Узкоязьічное насєлєніє
Узкоязьічноє насєлєніє - макроетнічне утворення в Україні, яке об'єднує етнічних росіян (меншість, проте стрижень), зросійщених українців і зросійщених представників інших національностей. Узкоязьічноє насєлєніє України складається з малоросів-хохлів, совків та ватників (якщо брати діаграму Венна, то в узкоязьічного насєлєнія є 100% перетинання з малоросами-хохлами, ватою та совком).
Узкоязьічноє насєлєніє вирізняються хейтом чужої їм української культури, латентним російським шовінізмом і проблемами національної самоідентифікації. Перші дві риси ясно звідки - це люди російської культури, які живуть у культурному просторі русского міра. Останнє ж потребує детальнішого розгляду.
Насєлєніє vs. Нація
Не важко помітити, як узкоязикі вперто називають себе насєлєнієм. Не дивно - адже здебільшого представники цієї макроетнічної групи не є тубільці, а були заселені на терени України силоміць. Так Московія, діючи за планом творення "єдіного совєтсо-русскоґо народа", населяв російськими колоністами майже всю Україну впродовж останніх 300 років, але особливо активно це велося у 1930-ті роки коли російсько-совєцький уряд заселив московинів у Слобідську Україну Приазов'я та Причорномор'я для заміщення більш як 10-ти мільйонів українців яких Росія і її місцеві посіпаки знищили у 1932-1933 роках під-час Голодомору.
На відміну від узкоязьічного насєлєнія українці називають себе нацією (слово що пішло з латини) чи народом (слово з українською морфемою). Ми тут народились (як етнічна й історична спільнота) - тож не дивно.
Звідки вони взялися
Як уже зазначено, маються два великих періоди московської асиміляції України. Розглянемо їх, а також інші фактори. Процес агресивного зросійщення, який породив явище "російськомовних українців" (поняття, на думку автора цих рядків неадекватне, адже перебріхує - всі етнічні українці, які мають за першу мову російську - колись власне українці (або діти таких), які зазнали агресивної й всеохопної асиміляційної політики Росії/СРСР; отже, зросійщені).
Московська асиміляція царського періоду
В першу чергу зводилася до зросійщення козацької верхівки, старшини та поступове надання їм загальноімперських дворянських прав. Абсолютна більшість козацької еліти була аж ніяк не проти такого розкладу і без особливих проблем за три-чотири покоління влилася в імперську систему, отримуючи дійсно непогані привілеї і без зайвих рефлексій служачи династії Романових. Після остаточного відвоювання на початку ХІХ сторіччя в османів українського Причорномор'я й українського Приазов'я, туди потік різноплемінних колоністів ринув(русскіє, німці, греки та інші), які московську як мову міжнаціонального спілкування використовували. Але, за великим рахунком, це особливу погоду не робило - в місцях компактного проживання кожний народ своєю рідною мовою спілкувався все одно, а з «чужинцями» він не контактував особливо. Паралельно влада з українською мовою боролася непримиренно, зводячи її до побутового спілкування у сільській глушині. Саме за цього періоду українське місто в своїй основі вже русскоязичноє стало, що дуже допомогло русифікації українців не лише з числа міських жителів вже за наступного, за совєтського періоду Московської імперії.
Московська асиміляція совєтського періоду
Часто зводилася до масового завезення в промислові регіони Україні домінуючої радянської національності - звісно, насамперед русскіх з історичного осердя Московії(з так званого «золотого кольца Россіі»). Українці не могли задовольнити радянську владу як масова робоча сила, бо заводів, шахт та фабрик для обслуговування інтересів вояччини насамперед(треба ж до Другої світової війни готуватися було, бо інакше «всесвітню совєтську республіку», згідно учення Леніна—Сталіна, встановити неможливо було!) будувалося достобіса, а охочих місцевих йти туди при усьому старанні влади (голод на селі, колгоспи) не вистачало. За пізнього періоду існування СРСР(період «застою») асиміляція українців в освітньо-культурній царині найбільш знавіснілих форм набирає - від сумнозвісних указів ЦК КПРС штибу «Об улучшеніі прєподаванія русского язика» і до ліквідації у вишах і середніх спеціальних навчальних закладах навіть груп студентів з формально українською мовою навчання. Особливо відзначився в царині русифікації перший секретар ЦК КПУ Володимир Щербицький. На щастя, не всі наглядачі від Москви над своїми «національними республіками» були такі затяті манкурти, як український Щербицький(чи його білоруський колега Петро Машеров). Наприклад, на противагу Щербицькому, його тодішній грузинський колега Едуард Шеварднадзе укупі з ЦК компартії Грузії статус грузинської мови як офіційної на території своєї республіки вони відстояли.
Перемішування народів (безрідність)
Перемішування народів та етносів як раз і стало результатом політики радянської влади, тим більше в такому перемішуванні увага приділялася в першу чергу русскоязичному насєлєнію, з якого формувалася звісно верхівка місцевої влади та управлінці, а пересічний українець вже був змушений пристосовуватися до цієї ситуації.
Культурне зросійщення за нашого часу
Завдяки тому, що після проголошення «незалежності» 24 серпня 1991 року колоніальна комуністична номенклатура від влади відсторонена не була, вона й зараз Україною продовжує керувати майже неподільно, і не дивлячись на буцімто українізацію новоствореної держави (яка дуже кволо проводилася і вона звелася переважно до зовнішньої атрибутики), зросійщення проводиться ще нахабніше й енергійніше, аніж навіть за пізнього СРСР. Порівняно з тими часами, за «незалежної» України відсоток московської мови у ЗМІ, в культурному середовищі зріс ще більше. Наприклад, зараз 90% тиражу масової періодики (газети, журнали, альманахи) виключно московською мовою друкуються (хоча таку періодику частіше споживають люди старшого покоління). Те ж саме й в культурному середовищі спостерігаємо - якщо на початку — в середині 90-тих років минулого сторіччя молоді українські «зірки» здебільшого українською мовою виступали, то з 2000-х вони у своїй переважній більшості на московську перейшли. І що є гірше, культурне середовище України деградувало настільки, що, не дивлячись на відверту військову агресію з боку Московії проти України, нинішні українські митці останню з концертами відвідують регулярно, хоч і намагаються потім знайти собі публічне виправдання, але гроші Московії то є ласа штука - адже заробити в західних країнах митці, переважно, не можуть, бо мовний бар'єр та відсутність зв'язків!
Що з ними робити?
Багато хто з анонів у безсиллі бугуртить через засилля російської культури в Україні й часом на Кропивачі з'являються треди, які закликають банально геноцидити узкоязиких. Явище природнє й зрозуміле, однак на думку багатьох не вельми мудре.
Найкраще, що можна зробити з російськомовними - потихеньку асимілювати. Не вірите, що ми можемо? Подивіться на Львів. Після захоплення совками місто, побільшості з жителями-лоляками, РАПТОВО стало російськомовним. Тепер? Відкиньте тимчасовий наслідок хвилі донбаської міграції (їх теж асимілюємо - куди дінуться) - побачите, як треба діяти. Розмовляти всюди українською, підтримувати неофітів та активістів української культури й загалом своє, клепати контент, тиснути на державу, аби гарантувала - і всьо буде чотко.
-
А руки то дві... -
Надувні танки йдуть на Київ
| ||||||||||||||||||||||||||||
