Сюрреалізм

Матеріал з Драматика
Версія від 19:55, 2 червня 2024, створена Maintenance script (обговорення | внесок) (Imported from text file)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
« Сюрреалізм — перехрестя чарівних сновидінь, алкоголю, табаку, кокаїну та морфіну. »

— З передмови до першого номеру журналу "Сюрреалістична революція

https://www.youtube.com/watch?v=https://youtu.be/y_TlaxmOKqs
Walt Disneys та Сальвадор Далі "Destino"

Сюрреалізм  — напрямок у мистецтві, створений компанією неординарних особистостей, які зустрілися один з одним в Парижі 1920-х. Зазвичай, говорячи сюрреалізм, мається на увазі Далі. Але не навколо одного нього крутиться цей напрямок. За час існування сюрреалізму з'явилося чимало цікавих художників - в міру божевільних, в міру талановитих.


Що це за маячня?

Файл:Andre breton.jpg
Анрє Бретон, власне
Файл:Syurrealisty.jpg
Саме ці месьє у всьому і винні

Одного дня, французькому поету Гійому Апполінеру спала думка створити нове слово в мистецтві. І слово це було "сюрреалізм". Разом з ним засновником цього мистецького напрямку вважають ще одного поета - Андре Брєтона, який в то йже час створював метод автоматичного письма, цікавого методу творчості, що не стриманий був ані логікою, ані правилами моралі або традицією.,[1] своєрідній усвідомленій шизофазії. В психіатричному інституті св. Діз'є під Парижем Брєтон старанно занотовував фантазії та сни місцевих пацієнтів-шизофреніків, потім аналізував дитячі сни та кошмари.

Мосьє сюрреалісти мріяли масштабно та амбіційно - про максимально розкуту творчість, вільну від будь-яких догм та правил, аналогічно дадаїзму. Пристрасно фанатіли від Зигмунда Фройда та його модних на той час теорій, вірили, що найцінніший матеріал для творчості дають сновидіння. Але реальність внесла свої корективи - всі сюрреалісти з самого початку один з одним постійно сперечалися, мірялися піструнами чий сюр крутіше і хто з них краще розуміє цю ідею, виключали один одного з компанії і страждали усім спектром фаллосометрії.

Якщо коротко, то правила творчості сюрреалістів зводилися до:

  • Розслабся та відпусти свої думки в потік.
  • Довірися підсвідомості та придивися до образів, що вона тобі буде надсилати. Не намагайся їх контролювати, будь спостерігачем.
  • А тепер хапай папір та занотовуй і замальовуй все, що побачиш таким чином.

Існує думка, що без застосування речовин така творчість просто неможлива. Але це міф - художник під речовинами не стане талановитішим, якщо він не був їм до прийняття дози або викурювання косяку. Намагаючись отримати прямий доступ до глибин підсвідомості, сюрреалісти створювали свої роботи під впливом алкоголю, наркотиків, гіпнозу, навіть простого голоду. Вони перебирали багато, але речовини не давали потрібного ефекту, на що багато хто з них потім скаржився, а ось гіпноз і голодування виявилися ефективнішими. Сновидіння, галюцинації, марення - сюрреалісти розумілися ​​на пошуках гідного джерела натхнення.

Сюрреалісти першої хвилі дуже швидко стали популярними в Європі і США ще до Другої Світової. Спочатку навіть намагалися дружити з місцевими комуняками, запевняючи їх, що теж беруть участь в руйнуванні капіталізму і наближенні безкласового суспільства. Але це не заважало їм (митцям) продавати свої роботи тим самим поганим капіталістам за кругленькі суми. Бретон щиро фанатів від Троцького, читав його книги і взагалі вважав цього радянського керманича еталонним революціонером. Виставки сюрреалістів швидко стали місцем, де збиралися тогочасні тролі, любителі попиздіти про політику і епатажні особистості, які бажали уваги публіки. Гітлер, звісно, не схвалював і щиро зневажав цей напрямок, але переловити митців і спалити їх усіх разом з картинами так і не встиг - більшість звалило за океан, подалі від фанатичного австріяка.

Ґанс Беллмер, у роки влади австрійського художника на противагу офіційному тоталітарному мистецтву створив фотоцикл з понівеченими ляльками зоображаючих юних дівчаток і підпільно його опублікував. Ханс майстрував жіночі манекени з виразними сосками, губами і вагінами, фотографував їх в непристойних позах в публічних місцях і в спальнях. Нацистська гебня, звичайно, його вирахувала, зарахувала до дегенеративних художників і змусила звалити за кордон<ref> Ідеї Беллмера раптово в 2000-х проросли в Японії - варто подивитися на дизайн роботів-ляльок з аніме Привид в обладунках 2: Невинність. </ ref>.

Сюрреалізм негусто, але був представлений і в кіно. Глядачі спочатку обурювалися і готові були блювати від першого творчості дуету Бунюеля- Далі - Андалузького пса. Інтерес до сюру виявляв навіть Уолт Дісней в спробах співпраці з тим же всюдисущим вусатим Сальвадором. У 1970-ті в тему влився і маестро Лінч зі своїми головами-ластиками.

З 1970-х несподівано на передовій сюру вибилися чехи і особисто Шванкмайер. Ось тут-то і розцвіли параноїдальні сюжети, немислимі застосування банальних побутових предметів в анімації та інше свято підсвідомості. Чехи явно ігнорували несхвалення сюрреалізму з Москви, що дало їм серйозні бонуси в міжнародних кіно і анімаційних фестивалях. До того ж чех Шванкмайер - автор альбомів з такими монстрами і таких їбаків, що позаздрив би сам Гігер.

Крім того, сюрреалізм - це не тільки живопис/кіно, а й література. Крім уже згадуваного Гійома Аполлінера, що згодом став одним з численних співавторів БГ, з надр сюрреалізму вийшли поет-сценарист Жак Превір, відомий також як автор безлічі текстів пісень Іва Монтана, і автор роману «Зазі в метро» Раймон Кено: юна Лолі мріє покататися на паризькому метро і бігає по місту Ейфелевої вежі в компанії дядечка, що полюбляє потанцювати в кабаре в жіночому вбранні. Фільм режисера Луї Маля, до слова, цікавий не менше. Ну і не забудемо Бориса Віана з його численними мовними сюрпризами.

Про найвідомішого сюрреаліста краще почитати окрему статтю. Нижче мова піде про низку інших цікавих митців.

Люди з пензлями в руках

Магрітт

Файл:Magritt-09.png
« — Що таке сюрреалізм?

— Це яйце зозулі в чужому гнізді.

»

— Діалог Бретона та Магрітта

Файл:René Magritte 2.jpg
За роботою.

Рене Магрітт - бельгієць, що починав як малювальник-рекламник та дизайнер шпалер. В дитинстві полюбляв гуляти по старим кладовищам з сусідською дівчинкою. Саме на кладовищі натрапив на людину з мольбертом, що малювала старі склепи [2]. Хлопчика ця зустріч сильно зачепила і він вирішив стати художником.

Прибився до тусовки сюрреалістів швидше через відчай, в пошуках підтримки - його роботи не користувалися на той момент популярністю. Рене сумнівався у виборі професії і думав кинути все це мистецтво. Магрітт, на відміну від інших сюрреалістів, зневажав психоаналіз і радив не шукати сенсу там, де його немає. Зрештою, за це «блюзнірство» Андре Бретон публічно виключив Магрітта зі своєї елітарної організації, але Рене не сильно засмутився. Бо вже через кілька років той же Бретон, відчувши, що Магрітт набирає популярність, попросив того повернутися.

Магрітт не був схожий на типового художника зовні. Терпіти не міг епатаж, пафос, ходив в строгому костюмі, немов джентльмен з Лондона. Колеги над ним постійно піджартовували.

- Рене, а ти дійсно художник? - питали вони.
- Вас дивує, що у мене в будинку чисто? А вам відомо, що фарба повинна потрапляти на полотно, а не на килим? - спокійно відповідав він.


Ласі до сенсацій журналісти були незадоволені - на відміну від всюдисущого Далі, Рене Магрітт виглядав нудним бюргером і ніяких скандалів і інтриг з його життя не можна було вичавити, хоч убий. Незворушні картини, з монументальними яблуками і капелюхами на застиглих фонах. Наразі Магрітт - бельгійський бренд та визнаний геній. [3] [4]. Існує гідний музей з нестандартним екстер'єром.

Міро

Файл:Miro-avatar.png

Сюрреалізм вразив мозок не тільки такому іспанцю як Далі. Паралельно з ним став відомий ще один його співвітчизник - каталонець Хуан Міро. Але те, що у нього виходило, було куди складніше зрозуміти, ніж роботи Дали. Міро зупинився десь на межі абстракції. Хоч трохи зрозуміти, що, власне, зображено на його полотнах, можна тільки з назви і з серйозним розгоном глядацької фантазії. Людина, яка не знає, що дивиться на картину сюрреаліста, може легко прийняти її за полотна-заготовки, за ар-брют або за дитячі каракулі, де дитина точно знає, що вона зобразила, але дорослий з великими труднощами розуміє, що там.

Міро, як істинний митець, терпіти не міг ніякого планування, щоденних ходінь на роботу, і поводився як типовий представник художньої тусовки Парижа. І не біда, що жерти нормально можна було лише раз на тиждень, а решту часу давитися фініками, зате художник вважав себе вільним і щасливим. В його майстерні було навалено кілька мішків, на яких завжди могли виспатися його друзі після чергової бурхливої ​​пиятики. Пізніше все, звісно, вляглося, як тільки сюр став модним і стильним напрямком, принісши непогані дивіденди.

Ернст Макс

Файл:Ernst-max-avatar.png

Свій шлях до глибин підсвідомості цей німець почав ще в тусовці дадаїстів і як дядечко Швіттерс робив божевільні аплікації зі сміття, старих журналів та плакатів. Потім почав знущатися над класичними художніми образами та ілюстраціями. Щоб зрозуміти, ЩО саме вигадав Ернст, краще на це один раз подивитися «Стобезголова жінка» і «Тиждень доброти, або 7 головних елементів »Дзеркало. Захоплення окультизмом привело до того, що Ернст став спілкуватися з якимось ангелом-хранителем, не соромлячись оточуючих.

Ернст в нескінченних пошуках нового способу творчості вигадав фроттаж - паперовий лист клав на рельєфну, нерівну поверхню, потім натирав графітом. Виходило випадкове і несподіване рандомне зображення. Крім того, сюрреаліст використовував інші види випадкового отримання малюнка - наприклад копчення, в результаті від кіптяви свічки на папері залишалася плями. Клякси від туші, чорнила, жир бутербродів, все йшло в справу і згодом допрацьовувалося у різні образи.

Макс не соромився використовувати своєрідну первинну сировину для своїх робіт - ілюстрації до бульварного французького чтива - любовних та кримінальних романів, детективів. Скуповував такі дешеві видання валізами, покращуючи свій настрій і настрій навколишніх книготорговців. Крім «бульварщини» в справу також йшли анатомічні та ботанічні атласи.

Бексинський Здіслав

« ...подивилася картини і мені стало страшно за художника.. що ж у нього в голові творилося, якщо він такі речі малював... »

— Типова реакція інтернет-юзера на картини Здіслава

Польського художника Здзіслава Бексінського іноді порівнюють з Гігером за похмурість, монстрячність і глуху безвихідь картин. Непідготовлену людину може ввести в ступор те що там зображено. Ніяких назв своїм роботам автор не давав, перекладаючи цю працю на організаторів виставок і глядачів. Здзіслав Бексінський ніколи не малював обкладинки для метал-команд - але це не завадило йому отримати такий собі культовий статус серед металістів старої школи, блекарів та депресивних думерів, що регулярно крадуть картини Бексінського для своїх обкладинок та буклетів.

Незважаючи на це в житті цей пан залишався доброзичливим, сором'язливим і милим чоловіком. Але це не вберегло його від неприємностей і трагічної смерті - від ножа 17-річного сусіда по будинку, який вирішив убити художника через те, що той не дав в борг. Є версія, що пацан прирізав художника разом зі своїми подільниками, такими ж малолітніми довбойобами. Сімнадцять ударів ножом і одним видатним сюрреалістом стало менше. Сумно, бат тру.


Тим часом в США

Окремо варто зупинитися на тому, що трапилося з сюрреалізмом, як тільки він впав на ґрунт американського мистецтва. Тут сюр перетворився в те, що назвали Магічним реалізмом - сюр, вирощений на американській землі, скоригований під смаки американського глядача. Тут він перетворився у щось більш сатиричне, карикатурне і з нальотом явною провокації.

Американець Поль Кадмус [5], скандаліст, троль і любитель чоловіків, був лідером сюр-тусовки Нью-Йорку. Свій шматок слави він отримав нахабною та трольською творчістю. На дворі були 1930-ті і звичаї в Америці панували більш суворі аніж зараз: з сегрегацією, пильним стеженням за мораллю, набожністю, сімейними цінностями і патріотизмом зіркасто-смугастого прапора. Зобразивши на картині The Fleet's In! п'яних та потворних морячків, гордість нації, в компанії повій, Кадмус накликав на себе гнів вищого командування ВМС США, а чиновники, угледівши пропаганду гомосексуальних зв'язків, почали методично травити автора і заводити судові тяжби з ним.

Цікаво те, що ця картина, заарештована завдяки зв'язкам обуреного адмірала, висіла не аби де, а в міністерстві ВМС, а потім в будинку у двоюрідного брата президента Франкліна Рузвельта, і нарешті в 1980-х вона прикрашала один з елітних клубів Вашингтона, поки її через суди не витягли адвокати. Але такий галас лише зробив художника і його тусовку більш відомою, і з голоду митець не помер. Після Другої Світової слава Кадмуса пішла на спад. Адже до початку 50-х помінялися художні смаки, і в американському мистецтві головне місце став займати абстрактний живопис, а трохи пізніше модним став поп-арт.

Нині

« вишуканий труп
вип'є молоде вино 		»

— З гри "Вишуканий труп",
в яку грали сюрреалісти

Файл:Optical illusions.png
Файл:Igor' Morski.jpg
Igor' Morski
СЮРРЕАЛІЗМ: марення, психоаналіз, нова краса
СЮРРЕАЛІЗМ: марення, психоаналіз, нова краса
Серйозний подкаст про історію сюрреалізму

Повна комерціалізація напрямre настала майже одразу і багато в чому завдяки тому самому Сальвадору Далі, якого інші сюрреалісти гучно або тихенько ненавиділи за гучну гру на публіку і величезні гроші, зароблені ним. Перед тим як полишити сюрреалістичну тусовку, Далі оголосив: Сюрреалізм - це я!, А потім в старості призначив Ернста Фукса своїм «наступником на Землі». Для більшості з художників Сальвадор став чимось на зразок Кіркорова - банальною попсою, що зрадив прекрасні ідеали руху заради багатства та слави. Бретон в старості люто дратувався на молодь, що примкнула до сюрреалізму пізно і нічого не розуміла в глибоких ідеях засновників руху, орієнтуючись тільки на Далі.

Будь-яке популярне культурне явище рано чи пізно скочується або до повної комерціалізації або чахне і дохне, наче нікому не потрібний мотлох. Сюр спіткала доля першого варіанту. Наразі, в XXI столітті, сюрреалізм давно вже не морочиться підсвідомою хуїтою, а робить бізнес, заробляє гроші, спекулюючи на старих принципах і на інтересах публіки до "дивних картинок". Багато грошей, але мало свіжих ідей? Не біда. Адже у нас є неосюрреалізм та інші якби напрямки, що так чудово можна розпіарити і вигідно подати публіці.

З іншого боку, якщо озброїтися гуглом і зануритися у гігабайти сучасного мистецтва, можна простежити зміни сюрру. З глобалізацією і інтернетом цей жанр, як будь-яке культурне явище, розмивається і піддається мутаціям в рази швидше, ніж 40-60 років тому. Це навіть добре - швидше надходить свіжа кров нових ідей, хоча з не меншою швидкістю спливає і тенденційний кіч або просто гівно. Сучасним дитям сюрру і поп-арту можна обізвати поп-сюрреалізм, яскравим представником якого є дядечко Тодд Шорр, який знайшов свій стиль в зображенні популярних мультперсонажів в наркоманський ситуаціях з елементами насильства, мульт-гуро і інших кривавих цікавостей.

Експерти і знавці навіть сперечаються, чи можна вважати поп-сюр і lowbrow art одним і тим же напрямом. Хоча тепер, з розмитістю жанрів, меж і думок, це питання скоріше питання смаку, ніж необхідності. В Італії непогано розцвів сюр в дизайні інтер'єрів.

Деякі сучасні представники сюрру гідні згадки, навіть якщо їм всі заздрять і ненавидять через багатство та відомість: Рафал Олбинська, Михайло Хохлачьов - фанат Магрітта, Ернст Фукс, Сафронов, Тецуя Ісіда, чех PETER GRIC [6] та інші.

І на завершення згадаємо, як Бретон, немов знущаючись над неврівноваженими школярами майбутнього і просто психами зі зброєю в руках, сказав:

« Найпростіший сюрреалістичний акт складається в тому, щоб, взявши в руки револьвер, вийти на вулицю і навмання, наскільки це можливо, стріляти по натовпу. »

— «Другий маніфест сюрреалізму»

Сюрна галерея

Читати далі

Посилання

Виноски

  1. ↑ В «Маніфесті Сюрреалізму» він писав: «Сюрреалізм це чистий фізичний автоматизм, за допомогою якого ми хочемо виразити в слові або живопису справжню функцію думки. Ця думка продиктована повною відсутністю усілякого контролю з боку свідомості і перебуває за межами всіх естетичних і моральних норм.»
Сюрреалізм робить нам красиво
Основи
Образотворче

Митці: Іван Семесюк · Андрій Вархола · Юрій Журавель · Андрій Єрмоленко · Босх · Ешер · Лесь Подерв'янський · Артемій Лєбєдєв · Марія Примаченко · Роберт Крамб · Дісней · Сальвадор Далі · Гігер
Напрямки: Жлоб-арт · Піксельні війни · Палеомистецтво · Петриківка · Текст-арт · Мем · Бикоко · Манга · Російська скульптура · Російське кіно · Дадаїзм · Сюрреалізм · Поп-арт · Фемінізація · Тоталітарне мистецтво · Комікси (Вебкомікс) · Американський ріджионалізм · Графіті

Окремі твори: Почекун · Крик · The Hands Resist Him
Кінематограф
Архітектура
Отримано з https://kropyvach.redthread.studio/index.php?title=Сюрреалізм&oldid=1188