Архів:РАААСІЯ

Матеріал з Драматика
Версія від 19:34, 29 липня 2024, створена Admin2 (обговорення | внесок) (Створена сторінка: {{Архів}} ''Головна копіпаста Січі. Десь була навіть в авдіо.'' Я житель невеличкого іржавого міста на югавастокє, ще й хіка до всього, живу з програмування на пхп. Рано навесні цього року, коли вата лізла з усіх дірок на площах югавастока, я почав дуже оч...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Статтю руками не мацати! Архівний експонат!
Ця сторінка зберігає для нащадків якусь важливу інфу з минулого УБК чи написана з тогочасної точки зору.


Головна копіпаста Січі. Десь була навіть в авдіо.

Я житель невеличкого іржавого міста на югавастокє, ще й хіка до всього, живу з програмування на пхп. Рано навесні цього року, коли вата лізла з усіх дірок на площах югавастока, я почав дуже очкувати, що ця зараза і у нас захопить владу та почнеться піздєц.

Чергової суботи, коли збирався антимайдан перед міськдержадміністрацією та під пам'ятником Леніна, я теж туди приплентався та стояв здалеку оцінюючи ситуацію. тоді на думці була ідея зйобувати подалі на захід, чи навіть до Словаччини, де у мене є далекі родичі.

Кожної суботи вати збиралося все більше і вона ставала все агресивнішою, цього разу вони вже намагалися взяти будівлю, але 2 деятки мусорів поштовхалися з ними та й вата відкатилася назад до площі. Наступного разу обіцяли прийти зі зброєю та зробити усе "навєрняка". Проте натовп виглядав доволі інертно та й більшість промовців не особливо радикально кричали про хунту і расію, але був серед них один жирний підор, який волав гучніше всіх і таки спровокував на спробу захопити будівлю.

За іронією долі цей жирний підор був моїм сусідом, жив у сусідньому під'їзді. Ось тоді у мене в голові і з'явилася думка ліквідувати цього покидька, подумалося якщо його не стане, то провокувати вату нікому буде. Мушу зазначити, що через свій спосіб життя я особливо часто з людьми намагався не спілкуватися без потреби, у мене нема ірл друзів і я до цього разу навіть курку не міг зарубати, що вже й казати за людину.

Наступні 3 дні я провів на балконі видивляючись цього покидька та будуючи у голові стратегії. приходив він додому завжди сам, часто бухий і сидів на лавці біля під'їзду попиваючи банку Рево, і аж потім піднімався нагору.

З усіх способів завалити виблядка я обрав свого дрючка, яким вибивав килими раз на кілька місяців. Знайшов у гардеробі найстаріші речі, прорізав у шапці дірки для очей, і увесь вечір відпрацював перед дзеркалом швидке одягання шапки та діставання дрючка. Навіть подивився першого "Брата", щоб повторити успішний прохід, коли він завалив боса кавказської мафії. Відстежив шляхи відходу.

У четвер ввечері усе зірвалося, бо поки я вичікував за домом на мене почали гавкати місцеві бродячі собаки, дався в знаки хіканський спосіб життя, мене тут узагалі мало хто знав. Довелося дременути через гаражі і повернутися до собак за пів години з ковбасою та окістям, яке набрав в магазині. Після цього собаки не агрилися...

Наш дім стояв крайнім у мікрорайоні, зразу за ним починалося поле та пустир з недобудовою, через яку я і планував втечу.

До вечору п'ятниці я вже дуже перегорів та щогодини передумував йти на справу. Майже не їв та дуже переживав, але все ж зібрався, закинув у рюкзак палицю, впіхнув шапку до кишені і вийшов за дім, зі сторони пустиря. За 15 хв з'явився підор і як за розкладом сів їбашити своє рево. Натягнув шапку та попри будинку забіг зі спини до лавки. І тут з верху почала кричати якась сука "аааааа, что ж тьі делаешь сука, берегись". Я хоч дуже пересрав, але вигукнув з переляку "РАААСІЯ" і в'їбав майже щосили по шиї ватному підору, бо по голові не попав, він відвернувся.

Отож він схопився за шию та розвернувся на мене, я дуже сильно потів і мені піт заливав очі так сильно, що я майже ніфіга не бачив, та все ж хотів завершити справу. Почав гамселити його по спині і рукам чомусь кричучи "РАСІЯ-РАСІЯ". А він усе не падав, навколо стояв гвалт, з вікон кричали баби і чоловіка. Від гаражів вибіг якийсь мужик з монтіровкою і направився до нас. Я продовжував гамселити вату щосили, наніс десь 15 ударів, він упав та закрив голову руками. Я ще кілька разів вдарив його ногами по голові, як у фільмі Американська історія Х і він розпростався на землі, не ворушачись. Я відразу дременув до недостоєного будинку, у дитинстві я там багато лазив, тож почувався там безпечніше аніж на відкритому полі. За мною погнався мужик з монтіровкою, а за ним ще один з каменюкою в руці, якою мені запулив по спині, як я забігав до стройки.

Вони розійшлися у різні боки і почали переслідувати мене по недобудові. Згодом я заліз до кімнати, яку небагато хто знав, бетонними виступами для балконів, та почав їх чекати обливаючись холодним потом. Я знав що довго все одно тут сидіти западло, бо тут збереться ціла ватна бригада і вони мене жаліти не будуть. Мої переслідувачі проходили прямо за стіною, пошепталися і направилися в іншу сторону. Тож я не гаючи часу зістрибнув з третього поверху і побіг через поле попри лісопосадку до сусіднього села.

Все пішло дуже хуйово, я підвернув ногу, у мене боліла страшно рука і спина, щей я побіг не туди куди планував. Пізно-пізно приперся до села, попросився до одної хати переночувати, де люди святкували якийсь день народження . Але згодом передумав і вибіг на трасу, переїхав на попутці сусіднього міста, де купив на базарі найдешевшу куртку, штани та мазь фіналгон і на ранок повернувся до квартири, з усіх сил зображаючи, що нога не болить, але сльози самі точилися від болю. Приїхав я десь о десятій, навколо підїзду було тихо, піднявся на "лєснічну клєтку", де курив інший мій сусіда, котрий як тільки побачив мене з'їбався до хати і захлопнув двері.. Відкрив хату, переодягся, запакував документи в сумку, всі гроші, ноут.

Зараз знімаю кімнату в "одному з облцентрів", у розділі сайту МВС, де розшукуються люди себе не знайшов, але все одно очкую. Судячи з сайту місцевих новин ватний підор, на щастя таки вижив, полежав у реанімації 2 тижні, зараз вийшов і повернувся до роботи. МОї їбануті вигуки "РАСІЯ" таки збили з пантелику вату і судячи по тому ж сайту місцевих новин вони підозрюють жирного підора у фінансових махінаціях з грошима антимайдану, та думають на когось із своїх. Місто ватники так і не захопили і тої суботи після подій там зібралося менше половини звичного натовпу. А зараз вони взагалі не збираються. Десь гріє думка, що і моя в тому заслуга є.

Як порадите бути далі? Повертатися поки боюся, мене бачило забагато народу і якщо мусора копнуть/копнули, вони мене швидко вирахують.

Див. також