Хімія
|
Хімія- це наука про властивості, перетворення та взаємодію різних хімічних речовин.
Історія
Лор алхімії
Певна езотеричність сабжу протягом століть ставала причиною баттхарту тодішніх вчених, бо заплутаність тодішньої алхімії (як і те що досліди працювали через раз) не дозволяли використовувати більшу частину знань в цій галузі хоча б з якоюсь користю. Воно і не дивно, бо ефективне розуміння того що відбувається в пробірці вимагає від спостерігача чималих уявлень про те що речовини складаються з атомів і через різний склад і будову(привіт Бутлеров) проявляють різні властивості, як фізичні, так і хімічні й що саме головне- розуміння цих властивостей. Без цього більшість експериментів перетворюються на «ух-ти, було червоне, а стало синє. Цікаво, а що буде як його нагріти?», де експериментатор в ті часи не розумів причини взаємодії від слова зовсім. Втім, чесно кажучи навіть до появи зародків сучасної хімії наприкінці 16-початку 17 століття, було досліджено й описано багацько різних реакцій і речовин, що створило фундамент для появи хімії такою, якою ми її знаємо.
Поява сабжу
На початку 17-ого століття, інтерес до сабжу багатократно виріс, частково у зв’язку з початком наукового прогресу та прото-індустріалізацією. Різноманітні науковці тієї епохи вже почали розуміти різницю між алхімією та хімією («Skeptical Chymist» Роберта Бойля) й писали підручники з останньої. Підручники були зібранням доступної на той час інформації з хімії й з нашої точки зору є досить примітивними й місцями помилковими. Але в свій час вони надали безцінну базу для подальшого розвитку науки. Також почали формулюватися найпростіші закони фізичної хімії, що створило можливість набагато краще досліджувати властивості речовин і відкривати нові елементи. У столітті 18-ому з’явилася теорія флогінстону, яка стверджувала що горючість – це не властивість речовин, а окрема речовина за рахунок якої відбувається все горіння і яку рослини можуть «витягувати» з повітря. «Батько сучасної хімії» Лавузьє цю теорію згодом спростував, але вона не була марною – вона підштовхувала дослідників до відкриття й класифікації хімічних реакцій. Згодом, у 1828 Велер синтезував сечовину(яка є органічною молекулою) з неорганічних фрагментів, тим самим започаткувавши органічну хімію та спростувавши теорію віталізму, яка полягала в ідеї про те що органічні речовини містять невловимий «живий дух» і тому їх не можливо синтезувати з неорганічних фрагментів. Ну а в 1869, всім відомий поціновувач сумішей «етанол-вода» Дмитро Іванович Менделєєв запропонував свою таблицю, в якій геніальним чином елементи розташовані за зростанням маси й по властивостям. Ідея була настільки геніальною, що Менделєєв потім успішно передбачав властивості та характеристики ще не відкритих елементів з точністю до десятої. Втім, з бодуна і не таке присниться.
ХХ століття
Завдяки плеяді розумних дядьків у 20-40-их роках ХХ століття, фізика з хімією пройшли своєрідний ренесанс, бо відкриття елементарних часток і квантової механіки дали поштовх розумінню хімічної взаємодії та структури молекул на якісно новому рівні. Це в свою чергу породило теорію хімічних зв’язків (The «Nature of the Chemical Bond» Лайнуса Полінга, де він пояснив електронегативність, йонний і ковалентний зв’язки, гібридизацію, резонанс і навіть структуру бензену що достатньо круто, втім ви вже мабуть заснули, в чому я вас не звинувачую) і багато інших теоретичних міркувань. Теорія звісно річ цікава, але сама по собі вона може лише тішити душу академічним світилам. Тому наприкінці 40-их, американський вчений Роберт Вудвард синтезував дохріна різних складних сполук, які раніше отримували виключно з тваринок і рослинок і цим започаткував «Вудвардівську епоху» органічного синтезу, у якій головним було використання знань фізичної оргхімії(окреме коло пекла) і детального планування з використанням нових технологій, що дозволило синтезувати надзвичайно складні сполуки. Саме це сприяло появі купи синтетичних засобів, ліків, тощо, які навіть зараз змушують недалеких індивідів срати цеглою.
Розділи
Неорганічна хімія (неорганіка) - вивчає неорганічні сполуки-метали, луги, мінеральні кислоти та їхні солі тощо.
Органічна хімія (органіка, оргхімія, оргхім) - вивчає органічні сполуки, з цієї причини найкраще серед всіх відображена в суспільній свідомості (див. Наркотики, Вибухівка).
Фізична хімія (фізхімія, фізхім) - вивчає фізику пов’язану з хімічними сполуками та процесами. Найбільш баттхартовий розділ сабжа.
Хімія високомолекулярних сполук (ВМС)-досліджує полімери і загалом дуже масивні сполуки та все з ними пов’язане.
Аналітична хімія (аналітика) - досліджує методи визначення сполук (якісний аналіз) та визначення їх кількості (кількісний аналіз).
Квантова хімія (кванти) - вивчає фізику квантову механіку пов’язану з хімічними сполуками та реакціями. Студентів змушує лізти на стіну від пекельних борошнів, а викладачам доставляє лулзів на сесіях, бо потребує ніхуйових знань вищої математики та квантової фізики.
В суспільній свідомості
Медіа
Один з найпопулярніших серіалів про хімію – «Пуститися берега», де сабж зображено в світлі криміналу та наркоторгівлі (приблизно так як його бачить середньостатистичний споживач). Багато де хімія зображена в ролі магії, що дозволяє злим лисим дядькам у білих халатах, що хочуть знищити світ(або терористам невідомої етнічності в кустарних лабораторіях) отримувати найактивніші наркотики, найпотужнішу вибухівку чи найсильніші отрути на раз два.
Суспільство
Подібний імідж спричинений сотнями історій про херсонських Хайзенбергів, що з добрива й ліків з аптечки можуть зробити вибухівку(як потім виявилося доволі таки ефективну).
Див. також
| |||||||||||||||||||
| |||||||||||||
