ІТ

Файл:Cpu 1983.jpg

Раніше програмування було краще...

IT, вимовляється айті (абревіатура з англ. "information technologies" - "інформаційні технології") - сфера професійної діяльності людини, пов'язана з, РАПТОВО, сучасними інформаційними технологіями, а саме з комп'юктерами та пародіями на них (мікросхеми, телефони, планшети етс.), створенням вебсайтів, різного роду застосунків (мобільними, десктопними, знов же таки веб), операційних систем, драйверів і ще біс зна чого.

Реальний стан справ

«	Українці бувають двох видів: ті що айтішники і ті що не вірять в те що у нас вся країна айтішники. Розділення на програміст/дизайнер/тестувальник і тд для тих інших взагалі непринципове.	»
	— Колективний розум Кропивача

Файл:EaiiUfMWoAQyVg4.jpg

Таким уявляли програмістів в 2020-х роках ХХI сторіччя, американці в 80-х роках ХХ сторіччя

Файл:Programist.jpg

Особливістю індустрії в Україні є те, що айтішники зазвичай працюють дистанційно на іноземні компанії, тож і отримують зарплату вищу чим середню по Україні, хоч і далеко не на рівні з зарплатами жителів західних країн. Але в долярах (іноді в криптовалюті, щоб уникнути оподаткування). Компанії з країн першого світу платять добре, тож українські айтішники утворюють доволі заможну в порівнянні з посполитими верству, часто втопаючи в зайвині. За остатнє цю верству часто й хейтять, що посилюється заздрістю до (незаслужено високої, на думку багатьох, хто нидіє в злиднях) зарплатні.

Ще одним наріжним каменем айтіхейтерства є факт, що всякі ці кодери часто починають забагато про себе думати, РАПТОВО вважаючи, що непогана матеріальна забезпеченість, якої вони добилися нібито власними силами (таки подужали якусь мову програмування, однак не лише в цьому річ) - робить з них експердів в усьому.

А якого хуя? - питається чесний анонімус. Якщо ти вмієш оптимізувати алгоритми під поточні потреби, це не означає, що ти тямиш у політиці, соціології, мистецтві, історії тощо. Отака хуйня, малята.

Види

«	Фронтенд? - Чому не на фронті? Бекенд? - Довбишся в сраку? Рекрутер? - Ти тупий?	»
	—

Як уже згадано вище, "ІТ" і "айтішник" це радше соціальне маркування, а не конкретна діяльність чи професія. Казати, що людина "айтішник" чи навіть "програміст" - це все одно, що казати, що людина має роботу або "працює на технічній спеціальності".

У вузькому значенні ІТ це технічні спеціальності в різних сферах, де автоматизують виробництво або роблять інші цифрові продукти. Це вже сотні різних занять і напрямів, зокрема розробка сайтів, підтримка серверів, робота з даними та автоматизація самого процесу розробки. Більш широко до айтішників зараховують і дизайнерів і роботу з людьми і всіх інших можливих спеціалістів, які сіли сракою на правильний стілець і реалізувалися в своєму на 99,99% гуманітарному напрямі в ІТшній компанії. І тому теж отримують зарплату повище українського ринку і в затишних доляриках.

Причина такого мононеймінгу не лише соціальна. Просто для більшості людей без власне ІТ-інформованості важко осягнути різницю між розробкою сайту і підтримкою серверу - це все одна хуйня з тими самими літерками на екрані. Часто неІТшники говорять про мови програмування як про критерій розподілу і яку з них краще вчити, але потім, копнувши глибше, обйобуються, розуміючи, що мови не прив'язані до виду діяльності. Тому для найбільш тупих термін "айтішник" чи "прогер" так і лишається методом таврування працівників на комп'ютері з рядками коду і доляровою зарплатою.

З розвитком автоматизації, даних, машинних навчань і чатів GPT межа між ІТ та неІТ стирається ще більше. Бо, за дідівською термінологію, всі виходять айтішниками. Навіть традиційно гуманітарні професії можна виконувати ефективніше, якщо освоїти написання примітивних скриптів - без серйозної заявки на вхід в ІТ з ноги. З часом всі чи майже всі професії стануть ІТ і важливим в них буде не стільки знання галузі, скільки вміння виокремлювати проблеми з користувацького досвіду і раціонально їх оптимізовувати.

Де вивчити?

Існує 3 основних способи вивчити довільний вид програмування:

1. Самостійно. Все, що треба для вивчення подібного роду професії, давно є в інтернеті. Питання лише в бажанні вмінні висидіти 100500 годин за монітором, повторюючи як мавпочка набори літер. Але ж ти хочеш бути доларовою мавпочкою, правда? Найскладніше це знайти і вибрати, що вчити, читати та кого слухати нетямущій на старті людині. На сам цей процес без підтримки піде більше часу, ніж на саме опанування ІТ.
2. ІТ-курси. Майже те саме, що самостійно. Але з підтримкою у знаходженні і виборі. Хом'ячки штурмують ІТ-школи і бугуртять через безробітність після них. Мало хто з них засвоїв гловну істину: ІТ це вміння самостійно вирішувати проблеми і генерувати ефективні рішення, а не вміння писати літерки під диктовку гугла. В результаті хайпу і запиту більшість ІТ-шкіл наразі це такий же муляж освіти, як і твій рідний юридичний фактультет. Люди несуть гроші, от вони їх і приймають. Вчать того, що і так є в інтернеті. Вчать погано, бо який реалізований спеціаліст захоче страждати хуйнею. Винятки - курси компаній і CS50 від Гарварда.
3. Мати друга-ментора айтівця, який покаже, що вчити і візьме новачка. Не кожному доступний шлях. Швидше везіння, ніж робочий метод для мас. Справа в тому, що більшість айтівців - зарозумілі тупі люди. І для того, аби стати айтівцем вони не зробили нічого, а просто потрапили в правильне місце в правильний час. І вони дупля не їбуть, як вивчити ІТ людині, яка не зробила цього просто навчаючись в університеті. Навіть якщо вони теж свічери, то більшість з них зарозумілі вже від того, аби розповісти комусь про прості секрети свого успіху. Часто відповідь така "Сам знайшов і вивчив", а де і як - таємниця. В переважній більшості, у них теж були друзі, які підмазали і вони вхопилися за можливість.

Звісно якщо людина й справді адекват, а від багатогодинного задротства за компом її нудить, то врешті-решт вона відкриє, що в сфері ІТ дуже багато інших професійних напрямків, за які часом платять навіть більше ніж за програмування (менеджмент, бізнес-аналітика, інтернет-маркетинг тощо). А велика таємниця в тому, що (спойлер: достатньо знати не якийсь Джаваскрипт, а англійську мову і мати гарно підвішений язик, аби йти по головах до кар'єрних вершин в аутсорсі.)

А навіть якщо ти все-таки вирішив перейти в нелюбе формошльопство, то й тут за певних умов український анонімус не бачить проблеми. Якщо поточна робота тобі ненависна, то де проблема працювати на також нелюбій роботі, але отримувати в 10 разів більше? Звісно треба шукати себе і все таке, але ліпше ж це робити, коли маєш що їсти (сири, наприклад), і можеш за бажання дозволити собі жити не в сраній хрущовці, а в новобудові, і їздити не в громадському транспорті з пенсоскотом, а на власній Теслі (чи гіроскутері).

Розповсюдженість і широта переходу в ІТ в останнє десятиліття створюють у диванних аналітиків та таткових вантажників враження, що ІТ це легко, швидко і по-багатому. Однак, при навчанні чи працевлаштуванні виявляється, що:

1. ІТ - це не легко. Так, з боку це сидіння на стільці у позі креветки. Але це необхідність суперськи навантажувати мозок більшість часу, постійно генетувати ефективні рішення проблеми та вишукувати йобані мікроскопічні баги в тонах коду (звідки і назва - жучки, які закралися в величезну кухню). Після кількох років роботи, ти вигораєш нахуй і потребуєш рік відпустки і творчої діяльності без їбаного монітору.
2. ІТ - це не швидко. Навіть якщо ти вивчив базу, доведеться вчити ще специфіку сфери, де працює твоя компанія і софт-скіли для правильного проходження співбесід і позиціонування себе на ринку. Якщо ти не ввійшов в ІТ в 10 років і не вчився у топових спеціалістів, то про те, аби вирізнятися і виїжджати винятково на знаннях матану, можеш забути.
3. ІТ - це не по-багатому. Почнемо з очевидного. Пересічна ІТшна зарплата здається великою лише в Україні. За кордоном це нормальна зарплата, трошки більша за клінінг-менеджера чи працівника банку. На тлі українського дна вона, звісно, вирізняється. Але при всіх стараннях і лікар, рієлтор чи юрист можуть нормально розмутитися. А головне: для того, щоб отримувати "айтішну" зарплату в тисячі доларів, доведеться в умовах лютого вигорання попрацювати кілька років. Гаразд, гаразд, кого ми обманюємо, в Україні це золотий квиток.

Критика

Смузіхльоб експердний - IT-особина зазвичай чоловічої статі, яка через низьку загальну ерудованість, радикальне раціоналізаторство та завищене ВВВ вирішила, що вміння писати справний код дає їй ексклюзивну експертність у всіх галузях людського знання, найпаче гуманітарних. Однак Анонімус знає - це працює трохи інакше; багато сфер діяльності, особливо далекі від математики, вимагають глибокого емпіричного досвіду і системного бачення, аби більш-менш тямити. Аби зрозуміти філософію Аристотеля, недостатньо наґуґлити її на StackOverflow.

Внаслідок завищеного ВВВ і технічного шовінізму смузіхльоб експердний не розвивається в гуманітарних сферах, вважаючи їх "псевдонауками", а себе всезнаючим, тому зовсім не дивно зустріти старшого програміста, який навіть не опанував рідну мову та розмовляє українською на рівні неосвіченого рагуля-колгоспника, хіба з великою домішкою англіцизмів. Особливо смішно, коли айтішники виходять за межі комфортненького айті, аби втілити дитячу мрію: наприклад, починають грати в рок-гурті або пишуть і публікують роман - то виявляють, що зовсім не є унікальними сніжинками зі вродженим талантом, а поза айті-бізнесом ніхто не квапиться лизати їм очко за те, що до 30 років навчилися нашльопати гарних формочок на Рагулярі.

Айтівців технічних професій часто критикують за асоціальність, нердовість і навіть відсутність особистої гігієни. Золота мрія всіх українських дівчат - знайти чоловіка айтівця - не така вже і золота. У комплекті з доларовою зарплатою в більшості випадків йде повна байдужість до її неайтішних професійних проблем, відсутність особистої емпатії та характер принца, який з батьківського дому відразу сів на золотий хуй з повним пансіоном і ніколи не був змушений думати про власні недоліки.

Як національна ідея

Сотні аналітиків, громадських діячів і економістів не з порожнього місця твердять: ІТ-галузь це шанс для України. Бо у нас корупція і совок, який з'їдає і віджимає усе, що б ти не побудував. А ІТ це не про матеріальне, це твої навички і знання. Їх не віджати, їх не примусити працювати на пахана села, їх навіть важко утримати в країні, бо обсяг зароблених айтівцями грошей рішає.

Україна вигідна, щоб аутсорсити айті-роботу — тобто наймати білих ніґерів за ціну набагато нижчу, ніж би іноземці заплатили за такий самий сервіс співвітчизникам. Окрім того, що в нас дешево, ми також маємо багато кадрів з технічною освітою, а люди в індустрії все-таки більш-менш європейці і достатньо відповідальні. Ми справді потужна в плані айті країна. Зайдіть на якийсь Clutch.co й подивіться, скільки там українських контор. Компанії ростуть, кадри поліпшуються, а конкуренція за уми примушує жадібних капіталістів ледь не приставляти няню й по сумісництву сексрабиню до кожного смузіхльоба.

Загалом ІТ-аутсорс - це плюс для України, бо люди з вищою освітою зі знанням англійської можуть знайти роботу не виїжджаючи за кордон - та за схемою, що склалася відстьогують лише 5% податку в бюджет (ба більше, зазвичай за них це робить компанія). Також аутсорс забезпечує імпорт валюти якою білим неграм зарплатню зазвичай сплачують. Таким чином, ІТ-аутсорс - це такий собі несировинний експорт України.

Не дивно, що перші зародки українського громадянського суспільства з'явилися не в лоні Свободи і Просвіти, а серед україномовних айтівців, які кидали євродолари на свій власний саморозвиток, майдани і розбудови незалежних від олігархату партій.

Меми

Ремонт техніки

Посивілий мем, який не втрачає актуальність. Походить від тотального нерозуміння неайтішниками природи айтішної діяльності і сотень робіт, які включає це збірне поняття. Все це вилазить в прохання бабки полагодити холодильник, бо ти ж айтішник. Чи прохання дівчини поставити їй віндовз. Хоча це може бути вже зовсім інша історія...

вайті вайті

Мем малоросійського підрозділу срунету. Гра кацапськими словами "войти" і "в айти", які перекривили нудьгуючі смузіхльоби, аби з одного боку безпідставно підкреслити кастовість свого фаху, з другого - взяти на глузи недалеких свитчерів, які масово пруться в індустрію лише заради баксів. Мем популяризував відомий малороський ресурс ebanoe.it - блоґ, де спермотоксикозники та інші опущенки скаржаться на несправедливий до комп'ютерних задротів світ.

Вайтішниками можуть іронічно кликати всіх свитчерів, однак усе ж найпаче - тих, хто геть не зацікавлений у програмуванні, а лише в грошах.

Зрештою, в свитчерстві нічого злого нема. Відкрити, що тобі подобається писати код, можна і в 30, і в 40 років - та свичнутися - нічого ганебного в тому не побачиш, як не шукай. У всіх свої життєві обставини, не кожен має батьків-інженерів.

Ба більше - хоч малороси-спермотоксикозники з ебаного думають інакше, навіть у свитчерстві заради грошей нічого поганого знайти не вдається, бо за очевидними механізмами ринку багато платять лише за те, на що є попит, та й заробляти добре чесною працею - цілком достойна потреба й прагнення адеквата.

ІТ-nation

Коли індустрію помітила держава, то звісно спробувала покращити її у свій звичний спосіб. Від такого неймовірного піару й зародився мем IT-nation. Попри всю іронічність, мем має й частку правди. Про що вже було розписано в розіділі "Як національна ідея".

Однак річ у тім, що наші айтішники плоть від плоті свого народу. Яко українці, а також часто закомплексовані задроти, страждають на комплекс меншовартості та нічим не ліпший комплекс самозванця. Уявіть собі, ці люди часто гадають, що навіть не варті тих грошей, які вони заробили своїм розумом. Омегани такого типу агресивно реагують, коли їх хвалять, навіть коли це роблять заслужено.

Але не хвилюйся, безосе, держава вже давно придивляється до того, що тут хтось забагато заробляє, і тепер вже команда Зе пропагує введення нової категорії ФОП, для якої потім можна підняти податки. Звільнімо смузіхльобів від комплексу самозванця!

Направду наслідком більших податків може бути все: від нічого до прикриття цієї індустрії та переходу на сірі зарплати в конвертах. Передбачити це трохи важко. Але на щастя ми живемо не в Рашці, а в країні з щорічним ґей-парадом в столиці, тому є шанс що хоча б цей соціальний ліфт влада не зламає.

Смузіхльоби на гіроскутерах

В Україні Айтішників часто називають смузільобами та асоціюють з інфантильними хіпстерами. У статті вже було наведено достатньо підстав до цього. Головне, що в Україні це люди, яким ніколи не доводилося стикатися зі складнощами реального життя і, по-суті, вони живуть в іншому світі ніж решта населення.

• Файл:938082424 n.png
• 
  Раніше професії були цікавіше

Срачі

• Чи потрібна програмісту математика?
• Чи потрібен програмісту універ?
• Якщо потрібен, то який саме? КНУ, КПІ, Стенфорд, МІТ, чи, може, Вінницький національно-технічний?
• IOS vs Android i Windows vs MacOS vs GNU/Linux.

Повний перелік срачів у природному ареалі проживання айтішників можна подивитись на DOU - українському, хоч і кацапомовному, ІТ-форумі для обговорення питань далеко не тільки пов'язаних з айті, що робить форум доволі цікавим навіть для пересічного юзера. Хоча й, на жаль, не має функції анонімних дописувань тому хай іде вслід за кораблем. Кропивач краще.