Копіпаста:Свідки Морії

Свідки Морії

Дія перша

Хакурейський храм. Підлогу встелює туман, усюди розкидані пляшки, в одній білизні лежать Рейму та Маріса. Вони вже не сплять, але досі страждають від похмілля.
Тишу порушує стук у двері.

Рейму.(хриплим голосом) Маріса…
Маріса.(стогнучи) Га?
Рейму. Відкрий.

Маріса мовчить.

Рейму. Маріса…
Маріса. Га?

Знов чутно стук у двері.

Рейму. Відкрий, бо я в тебе пляшку кину.

Маріса підіймається та неймовірно повільно йде до дверей.
Дратівливий стук вже не припиняється.
Маріса, нарешті дійшовши, відчиняє їх та бачить Санае - гарну дівчину з зеленим волоссям. В неї в руках брошура. Санае виглядає оптимістичною та життєрадісною.

Санае. Ви вірите у бога?

Маріса тупо блимає очима.

Маріса. Га?

Санае.(повторює питання) Ви вірите у бога?

Маріса повертає голову до глибин Храму.

Маріса.(кричить) Рейму! Тут якась дівчина питає в тебе чи віриш ти у бога!

Рейму.(кричить у відповідь) В неї зелене волосся?

Маріса.(роздивляється Санаю, та знов кричить до Рейму) Так!

Рейму. Плюнь їй в пику і скажи щоб ішла геть!

Маріса слух’яно виконує те що їй сказала Рейму. Санае верещить та тікає в сльозах.
Маріса задумливо закриває двері та дивиться на туман під ногами.

Маріса. Гей, Рейму! Я в Суіку вступила! Що мені робити?

Рейму. Да ми тут по шию в Суіці...

Голос Суіки звідусіль.(з фінським акцентом) Ви Хаккурейці зовсім пити не вмієте...

Рейму.(з сарказмом) Зате ти вмієш, лярва рогата. Маріса, не лягай, ми йдемо до Морійців.

Маріса.(здивовано) Чому це?

Рейму.(одягаючись) Бо вони підараси. Давай, збирайся.

Маріса та Рейму одягаються і виходять з храму. В них болить голова і вони дуже злі.

Дія друга.

Дім Якумо. Юкарі лежить під котару, Чен дивиться телевізор, Ран готує обід.
Раптово чутно стук у двері. Маленька Чен встає та біжить відкривати незваному гостю.
Майже через 5 секунд повертається.

Чен. Тітко Юкарі, тітко Ран! Там якась дівчина вас до себе зве!
Юкарі. Ой ні, знову ця…
Ран. В неї зелене волосся?
Чен. Так!
Юкарі. Скажи щоб ішла геть.
Ран.(підзиваючи Чен до себе) На доню, гівно. Кинь в неї.

Ран дає Чен шматок гівна, Чен радісно біжить до дверей і зробивши діло повертається.

Юкарі. Ти сказала щоб вона йшла геть?
Чен. Сказала!
Ран. А гівно в неї кинула?
Чен. Кинула!
Юкарі. А вона що?
Чен. А вона відійшла подалі і чомусь цілиться в нас із парасольки.
Ран. Ой-вей!
Юкарі.(весело) Усі лягайте!

В наступну мить, будинок зносить до дідька. З під дивом уцілілого котацу вилізають по черзі: Чен, Ран та Юкарі. Юкарі при цьому оптимістично підіймає палець до гори.

Юкарі. А Морійці все одно підараси!

Завіса.