Ставлення до неймфаґів

Матеріал з Драматика
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Стаття потребує доповнення!
Ця стаття засмучує наших слоупоків, бо навіть вони розуміють, що її давно вже треба доповнити усілякими корисними картинками та інформацією, або, можливо, видалити якусь недолугу хуйню ідіота і написати натомість щось притомне.


Спочатку була травля. І анони зливали цілі роки можливостей розвитку і перетворювали борди на смітник. В деяких товариствах, неймфаґи захоплювали панування і перетворювали спільноту на форумчик, а її контент на клоунство. Сьогодні намагаються знайти золоту середину.

Травля неймфаґів

Клонота

Так вже сталося, що на бордах не судилося сидіти тим, хто хоче підписатися. Оскільки це з легкістю можна підробити/спародіювати. Клонота — не що інше, як інші люди, що підписуються іменем неймфаґа і пробують наслідувати його. Іноді це з самого початку так товсто, що аж не схоже. В інших випадках — мітить у яблучко і дупобіль неминучий.

Недойоб

Бездумна травля окремими винятковими анонами неймфагів, в ході якої хейт убиває саму борду.

« Думаю, справа у звичайній інерції. Стільки часу і сил людина витратила з переконанням мене очорнити, а всім байдуже. Але ж не можуть бути роки зусиль пущені на вітер? От і продовжує в тому ж дусі, в надії, що через роки щось зміниться.

Але очевидно йому невідомо, що через роки соціальна складова зникає дедалі більше, а більшу роль грає ідейна оцінка. А так як я завжди щиро працював для України, хоч і в таких напрямах, наживаючи собі ворогів, то тут в питанні "що" було зроблено важко причепитися. Часто ще апелюють до "як" було зроблено, але якщо поритися, то тут теж особливо не розвернешся, бо конкуренти були постійно, але ще гірші.


Можна, я здається по-суті те саме за сенсом написав у одній з попередніх відповідей. Якщо проблема справді вирішена, а хейт триває, то це вже можна розцінювати як народження нового неймфага. Чи може хейт бути творчим? Він може. Але він завжди поступатиметься вільній творчості, бо у нього є об'єкт, а у другої нема.

Втім і такого поняття як "щось корисне" теж загалом нема. Історія настільки випадкова, що передбачити те, що стане трендом чи те, що є правильним для даної ситуації майже неможливо. Продюсери отримують купу грошей за визначення того, що "зайде". Досі це лишається по більшій мірі ірраціональним.


З того що згадав, так це ще про причини хейтерства і іншої нетаковості. Вона лежить в самій природі життя, якщо так можна сказати. Оскільки еволюція сліпа, то випробовують всі варіанти, які змогли виникнути і успішні дають нові варіанти і так далі. Тобто що хейт провідних діяльних осіб спільноти, що поведінка Росії на міжнародній арені це явище тієї самої природи. Місця "поважних розвивачів" уже зайняті. Треба якось виділитися. Тому перша реакція це або вдатися в хейт цих поважних розвивачів і зайняти деструктивну позицію, аби відтягнути увагу на себе, або стати другим і допомагати. Від чого це залежить, сказати наразі не можу. Але чомусь У світі є ряд країн, які чудово адаптувалися до гегемонії Америки і при цьому модернізували власну культуру відповідно до реальності, а є такі як Росія, хто вдався в скріпи. Суть тут лише в тому, щоб говорити, що у тебе є якась своя, оригінальна позиція, незалежна від реального гегемона.

»

— версія Курки

Заради справедливості тм

Основна стаття: Боротьба за рівність
« якщо свіжозареєстровані пройдисвіти не будуть перетворювати вільну енциклопедію на Куркоматику »

Говоряща пизда про свободу слова.

Ідеалізація неймфагів

« З іншого боку, історія з аніме-діяльністю, як ви самі написали, показала, що ідеалізація діячів теж має свої негативні наслідки. Треба шукати золоту середину між хейтом любові людей до себе та імені і схваленням діяльності. »

— Курка

Золота середина

З часом з'явилася альтернативна точка зору про те, що охочих щось робитипівників, чи будь-якого іншого активчика, треба, звісно купати в гівні в міру і зі смаком. Переважно у випадках, коли юне дарування не розуміє, що його осібність на борді і присутність всюди його імені нікому не цікаві. Але поява їхніх персональних отупілих хейтерів, які починають занадто вгризатися в помиї і заважати півникам виконувати свої месіанські завдання, невигідна ні конкретним сайтам, ні УБК в цілому.

По суті, хейтерство можна розглядати як альтернативу тій же самозакоханій діяльності неймфагів, але для альтернативних порід людей, які не хочуть писати корисні статті і розвивати корисні і цікаві ідеї, бо вони, бачте, належать комусь. Теорія ще сира і нічого конкретного, окрім як шкоди від недойобу не встановлено, але однозначно в центрі питання є громадянська свідомість анонів, який готовий активно топити в гівні хейтера, що починає вийобуватися більше, ніж це потрібно.


« Уявлення не маю. Думаю, перш за все неймфагам варто не понтуватися на борді, бо інакше і борда неотримає об'єктивної оцінки ідей, і анона всякі убогі аватарки, тріпкоди та підписи біситимуть. Там головне суть і це позитивно, бо є можливість випрацьовувати речі без коньюнктури.

Боюся, без здорового адміна тут не обійтися. Адже саме відсутність адміна спричинила попередній хейт. Але ви й самі можете ставити на місце то неймфагів то хейтерів.


Взагалі, філософія каже, що критерієм істини є суспільна практика. І вас он вже є така практика. З одного боку бордівський сліпий хейт, який може зруйнувати весь конструктив заради задоволення 1-2 калік, а з іншого боку аніме-діячі, які у вас отримали варіацію з нехорошими словами. І це правда, вони як тільки досягають певного рівня, стають прямо іншими людьми. Забувають і історію і методи, які працювали на їхній успіх заради престижу. Легко піддаватися зміні кон'юнктури властиво для всіх недосвідчених управителів, які вчора ще нічого такого не мали. Хороша була традиція обсипати гетьмана землею, аби знав своє місце.

З іншого боку, підсилені нами особистості здатні зробити Україну сильнішою, а наше життя кращим, тому помазувати їх іменем Бога теж було би непоганою ідеєю. Але тільки за вже готові результати. І тільки для потреб їх зовнішнього вигляду, аби їм було чим викаблучуватися серед собі подібних.

»

— Курка

Мотивація неймфага

« Мотивація це звісно справа важлива, але якщо давати її надто багато, як це пробував я в клубі міцурукі, то можна виростити невдячного пласку, який каже тобі в очі, що ти йому мало дав. Найбільший парадокс в тому, що на тих, кому я не дав нічого, якраз і можна найбільше покластися.

Думаю, це справедливо і для неймфагів та їхньої мотивації. Не няньчіться. Тим не менш, вдячність за вже зроблені речі потрібна. Вона мотивуватиме наступних долучатися, бо вони знатимуть, що їх не кинуть.

Одна з причин, на мою думку, чому українці так не прагнуть лідерства над чимось, взяти відповідальність там за державу і т д, це виховання суспільства (не лише самих потенційних лідерів) в умовах комуністичної філософії. До лідера ставляться лише як до вискочки, який думає, що кращий за всіх, що частково так і є, але головне зрозуміти, що це нормально.

Здобутки наш мудрий люд теж часто в тупу "не бачить" - популярна фраза серед посткомуністичного бидла. Найбільша причина цьому, як я вважаю, це посткомуністична чи то просто невігласна орієнтація на кон'юнктуру. Для багатьох таких людей думка батьків/брата/друга така само важлива як закон фізики чи логічний взаємозв'язок між речами. Вони його бачать тоді, коли оточуючі схвалюють це бачення і перестають бачити тоді, коли кон'юнктура змінюється.

Візьмімо Порошенка. Більшість населення "не бачить" його досягнень, які очевидні і головне принципові для нас зараз. Чи мотивує це когось іншого робити щось подібне? Ні.

Не знаю, що може бути рішенням. Але справа передо всім в суспільстві і підкріпленні його реакцією, а не самих лідерах. В історії різних успішних народів було дуже багато поганих, або посередніх лідерів. Але ними вміли користуватися і їхні результати вміли визнати для блага країни.

Перш за все, треба нормально ставитися до особистості як такої. Часто від комуністів лунає фраза "Так, він щось збудував, але ж він збудував це СОБІ, а не державі/всім". Вона повністю маніпулятивна. Що таке держава, всі? Це хтось конкретний, і як правило сам комуніст. Він просто заздрить підприємцю, що той щось збудував не для нього, а в першу чергу для себе. Що він отримає славу і гроші за збудоване. Ух, несправедливість, вона всюди.

На жаль, можливо завдяки зворотній селекції (про яку я говорив) у нас таких розкуркулювачів дуже багато. Вони думають, що збагатішають від того, що будуть знецінювати плоди чужої праці, привласнювати їх і розбазарювати на свої недалекі потреби. В довгостроковій перспективні вони лише позбавляють наше суспільство від корисного ефекту від використання досягнень особистості (які вона робить по більшій мірі таки для себе і це нормально), і спрямування їх результатів, а також податкової частки у правильне русло.

О. Що точно треба робити - покращення конкурентної інфраструктури. Єдина система показала всю свою красу в Міцурукі, учітесь-читайте.

»

— Курка

Розвиток УБК: чи потрібен він?

Багато хто намагався заперечувати необхідність щось творити і писати, але якщо таким думкам вдалося стати домінуючими, спільнота вмирала від тупого хейту "противників тупих мемів" і нудьги (ФМ, Учан). Таким чином творчий посил і цікавість до замемлення є не потрібними чи непотрібними , а неминучими. Хейтячи це і забороняючи анонам творити, хейтер теж розвиває УБК. Тільки убого і в напрямок могили.

« мушу визнати, що від учанівських недойобів щось жодних творчих і здорових ідей, крім курко- і безосібних мемів, навідміну від Курки, який лишив неабиякий і дуже різноманітний спадок. »

— Анон

  1. В УБК є значно більш ракові профпатріоти, ніж Курка, наприклад, той же Рододендрон чи Недойоб (якщо це взагалі не одне тіло), які намагаються прикриватися своєю ненавистю до профпатріотизму в цілому і "розвитку УБК", але насправді лише хочуть перемогти у профпатріотичній спецолімпіаді заради України™.