Копіпаста:Життя Хуйла у бункері
Нариси з життя дарагова таваріща владіміра путіна у бункері та навколо нього.
Про військовополонених
У бункері президента Росії Володимира Путіна було тихо, лише десь далеко шарудів лопатою вірний чоловічок, що копав підземний хід в Еритрею. Це була страховка на самий крайній випадок, про неї ніхто не знав. Володимир Володимирович домовився з президентом Еритреї, що після закінчення роботи той відразу зжере вірного чоловічка, щоб уникнути розголосу. Путін був професіонал.
Зверху в бункер, натужно пихкаючи, спустилися по залізних скобах Шойгу і Лавров. Лавров зістрибнув перший. Прапорщик Вялічіє оглушив його засунутим у валянок ломом, обшукав, взяв мазок на ковід і сказав:
- Чисто.
Шойгу рвонувся було вгору, але старший прапорщик Пабєда стягнув його за ногу, придушив і з торжествуючим виглядом витягнув з кишені міністра ножик і дерев'яний чурбачок, що віддалено нагадує ведмедя на танку.
- Попався, гнида, - засміявся Пабеда. - А я все думав, кого вони надішлють…
- Товаришу Путін, сталася жахлива помилка! - булькнув Шойгу. - Це не те що ви думаєте! Це мій новий виріб з дерева. Шаман сказав, що він допоможе нам взяти Харків.
Путін кинув на нього важкий буравящий погляд через двадцятиметровий стіл і, витримавши зловісну паузу, сказав:
- Ти хто?
- Я Шойгу! - швидко сказав Шойгу. - Міністр оборони.
- А, - сказав Путін, встав з-за столу і став мочитися на колону. - Доповідайте, Порфирій.
Шойгу відкрив було рот, щоб сказати, що він не Порфирій, але тут у Путіна задзвонив телефон. Побоюючись знімати трубку з міркувань безпеки, президент натиснув на кнопку гучного зв'язку і швидко відскочив назад, забризкавши стіл своєю Божою росою.
- Папа! Папа! - пролунав у трубці тремтячий чоловічий голос. - Мені страшно, забери мене звідси!
- Це ти, Катерина? - запитав Путін.
- Ні, це я, Ваня! - закричав голос. - Ти уявляєш, папа, Путін, підарас, наїбав нас, гандон, ми думали, що у нас навчання, а нас тут всіх розху…
- Ви помилилися номером, - сказав Путін, натискаючи кнопку відбою. - Неподобство, цілий день дурні дзвонять якісь. А хто це там лежить в кутку?
- Це Лавров, - сказав Шойгу. - Міністр закордонних справ.
- Вїбав трохи старому пердуну, - вибачливим тоном сказав прапорщик Вялічіє, - ось і лежить.
Вялічіє сходив у санвузол, набрав відро води і вилив його на голову Лаврова. Лавров застогнав і підвівся на ліктях.
- Це все тому, - повчально сказав Путін, - що ви занадто багато курите, Лавров.
- Ви впізнали мене, Володимире Володимировичу! - зрадів Лавров.
- Ще б я вас не впізнав, Порфирій, - сказав Путін.
- Це я Порфирій, - навіщось сказав Шойгу.
У Путіна знову задзвонив телефон.
- Папа! - закричав у трубці незнайомий голос. - Путін, підарас, наїбав мене! Нас всіх розпиздячили, я в полоні, збирай людей! Ні війні!
- Ти, напевно, хотів сказати,"так війні"? - уточнив Путін очевидне. - По телевізору кажуть, ви звільнили Київ.
- Піздят, - ляпнув Шойгу і прикусив язика, збліднувши.
- Не зрозумів, - здивувався Путін.
- Море квітів! - вигукнув Лавров дещо істерично. - Місцеве населення зустрічає російську армію феєрверками! Від цього іноді бувають нещасні випадки з вертольотами і…
У Путіна знову задзвонив телефон.
- Думаю, це Зеленський, жалюгідний боягуз, - усміхнувся президент і зняв трубку.
- Папа, папа, нам дали пізди всьому батальйону! - пролунав голос чергового визволителя. - Один я живий, і то тільки тому, що мене в цей час чеченці їбали! Папа, збирай людей! Виходьте на вулиці, забирайте нас з полону!
- А ти там підірватися на гранаті ніяк не можеш? - заклопотано запропонував Путін. - Сам гинь, і товариша забирай.
- Ні, не можу! – закричав укропський бранець. - Я тут хоч поїв. Папа, ти уявляєш, у них тут асфальт на дорогах, освітлення, хати з каменю, таке диво!
Президент вилаявся, дав відбій і роздратовано подивився на Шойгу.
- Слухай, Федя, - сказав він, - а не можна якось по наших полонених "калібрами" жахнути? Задовбали вже дзвінками своїми, нісенітницю несуть якусь.
- Надто вже їх до хера, ракет не вистачить, - зітхнув Шойгу. - Все одно ж залишиться якась гнида і буде канючити знову. Плюс біндерівці нових наловлять.
- О! – вигукнув Путін і азартно помочився в чорнильницю. - Є ідея щодо нових. Коротше, Чондухван, записуй наказ. Всім солдатам, які відправляються на спецоперацію з денацифікації, наказую відрізати язик і праву руку.
- А руку-то навіщо? - обережно запитав Лавров.
- А щоб телефонну трубку потім не могли тримати! - пояснив Путін. - А то набере мамку і почне мукати, як телиць! Язика-то немає!
- Ха-ха-ха! - зареготали всі. - Язика-то немає!
- Новий іскрометний жарт від Володимира Володимировича Путіна! - вигукнув Лавров. - Пишаюся своїм президентом! А ще кажуть, мовляв, Путін в неадекваті! Самі Ви в неадекваті, козли смердючі!
... Наближалося 9 травня. Ворог стояв на підступах до Москви, але Володимир Володимирович Путін був упевнений у перемозі як ніколи. У нього все було під контролем.
Про оздоровлення
В Алтайському федеральному бункері Володимира Путіна було накурено Лавровим і лікувальними пахощами, які розпалювала команда президентських онкологів, що спеціалізувалися на запізнілій діагностиці раку щитовидної залози у літніх імбецилів. Особистий хірург Путіна товариш Селіванов поїв пацієнта цілющим молочком суки Конні.
Сука Конні, названа так на честь знаменитої попередниці, була алабаєм розміром з теляти, і молочка давала багато. Путін пив його прямо з неї, безтурботно плескаючись у пантовій ванні, у якій плавали закривавлені роги маралів, що допомагають від усіх хвороб. Суку тримали над Путіним четверо дюжих санітарів з ФСО, і ще двоє стежили за тим, щоб Лавров не кидав у ванну бички.
Шойгу, важко дихаючи після інфаркту, притягнув на президентську аудієнцію героя спецоперації в Україні єфрейтора Ваню. У Вані "стугною" відірвало руки і ноги, тому його доводилося тягнути мотузочкою. Мотузочок постійно зісковзував, і Ваня просувався повільно.
- Ширше крок, товаришу єфрейтор, - підбадьорливо сказав Путін. - Лівою, правою, раз-два.
- Є, вашбродь! - браво гаркнув Ваня, намагаючись зробити брови буквою Z.
- Молодець! - схвально посмоктавши маралів ріг, кивнув Путін. – Бажаю скоріше встати на ноги!
- Є, вашбродь, - трохи менш впевнено гаркнув Ваня і машинально запитав: - Дозвольте йти?
- Ну, піди, піди, - засміявся Путін, і Шойгу засміявся, і Лавров, і лікарі, а Ваня чомусь ні. Путіну на мить стало шкода витязя.
- Не вішай носа, Ваня, - сказав він, потім зауважив, що Ванін ніс згорів у танку під Ірпенем, і швидко додав: - Дай-но я краще потисну твою мужню руку. Хоча стривайте…
Шойгу підійшов до Вані і по-батьківськи пошарпав його по пухкій рум'яній щоці. Через щоки на підлогу посипалися золоті сережки, хрестики, обручки й ланцюжки, здобуті в кровопролитних боях за Батьківщину. Ваня поспішно кинувся збирати їх губами, цмокаючи немов корова.
Прийшов Кадиров, приніс килим.
- Ось, Владім Владімич, приніс вам торшер, дон, - хитро посміхаючись, сказав він. - Енергозберегаючий, справжнє імпортозамещеніє, дон! Я кличу його Сєрьожа.
Дбайливо розгорнувши килим, Кадиров дістав з нього одноногого солдата, який світиться, і поставив його посеред бункера.
- Із якогось Рудого лісу пришол, - радісно повідомив Рамзан. - У нас із пацанами таких багато, дарю ат всей души. Кагда не нада свет, я надеваю на цей торшер мешок. Кагда нада свет, я знімаю з цей торшер мешок. Дуже екологічно чистий лампочка, дон!
- Що ще за Рудий ліс? - зацікавився Путін. Знайшовши момент, хірург Селіванов вирізав у нього невелику пухлину. Путін підозріло покосився на нього, але нічого не сказав.
- А, не знаю, дон, Чорнобиль якийсь, - відмахнувся Кадиров. - Я там підшукав собі адин красивий авця, дуже яскравий! Кагда я вазлєжу з цей авця, то надегаю сонячний окуляри, уявляєте, дон?! Дійшло вже до того, що у меня після цей авця почав светиться мій магучий член, а через некотороє время засвітилася попа у мій близький друг Магомет, але ж він цей авця навіть не бачив! Увалшебство, дон! Дивіться, як я загорів.
- Так, я пішов, - нервово сказав хірург Селіванов. - Допивайте молочко, Владім Владімич. Це кращий нетрадиційний засіб для омолодження шкіри щік, але важливе суворе дозування, та й Конні потрібен відпочинок.
Путін важливо кивнув, допив молочко, солодко потягнувся і став вилазити з ванни. Санітари обережно винесли виснажену суку Конні на середину бункера і поставили її біля чорнобильського торшера.
Торшер раптово ожив і відкрив очі.
- Алабай! - прохрипів він. - Свіжий алабай!
- Де алабай?! - жадібно запитав єфрейтор Ваня, пускаючи слину крізь обручку, що стирчить із рота.
Замість відповіді торшер Сєрьожа кинувся на суку Конні і став жерти її з утробним плямканням, настільки характерним для російських визволителів.
- Мені дай, мені! - кричав Ваня, безуспішно намагаючись підповзти ближче на бровах. - Залиш товаришеві шматочок!
- Пішов нахуй! - засміявся Сєрьожа. - Немає ніжок - немає і шматочка.
За кілька хвилин все було скінчено. Сєрьожа сито ригав на килим, Ваня плакав від безсилої люті, Путін дивився на обох із батьківською посмішкою.
- Соколики, - з ніжністю сказав він. - Ви навіщо алабая-то з'їли?
- А сухпай набрид вже, - пояснив Сєрьожа.
- Що ж, це законна причина, - подумавши, кивнув Путін.
Вся справа була в тому, що він сам завжди керувався у своїх діях тільки законними причинами.
Про РПЦ та Великдень
Президент Росії Володимир Путін і його літня команда святкували Великдень у Страсну п'ятницю. Велика колонна зала головного храму мінтакназоборони в Кубинці була прикрашена Z-пасками, Z-яйцями і просто великим дерев'яним Z, на якому був розіп'ятий голий міністр так званої оборони Сергій Шойгу. Патріарх Кирило кадив на нього кадилом, у якому ароматно потріскував тютюн із цигарок святого Сталіна "Герцеговина Флор".
- А я вам розповім, звідки на крейсер "Москва" готувався напад! – з відчаєм шибеника тараторив Шойгу. - Атака коректувалася з дрона Судного дня особисто Байденом, як уже заведено на Україні, було випущено п'ятсот ракет. Система ППО С-300ф "Форт" спрацювала на відмінно, але в останній момент навідник зблювував за комір наладчику, наладчик насрав у кишеню акустику, зав'язалася п'яна бійка, поламали якір, спіздили торпедний відсік, і перед командиром постав непростий вибір.
- Який же? - кисло запитав Путін. Він сидів посеред церкви, однією рукою намертво вчепившись у стіл, а другою - у кашкет Гітлера, найціннішу реліквію храму, і вираз його обличчя не віщував Шойгу нічого хорошого.
- Командир міг накрити корабель хмарою дипольних відбивачів, щоб збити з курсу примітивні українські ракети, - пояснив Шойгу, - але коли з'ясувалося, що дипольні відбивачі теж спіздили, командир побачив, що навколо крейсера плавають на надувних матрацах неповнолітні діти, які могли постраждати від безвідповідального удару київської хунти. "Москва" не стала ховатися і почала розстрілювати ракети з артилерії, але навідника знову знудило, і…
- Я дивлюся, того дня була велика качка, - зауважив Лавров, із задоволенням пересипаючи в кишені штанів жменю дефіцитних цвяхів, затрофеєних визволителями Бучі, для Росії за нинішніх часів це був цілий статок. - І як, вдалося взяти Одесу?
- Так точно, - просяяв Шойгу, - правда, по дорозі в атаку стався частковий хлопок боєзапасу, і 500 членів екіпажу здійснили від'ємне народження.
- Що ж, непогано, - зауважив Кирило, любовно розглядаючи через рукав ряси труси Кальтенбруннера, які він одягнув із нагоди свята. - Чи вціліла чудотворна тріска хреста господнього, що зберігалася на судні?
- Звичайно! - вигукнув Шойгу. - Все нормально, її взагалі спіздили з самого початку. Послухайте, Владім Владімич…
- Називай мене Рюрикович, - звелів Путін.
- Винен, Рюрик Рюрикович, - поправився Шойгу. - Чи не можна мене зняти вже з цього розп'яття? У мене хворе серце, у мене в грудях поколювання, що віддає в ліву руку.
- Випий отрути, тварюка! - вкрадливо сказав Путін. - Тобто, я, звичайно, хотів сказати "випий відвари трав", ну, ти зрозумів…
- Ні, - сказав Шойгу, стрімко бліднучи. - Я більше не буду.
На вулиці прогуркотав комбайн "Джон Дир", спізженний Кадировим із виставки в Херсоні. Кадиров думав, що це джип, і тепер їздив тільки на ньому, посвистуючи з кабіни симпатичним вівцям. Усі йому заздрили.
До церкви увійшла дружина великомученика Медведчука Оксана Марченко з набритими залисинами й опухлим обличчям. Вона була одягнена в кімоно і мала явні симптоми стероїдного сказу. Було видно, що вона прийшла звертатися до Путіна, ретельно підготувавшись.
- Рю... - сказала Марченко. – Рю…
- Рюрикович, - м'яко підказав Путін.
- Шановний Рюрикович Рюрикович, - сказала Марченко зі сльозою в голосі. - Палко закохана жінка, знемагає від недой…
- А ти взагалі не лізь, вобла волоока! - ревниво закричав Шойгу. - Зараз моя черга просити Рю... Рю…
- Рюриковича! - закричав Путін. - Рюриковича, мати його так, невже так важко запам'ятати?
- Не сєрчай, князь, - проспівав Кирило. - Давай краще поZестосаємося.
З цими словами патріарх дістав зі спеціального туєска два чорних яйця з намальованою на них літерою Z - куряче і страусине - і подав Путіну страусине.
Путін важливо переzестився і азартно стукнув своїм величезним яйцем по маленькому яйцю противника. Яйце Путіна розсипалося на шматки, і звідти випала голка. Шойгу відчайдушно рвонувся, зіскочив із розп'яття, схопив голку, зламав її навпіл і з радісною надією подивився на Путіна.
- Що, думав, все так просто? - посміхнувся Путін.
- Це не те, що ви думаєте, - швидко сказав Шойгу. - Мені здається, що це смерть Зеленського... Я, власне, навіщо приходив. Конструкторське бюро імені Марала Ягеля закінчило розробку надсучасної супергіперсвітової ракети "Рюрик-2м", здатної летіти боком. Двадцять мільярдів євро не пропали дарма, Києву кінець.
- З цього і треба було починати! - зрадів Путін. - Показуй скоріше.
Шойгу урочисто дістав із саквояжа циліндричний предмет розміром із поліно, загорнутий в промаслений папір, на якій було написано "Рюрик-2м", і з благоговінням поклав його на стіл.
- Розгортай! - нетерпляче вигукнув Путін.
- Та не треба, - сказав Шойгу, - давайте краще подивимося мультфільм, там все більш наочно…
Путін, не в силах стримуватися, схопив поліно, жадібно розірвав пакувальний папір і побачив, що це й справді поліно.
- Це ж поліно, - здивовано сказав Путін.
- Красівоє, - сказав Шойгу, задкуючи. - Дуже смертоносне. Аналогов нєт. Америка відстала від нас мінімум на тридцять років.
- Та ти що! - вигукнув Путін, радісно потираючи руки. - На цілих тридцять років?!
- Не менше, - впевнено сказав Шойгу. - А взагалі, на сорок.
Путін просяяв і погрозив кулаком невидимому Байдену, не приховуючи торжества. Баланс сил у світі змінився. Страсна п'ятниця стрімко переходила в Вяліку Перемогу.
Про Пєтросяна
В Алтайському федеральному бункері президента РФ Володимира Путіна дивилися репетицію маленького самотнього параду з нагоди некруглої річниці Великої Перемоги. На екрані телевізора п'ять одноногих солдатів урочисто тягли на мотузці заглохлий танк "Армата". Танк наїхав на останню ногу єфрейтора і тріснув у довжину. Шойгу вирвало.
- Ти чого? - роздратовано запитав у нього Путін.
- Побачив Анжеліну Джолі, і мене вперше знудило, - спритно відповів Шойгу, показуючи йому здалеку фото на екрані телефону. - Приїхала до Львова, тварюка губата, а де вона була, коли вісім років домбілі Бомбас? Нудотна сука, мене просто вивертає від відрази!
- А ну покажи, - попросив Лавров, глянув у телефон Шойгу, позеленів і поспішно сунув голову в урну, де почав видавати характерні звуки упереміш з прокльонами на адресу американських партнерів.
Остаточно заінтригований Путін відібрав у Шойгу телефон і теж подивився на фото.
- Не дивіться, Владим Владимич! - запізно крикнув йому Лавров. - Такої мерзенної баби ви не бачили ніколи, з таким хайлом…
- Так це ж Канделакі, - сказав Путін розглянувши фото, - харя чорножопа, чого ж ви хочете.
При цих словах бурят, що охороняв бункер, покосився кадировця, на охороняв бункер, і прикро захихикав. Кадировець набичився і схопився за ніж.
- Цюрка ніруска, - сказав йому бурят, анітрохи не злякавшись. - Як атака хадити, так рюський бурята, а як камбайн і пралка варавать, так барадата авцейоба?
- Гей, давай легше, лопата з очима, - примирливо сказав Шойгу, звертаючись до бурята. - Ви обидва чурки служиві, вам ділити нічого, ясно? Пожріть краще черв'ячків, або що ви там в своїх норах жрете.
- Дикий авцейоб не знає, як жити благородний нора, - презирливо сказав бурят. - Я бачив, як один чечена собі собачий будка в Ірпінь вкрав і поселив у ній свій син Ашотик.
Кадировець заклекотав від обурення і з гортанним криком кинувся на бурята. Бурят щедро випустив йому в живіт чергу з автомата, проте відкинутий кулями кадировець встиг відчайдушно махнути ножем і перерізати соратнику горло. Бурят забулькав і помер одночасно з соратником.
- Перемогла дружба, - з кислою посмішкою сказав Шойгу. - А ось під Чорнобаївкою вузькоокі чорножопим все-таки наваляли.
Раптово з тіні в кутку бункера виникла вгодована фігура в елегантному пальто з сумочкою "Гуччі" в руці.
- Ховали бурята, порвали два бушлата, - весело сказала постать. - Ховали чеченця, порвали два рушники!
- Та це ж Петросян, - прошепотів глава ФСБ Бортников, бліднучи. - Значить, правду люди говорять…
- Всім привіт від старих штиблет! - пожартував Петросян. - У цей нелегкий час нам усім необхідно не тільки добре слово, а й веселе! Сміх без причини - ознака урочистої річниці!
Бортніков дістав з кишені фляжку святої води, тремтячими пальцями відкрутив кришку і хлюпнув у Петросяна.
- А з тобою, лисенький, ми ще не закінчили, - незрозуміло попередив знаменитий гуморист, після чого зашипів і зник у хмарі сірки. Разом з ним пропали обидва трупи.
Шойгу розкурив зв'язку маралиних хвостів і забурмотів тайгові закляття, що відганяють злих духів.
- Що ще за лисенький? - нервово запитав Путін. - Хто-небудь пояснить мені, що це було?
- Це був зловісний Петросян, - неохоче сказав Бортніков. - Легенда свідчить, що він являється до учасників спецоперації перед смертю і забирає їх душі в пекло, але я думаю, що це бабусині казки.
- Звичайно, казки, - сказав Шойгу, дрібно стукаючи зубами в бубон.
- Послухайте краще, Владим Владимич, повчальну історію про те, як у своєму бункері наклав на себе руки біснуватий карлик Гітлер, - люб'язно запропонував Бортніков. - Ми в ФСБ нещодавно про це писали.
У темному кутку бункера за спиною Путіна стала згущуватися знайома тінь в елегантному пальто.
- Того дня Гітлер - смішно, що, за дивним збігом, він якраз нещодавно одружився, - продовжував Бортніков, - спочатку змусив випити йаду свою дружину Єву Браун... До речі, Владим Владимич, як там справи у Аліночки? Чи не пересохло у неї, випадком, в роті?
В руках темної фігури за спиною Путіна з'явилася сумочка "Гуччі", в якій вгадувалося щось дуже важке.
- Владим Владимич, чи не хочете чайку? - запропонував Бортніков.
- Ні! - закричав Путін і спробував було схопитися зі стільця, але тут ззаду на його плече лягла важка рука зловісного Петросяна.
- Ховали Вову - порвали корову, - вкрадливо пожартував Петросян.
- Який тупий жарт! - обурився Путін. - Взагалі не смішно!
- А по-моєму смішно, - сказав Петросян, дістаючи з сумочки "Гуччі" важку табакерку з гострими кутами.
Про імпортозаміщення
В Алтайському федеральному бункері Володимира Путіна панувала атмосфера імпортозаміщення: святкували відкриття споконвічно російської мережі ресторанів гіперзвукового харчування "Смачно і крапка", аналогів якої не було в усьому світі. Вкрай задоволений цією перемогою Шойгу насувався на Путіна з тацею, на якій лежав Російський сирбургер.
- Їсти тут будете або з собою? - галантно запитав він.
- З собою, - відповів Путін.
- Упаковку для з собою поки імпортозамістити не вдалося, - сказав Шойгу. - Їжте тут.
- А ти хто такий, щоб командувати? - замайорів Медведєв. - Ягель з очима! Розкомандувався тут. Ти знаєш, що в цих макдональдсах суцільні канцерогени? Від них Володимир Владимич може захворіти на рак, і крапка!
- Рак і крапка? - задумливо повторив Лавров. - Хороша назва для якого-небудь нового імпортозаміщення, автомобілів там, припустимо, або...
- Та для всього, - весело сказав Путін і, взявши з таці Шойгу Російський сирбургер, від'їв від нього великий шматок. Обличчя його тут же позеленіло і страдницьки спотворилося, в животі завурчало, на лобі виступив холодний піт.
- Отруїли? - з надією запитав Кадиров.
- Не дочекаються, - сказав Путін і стрімко вибіг в туалет.
Наступники проводили його розчарованими поглядами.
- Хоч би там в кому ще не впав, а то пишуть про цю кому всяке, - із занепокоєнням сказав Лавров. - З чого сирбургер-то був? Яловичина свіжа?
- Яловичину поки імпортозамістити не вдалося, - зізнався Шойгу. - Це зріла собачатина, я на війні, знаєте, пристрастився, тепер за вуха не відтягнеш. І ось, чи вірите, панове, підходжу я сьогодні до бункера, а там літня такса...
- Хто ще раз, дон, назве літньою таксою нашого верховного говнокомандуючого, дон... - загрозливо почав Кадиров, але тут з туалету пролунав дикий крик Путіна.
- Вкрали! - кричав Путін. - Валізу секретну вкрали!
- Ядерну? - злякано видихнув Медведєв.
- Ні, - роздратовано сказав Путін, виходячи з туалету, так в нього чомусь і не сходивши. - Я ж сказав - секретна! Що не ясно? Знову нажерся, шуліка плюшевий?
- Я просто хочу, щоб вони всі здохли, - набичився Медведєв. - Виродки і виродки! Я їх ненавиджу! Я б їх розстріляв! І поки я живий, Я буду робити все, щоб...
- А ти тему-то не переводь, алкашок, - вкрадливо відгукнувся Патрушев, досі мовчав в кутку бункера зі зловісним виглядом. - Чи не ти у Володимировича секретну валізку-то позадкував?
- Я? - обурився Медведєв. - Та я весь цей час читав повідомлення, що Україна по ленд-лізу хоче отримати від своїх заокеанських господарів СПГ з оплатою поставок через два роки. Тільки питання. А хто сказав, що через два роки Україна взагалі існуватиме на карті світу?! Я і карту з собою взяв. Показати вам, звідки на Білорусь готувався напад?
- Досить тут нам зуби заговорювати, низькорослий шайтан, - сказав Кадиров. - Негайно говори, дон, куди ти дівав секретну валізку. Не бачиш, чи що, що без нього наш верховний говнокомандуючий в туалет сходити не може, дон!
- Що ж в ній такого, в тій валізці? - розгублено сказав Медведєв. - Невже Володимир Владимич в неї...
- Мовчати! - страшним шепотом зашипів Путін, побоюючись кричати голосно, щоб не втратити контроль над нижньою половиною тіла. - Хто взяв валізку? Зізнавайтеся негайно, Я довго терпіти не буду.
- Взяти щось неважко, - зауважив Шойгу, думаючи про щось своє. - Важко втримати.
- Та ти і взяти-то ні хрону не вмієш, - дотепно підколов його Медведєв.
- Ось! - сказав Шойгу зі значенням. - Мене, значить, викреслюємо.
- Давайте швидше вже, - страдницьки скривився Путін, кидаючи жадібні погляди в бік туалету.
- Не турбуйтеся, Владім Владімич, зараз все знайдемо, - бадьоро сказав Патрушев. - У нас залишилися тільки два підозрюваних - Лавров і Медведєв.
- А я-то тут при чому? - занепокоївся Лавров. - Мене самого на тому тижні в Сербії трохи британці не вкрали, цілий план розробили, сволота, навіть небо наді мною закрили, так я по суші від них пішов.
- А у мене алібі, - з відчаєм в голосі сказав Медведєв. - Бачили, на Україні продавали миску, з якої їв пес Патрон? Так ось, я її купив і весь день з неї сьогодні щі личаком сьорбав. Привабливе заняття, доповім я вам. Смачно і крапка.
- А тим часом, валізка все ще тут, - наполягав Путін, - я її чую.
- Ще б пак, - похмуро буркнув Лавров. - Всі чують.
Мало-помалу всі стали поглядати на Патрушева. Патрушев покрутився, зрозумів, що пора розрядити обстановку, дістав телефон і сказав:
- Заходь, киця.
Двері бункера відкрилися, і в приміщення увійшла знаменита російська порноактриса Лола Тейлор.
- Привіт, хлопчики, - радісно сказала вона і, вихляючи стегнами, пішла на Путіна. - Як відомо, днями я запропонувала дати Зеленському, щоб він припинив війну, однак він чомусь не взяв.
- Але наша Лола не звикла відступати... - підтакнув Патрушев з хитрою посмішкою.
- ...І тоді Українська нацистська порноактриса Адель Асанті порадила мені сісти своєю піхвою на обличчя! - переможно закінчила Лола і кинулася вперед.
- Відійди від мене, дурепо! - пискнув Путін, але було пізно.
- Караул! - невиразно пробулькав Путін звідкись з-під Лоли. - Я нічого не бачу! Здається, у мене очний рак...
Користуючись метушнею, Патрушев обережно піднявся, витягнув з-під столу секретну валізку і навшпиньки пішов до виходу, але тут його помітив Медведєв і з криком "Тримай злодія!" кинувся віднімати у начальника крадене, згораючи від цікавості. За секунду до Патрушева і Медведєва приєдналися інші кандидати в наступники. Кожен з них розумів: хто володіє секретною валізкою Путіна, той володіє Росією.
Зав'язалася потворна бійка, в ході якої валіза розкрилася, і з нього на претендентів виплеснувся секретний вміст. Борсаючись в сакральній рідині, учасники звалища раптово помітили, що накритий Лолою Путін більше не подає ознак життя.
- Здається, Володимир Владимич впали в кому, - важко дихаючи, констатував Лавров.
Так Путін впав у кому.
Про фотосесію
У центральному аерофотокосмічному бункері президента РФ в "Сколково" проходила вялікая фотосесія Володимира Путіна для всесвітньо відомого глянцевого видання "Еритрея сьогодні", покликана затьмарити жалюгідні нацистські фотки Зеленського і його некрасивої дружини в невдалому журналі "Vogue". Зйомку вів заступник голови Радбезу, популярний алкоблогер Дмитро Медведєв.
- А тепер, Владім Владімич, нехай товариш Патрушев сяде до вас на коліна з сумним обличчям і ніжно обійме вас однією рукою за шию, а другою за попу, - велів Медведєв. - Весь світ сльозами вмиється.
Патрушев, крекчучи, поліз на Путіна і почав обвиватися навколо нього, як артритний удав.
- Тільки без язика, товаришу Патрушев, - жартівливо попередив його Путін.
Патрушев швидко сховав язик назад.
- Що це ще за телячі ніжності, - ревниво буркнув Шойгу. Міністр так званої оборони був обдовбаний клофеліном, яким його напередодні ввечері накачав шпигун-невдаха Христо Грозев. Всі співчували Шойгу, особливо ті, хто знав, скільки у нього всього пропало на ранок.
- Багато британських читачів, які побачили фотосесію Зеленського в невдалому журналі "Vogue", помітили його разючу схожість з Гітлером, - терпляче пояснив йому Медведєв, роблячи серію безладних клацань затвором камери вітчизняного "Зеніту", в якому з часів СРСР залишилося ще трошки засохлої плівки, - адже точно так само Гітлер фотографувався зі своєю співмешканкою Євою Браун. У нас же ситуація прямо протилежна - Владім Владімич фотографується з товаришем Патрушевим як Йосип Сталін з громадянкою Аллілуєвої. Таким чином, це ніякі не ніжності, ми тут як би перекидаємо міст в минуле.
При слові "міст" обличчя Шойгу дивно перекосилося.
- ...Можна сказати, Антонівський міст, - з тонкою посмішкою додав Медведєв.
Всі захихикали.
З величезного дерев'яного туалету, розписаного іконами і емблемами "Роскосмосу", вийшов Лавров, одягнений в пов'язку на стегнах, пір'я і намисто, схоже на піцу: він тільки що повернувся з тріумфального турне по африканських країнах і не встиг переодягнутися.
- Що це з вас ззаду стирчить, невже страус? - зацікавився Путін. - Я читав, що він погодився сфотографуватися з вами в Конго, попри всі підступи Держдепу, але щоб до такої міри...
- Чорт, так ось він де, - пробурмотів Лавров, виймаючи з себе страуса, що задихнувся. - Видно, фотоспалахів злякався і вирішив голову заховати. А я ще думав, куди ж він подівся...
- Це ви ще Захарову не бачили, - з клофеліновою посмішкою сказав Шойгу.
- А що з Захаровою? - хитро примружився Медведєв. - Невже те саме, що і з Антонівським мостом?
Шойгу побагровів.
- Слухайте, а що це за Антонівський міст такий, що всі про нього говорять? - запитав Путін, відпльовуючись від наполегливого язика Патрушева.
- Міст як міст, - швидко відповів Шойгу. - Нормально собі солдат по ньому поповзом проходить, тільки щоб один, без автомата і не в ногу, щоб не розгойдало, ну, знаєте, як у цій шкільній задачці з фізики, в якій... Ганьба української зброї, коротше.
З гігантського туалету з іконами та емблемами "Роскосмосу" вийшла Марія Захарова, і всі мимоволі замилувалися її розірваним ротом і підбитими очима. Руки Захарової були відірвані по лікоть.
- Матір божа, - сказав Путін.
Розірваний рот Захарової розширився в страшній усмішці і спробував щось сказати, але з нього вирвалося лише невиразне булькання.
- На жаль, на Марію в Еритреї напали польські туристи, які проходили повз, - сумно пояснив Лавров. - Зав'язали з нею розмову про війну і...
- Навели мости, коротше, - кивнув Медведєв, весело косячись на Шойгу. - Антонівські мости!
- Ні хера собі, - похитав головою Путін. - А що ж еритрейці? Стояли й дивилися? Так, як зазвичай чинять турки в своїх готелях?
- Ні, - туманно сказав Лавров.
- І що вони сказали, коли фашистські поляки відривали Марії Володимирівні руки? - наполягав Путін.
- Розумієте, - ще більш туманно сказав Лавров, - поляки її просто побили і пішли, а коли Марія Володимирівна втратила свідомість, наші еритрейські партнери, ммм, подбали про її руки. У них голод все-таки, хахли ж розв'язали війну і спалили все своє зерно, щоб влаштувати всьому світу свій улюблений голодомор.
- Я так і знав, що без хахлів тут не обійшлося, - урочисто сказав Путін. - На щастя, Марія Володимирівна Захарова знову вивела їх на чисту воду.
- Молодець, Маша! Красунчик! Дай краба! - вигукнув Медведєв. - Ах, стривайте...
- Ура! - крикнув Путін. - Влийте хто-небудь їй в рот іван-чаю за її вялікий подвиг!
Медведєв налив у склянку свій фірмовий "огидний коктейль з зарозумілого хамства, підліткової інфантильності і примітивної дурості", як він жартома називав іван-горілку, і влив напій в рот Захарової. Очі речника МЗС ожили, і розірваний рот сказав:
- Гаразд, є що сказати. Побували ми з Лавровим в таких місцях, що страшно потім згадувати.
- На Антонівському мосту? - весело припустив Медведєв.
Шойгу крякнув, встав і кудись пішов.
- Я хочу ось, ну, попри те, що зі мною ось така ситуація, я хочу сказати, що, ось, ну немає сенсу сумувати, - продовжувала Захарова. - Треба йти вперед, і все буде добре.
- Розумниця моя, правильно, дай краба ще раз! - вигукнув Медведєв. - До речі, панове, ви чули, що в Естонію не впустили групу "Руки вверх"? Так от, нашу Марію б туди тепер точно впустили, ха-ха-ха!
Прийшов Шойгу, приніс знаменитого російського робота-шахіста і невміло розставив фігури на дошці.
- Ось ти, Діма, такий розумний, про мости знаєш, там, про "Руки вверх", - сказав Шойгу. - Може, ти і робота-шахіста обіграєш?
- Запросто! - вигукнув Медведєв. - Е2-е4, шах!
З цими словами він потягнувся до пішака, робот схопив його за руку і відпрацьованим рухом відірвав її по плече.
- Аааа! - закричав Медведєв.
- А ти як думав? - сказав Шойгу.
- Чуєш, Сергію Кужугетовичу, - сказав йому Путін. - Я там чув, ми йдемо з Міжнародної космічної станції і будуємо свою власну, не знаєш, вона вже готова?
- Звичайно, готова, ще б пак-сказав Шойгу. - Спочатку її, правда, мала будувати "ІКЕЯ", але потім ми подумали, що у наших російських зеків і якість краща, і ціни нижчі. І ось вона, нова, повністю російська МКС, прошу любити і жалувати!
З цими словами Шойгу урочисто вказав на величезний дерев'яний туалет, розписаний іконами і емблемами "Роскосмосу".
- А! - просяяв Путін. - Красивий...
Нове вялічіє Росії було вже тут.
Джерела
| ||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||
