Міські легенди
Міські легенди - своєрідні "народні" копіпасти, кумедні чи цікаві байки певної локації, міста, села, окремого мосту, чи цілого регіону. На жаль, більшість українців живуть у новостворених радянських промислових містах чи перетворених на такі, то якось не знають такого.
Іміджборди
Як на мене, варто взятися за міські легенди і регіональні міфи. Повитягувати (зі сраки) з кожного села України і втрачених під московою територій найбезглуздіші історії та цікаві речі, які покажуть, що сприйняттєво і подієво ці місця існують в українській свідомості. "З кожного села" маю на увазі фігурально, довільну українську спільноту, де мислення перейшло хоча б на рівень подій, якщо не ідей. Тим не менш, правда в цім є. Одним зі джерел за якими я вчив німецьку були казки братів Грим. Там я познайомився серед інших сумнівних історій з такими екземплярами як "Хороша торгівля" та "Казка про того, хто пішов, аби пізнати свій страх". І тут я зрозумів, що казки це не лише пафосна душа народу і велич культури. Це була свого часу та сама копіпаста, яку розповідали, аби вразити співрозмовника. Ці дві названі казки мемні особливо, хоча в усіх них помітна певна спільність певних елементів, а в деяких спільні відрізки сюжету. Міські легенди та бордівські копіпасти - це не сором українізації і "негідні тупорилі історії" - це сучасні казки. Плекайте їх. - Курка
Слідом анонами було створено тред і вкрай повільно, але щось з цього виходить.
За регіонами
Київщина
<spoiler show="Старе село" hide="Старе село"> Компанія підлітків пішли ночувати в палатках в урочище Старе Село. Знаходиться воно на березі русла Чорторий (Десенка), на Захід від сучасної Троєщини. Знайшли дику місцину, розташувалися, насмажили шашличків і сосисочок, пограли в ігри. Але коли почали лягати спати, помітили, що взуття чявкає, і можливо грунтові води підіймаються. Почалися розмови про те, аби їхати назад. Почали збиратися, але підйом вод став надто швидким і поки вони спакували в темряві усе, вода була вже по коліна.
Почали збирати що є, і пробувати вибратися, але краю воді видно не було. Тут один з них натикнувся на щось, посвітив ліхтарем. Це був труп, зелений і зморщений. Всі перелякалися, вони почали світити ліхтарями в воду і побачили, що навколо них плавають суцільні трупи. Жаху не було межі, але бігти було нікуди.
І раптом почувся гуркіт, який ще більше наростав. Важко було визначити, звідки він іде і разом з панікою це було нестерпно. Дівчата почали плакати, а хлопці нічим не могли їх утішити. Хтось висловився за рух у тому напрямі з якого прийшли. Але гуркіт зростав. І як тільки він досяг кульмінації, вони тільки і встигли обернутися і побачили велику хвилю, яка їх накрила.
Під водою, чи то вони померли, чи то трупи ожили, але вони заговорили до підлітків і запросили їх у своє село. І казали, що треба битися за нього. Ті поцікавилися, яке ще село і чому битися. У відповідь почули, Троєщина і що йде бій зі злими духами води. Підлітки хотіли назад, але жителі затягували їх.
Один з них безвихідно взяв свій водостійкий мобільний Сігма і надрукував на ньому цю історію та попередження. Мій знайомий знайшов його, коли катався там на велосипедах і прочитав це. В інтернеті ми нарили, що у давні часи на тому місці розташовувалаося село Троєщина. Найбільша така повінь на Дніпрі сталася 1877 р. Річка розлилася і забрала всіх, кого могла. З того часу Троєщину перенесли повище. Із будівництвом дамби Київського водосховища розливи річки вдалося опанувати і цим низинним місцям більше нічого не загрожує. Але не людям, що надумають лишитися там вночі серед лісу. </spoiler> <spoiler show="Маніяк-вигурівець" hide="Маніяк-вигурівець">
Один мій друг був контролером по газу в Києві. І одного разу його послали оглянути одну квартиру, звідки давно не платили за газ, і куди ніколи жоден контролер і не потрапляв. Будинок розташовувався на вулиці Каштановій на в'їзді в Троєщину. Він пішов туди, піднявся сходами і почав стукати. Ніхто не відповідав. Він стукав, бо було завдання стягнути плату, так би мовити. Але результату не було і не було. Він знічев'я опустив руку на ручку, натиснув її, штовхнув двері і... вони відчинилися.
У квартирі рештки світла ледь пробивалися за зашторені вікна. Посеред єдиної житлової кімнати сиділа людина у кріслі, похихикувала, і нервовим голосом промовила "Доброго дня. Сьогодні без запрошення?". Друг подивився на нього і на його убоге оточення. Сприйнявши сказане, він сказав "Ми тут маємо деякі рахунки по газу узгодити. Ви вже 11 років нічого не платите. На жаль, відрубити весь будинок ми не зможемо." Зрозумівши, що у старигана немає чим оплатити, він пішов звичним шляхом "А у вас діти є? Родичі якісь?".
Старий відповів "Газ... ее... так, газ. Багааааато газу." і почав дивно сміятися, повертаючись до вікна. Далі він сказав "Дивіться", натиснув кнопку на пульт і показав у вікно. Він подивився туди, і будівля в парі кілометрів від тієї, де були вони, вибухнула, вогонь зсередини вибив всі шибки і вона почала частково обвалюватися.
Після цього старий продовжив «Нарешті, ось і час розплати наблизився. Ви знаєте про село Вигурівщина? Наврядчи. Цей масив, де ми є, збудовано на його місці, але всі звуть його Троєщиною. Хоча Вигурівщина була більшою ледь не втричі і давнішою. Але доля зла... і підступ її приєднав Вигурівщину до Троєщини, а потім і взагалі стер згадки про нього міським масивом з іменем останньої. Я жадаю помсти духу села Троєщина.»
У той момент друг подумав, що вікна виходили на північ, і там було продовження Троєщини. Тобто, як каже цей старий, сама Троєщина. Друг відразу зрозумів, що має справу з божевільним і сказав "Я викликаю поліцію.", на що отримав таку ж нервову, але спокійну, але не імпульсивну відповідь "Не думаєте ж ви, що все так просто." і показно принюхався.
Друг зрозумів, що в квартирі напевно теж газ, озирнувся і побачив балони. Запаху не було, але щось підказувало про те, що треба тікати. Він побіг до дверей, поки старий мямлив собі під носа "Де ж він тут... ага. От." Пролунав тихий "клац", такий же як і від минулої кнопки. Друг саме вибігав через двері вниз по сходам. Ударна хвиля і жар опекли його зі спини. Добре, що вибуховою була лише квартира. Вже старий більше любив Вигурівщину, ніж Троєщину. </spoiler>
Харківщина
<spoiler show="Покинутий готель" hide="Покинутий готель">
Покинутий готель у Харкові 49.993764, 36.236988. Багато про нього легенд чув. Кажуть що його збудували на якомусь проклятому місці, його чимало разів відновити, але усі хто за це брався лишалися глузду. Кажуть що приведи і досі там живуть. А якщо придивитесь, там є скульптури жіночих голів, вони плачуть. Нажаль не знайшов ракурс ближче. Нещодавно міська рада прийняла закон про демонтаж будинку і зняла з нього статус архітектурної пам'ятки, на місці планують побудувати багатоповерхівку.
</spoiler>
Вінниччина
<spoiler show="Крива" hide="Крива">
В Вінниці є місце "Крива", справжні вінничани знають. А жила там стара бабця-відьма яка варила самогон і пророчила долі. Бабці вже давно немає і хатини її теж, але вінничани досі ходять "до Кривої". Знаходиться місце приблизно тут. 49.2083694,28.4938155 Ще є в Вінниці "Пивзавод" але це не зовсім легенда, бо я пам'ятаю ще як той пивзавод стояв. І багата Вінниця легендами про ставку Верфольф. Що там тільки придумували що там знаходиться. І золото нацистів, і нацистська біологічна зброя, і бозна що ще. Ставка побудована з вінницького граніту, який відомий своїм раціаційним фоном. Гітлер тричі відвідував ставку. І люди кажуть, що саме вінницький граніт, а точніше його радіація перемогла Гітлера.
</spoiler>
Хмельниччина
<spoiler show="Козацька долина" hide="Козацька долина">
За містечком Дунаївці у бік Хмельницького є місцина під назвою "Козацька долина". За переказами у часи Хмельниччини тут відбувся бій,де загинуло багато козаків. У "Козацькій долині" порівняно із іншими околицями стається багато аварій і часто вони досить криваві. Зазвичай якщо стається аварія,то обов'язково хтось гине. Хоча місцеві жителі аварії ніяк не пов'язують із загиблими козаками. Бій просто дав назву місцині. Але люди говорять,що у Долині відбувається щось дивне,то авто з'явиться нізвідки на дорозі,то у хорошу і видиму погоду хтось виїде на зустрічну смугу і це при тому,що по Козацькій Долині проходить ідеально пряма та відремонтована дорога протяжністю більше 3-х кілометрів. Н03 https://maps.app.goo.gl/gVWfmb2r3jKiR7ay6 https://www.google.com/amp/s/www.ukrinform.ua/amp/rubric-regions/2821093-smertelna-dtp-na-hmelniccini-zitknulisa-marsrutka-ta-legkovik.html https://tsn.ua/ukrayina/krivava-dtp-na-hmelnichchini-lada-kalina-z-9-pidlitkami-vrizalasya-u-benzovoz.html
</spoiler> <spoiler show="Дунаївці" hide="Дунаївці">
У часи Російської імперії у містечко Дунаївці запрошувались німці-колоністи,які із собою привозили різні технології і чимало доклались до промислового розвитку містечка. У часи Другої світової,коли Німеччина окупувала Дунаївці місцевих німців,а тепер уже фольксдойче було мобілізовано до Вермахту. Так от,один із таких фольксдойче потрапив у люфтваффе і одного разу йому довелося бомбити рідне місто. Місцеві кажуть,що той німець бомби скинув,але щось такого із ними зробив,що жодна бомба не взірвалася. Цю історію я чув від працівників місцевого музею,вони навіть називали ім'я і прізвище німця (яке вилетіло з голови звичайно). Історія досить правдоподібна тому,що фольксдойче дійсно мобілізували до Вермахту,але та частина із бомбардуванням рідного міста виглядає як легенда. Враховуючи те,що навіть українців вони відправляли до Білорусі і старалися не задіювати солдатів колаборантів у тих рідних їх місцях,а тут німця змусили бомбити його ж місто.
</spoiler>
Сумщина
<spoiler show="Бугайський трикутник" hide="Бугайський трикутник">
На околицях нині пустуючого села Мала Бугайка, Сумської області, знаходиться аномальна зона, де вже багато років відбуваються незвичайні явища. Місцеві жителі, що раніше жили поблизу, знаючи цю пустину місцевість як свої п'ять пальців, губилися, переходячи між селами. Відстань в пару кілометрів могли долати за кілька годин. В Бугайському трикутнику часто зупиняються годинники і перестають працювати прибори, ввижаються галюцінації. Жителі Бугайки чули вдома стукіт і людський крик, тому покинули цю аномальну зону. Поблизу трикуника також перестали оброблювати землі, через те, що у трактористів траплялись галюцінації і вони відмовлялись там орати. Цей невеличкий хутір оповитий містикою. Очевидці розповідають про зупинки і пришвидшення часу. Також люди страждають тут галюцинаціями і бачать видіння. Місцеві виїжджають з цього містичного селища і радять оминати його сотою дорогою.
</spoiler>
Львівщина
- Основна стаття: Архів:Радехів-кум
Більше
Посилання
Київ
Слобожанщина
Галичина
| |||||||||||||||||||||||||
