Linux
Лінукс, (жарг. лінух) — ядро операційної системи, що колись розпочав один фінський швед, а расхльобуємо тепер всім світом. Якщо в тебе Андроїд, безосе, то в твоєму телефоні всім розпоряджається творіння Лінуса Торвальдса.
Історія
Ви можете встановити DOS на свій ПК, він обійдеться вам в пару сотень марок. UNIX обійдеться в 20000 марок... Насправді, простіше написати UNIX самому - Лінус Торвальдс, 1994
Лінус Торвальдс у промові виражав власну біль. На той момент, він - студент універсиету Хельсінки, тупо не міг дозволити собі повноцінний UNIX для свого компа. Для яких саме потреб він йому був потрібний - наразі залишається загадкою, але в ту епоху здебільшого операційні системи представляли собою строку текста на монотонному фоні, тож здебільшого це була царина науковців-кібернетиків і безумних ентузіастів. Схоже, Лінус попадав в обидві категорії.
Лінукс з самого початку задумувався як альтернатива Юніксу. Дорогому і неповороткому, і багато де застарілому, хоча доволі функціональному, на відміну від ДОС, який був доволі мінімалістичним, а головне - дешевим.
Історії відомо, що Лінус і сам користувався якимось безкоштовним клоном юнікса, що каже про те що він тут далеко не перший, але схоже швидко став заручниками обмеженого функціонала. Лінукс дуже швидко сягнув вершин, став більш функціональним ядром ніж інші юнікс-клони. Але головне: безкоштовно
Взагалі, не дивлячись на те що більшість людей вдома користуються старим добрим віндоусом, лінукс давно знайшов свою нішу. Лінукс крутить шестерні того, що дозволяє вам читати цей сайт. Лінукс масово встановлений на серверах, він стоїть у вашому роутері, та і взагалі переферійне обладнання все тримається на лінуксах. А секрет простий: безкоштовно, і доволі стабільно.
Особливо на фоні конкурентів: Майкрософт в свій час торгувала серверними версіями вінди, не дуже успішно, адже віндосервери ще і прославились своєю нестабільністю. Інші корпи у вигляді SUN так і взагалі намагались втюхати своє фірмове обладнання на маргінальній архітектурі, з таким же маргінальним ОС, ясно що задорого. Врешті це було невигідно і самим SUN, бо розробникам доводилось платити гроші за підтримку, а ще і видавати тугі підшивки мануалів. Виходило не дуже ефективно, тож SUN кинула цю затію, і вирішила підтримувати натомість ентузіастів з Linux Foundation, які робили те ж саме краще, ще і за пів ціни. Приблизно так само вирішила зробити і IBM, а також ще декілька компаній. Корпорації, які вкладаються своїми грошима у програмне забезпечення вільного поширення, хто би міг подумати?
GNU чи Лінукс?
Насправді дуже довгим внутрішнім срачем є розбірки про те, як називати це все. Старий бородач-кіберентузіаст з США Столлман з командою таких же гіків дуже довго збирав купу різного програмного забезпечення, для кінцевої мети - створення вільної безкоштовної UNIX-подібної операційної системи.
Сам він каже, що було все окрім ядра, аж тут з'явилось ясне сонце посеред нічного неба - сам Лінус Торвальдс, зі своїм прекрасним ядром, і дав можливість проєкту GNU реалізувати свою кінцеву мету, а тому операційна система повинна називатись GNU а не Linix.
Насправді це нагла брехня. GNU включало в себе реалізації ядра системи Mach, але функціонал був, м'яко кажучи, обмежений. При тому сам проєкт GNU представляє собою просто бібліотеку програм, яку ж сам Столлман дозволив використовувати вільно по своій ліцензії. Ну Лінус і використав цю бібліотеку, супроводивши її своїм ядром. Врешті вийшла робоча система, на відміну від Hurd, а Столлмана схоже банально задушила жаба, і він перетягує на себе ковдру, бо проєкт його мрії за нього зробив якийсь студент з Фінляндії.
А до того ж, цю бібліотеку програм можуть використовувати і інші UNIX-сумісні ядра, як от FreeBSD, і вони цілком собі їх використовують. Але ніхто не називає їх GNU/FreeBSD, адже так?
Тим не менш, чисто з поваги до вкладу Столлмана, лінух в документації став позначатися як GNU/Linux, та і Столман продовжив активно приймати участь в розвитку проєкту, створивши багато проєктів для розвитку Лінуксу. GNOME - один з таких проєктів, представляє собою в останній версії доволі приємну та сучасну оболонку операційної системи, з купою прикольних функцій та навіть з повноцінною підтримкою сенсорного вводу.
Чим відрізняється від інших ОС
Основна різниця в тому що Лінукс робиться неймовірно велетенською купою народу, які звалюють в загальний чан свою роботу. Над кодом колдують як і ентузіасти (більшу частину роботи роблять люди яких можна на одній руці перерахувати) так і корпорації потипу IBM чи Sony, які хочуть сумісності ядра зі своїми проєктами. Після необхідних процедур ця робота потрапляє в реліз. Та і сам проєкт структурований так, щоб дозволяти робити це без конфліктів.
Врешті щоб це повноцінно працювало вам треба зібрати софт, адже зазвичай лінукс - бутерброд з ядра, графічного оточення (яке існує в декількох реалізаціях, на відміну від вінди чи мака) та різноманітного софтвара. Чимось нагадує збірки піратської вінди з базару, але тут це називається модним словом "Дистрибутив".
При бажанні юзер може міняти інгрідієнти цього бутерброда як завгодно, популярні дистрибутиви офіційно підтримують і поширюють їх одразу з декількома варіантами середовищ (джентельменський набір з GNOME, XFCE та KDE). Ядро може бути перероблене виробником дистрибутиву (наприклад, РедХет), в дистрибутиву зазвичай своя система пакунків для встановлення ПЗ. Ядро що випускає проект під керівництвом Торвальдса називається «ванільним», бо ванільне морозиво у США це базовий варіант куди вже можна додавати made захочеш.
А враховуючи що більшість популярних дистрибутивів мають відкриті сирці, цим користуються інші програмісти і створюють на основі чужих дистрибутивів свої. Тому постійно вилізають мільони форків, відгалуджень від основного проєкту. Вони народжуються і вмирають, насправді, сотнями.
Але не дивлячись на різномаїття дистрибутивів, хедлайнерів серед них не так і багато:
Дистрибутиви
Відомі дистрибутиви:
- Дебіан — один з найстаріших активних дистрів що і досі активний, на ряду зі слаком та шляпою. На базі цього проекту існують дистрибутиви з іншими ядрами, наприклад Debian GNU/HURD, Debian GNU/kFreeBSD.
- RHEL (RedHat Enterprise Linux) та її «менший брат» Fedora — перший корпоративно успішний дистрибутив, вони отримують чимало грошенят за технічну підтримку від інших корпорацій.
- SUSE/OpenSuse — Не дивлячись на те що він використовує .rpm пакети це незалежний дистр. Має стабільну та ролінг версії, також має дуже зручний менеджер налаштувань YaST.
- Arch — дистрибутив типу "збери сам", який має мінімальну кількість всього для самостійного облаштування дистрибутиву. Має таку річ як AUR, репозиторії створені спільнотою, має майже всі найкращі фінтіфлюшні проги з інших дистрибутивів. Також має найбільш документальну вікі, де тобі пояснять абсолютно все.
- Manjaro — дистрибутив, похідний від Арчу. Позиціонується як стабільний, дружній до початкового користувача дистрибутив, що є неправдою. З плюсів - ґуїшний інсталятор та вже налаштоване робоче середовище. З мінусів - це тупо той же Арч, але з пакунками тижневої давності.
- Void — дистрибутив створений колишнім розробником NetBSD аби тестувати менеджер пакетів Xbps, що у висновку набрав певну спільноту, і став стабільним дистрибутивом із частими оновленнями. Однак є доволі жирний мінус у вигляді малої спільноти та нехватки документації. В загальному дистр не йобне по голові як Арч, але він точно не для новачків.
- Slackware — найстаріша ОС з роду лінуксоїдних.
- Gentoo — славиться тим, що хрін хто її поставить. А якщо й поставить, то буде мучатися з компіляцією пакетів.
- Kali Linux — тестовий полігон для випробування вірусів. Кулгацкери радіють.
Начинки Дебіану:
- Убунту — найпопулярніший дистрибутив. Стоїть на плечах Дебіана. Робиться десь в африці за космічні гроші однією дуже цікавою особою. Років вже 10 як виділяється нестандартним зовнішнім видом, і відповідно прожорливий в плані системних, хоча до того був довгий час "черговим форком дебіана з гномом для бідних сіл Африки". Мав багато варіацій, від просто превстановленого на бубен XFCE, до доволі справедливо урізаної нетбук-версії, а навіть і мобільної версії убунту. Але багато що не вистріліло, як мобільна версія убунти. Щось закрили по-тупості (як от нетбук-версію). А щось і досі з нами але трохи в іншому вигляді (xfce та kde тепер валяється прям а інсталлері убунти а не поширюється окремим образом). Що цікаво, Steam нормально й без геморою буде працювати тільки тут (ну й на всіх інших 100500 дистрибутивах похідних від Убунту, але то таке). Отака хуйня, малята.
- Linux Mint — Лінукс для тих, хто відчуває себе некомфортно в новому середовищі, тобто має дуже схожий інтерфейс на Windows (в якому місці?), деким вважається як реінкарнацією Windows 7. По суті, Ubuntu/Debian для домогосподарок. Славиться відсутністю геморою при встановленні [1] і майже при використанні. Не дивлячись на весь хай від затятих лінуксоїдів, через простоту і стабільність, а також через загальну легкість по залізу, мінт швидко став популярним конкурентом убунти.
- SteamOS - Arch-дистрибутив від Valve, предвстановлений за замовченням на Steam Machine (здохла) i Steam Deck (Win). Має два режими: big picture (консольний з великими кнопочками), і dekstop mode, у якому системою можна керувати як звичайною операційною системою з графічним інтерфейсом. Хоча й усе ж не рекомендував її для повсякденного використання. Більше орієнтований на те що юзери з-під нього грати будуть в ігри. Але всеж на ньому йде не все - про що місцевий варіант стіму люб'язно сповіщає спеціальними позначками на сторінках ігор. Тим не менш, до нього про ігри на лінуксі можна було тільки мріяти, наразі ситуація набагато покращилась.
- Elementary OS — Ubuntu з робочим середовищем, що намагається бути схожим на MacOS.
- Deepin — Debian з
китайськиміншим робочим середовищем.
та ін., нєсть їм числа:
- Alpine Linux — порівняно новий дистрибутив малюсенького розміру (≤10 МБ), як не дивно для серваків.
- Solus — Принципово нова ОС, зі своєю оболонкою та менеджером пакетів. Ті, хто випадково його встановлять його на власний комп, матимуть лютий баттхьорт, бо програм під неї трохи менше нуля. (Вмер)
- Tails — повний анонімності дистрибутив, з влаштованим Tor Browser, для абсолютної гіпер супер пупер анонімності.
- ChromeOS, ChromiumOS — ґуґловий дистрибутив на основі Gentoo для їхніх ґуґлобуків, дуже сильно обмежений у функціоналі, але є режим розробника в якому ним користуватись як звичайним ПК трохи легше. Нині ґуґл йому майже не приділяє уваги.
Виглядати воно все для юзера може також дуже по-різному: від просто юніксової консолі до різної графіки по типу XFCE (див. скріншот), KDE, GNOME, Cinnamon й якихось екзотичних тайлових віконних менеджерів.
Власне, середовища
Середовища - це по суті інтерфейс для вашої операційної системи. Вони є графічні та текстові. Текстові нас не цікавлять - це для серверів та червонооких лінуксоїдів. Графічний інтерфейс в віндових термінах - це explorer.exe. Він малює на вашому екрані робочий стіл, вікна (багато вікон, які ще і переміщати по екрану можна), панелі, і все оце. Графічних середовищ під лінукси пропонується великий вибір, втім достойних користування на постійній лише декілька.
- GNOME - середовище від проєкту GNU. В далекі часи другої версії гном на перший погляд виглядав як сумний клон інтерфейсу 95 вінди з сірими панелями, наче один з тих фейкових інтерфейсів в серіалах. Втім, за сірістю і невиразністю сидів величезний інструментарій, який можна накрутити як завгодно, а і до того ж, гном мав (та і має досі) велику кількість програм і примочок, які йдуть в довісок до середовища, як от файловий менеджер чи диспетчер програм (по суті аппстор для десктопа). Втім, в третій версії став виглядати як гібрид андроїда з макосем. Сильно критикувався лінуксовською тусовкою, зокрема сам Торвальдс влаштував демарш третій версії (хоча потім повернувся) Можливо, допоміг той факт що в момент релізу третьої версії в 2011 році вінда займалась якоюсь хуйнею з квадратиками, і наразі гном виглядає цілком собі непогано, але використання гнома з "коробки" досі потребує обробки напильником. Допиляний GNOME 3 можна побачити на останніх версіх Убунту, куди вони переїхали після спроби написати своє модне красиве середовище.
- XFCE - вона ж "криса". Середовище, яке розроблялось з ціллю створити мінімалістичне та швидке середовище для лінукс.. точніше для Юнікс-подібних систем. Чи швидке? Нууу... Не без питань. Це всеж повноцінне середовище, з повноцінним десктопним функціоналом. Для слабких компів допоможе зберегти якусь долю (зазвичай не таку і значну) вашого дорогоцінного перформансу. Чи мінімалістичне? Так. В цілому XFCE виглядає доволі аскетично. Має ряд обмежень в своїх налаштуваннях, хоча все одно налаштовується куди глибше за віндоксплорер. Підтримує багато фіч нагло спизжених з гнома, як от GTK 3. Автор, наприклад, користується крисою під мінтом і не жаліється. Масово стоїть на майже всіх більш-менш актуальних дистрибутивах лінукса, але майже всюди у якості "додаткового", другорядного середовища.
- KDE - Можливо ви про нього щось чули. Довгий час є одним з найбільш візуально наворочених середовищ. На відміну від гнома, красивий прям з коробки. Але і прожорливий, бо використовує купу візуальних ефектів. Також як і в ситуації з гномом, має велику бібліотеку штуковин які йдуть в довісок до KDE. Сюди входить доволі пристойний набор програм, як от редактор відео Kdenlive.
Цікавинки
У Віндоус 10 деякий час тому вмонтували підсистему Лінуксу. Тепер можна встановити свою улюблену Бубунту в свій найулюбленіший Масдай, хоч і з близькою до нульової підтримки будь-чого графічного. Та навіть попри це, про таке наші діди могли тільки мріяти.
Ігри
На диво, ситуація з іграми значно поліпшилася за останні рокиКоли?, зокрема завдяки Valve. На Лінуксі практично можна зіграти в будь-яку гру для Windows. Результати різняться, але приблизно половина віндузятних ігор в Стімі працюють ідеально. Перевірити сумісність гри зі Стіму можна тут, перевірити сумісність гри звичайної можна тут.
Українізація
Десь років 10 тому це ще було проблемою, але наразі більшість лінукс-дистрибутивів мають українську локалізацію з коробки. Хіба що доведеться вивчити декілька нових технічних термінів, про які ви ніколи не чули (кожна локалізація знаходить свої, нажаль усталених термінів ще багато де немає). Більше за те! Багато програм і навіть ігор йдуть вже з українською локалізацією. Автор правки з величезним здивуванням дізнався, що при встановлені порта першої діабли, автоматично підключається українська мова. З красиво локалізованими шрифтами, і всім таким. Хто з вас знав про локалізацію першої діабло? А отож
Кацапський саботаж української локалізації
Після релізу Убунту 23.10 українські юзери побачили дуже багато цікавого в інсталяторі. Цілі шматки тексту були замінені на банальну похабщину, яка слабо вписувалась в контекст. Так, замість "Встановлення Ubuntu" люди побачили "Висирання Ubuntu", а замість пункту "Класичної інсталяції" був "Повний гейський секс". В строці стану було написано "Смокчіть члени в Ubuntu", і в такому дусі.
Уявіть яке здивування було серед комьюніті, коли ті дізнались що до жартів про говно і хуї був причетний кацап. Дехто Danilo Negrilo наредагував цієї хуйні анонімно, а Канонікал з радістю прийняла ці правки. В твітері вияснили що під цим нікнеймом скривався дехто Сємьон Риндін, представник русні, співробітник Канонікал в Сан-Франциско.
Після цього вже не співробітник, на щастя.
Людину звільнили, переклад виправили на нормальний.
Правда все одно залишилось багато питань: а як? Хіба у канонікал немає якоїсь внутрішньої перевірки якості перекладу? Чи перекладом на українську займається русня, бо текст написано доволі грамотно, хоч і погано потрапляє в контекст. Загадка на віки...
Пінгвінові відео
Див. також
Посилання
- linux.org.ua
- Uabuntu — блог якогось школярика, який більше не платить за гостинг. Лїл.
- Нитка у /t
- Тег на DOU
Примітки
- ↑ Досі навіть серед лінуксоїдів ходить думка що більшість дистрибутивів складні у встановленні, хоча вже років 10 як всі популярні дистрибутиви обладнані красивим інсталятором. Навіть арч вже встановлюється в автоматичному режимі. І до чого тут мінт? В убунту був красивий інсталятор ще років 15 тому, задовго до того як з нього форкнули мінт
| |||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||
