів, для того щоби запустити, скопіювати, видалити потрібну програму. Так стали з’являтись перші прообрази операційних систем, які отримували більш-менш зрозумілі людині команди та виконували усю рутину. Але виникла інша проблема. Уявімо професора, який має іти на конференцію у сусідній ВНЗ. Він готує цікаві приклади алгоритмів, із купою коментарів та записує на дискетку. І от, в день конференції, він вставляє дискетку у потужну ЕОМ, яка... не бачить дискетки! Чому? Дуже просто, в кожному ВНЗ свої кулібіни писали свої ОСі, не сумісні ні з чим. Звичайно, деякі виробники, стали пропонувати стандартизовані рішення для своїх моделей. Але у ті часи, моделей було приблизно стільки ж, скільки і комп’ютерів загалом. Який вихід був у професора? Переписувати коди у зошит, а потім вводити його на іншій ЕОМ, як в старі добрі 50-ті. Звичайно, багатьом це сильно не подобалось.
У далекому 1973 році молодий бидлокодер Ґері Кілдал створив власну мову програмування PL/M (Programming Language for Microcomputers) під 8080 і написав на ній оперативку CP/M (Control Program for Microcomputers, ну ви зрозуміли). Обидві намагався продати великому і могутньому ІВМ, але зафейлив, продавши тільки PL/M. Тоді Ґері не розгубився і створив власну компанію Digital Research, яка і стала продавати і допрацьовувати систему. Система виявилася досить зручною і компактною, щоби вміщатися в мініатюрних тоді ROMах. Вперше були нормально (а не як в уніху з двох-трьох буков) названі команди, нормальним був і вибір цих команд, зрозумілий формат самих команд, можливість працювати з зовнішніми носіями (тоді це касети і дискети) були перевагами, які визначили те, що системі суджено було значно поширитись і отримати загальне визнання, стати фактичним стандартом серед восьмибіток. З появою перших ПК система стала де-факто стандартом для восьмибіток (8080, 8085, Z80, 6800, 6502, КР580ВМ80А і ВМ1 тощо) і швидко замінила стандартний монітор. Але в 1978 з'явився новий проц 8086 з рулеткою і 16 бітами, але компанія не поспішала адаптовувати систему під новий ЦП. Ой дарма...
Як Біллі купив фірмочку і заробив мільйон, без реєстрації і смс
Отже, в 1979, коли DR затримала випуск осі, маленька фашинтонська компанія Seattle Computers вирішила таки в листопаді випустити комп'ютерний набір "зроби сам". З операційних систем відповідно тоді був лише сраний майкрософтівський васік, тому продажі йшли відверто хуйово. Виходило, щоби випустити комп, тре було мати ос, яку затримували через відсутність засобів для розробки, тобто компів. Тому фірма вирішила не чекати з моря погоди і почала розробку своєї системи QDOS (Quick and dirty operating system), яку перейменували з невідомих причин у 86-DOS. Випустили, що характерно, і випустили у 1980, а до 81го зробили версію 1.10. Тут вони відчули легкі гроші, але...
Два роки по тому в блакитній фірмі IBM розробляли пісюк наступний бізнес-калькулятор в сімействі 51хх, ІВМ 5150 або Project Chess. Розробка нового і ні з чим не пов'язаного проца, який все ж таки згодом стане PowerPC, йшла повільно, але реченці підтискали дуже сильно, тому якомусь чи то інженеру чи то манагеру стрільнула в голову чудова (ніт) ідея зробити збірну солянку: проц взяти 8088 (молодший брат 8086), шину ISA, тощо тощо тощо. Так і народився пісюк, але от ОСь тре' було вже, і то швидко, а DR і далі тягне кота за хвіст.
І тут в пригоді стали зв'язки матері Ґейца і ради директорів ІВМ. Невелика компанія Microsoft, яка на той момент мала всього трьох працівників, тишком-нишком вмовила власника Seattle Computers продати йому 86-DOS. Тім Петерсон хотів продати Біллу тільки виключне право на систему, але Білл словоблудством зробив все навпаки: саме Тіму лишалось виключне право використовувати систему в комп'ютерах. Переписавши творця системи і назву, некрософт представила ібму ось як MS-DOS 1.0. Але там було дохуя багів, і поки макаки некрософтівські їх виправляли, ібм дав раду швидше, і включив у поставку компа як PC DOS. Біллі образився, але домовився, що в поставці ібмівських компів MS DOS називатиметься як PC DOS, а иншим - своєю назвою.
Тре' зауважити, що ібм через спішку і маразматичний рівень секретности не запатентували свій виріб до презентації, а після було вже пізно: десятки фірм почали копіювати просту до реверс-інжинірингу архітектуру, тому вже з 1982 пісюки займали відчутний шмат ринку, а в 1985 він став визначальним для галузі, всі більш-менш масові домашні компи типу комоду чи спектруму були 8-бітними, а до нормальних 32-біток типу аміґи було ще кілька років. Варто також і згадати, що DR теж дало маху з переносами, оскільки їхня система мало того, що була дорожчою в три рази за дос (хоча швидше за все це картельна змова з біллі), то і вийшла тільки восени 1981 як CP/M-86 (див нижче). Не варто казати, що з цп компів продали мало. Так Біллі почав гребсти мільйони баксів.
Настали золоті 80-ті, за PC йшов PC XT, а потім і PC AT, з 1984 по 1987 виходили найпродаваніша серія 3.х, а Біллі кричав, що 640 кілобайт вистачить усім. На початку 1984 Apple наносить несподіваний удар. Комп’ютер Macintosh претендує на ту ж саму нішу, що і IBM. І саме головне — в ньому нормальна ОС, зі зручним GUI. Інша справа, що мак був тільки з макос, а макос тільки на маку, але всім було пофіг. На той час у Microsoft була лише страшнюча оболонка для DOS — "Interface Manager". Терміново було вирішено переназвати її на Windows, та надати статус Операційної Системи. Так народився шіндошс.
Проте не все йшло гладко, чим далі, тим гірше: некрософт кинув ібм з розробкою ґуя для піввісі, а спам випустив невдалу 4.х, де всі недоробки минулих років через зворотню сумісність вилізли боком, зате там був ДОС ШЕЛ - оригінальний ґуйовий трипанельний менеджер, свого роду конкурент шіндошсу. Виправити помилки то вдалося в 5.0, але через піввісь некрософт з ібм розісрались назавжди.
Безславний кінець
Але ніщо хороше не триває вічно. Після розлуки з ібмом через піввісь настала епоха ґуїв, і продажі досу почали клясати. Біллі намагався ще викрутитись, вийшовши на ринки совку, китаю та инших тоді ще комуняцьких країн, але це дало лише тимчасовий ефект. Плюсом була з'ява кирилізації, діакритизації та китаїзації осі, з'явилися всякі RDOS, DOS/V (примітна тим, що саме завдяки їй пеки витіснили досить хороший комп PC-98 у Японії), ADOS, HDOS. Після 5-ї версії DOS Shell прибрали через конкуренцію з иншим віконним файловим менеджером, натомість додали проги компресії, а CHKDSK замінили на Scandisk. Так і вийшов DOS 6.0 у 1992, 6.2 і 6.21 у 1993, і врешті 6.22 у 1994, після чого некром'які оголосили, що досу більше не буде, тіко віндус. Епоха MS DOS закінчилась, дійна корова померла. Ще кілька років дос юзався як основна ігрова платформа, але некрософт знову всіх обіграв, випустивши DirectX (і попутно навмисно вирізавши всю підтримку OpenGL вище версії 1.2, але про це в статті про вінду).
Але це ще не кінець! Як ми знаємо, у 95-й вінді (якщо копнути глибше звісно) всередині був знову ж таки дос, але вже версії 7.0, написаний хоч того ж 1994, але до цього ніким не бачений через мудацький маркетинг некрософту. Юзер, який закінчив школу із середнім балом вище за «3», міг вирізати ДОС за півгодини. В 98-му вже стояв трохи косметично змінений 7.1, а в лінолеумі - 8.0, який по суті був кастрованим до такого ступеня, що вже й досом не був, а лише завантажувачем для вінди. Ось і казочці кінець.
Інтерфейс
Який інтерфейс? Ви ще маєте нахабство таке просити! Нате командний рядок, а як воно працює, розбирайтеся самостійно.
Якщо детальніше, то все було текстовим (за винятком ігор, які звертались до відеопам'яті напряму), більше того все можна було записувати в лог і відключати вивід тексту з батників командою @echo off, але про це нижче. Взаємодія відбувалася за допомогою команд, які виглядали як fdick huy.ass pyzda.ass /s /i /e /g -h -e -i -l. По факту то були внутрішні команди command.com чи ще чого, або зовнішні програми з розширеннями com та exe. А, і так: всі файли виводились ВИНЯТКОВО КАПСОМ, а вводились хоч і в будь-якому регістрі, але vyniat~1.u83. Отака хуйня, малята. Хоч колір тексту чи екрану можна було поміняти командою color, і то добре.
Оці команди можна було писати в батники - текстові файли з розширенням .bat, згідно яких менеджер виконує команди, тобто по суті скрипти. Згодом з'явились і .cmd, хоча по суті це ті самі формати. Існують віруси на батниках, один школярик зміг написати антивірус на батниках.
Архітектура
Ядро системи складається з 3 файлів: io.sys, msdos.sys та command.com. Розберемо кожен з них детальніше:
- io.sys
Файл, з якого і починався запуск осі, забезпечував базовий текстовий ввід-вивід системи, а також завантажував файли msdos.sys та command.com, останньому і передавав керування.
- msdos.sys
Файл, у якому вмістилося все. Ну не все, але ядро, обробка файлів та каталогів та инша хня.
- command.com
Програма-інтерпретатор командного рядка. а заодно і інтерфейс за замовчуванням (зазвичай замість цього підрубали файлові менеджери або віндус). Також файлом autoexec.bat (див. нижче) налаштовує систему.
Власне, ці три файли - це єдине, що потрібно було кинути на дискету, щоби запустити дос. Все. Більше ніяких утиліт і иншої хирні брати було не треба, хоча декілька програм зазвичай брали. серед них архіватор. За умов дискової недостатности (дискети тоді мали 350-720к, про те, що харди були не у всіх і згадувати не варто) це було надзвичайно важливо. Але варто також згадати ще пару файлів з налаштуваннями, які за відсутності система створювала сама з дефолтними значеннями.
- config.sys
Файл налаштування системи типу країна-дата-час тощо.
- autoexec.bat
Файл з командами, які система запускає одразу після свого запуску. Зазвичай там заздалегідь набирали всі шляхи командою PATH, бо тільки так був можливим запуск програм не з поточного чи кореневого каталога.
Програми
З комплекту
- Basic, ну а як же. Біллі би не був собою, якби не засунув своє творіння в свою ж ОС.
- Doublespace та Drivespace — проги для компресії диску.
- Msav — антивірус.
- DOS Shell (див. вище, лише в 4х та 5х)
- Chkdsk та Scandisk — проги для перевірки диску, є у вінді досі.
Окремі
- Windows — таки так.
- Norton Commander — вінрарний файловий менеджер.
- Volkov Commander — вінрарний клон.
- DOS Navigator — аналогічно.
- DOS Shell — їхня відповідь, яка не має аналогів.
- MS Office — спочатку розроблялась саме для досу. Наприклад ворд, ексель, та й Multiplan — попередник Екселю теж звідтам.
- Ігри, сотні їх:
- Civilization
- GTA 1 i 2, аякже.
- Doom
- Wolfenstein
- Архіватори: всім відомі PKZIP та RAR родом саме з досу. Менш відомі, як наприклад cab, uc2, 7z, arj теж. Винятком є лише tar, який з лінуху.
Інші ДОС
- PC DOS
Відкололась від старшого братика в часи 5-ї версії (див. вище). Прожила недовго, до 1995 року вийшли ідентичні версії з некрософтом 6.1 і 6.3 (відповідно 6.0 і 6.2) і кардинально нова PC DOS 7, отримала деякий розвиток від фірми Austin в 1998-99, яка випустила 7.1 і PC DOS 2000, яка суть таблетка проти кінця світу 2000-го, і останню PC DOS 8, яка попри назву юзалась у вбудованих системах аж до 2003.
- MSX DOS
MS DOS ранніх версій, адаптована спеціально для восьмибітних MSX. Юзалася увесь час існування платформи, аж до 1994 року.
- DR DOS, вона ж CP/M-86 в юності та Novell DOS в старості
Найзапекліший конкурентний продукт довіндової епохи. Власне DR спізнились трішечки, ще й з ціною промахнулись, тому смоктанули. Спершу розвивався як CP/M-86 до версії 3.1, потім як Concurrent DOS з цієї ж версії до 6.0. Вона ж мала досить вінрарну оболонку GEM, яка втім теж не злетіла через те, що компанія спізнилась знову, але постачалася в ці ваші атарі. Потім як DR DOS з версії 3.31, версія 3.41 була найпровальнішою з них через купу помилок.
Так тривало до 1991, коли систему викупив Novell, щоби спробувати нагнути макрософат. Звісно, в них нічого не вийшло, бо Novell DOS 7 випущена була з запізненням у 1993, ще й без деяких утиліт, а ринок тоді вже на повній швидкости ділили віндус і піввісь. Зате вони випустили версію свого досу для КПК. Десь тоді ж Ґері Кілдал знайшов свій коловорот в барі, згідно інформагенції ОБС не без участі Біла Ґейца[2], press F. Тому вони продали вже непотрібний їм дос кальдері. Ті почали випускати дос спершу як OpenDOS 7.01, потім під старим іменем, а ще замахнулися на запуск 95-ки з власної дос-ки, завдяки чому подали в суд, проте черговий (і цього разу останній) фейл. Останні версії DR DOS 8.0 і 8.1 вийшли в 2004. Так вийшло, що вони тримались найдовше з всіх трьох оригінальних конкурентів, press F.
- FreeDOS
Спроба написати безкоштовну дос під гну. Що характерно, вийшло, на відміну від. Нічим таким не примітна, тому що вийшла вже під кінець епохи, в 1994, але остання поки версія вийшла аж в 2016. Виробники часто ставлять її замість вінди на ноути щоби знизити ціну.
- АДОС, ОРДОС, ЯНУС і ще десятки
Совкові неліцензійні копії мс-дос, русефекація наявна. Нічим не примітні, але згадати варто.
Емулі
Якщо вам кортить пограти під досівські ігри, то смокчіть бібу, бо віндусь починаючи з сімки не підтримує досівські проги як мінімум є Win XP mode, який легко довстановлюється до сімки, але краще довстановити повноціннй емуль Dosbox, який дає побавитись в досі з будь-якої системи.
Див. також
Примітки
- ↑ Ще є третя частина, але вона вже не вміщається
- ↑ Сам він казав, що "His untimely death was very unfortunate and his work will be missed", прухви в вікії
| |||||||||||||||||||
