Ефект штурмовика
|
Ефект штурмовика - штамп кінематографу, літератури, комп'ютерних ігор та інших видів мистецтва, який полягає в тому, що другорядні герої абсолютно не здатні впоратись силою із головними і поступаються їм в усьому. Вперше ці слова написав у своїй рецензії Роджер Еберт. Назву ефекту дали імперські штурмовики із трилогії "Зоряні Війни", які, незважаючи ні на що, ніяк не могли зупинити головних героїв і бездарно гинули від їхніх рук.
Оригінальні штурмовики
Штурмовики в "Зоряних Війнах", чия незграбність так вразила Еберта, були елітою армії тамтешньої вигаданої держави. В лавах штурмовиків були найкращі солдати, перед якими тремтіли повстанці і цілі планети, у них була вся зброя і техніка, яку могли створити вигадані вчені, вони жорстоко придушували повстання і перемагали війська супротивника, але варто було з'явитись на екрані кільком головним героям, як штурмовики не влучали в ціль, збирались у великі натовпи, гинули від одного пострілу і в цілому виглядали як купа любителів, а не спецназ. Деякі люди почали вигадувати пояснення цьому факту, хоча пояснення було лиш одне - глядачів треба було тримати у напрузі і якось підкреслити бойові якості головних героїв. Ефект штурмовика згодом почали використовувати в безлічі інших фільмів, особливо бойовиків, і поступово глядачі почали втомлюватись від постійного застосування штампа і припинили перейматись за головного героя, знаючи, що ніхто його все одно не зможе вбити. А також навчились розрізняти прояви штампу.
Прояви
Головний герой - не єдиний персонаж, якого глядачі бачать на екрані. Окрім нього, частина уваги приділяється його запеклому ворогу та його свиті. Головного поганого хлопця можуть захищати будь-які люди: бандити, солдати, ветерани війн, найманці, спецназ, вирощені в пробірці суперсолдати... Ніхто не зможе зупинити головного героя. Взагалі ніхто. Головний герой стріляє виключно влучно і вбиває з першого пострілу. Неважливо, який бронежилет одягнули ворожі солдати, неважливо, які пластини вони туда вставили. Куля головного героя дістане ворога скрізь - за ящиками, на дістанції в сто метрів, вона проб'є металивий лист і бронежилет з металевими вставками за ним, вона вб'є ворожого снайпера, який обов'язково не влучить, якщо взагалі помітить головного героя. Йому достатньо побачити верх голови ворога, щоб влучити в нього на відстані в половину футбольного поля, він фізично не може стріляти в молоко. Але іноді, о диво, головного героя теж можуть поранити. Натовп з двох-трьох десятків ворожих терористів таки може задіти плече головного героя і залишити йому криваву смужку, яка не наносить жодної шкоди здоров'ю. Якщо ж гарматному м'ясу ворога посміхнулась удача, вони можуть навіть серйозно поранити героя, але він все одно залишиться на ногах і продовжить бігати. стрибати, підтягатись, битись, перенесе кілька ударів в рану і все одно переможе. Однак, якщо на екрані нема головного героя, його супротивники викладаються на повну. Вони викрадають документи з державними таємницями, розстрілюють цілі військові підрозділи, на відмінно виконують усі завдання. Але варто лише з'явтися головному герою, як його аура невразливості перетворює їх на беззахисних, безпорадних любителів.
Атака по черзі
Час від часу сценаристи вирішують, що показувати ворогів головного героя як повних ідіотів недоречно, але дозволити йому загинути все одно не можуть. Тому вороги кидаються на головного героя поодинці, доки їхні напарники намагаються не потрапити в кадр або тільки підбігають до місця бою. Зазвичай головному герою вистачає одного удару, щоб відправити в нокаут будь-кого, навіть спецназівця в бронежилеті, якого він ударив по тому самому жилету кулаком.
Найбільш жахливо атака поодинці виглядає в комп'ютерній грі Готика 3. Коли на головного героя кидаються орки, вони оточують його з усіх боків і розмахують сокирами. Якщо ж гравець почне лише відбивати удари орка, який на нього напав, інші все одно не зрушать з місця, хоча могли б завершити поєдинок менше ніж за секунду. Втім, час від часу, у ворогів все ж таки вмикається розум, і вони нападають разом, щоб увести головного героя в полон. А після цього, коли він неодмінно вибереться з полону, вмикають один із проявів ефекту штурмовика і починають тупити як тільки можуть.
Див. також
| |||||||||||||||||||||||||
