Перегляд вихідного коду сторінки Південно-західне наріччя української мови

{{Зниклі ілюстрації}}
{{Stub}}
'''Західний діалект''' зформувався в ході відособленого проживання населення Західної України під владою Польщі та Австро-Угорщини

==Льві́вська ґва́ра ==

'''Льві́вська ґва́ра''' -  (також льві́вський го́вір; пол. gwara lwowska) — міська говірка, урбаністичний лінгвофеномен, що сформувалася у Львові в результаті змішання південно-західних говорів української мови та польської мови, зі значними домішками німецької та єврейської лексики за часів австрійського та польського панування. Була популярною у батярів. На думку деяких польських дослідників — «культурна» складова південнокреського діалекту польської мови на відміну від «плебейської» складової — «балаку».

Львівську ґвару інколи поділяють на три види: 
* на українській основі, 
* польській 
* та єврейській (жидівський) — відповідно до переважання запозичень з певної мови - [http://uk.wikipedia.org/wiki/Львівська_ґвара]
===Історія===

Львівська ґвара виникла за часів Австро-Угорщини, проте найбільшого розквіту набула в першій половині 20 століття, за часів приналежності Львова до Польської республіки. Завдяки розвитку радіо і газет вона була популяризована на всю країну. У 1920-х—1930-х роках вона використовувалася, зокрема, Вітольдом Шольгінею (пол. Witold Szolginia, автор книг про Львів, сценарист Львівського польського радіо), Мар'яном Гемаром (поетом, сатириком, піснярем), Адамом Голянеком (письменником-фантастом, публіцистом). 

Ґварою з 1933 до 1939 року виходила до загальнопольського ефіру регулярна популярна передача львівського радіо «На веселій львівській хвилі» (пол. Wesoła lwowska fala), яку вели її автори — польські актори Генрік Фоґельфанґер (пол. Henryk Fogelfanger, Тонько) та Казімеж Вайда (пол. Kazimierz Wajda, Щепцьо). Ними ж була складена відома пісенька «Тильку ви Львові».

Після Другої світової війни, коли більшість населення міста була винищена, депортована чи переселена, ґвара поступово виходила з вжитку у Львові, де вона сьогодні зустрічається лише фрагментарно, витісняючись літературною українською мовою[2]. Разом з цим, говірка використовувалася репатріантами зі Львова в західних районах Польщі, куди їх масово переселяли

У 2000-х роках стали помітними заходи зі збереження та відродження ґвари у Львові. Так, у 2002 році вийшла збірка «Тильку ві Львові» Віктора Морозова та „Батяр-бенду «Галичина»“, до якого ввійшли переспівані пісні львівських батярів, [http://uk.wikipedia.org/wiki/Батяри] виконані говіркою.

===Приклад тексту===
з використанням львівської ґвари на українській основі:
{{Цитата|Старий мій ни роби, вчорай був в магістраті за роботую. Казали му метрику на польске принести, ту дадут паньствову пусаду: вулиці замітати. «А наразє руботи для кабанув німа!» 

А нидучикані ваши! Ней вас Памбіх скари! Абисьти нугами пунатєгали! Жибисьти скапали, як свічка! Жибисьти го призидентум зрубили, то метрикі на ваши ни пиринисе! Я сі ни хвалю, Павлова, али я ни з тих, жиби за пару шустук цапуви душу занесла. Я ни Юуцька, жи за пуліцая вийшла! А то ферняк на ґвінт, вибалуши сліпакі, накрути куркоцьонґів, шнуруї як ґрабіна. І мисли, жи Бога за ноги злапала — пані пустирункова. Морда на глянц, шпануї на теби з вінкля і — «Пу хамску до мні ні балакаць!» Ярослав Рудницький, «Міхалова зи Знисінє», 1943|40}}

===Віршик===
'''Тільку ві Львові'''

:Най єнші шукают на вербах грушок
:В Мюнхені, Парижі, Торонті, 
:Мене ж Бог боронит від хибних думок, 
:Зі Львова я ані на крок.

:Бо де ще є людєм так файно, як ту, 
:Тільку ві Львові.
:Бо де ще зубачиш таку красоту, 
:Тільку ві Львові.

:Ховаймо на спід тягар наших бід, 
:І в Штати нема чо тікати.
:Таж пиво у нас холодне, як лід, 
:Дівчата солодкі, як мід.

:Якби ще десь раз я вродитисі вмів, то 
:Тільку ві Львові.
:Так люблю той Львів, що бракує ми слів.
:Львів то є Львів.

:На світі є Відень, Гонконґ і Нью-Йорк, 
:Я ж ніґди туди не поїду, 
:Бо зроду не схильний до хибних думок, 
:Зі Львова я ані на крок.

:Бо де ще так файно є людєм, як ту, 
:Тільку ві Львові.
:Бо де ще зубачиш таку красоту, 
:Тільку ві Львові.

:Ховаймо на спід тєгар наших бід, 
:І в Штати нема чо тікати.
:Таж пиво у нас холодне, як лід, 
:Дівчата солодкі, як мід.

:Бо де ще зубачиш таку красоту, 
:Тільку ві Львові.
:Роздінут, роззуют, ще й писок наб'ют
:Тільку ві Львові.

:Якби ще десь раз я вродитисі вмів, то 
:Тільку ві Львові.
:Так люблю той Львів, що бракує ми слів.
:Львів то є Львів. [http://lingvoforum.net/index.php?topic=953.0]

==Про відмінності==

Є iстотнi вiдмнностi у фонетицi (зокрема неповний перехiд давньоукраїнського [о] у новозакритому складi в [i], як-от "вiвцi" = "вуцi, вюцi", "плiв" = "плюв"); вiдкритiсть голосних порiвняно з лiтературною мовою: "син" = "сен", "серце" = "сарце"; у лемкiвських говiрках давньоукранськi "ы" та "и" не злилися в "и", як у лiтературнiй мовi: "лити" = "лити", але "мити" = "мыти". Вплив польскої мови призвiв у деяких лемкiвських та бойкiвських говiрках до наголосу фiксованому на передостанньому складi.
Синтаксис вiдрiзняється вiдокремленням "ся": "Чого ся смiєш?", допомiжним дiєсловом у минулому часi (особливо у лемкiвських говiрках Словаччини: "коли сте прийшлы, я не спав сом".
Щодо лексики, то багато запозичень з угорської, словацької. [http://lingvoforum.net/index.php?topic=953.0]

==Особливості гуцульських говірок==
Характерні особливості гуцульських говірок виявляються на різних мовних рівнях: 
* фонетичному 
**(обнижена артикуляція фонеми е в наголошеній позиції — клеан “клен”; 
**ширша, дещо обнижена артикуляція фонеми и, що реалізується у звукові, наближеному до е — сеин “син”, же́ито “жито”; 
**зміна а, рідше давнього йа після м’яких приголосних в ’е, ’и, ’і — бойе́тси, йе́вір, ш’інува́ти; 
**вимова префікса ви- як ві- — ві́пити “випити”; 
**відсутність вставного ль після губних — ро́бйу “роблю” (але робле́ний), 
**збереження давньої м’якості р риба́рь, верьх і напівм’якості л — молоко́, 
**ствердіння кінцевих -сь, -зь — цес, кріз і ць, сь у суфіксах — молоди́ца, хло́пскій; 
**перехід м’яких приголосних ть, дь у кь, гь — к’е́шко “тяжко”, г’і́ука “дівка”; 
**відсутність подовжених приголосних — з’і́л’е “зілля”, вимова груп приголосних: до хв як ф — фіст; дн як нн — блу́нний “блудний”; бн як мн — срі́мний “срібний”; тль, дль як кль, ґль — ве́ртл’уг - ве́ркл’уг та ін.);
* морфологічному (наприклад, закінчення -оу, -еу в орудному відм. одн. іменників жіночого роду — це́р’квоу, земле́у; 
**збереження залишків форм двоїни — дві нозі́, дві йе́блуц’і; творення вищого ступеня прикметників за допомогою частки май — ма́й крашчий; 
**наявність енклітичних форм займенників — ми, ти, си “мені, тобі, собі”; мні, мйи, нйи “мене”; си “себе”; 
**дієслівні форми типу бере́т, несе́т; форми 3-ої ос. одн. і мн. дієслів другої дієвідміни з опущеним кінцевим -т, вони но́с’ие, сид’е́; 
**форми умовного способу дієслів з часткою бих — ходи́у бих; минулого часу дієслів типу ходи́усме, -сте; майбутнього часу типу му ходити, рідше — буду ходи́ти; афікс -ся (з варіантами -си, -с’и, -сі) може стояти як у пре-, так і в постпозиції.


У гуцульських говірках поширені '''усічені кличні форми імен''' з пропущеним післянаголошеним складом — Ю! “Юрку!”, Пара́! “Параско!” та ін. [http://www.kosivart.com/index.cfm/fuseaction/hutsul_dictionary.general-description/]

==На Поліссі==

 {{Основна|Полішуки}}
* 1) Відповідно до етимологічного [о] в новозакритих складах під наголосом виступають здебільшого  '''монофтонги''' [у], [и], [і], [іи] (кун’, вул, кин’, вил, кіин’, віил, кін’, віл та ін.), хоч у пн. говірках цієї групи, а також у надбузько-поліських зустрічаються ще й дифтонги [уо], [уе], [уі], (вуол, муой, вуел, муей, вуіл, куін’ та ін.), які помітно витісняються монофтонгами, зокрема й [ÿ] (вÿл, мÿй та ін.); 
* 2) на місці етимологічного [е] в новозакритих складах під наголосом також виступають звичайні монофтонги [у], [ÿ], [и], а частіше [і] (прин’ýс, прин’ÿс, прин’íс, жíнка, піч, шіст’, с’ім та ін.), хоч у надбузько-поліських говірках зустрічається ще дифтонг [іе] (хміел’ та ін.); 
* 3) давній [Ђ] як у наголошеній, так і в ненаголош. позиції заступається тепер монофтонгом [і] (сн’іг, с’іно, л’іс, л’ісá та ін.), хоч у ненаголош. позиції може бути й [и] (мишóк, писóк та ін.) 
* Проте в ряді говірок, зокрема в деяких північніших і в надбузько-поліських, під наголосом зустрічається ще й дифтонг [іе] чи [ие] (с’и́ено, л’іес, т’и́есто та ін.); 
* 4) у ненаголош. позиції [е], [и] зближуються (сеилó, теипéр, пос’íйиш та ін.); 
* 5) ненаголошене [о] зближується з [у] (гуолýбка, куожýх та ін.); 
* 6) поширені звукосполуки [гі], [кі], [xi], поряд з [ги], [ки], [хи], зокрема в пн. частині цих говірок (рокí, мурахí, нóчі та ін.); 
* 7) дзвінкі приголосні в серед. слів перед глухими і в кін. слова втрачають повністю або частково свою дзвінкість (сóлотко, сóлодко, д’íжка, моурóс, сат та ін.); 8) поширеність приставних приголосних [в], [г] (гоувéс, гóко, вýлиц’а, вýсил’ниц’а та ін.); 
* 9) у більшій частині говору наголош. звук а після м’яких і шиплячих приголосних переходить в е (вз’еў, д’éкувати, т’éжко, душ’е); 10) у пн. частині говору в е переходить наголошений а після й (йéма, йéгода, йéблуко). 

===Граматичні риси=== 
* 1) поширеність закінчення -ови, -еви в дав. в. одн. іменників ч. р. (си́нови, брáтови, дýбови, конéви та ін.); 
* 2) наявність закінчення -и в дав. і місц. в. одн. іменників ж. р. як м’якої, так і твердої групи (ви́шни — на ви́шни, ли́пи — на ли́пи та ін.); 
* 3) уживання паралельних закінчень -ам, -ах і -ом, -ох у дав. і місц. в. мн. іменників ч. р. (волáм — волóм, столáм — столóм та ін.); 
* 4) наявність інф. форм на -ти і -чи, як у пд.-зх. діалектах (ходи́ти, носи́ти, могчи́, пеи(к)чи́ та ін.); 
* 5) наявність складених форм майб. ч. недок. в. типу буду ходи́ти і му ходи́ти; 
* 6) у ряді говірок, зокрема в надбузько-поліських, поширені складені форми майб. ч. типу ходи́лис’мо, ходи́лис’те, а також ходи́лихмо, бýл’іхмо (у деяких надбузько-поліських); 
* 7) поширеність, як і в пд.-зх. діалектах, іменникових утворень із суфіксом -иско відповідно до утворень із суфіксом -ишче в ін. поліських та пд.-сх. діалектах; 
* 8) наявність ряду синтакс. конструкцій, спільних з пд.-зх. діалектами (типу нас булó двох, мен’í боли́т’ головá тощо) та ін. 

* Особливістю З. г. є нашарування на пн. діалектну основу пд.-зх. діалектних рис. Найбільше пд.-зх. особливостей — у надбузьких говірках, найменше — у берестейських і пінських. 	 » 
[http://litopys.org.ua/ukrmova/um168.htm]

==Жарти і анекдоти==
Історичних пам'яток досить багато. Є цілі книжки для дітей, відео західної говірки, але анекдотів досить мало. В інтернеті мала поширення лише одна історія (першоджерело було викладено на русинському новинному ресурсі), яка збільшила інтерес до цієї говірки {{spoiler|сам автор тролив москалів цитатами з цієї історії|}}, яку можна вважати окремим мемом.
===Закарпатська файта у зоні АТО===
"Бійці 128 бригади зловили в зоні АТО сепаратистів. Робі Пуга навіяв мені своїм постом, як вони спілкуються із затриманими…<br/>
- Мішо, позерай, сепаратиста-м туй зловив.<br/>
- Десь го зловив?<br/>
- Туй на путьови.<br/>
- А се наш сепаратист вадь мацкальський?<br/>
- Фрас го знає. Йшов на машині. Я го остановив і зазвідав-ім, ди йде. Вун ми каже, ош у «магазин». Се се бовт по їхньому. Я вже сякий ош відпустити, або позераву – висить у машині лєнточка, ги сто жУків у шорі! Но то я го утяг із машини і положив на землю. Никай, там лежить. А пак знайшов-ім у багажнику автомат. Думаву, ош се се мацкаль.<br/>
- Може узвідати, де суть го цімбори?<br/>
- Мож. Айбо вун нич української не розуміє. Я пробував. Вун лем на ня упозерався ги баран на нові ворота. Нич української не розуміє.<br/>
- Йдеме. Я попробую.<br/>
- Добридинь! Як ся маєш? Не тисне шнурок на руки?<br/>
- Что?<br/>
- Дораз тя уєбу та бде ти і «что» і «как». Як ся пишеш?<br/>
- Пішеш?<br/>
- Айно! Фамілія, ім’я, по батькови. Удкідь-ісь?<br/>
- Іванов Іван Івановіч<br/>
- Не миригуй ня, бо точно тя дораз уєбу. Маєш метрику даяку?<br/>
- Что?<br/>
(чути звук удару у вухо)<br/>
- Я тя придупреждав, ош не миригуй ня. Метрика є? Паспорт по вашому. Утлевел. Аусвайс. Пітьо, як бде по англицьки паспорт?<br/>
(Пітьо помагає)<br/>
- Па-ас-с-спо-орт<br/>
- Дякуву.<br/>
(До сепаратиста)<br/>
- Ду ю спікінглиш? Ху із он дьюті тудей! Паспорт маєш? Паспорт!<br/>
- Да. Вот в карманє.<br/>
- Так. Іванов Іван Іванович. Не надурив. Зря-м тя у вухо ввалив-ім. Но вибач. Малинько-м нись миригований-ім. Айбо паспорт мацкальський, ге?<br/>
- Что?<br/>
(чути звук удару у друге вухо)<br/>
- Пувів-ім ти, ош не чтокай. Кажу, ош паспорт мацкальський. Як ісь-ся туй оказав?<br/>
- Оказав?<br/>
- Айно, оказав. Прописаний-ісь у Ростови, а йдеш із лєнточков і автоматом у Україні. Лем не кажи ми, ош ся заблудив.<br/>
- Заблудив?<br/>
- Ти што, дЕбіл єден? Не розумієш української, то бдеме по русскі. Звідаву, ош КАК ти ся туй оказав? ПРІЄХАЛ, звідаву, як, до фраса?<br/>
- Чєво???<br/>
(чути черговий удар у вухо)…<br/>
Щоб мацкальські солдафони не получали у вухо – пропоную їм вивчити наступні запитання, які бде ставити їм закарпатська файта у зоні АТО:<br/>
* Як ся пишеш? – Фамилия, имя, отчество?
* Де йдеш, до фраса? – куда вас черти нєсут?
* Маєш метрику даяку? – У Вас есть какие-то документы, которыє удостоверяют вашу личность?
* Де суть твої цімбОри? – В каком квадрате находится группа Ваших войск?
* Кулько вас туй? – Каково количество вашей группы?
* Ти дЕбіл єден? – Мне кажется, вы не поняли сути моего вопроса.
* Не миригуй ня – Ваши вопросы очень похожи на желание затянуть время или обмануть меня. Это не может не злить. Особенно на фоне всеобщей нервозности в зоне АТО.
* Дораз тя уєбу – Вы вынуждаете меня применить к вам методы физического воздействия. Это претит моему мировоззрению, но Вы не оставляете мне других вариантов получения необходимой нам информации с Вашей стороны."<br/>

==Ще і ще==
* [[Словник галицького діалекту]]
* [[Галичина]]
* [http://www.ukrcenter.com/Форум/31024/Словник-Галицького-гуцульсько-бойківського-діалекту] - Словник-Галицького-гуцульсько-бойківського-діалекту
* [http://rapidshare.com/files/269064752/Hutsulski_hovirky.rar]
* [https://web.archive.org/web/20150322042822/http://dramatica.org.ua/%D0%97%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B4%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82 Архівна версія статті] 
{{Мови|2=[[Категорія:Діалекти української]]}}
{{Львів}}
[[Категорія:Мова]]