Paleoart

Матеріал з Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Це наука, крихітко!
Ця стаття розповідає про справжню науку та цікаві досліди.

Файл:Deinonychus antirrhopus by carlo arellano-d6umpig.jpg
Це також про динозаврів, але науково та більш-менш достовірно [3]

Paleoart (Палеомистецтво) - цікавий напрямок, що поєднує в собі мистецтво зображення і науку пелеонтологію. Якщо коротко - то це створення реконструкцій давніх вимерлих створіннь, рослин та приодних ланшафтів, цілих сцен з ними, у художньому, красивому вигляді. Щоб будь який пересічний зацікавлений анон, отримав перед очима красиву і зрозумілу картинку про тих, давно померлих істот.

Як це починалося

Файл:Ju-paleoart-image 04 03421.jpg
Сто років тому уявлялось це так

Такий напрямок зародився через те, що науковцям конче був потрібен ілюстративний матеріал, адже як не крути, а популяризації своїх знахідок та ідей вчені-палеонтологи звісно бажали. А без наочної картинки було досить важко для публіки уявити як ота свіжовикопана купа скам'янілих кісток могла виглядати коли ще була жива, ну хоч приблизно. Лулзів можна отримати порівнюючи картини з динозаврами, що створювали художники сто-двохсотлітньої давнини і сучасні реконструкції.

Зробіть нам красиво, але науково

Файл:Tyrannosaurus Rey.jpg
На межі науки та мистецтва?
Файл:143411 900.jpg
Класичний радянський палеоарт

Пересічний читач, звісно, пам'ятає всюдисущі дитячі енциклопедії, де найпопулярнішими персонажами були динозаврики різного розміру, виду та форми. Палеоарт так би й залишався вузькоспеціальною формою наукової ілюстрації якби не ті дитячі енциклопедії. Трохи пізніше до популяризації підтягнулося голлівудське кіно, мультфільми та парки розваг. Той самий Парк Юрського періоду зробив для розповсюдження пелеоарту фактично більше аніж усі вчені, що щиро намагалися популяризувати свої наукові знання до того.

Палеоарт намагається бути в рамках науки, без надмірної фантазії, що іноді робить його нуднуватим, але захищає від звалювання в відверту фантазію. А ми ж тут про красиві наукові реконструкції пишемо, а не про вільну творчість. Простір для фантазії залишається наприклад там, де мова йде про колір шкіри, луски, пір'я, хутра давно вимерлих істот, так як не існує методів визначення забарвлення тварин, що збереглися тільки у вигляді скам'янілих рештків.

Див. також

Посилання