Ієронім Босх
Ієронімус Босх, Ієронім ван Акен — найзагадковіший художник Північного Відродження. Почесний професор кошмарів. Породжувач срачів, здогадок, суперечок в середовищі любителів та професіоналів від мистецтва. Його творчість нині символ вульгарного, брудного, похмурого середньовіччя з усіма його небезпеками, страхами і потворами. А також символ стародавніх страхів. На додачу це ілюстрація всіх можливих пороків, що гризуть людство від початку його часів.
У сиву давнину...
Найважливіше що вам потрібно знати про майстра Босха це те, що про нього власне майже нічого не відомо. Достовірні факти скупі. Велика частина того, що написано в енциклопедіях про нього не раз підлягала сумнівам, критиці і переписуванням. Точно відомо лише те, що Босх все життя був тісно пов'язаний з напівчернечим братством Zoete Lieve Vrouw, був не останнім бюргером у своєму місті в провінції Північний Брабант. Він не бідував, судячи з усього - добре освічений, отримував великі гроші за свої роботи і спокійно дожив до шістдесяти років. Жодна робота Босха не датована ним самим. Власне це все.
Як відомо, Голландія і Фландрія в ті часи були постійним ласим шматком для всіляких завойовників (тут і англійці, і французи, і бургундці, і німці і, звичайно, іспанці), найбільшим торгово-промисловим регіоном Західної Європи, що був переповнений бунтівними міськими комунами та тліючим єресями, а також розсадником масових епідемій від портових щурів і повій. Одже жити тут нудно не було. А Босх гарантовано мав перед очима купу матеріалу для натхнення.
Ставлення до Босха різко змінювалося протягом століть. На початку найбільший інтерес до його творчості проявився в наскрізь католицьких Іспанії та Португалії. Фантастичні, страшні сцени картин були близькі й цікаві релігійному глядачеві в особі благородних ідальго і королів. Король Іспанії Філіп II, бачив у цих картинах релігійні настанови, застереження для віруючих. Він наказав повісити «Сім смертних гріхів» в своїй спальні, щоб на дозвіллі проводити роздуми про гріховність людської натури. Сцени з демонами, виродками, раєм і пеклом напевно вражали не гірше сучасних топових фільмів та ігрових блокбастерів, зачіпали не просто як розвага, а били куди глибше.
Але вже до XVII століття ті самі іспанці, що фанатіли від картин, кардинально поміняли свою думку - Босха стали звинувачувати в єресі. Цікаво, що частина католицьких священиків навпаки, встала на захист творчості художника, але це не допомогло. Картини засунули подалі в темні кути і поступово забули. Серйозне вивчення творчості Босха почалося тільки на рубежі XIX і XX століть. До цього часу він був практично забутий, його ім'я майже не згадувалося ні в енциклопедіях, ні в підручниках.
-
Один зі смертних гріхів.
-
Сад земних насолод.
З кінця XIX-го століття, як тільки Босха наново відкрили для широкої публіки, підробляли його багато, часто і практично по всій Європі можна знайти копії з його картин та штабелі підробок різного ступеня якості. А таємниця що приховувала життя і творчість художника тільки посилювала спекуляцію, наганяючи ажіотаж навколо його, насправді не особливо численних, картин.
Одні вважали його кимось на кшталт сюрреаліста XV століття, який витягав свої образи з глибин підсвідомості. На Босха навіть напинають ранг предтечі доктора Фройда. Правда, його бачення, на відміну від творів сюрреалістів, виглядає куди більш реалістичними і матеріальними. Особливою популярністю користується версія, що в роботах закодовані секрети середньовічних «езотеричних дисциплін» - алхімії, астрології, чорної магії, таємниці чаклунів. Треті намагаються пов'язати художника з різними релігійними єресями, і називають його адептом заборонених сект, хоча найімовірніше Босх був надзвичайно правовірним людиною. У творах Босха нечасто зустрічаються «класичні» чорти з рогами або ангели з крилами. Але повно оригінальних для тієї епохи пик та морд, які можна зустріти лише в пеклі. Сучасники були в цьому впевнені. Такий художник не міг не породити важкенький пакуночок загадок і містичних теорій.
Ієронім помер у рідному Хертогенбосі у віці близько 65 років і був урочисто похований у каплиці церкви Святого Іоанна. Але коли в 1977 році могилу розкрили, то вона виявилася порожньою. За документами за століття труну ніхто не розкривав, але куди відправився погуляти скелет ніхто так і не зміг пояснити.
Трохи загадок
Вельми популярна теорія, що картини художника це ребус. Зрозумілий для тодішніх жителів Західної Європи, наповнений складною мовою метафор, символів та знаків. Але ми, в силу свого часу, виховання, освіти та культури просто не здатні адекватно зрозуміти що ж там сказано. І якщо ми щось розуміємо, то мізер від того, що там насправді є. По дрібному - Босх був членом секти, в якій регулярно проводилися оргії, і саме це стало прототипом всіх зображуваних ним сцен. На своїх полотнах Босх зображував сценки з голландських прислів'їв і приказок (як і його послідовник і фанат Пітер Брейгель Старший). У роботах Босха простежується єресь, чаклунство, алхімія, магічні перетворення, лінгвістика. На картинах зустрічаються цілком пізнавані динозаври. Ну і звичайно є теорія - художник був банальним наркоманом, і всі свої твори написав у наркотичному угарі. Нинішній любитель мистецтва, може поважати Босха як за його «глибинність» так і за просто цікаву галерею потвор, монстрів, упирів, демонів і тварюк. Справа особистого смаку - як далеко ви будете копати, вдивляючись у потемнілі від часу дошки старого Майстра. І тільки ваша справа, що ви будете шукати серед цього паноптикуму - сенс життя або засіб дозвілля на один вечір. Деталізація картин дуже висока, тому варто придивитися до дрібних фігурок і сценок ближче. Фантазія Босха з'єднувала не просто різні елементи тварин, як було прийнято в його час, при зображенні демонів або монстрів. Якимось чином він додумався поєднувати в своїх творах взагалі ліві предмети - наприклад, музичні інструменти зросталися з пузатими жабами, а ножі росли від туди де як-би повинні бути голови.
Музичне пекло.
Якась американська студентка Амелія Хемрік (Amelia Hamrick) відзначилася неабиякою уважністю, розглядаючи картини нашого героя. На сідницях грішника з «Музичного пекла» (триптих «Сад земних насолод») їй вдалося розглянути і розшифрувати ноти і виконати музику [1]. Ні, демони з пекла від цього не повилазили.
Амелія пише, що разом з другом Люком вони вивчали картину Босха, і раптово, на превеликий подив, виявили на дупі одного з катованих грішників пекельну музику. На запис треку у неї пішло приблизно півгодини. Після того як пост в Tumblr зібрав 50 тисяч лайків, Амелія повідомила, що в її розшифровці є помилки, і вона разом з музичним факультетом університету в Оклахомі працює над новою, більш точної інтерпретацією дупо-музики.
Сучасні послідовники та імітатори
Психоделічні картини Босха вплинули не тільки на його сучасників на зразок Пітера Брейгеля Старшого. Особливо могутньо і потужно упоровся Босхом маловідомий, на жаль, голландський художник Arent van Bolten, що жив через 80 років після героя статті. Сюрреалісти прямо називали його своїм попередником поряд з Фройдом, надихаючись картинами майстра, сновидіннями і дечим веселіше. Сам маестро, однак, навряд чи вживав щось важче самогонки та вина, так як в Європі на межі XV-XVI століть культура споживання галюциногенів була втрачена. Ну, майже.
- Сучасні пародії на Босха на англійській мові. Теж саме, по російськи.
- Jan (Jean) Mandijn. Один з перших гідних послідовників
Посилання
- Архівна версія статті за 2016 рік
- Англомовний основний сайт
- Торрент зібрання картин
- Скан альбому
- Як розшифрувати Ієронімуса? Велика стаття з картинками.
| ||||||||||||||||
