КА:Деймос про себе
- Основна стаття: Деймос
Людина, що працює на розвиток української мережі вже давно і досить успішно.
Людина, яку не зрозуміли, або яку не хотять розуміти, але не дивлячись на це я не припиняю своєї дії ні на день.
По перше, чого я спромігся?:
- Через мене люди почали активно рекламувати українські іміджборди, чим збільшили їх популярність у рази. Коли я прийшов на Учан вперше, він був настільки повільний, що я сумнівався, чи є сенс в українських іміджбордах.
- Я популярізував мемо-вікі-проекти. Якби не я, ця енциклопедія ніколи б не була створена, а Перша енциклопедія - Файна Меморія, ще довгий час залишалася б мертвою, а може й назавжди померла б.
- Інші досягнення не такі масштабні, щоб про них писати зараз. Можна згадати дрібнички, як то підкидані учану сайти чи те, що велика кількість статей тут за моїм авторством.
Як люди мені за це дякують?:
- Мене ненавидить Учан (я ніколи цим не переймався, навіть коли окремі персонажи починали погрожувати мені "вичисленням IP", і завдяки холоднокровності все ж таки досяг успіху у вищезгаданих речах)
- Адмін учану створює численні блокування тексту, а також автозаміни, у чому перевершує навіть баснозвісного Педаліка з тиречу, але через тотальну ненависть до мене з боку учану від цього отримує більшу популярність (він - герой, я - антигерой)
- Адмін учану намагається блокувати мене на учані, але вдається йому це зробити лише на демотиваторах. (Пізніше він все ж таки заблокував мене і на Учані, але зараз я, наче, розблокований).
- Якийсь троль під моїм іменем знущався над користувачами драматики змінюючи текст на моїй сторінці, аж поки той самий адмін не заблокував мою сторінку користувача на версії з матюками (усі матюки збережені на сторінці обговорення)
- - - - при всій моїй повазі, цим сайтам дуже не пощастило з адміністратором, у якого відсутній здоровий глузд і мінімальне почуття гумору. Якщо його так легко затролити до істерики, навіщо він створював іміджборд?
Навіщо я це пишу? Мені цікаво, як багато часу пройде перед тим, як хтось з місцевих відкотить сторінку назад до матюків.
Це свого роду перевірка, чи не зізріла тутешня публіка до подяки?
Я, звичайно, не такий наївний, аби гадати що мені буде хтось дякувати, навіть якщо хтось і захоче, він цього не зробить, знаючи, що інші дивляться і цього не схвалять.
Поки що за подяку я сприйму просте нечіпання цієї сторінки.
Але я вірю, що колись настане день, коли хтось зрозуміє увесь масштаб мого внеска.
Саме з такою метою я не буду припиняти своєї діяльності.