Супермаркет
Супермаркет — місце, де можна поновити свої запаси в холодильнику, якщо нехтуєш продуктовими ринками.
Історія явища
Перші концепції магазину самообслуговування почали з'являтися на Заході десь на початку 20х років XX століття. У Західній Європі та особливо у США супермаркети стали загальною нормою після Другої Світової, потроху витіснивши усі інші формати магазинів з ринку. Совок намагався теж не відставати від тренду, і у великих містах СРСР, в тому числі і в окупованій Україні існували Універсами — такі ж супермаркети але під іншою назвою і зі смердючим совковим колоритом. Після розвалу СРСР супермаркети західного зразка почали з'являтися і в Україні. Оскільки приміщення універсамів вже займали всякі незрозумілі контори, ринки та продавці шаурми, перші українські супермаркети відкривались у приміщеннях колишніх гастрономів, у великих цехах колишніх промислових підприємств та взагалі де прийдеться. Перші мережі з'являлись локально і були відомі лише місцевим: на Галичині це був Вопак, на Донбасі Амстор, у Харкові Таргет, а у Одесі Обжора. Такий стан речей проіснував десь до початку-середини нульових, коли вітчизняні та іноземні великі мережі, які нині відомі всім, почали експансію по великих містах, а далі в тому числі і по райцентрах. Деякі регіональні мережі через це загнулись, деякі вистояли за допомогою репутації та відомості серед місцевих, а деякі навіть самі почали експансію в інші регіони (як наприклад Варус). І десь у такому стані сфера супермаркетів існує і сьогодні.
Мережі
Продуктові
- АТБ. Найпопулярніший, а на додачу і наймеметичніший супермаркет України. Чого вартує один лиш мем про пакет АТБ. Типу український більш convenience store, аніж класичний супермаркет. Захопив ринок дискаунтерів за рахунок ефективного використання ресурсів і хорошого менеджменту. Чисто, широкі входи, вибір для різних категорій. Існує в кожному великому місті та райцентрі, де під час заходу наче Wal-mart в Америці знищував кіоски та місцеві гастрономи, бо супермаркет був швидше та дешевше.
- Дизайн старих магазинів неймовірно дешевий: відділи не підписані, як у нових та оновлених магазинах. Має 3 власні торгові марки: ще доволі непогану «Своя лінія», «Розумний вибір», під якою продають муку, цукор, якийсь шмурдяк під видом пива та декілька різновидів хімічних газованих напоїв, труїтися якими дуже полюбляє школота, та хорошу імпортну марку «Deluxe». Також у кожному магазині є велика вітрина з усілякою продукцією китайських заводів, на якій вони звалені у велику купу. Це зветься акцією «7 днів», і на ній дійсно можна знайти щось цікаве. У різних сезонах можна побачити чумайдани, новорічні прикраси, ялинки, пляжні іграшки та багато чого іншого. За касою зазвичай сидить тьотя бальзаковського віку, яка з відсутнім виразом обличчя буде пропонувати пакетик та просити пошукати 10 копійок. Взагалі, працювати в АТБ — це синонім слова «Злиденний» та «Ніщєброд». Тому туди ідуть лише від повного безгрошів'я. Такі от справи.
- Зараз значну частину магазинів оновили, пофарбували у чорний колір, зробили непоганий дизайн та встановили сучасне обладнання, і тепер такий АТБ чимось нагадує європейський Aldi.
- Ашан. Мережа супермаркетів, відома кожній бабусі та економній домогосподарці, бо там ДЕШЕВО. Загалом просто одна з багатьох мереж зі своїми особливостями, зазвичай Ашани доволі великі, середніх варіантів нема. Продають достобіса товарів свого виробництва, але, наприклад, зошити зіпсовані величезною бляшкою з брендом у дизайні.
- З неприємного — зазвичай на касах черги з бидлом, що стоїть в 5 см від тебе та через те штовхається, бо (див. вище) ДЕШЕВО. На касі самообслуговування черги може не бути, користуйся лайфхаком, безосе.
- Одразу після Майдану було багато ексклюзиву, а зараз його стало менше. Можливо, це через зниження купівельної спроможності.
- Що цікаво, Auchan вимовляється як Ошан, але в нас призвичаїлося саме слово Ашан, оскільки власники вирішили не міняти логотип.
- Сільпо. Магазин для тих, хто хоче краще більший асортимент та більшу площу, ніж у АТБ. Є в кожному облцентрі як мінімум по кілька штук і в деяких райцентрах. Славилась епічною якістю продуктів (тих, що «Повна чаша» та «Премія») та їхньою неперевершеною свіжістю, за що заслужила всенародну любов.
- Задумувався як концентрований супермаркет трохи далі від дому і з більшим асортиментом.
- Нещодавно провела ребрендинг, у результаті покращився інтер'єр, почали співпрацювати з локальними виробниками (Лавка традицій). Особливістю мережі стало те, що для кожного нового супермаркету вони придумують унікальний дизайн. Так, у Харкові є магазин з космічною та дизельпанк-тематикою, у Мукачево є магазин у стилі аніме, у Львові — за тематикою Аліси у Зазеркаллі. Кількість делікатесів у таких маркетах буде більшою, як і ексклюзивного товару.
- Нині стала дуже дорогою, у великих містах втратили нішу після з'яви ікей/метрів/ашанів, у менших існуватимуть ще дуже довго.
- Є ще більш елітний клас супермаркетів Le Silpo — назва з гумором, враховуючи що в оригіналі це кооперативний радянський магазин села — там більше рідких товарів, гарна викладка типу цілої гілки бананів що звисають зі стелі тощо. Є в Дніпрі, Харкові та Києві, може ще десь.
- Фора. Магазин у категорії найближче до дому, типу закордонних фемілімартів. Смердючки з хамовитими касирами і гіршим вибором як зі злиденної, так і з середньої точок зору.
- Thrash!. Колись у 2016 році якомусь менеджеру з керівництва Сільпо придумалось потягатись з самим АТБ. Рішення було знайдено: деяку частку Сільпо, що знаходились на околицях міст, переформатували у нові магазини, які назвали Thrash (читається Траш, з англійської — ламати, крушити). Але народ побачив, що нова назва співзвучна зі словом Trash (читається Треш, з англійської — сміття), та почав називати нову мережу саме так. Ну що ж, свою народну назву магазин виправдав.
- Заради дуже низьких цін скоротили увесь персонал, залишивши лише двох робітників залу, які виконували функції касира/продавця-консультанта/охоронця по черзі. А інколи й усі одразу. Якість обслуговування та внутрішній вид магазинів здешевили по саме не можу, як і якість товарів, які там продаються. У результаті замість конкурента АТБ вийшов магазин-бомжівня, де зазвичай через низькі ціни закупаються пенсіонери та ті, кому близько. На момент 2021 року провал сільпівці визнали, а тому магазини переформатували, зробили їх модно-молодіжними та зробили нову вивіску. Стало трохи краще, ніж раніше.
-
#інсайд #слухі
- Еко-маркет. Економний супермаркет. Смердючки з хамовитими касирами і гіршим вибором як зі злиденної, так і з середньої точок зору.
- Metro. Не те, що під землею, а те, що гіпермаркет. Опт для всіх. Щоб увійти, треба мати картку цього магазину. Розташований або на в'їздах до міста, або на автострадах далеко від зупинок громадського транспорту, тому у ньому прийнято купляти один повний візок і приїзжати туди на власному авто. Використовується зазвичай власниками невеликих кафе, кав'ярень та інших хрючевалень для поповнення запасів цукру, кави, серветок і інших побочних продуктів.
- Велика кишеня/Велмарт. Колись давно Велика кишеня стала піонером супермаркетної справи в Україні, та мала магазини майже в кожному місті. Зараз Кишеня залишилась лише в Києві, а в інших місцях відкрився Велмарт. Він позицює себе як дискаунтер, тобто аналог АТБ, але збільшений у 2-3 рази та більше регіональної продукції. Взагалі, Велмарт доволі непоганий гіпермаркет: просторо, великий вибір різних цікавих товарів, власна випічка, і головне — усе це дешево. Окрім магазинів в Україні, Велмарт також якимось дивом є у столиці братньої Молдови, у Кишиневі.
- Олсо, назва Велмарт ніяким боком не має відношення до американської мережі Wal-mart, яка вже згадувалась вище. Але у США це більше аналог нашого АТБ, бо має більше всього магазинів, є у кожному містечку та є головним місцем закупок для місцевих реднеків.
- Varus. Супермаркет з Дніпра.
- Novus. Мережа супермаркетів, які масово плодяться у Києві, але у інших містах їх майже немає.
Не продуктові
- Аврора. Прямий аналог заокеанських «Dollar Price» та польського Tedi. Наступне покоління ларьків з дешевими товарами, які пам'ятають всі анони, що застали десяті роки. Але на відміну від тих лампових магазинчиків, забитих китайським барахлом з Аліекспресу, Аврора відрізняється площею (займає просторі приміщення у підвалах чи біля великих супермаркетів), окрім ширпотребу торгує також копійчаним печивком, чаєм та мівінкою, а також має централізовану структуру та єдиний жовто-біло-червоний стиль. З 2020-21 років масовано розповзається по країні, заселяючи усі міста від Києва до райцентрів. Шалено популярна у великої кількості населення через великий асортимент дешевого (що головне) товару, розповсюдженість та активну рекламу у соцмережах, налаштовану саме на дітей шкільного віку.
- Епіцентр. Будівельний супермаркет, на час карантину став центром громадської активности і громадського ж хейтингу.
- IKEA. Таки зайшла в Україну. Але класичних великих магазинів ще немає, натомість є інтернет-магазин та 2 маленьких магазина у київських ТРЦ. Жителям інших міст про присутність цієї мережі меблевих магазинів у нашій країні нагадує хіба що реклама по телевізору. Під час повномаштабного вторгнення зачинилися, суки. Тепер купити шафу Біллі та стілець Хуїллі можна тільки в перекупів з Польщі, як і було раніше.
Регіональні
- Арсен. Є на Львівщині, Франківщині, Рівненщині. Потроху розвивається, загалом маркет як маркет. Персонал не проходить навчання про спілкування з клієнтами магазину, вочевидь, тобто або хамовиті, або не знають що, де і як.
- Близенько, Рукавичка. Мінімаркети Львівщини. У Львові на кожному куті якщо не Близенько, то обов'язково Рукавичка. Особливо багато їх стає у 2020-ті роки. Близенько раншіе пробивав завжди на два чеки, але потім до них зайшли на чай хлопці з податкової і тепер чек один. У Рукавичці є охолоджене м'ясо, у Близенько пекарня з піцею студентською що насправді доволі непогана як для простої піци. Набагато краще ніж безос їв у студенстві.
- Класс. Харківська міська мережа, відома своєю накопичувальною системою балів (які можна обміняти на якусь дрібну побутову техніку та на щось ще), великим асортиментом непродовольчих товарів по типу посуду, лопаточок, іграшок і т.д, а також феєричними цінами. Має репутацію дорогого маркета з ексклюзивними товарами трохи далі від дому — такий собі місцевий аналог Сільпо.
- Рост. Вже синій супермаркет теж з Харкова, за площею схожий на Ашан. Формально — конкурент Класу, але на відміну від попереднього проводить більше акцій та є трохи дешевшим. Причому також можна знайти багато ексклюзиву (до війни було багато риби, європейських сирів, солодощів і всього того, чого немає в АТБ біля дому). Лулз: найчастіше і Класс, і Рост стоять поряд, особливо якщо хтось з дуету вже відкрився раніше.
- Target. Піонер галузі на Харківщині, десь до початку-середини нульових був монополістом на ринку, через що серед харків'ян фраза «поїхали в Таргет» у той час стала синонімом «поїхали за продуктами». Була відома своїм асортиментом (небаченим для кінця 90х років), рабськими умовами праці та запашним хлібом, що є головним спогадом харківчанського безоса про цей маркет. Власники мережі Андрій та В'ячеслав Протаси свого часу входили до найближчого оточення Авакова у часи його губернаторства у області, через що міська влада регіоналів полюбляла ставити братам-бізнесменам палки в колеса. У результаті чого в 2014 році Таргет закрився остаточно. Good night, sweet prince.
- Олсо, назва (свідомо чи ні) вкрадена у американської мережі супермаркетів, хоча логотипи у них різні.
- Чудо маркет. Дітище тих самих братів Протасів, створене ними після закриття Таргета. Частково зайняв приміщення, що займав славний попередник у свої часи. Але на відміну від нього є більше місцевим аналогом АТБ, тобто невеликим супермаркетом біля дому. Віднедавна масштабується РАПТОВО на Волині та у інших областях Заходу, але під брендом Forza.
- Обжора. Одеський супермаркет. Анонімус, що бував там відпочиваючи в Одесі, передає що це щось схоже на Класс у Харкові та Сільпо загалом по Україні, великий дорогий маркет з місцевим ексклюзивом.
- Копійка. Ще одна типово одеська мережа невеликих дискаунтерів.
- Файно маркет та Сім23. Маркети та мінімаркети з Центру України (у першу чергу Кропивниччина та Черкащина)
- Silverland. Супермаркет на Закарпатщині, який мало не до кінця десятих був монополістом. Належав місцевому мафіозному клану, по протекції якого у Закарпатті були відсутні майже усі національні мережі. Навіть АТБ з'явився там відносно нещодавно. Великий супермаркет, що часто розташований на околицях міста біля автострад.
Види аудиторії
Оскільки найчастіше великий супермаркет буває один на район/декілька районів міста, аудиторія там буває абсолютно різною.
- Родина. Найпоширеніша та найбільш платоспроможна категорія. Складається з пари молодих батьків та дитини у візку. Якщо батько один — з великою ймовірністю візок буде напівпорожнім, але якщо обидва компоненти гримучої суміші в зборі — виявиться повненька і навіть з верхом, оскільки жіноча особина потрібна щоб більше набрати, а чоловіча — щоб більше донести. Дитинча раз у раз щось хапає на касі, ускладнюючи життя касиру, може влаштувати скандал, якщо йому щось не купили, створивши затор у черзі. Деякі особливо дикі жлоби взагалі мають погану звичку виймати малолітних пиздюків з візка і ставити на стрічку з рештою товару, боротися з цим марно.
- Винокурня. Різновид бидла. Забігають «чисто за пивком/горілкою та сигаретами», через що отримали свою назву. Вкрай рідко трапляються естети, які беруть вино, ще рідше його беруть не в коробці. До другого, як правило, додається гумка, що натякає. Принципово не користуються жодною поклажею, можуть набрати повний оберемок будь-якої всячини, решту розпихують по кишенях куртки. Саме за ними охоронці наглядають ретельніше за інших, щоб не забули чогось із набраного сплатити, випадково чи навмисне. Саме вони у тебе перед носом запитують «Вінстон синій зелений вісімку флет уайт смокі айс з кнопкою», і ти змушений чекати, поки касир шукає це лайно спочатку у себе на касі, потім дублює запит на сусідню касу, чим вішає ще й її, а після всього цього курець видає «а хоча не треба, якщо немає, давайте просто мальборо».
- Жевуни. Секта ідейних борців з режимом, що реалізують своє право їсти товар у залі ще до сплати. Доставляють персоналу купу геморою та подають поганий приклад оточуючим. Іноді можуть влаштувати скандал на касі, відмовившись сплатити з'їдене/випите відкрито або спробувавши приховати масштаби злочинів.
- Пенсіонерка. Довго човгає торговим залом, весь час щось уважно вивчаючи. Водить по вітринах відсутнім поглядом під черепаховими окулярами. На ручці візка у неї постійно висить ключка, а всередині лежить обшарпана матерчата авоська совкового дизайну. На касі, згорбившись, неквапливо, з почуттям глибокої зневаги до решти черги, копається у своїй авосьці, дістає з неї важкий гаманець, повний мілких грошей, і так само велично, з особливим цинізмом, починає її відраховувати. Любить поскандалити. Природний ворог у природі касира, особливо так само літнього, який служить їй благодатним джерелом їжі. Трапляється підвид бабок із сумкою на коліщатках, умовно їх можна назвати вокзальними. Ще бабки люблять зривати зі зв'язок бананів найбільші, набираючи по одному. Цікаво, нащо?
- Одинока дівчина. Заходить, як правило, за якоюсь дрібнотою типу прокладок, шампуню, зефірки або милого келиха. Інколи ходить з подружкою. Прогулюється по залі як на екскурсії художнім музеєм, милується вітринками а мужики милуються нею.
- Мажор. Дорого одягнений чоловік, як правило, атлетичний або навпаки, дивиться як на гівно на всі інші категорії відвідувачів. Десь там, за стінами закладу, його дорогий спорткар чи джип, а він тут, бачите, суто випадково затесався: зазвичай барину все в хороми возять, просто у візника вихідний. Фактично є чоловічою версією попереднього персонажа. Іноді хизується понтами минулого століття, на зразок піджачка, плащика або шарфика, але частіше скидає до вуха дорогий айфон останньої моделі, діловим тоном відповідаючи комусь на іншому кінці і при цьому щиро сподіваючись, що хтось із сортів гівна розрізняє. Може зробити це прямо на касі у свою чергу, публічно демонструючи пріоритет переговорів на найвищому рівні над справами черні.
- Парочка. Власне, романтична гетеросексуальна пара, які ще не встигли набриднути один одному до смерті. Вона пливе по залі в піднесеному настрої, він галантно возить за нею візок. Цей фемдом триває до самої каси, де вони обов'язково попросять пропустити їх вперед решти черги з мороженкою, що тане, яку пізніше, зображуючи ідилію, з'їдять на найближчій лавці біля візка зі здобиччю.
- Тусери. Найчастіші відвідувачі супермаркетів у теплу пору року. Шумна компанія бере бухла, води, закуси, дрова, вугілля, розпал, одноразовий посуд та іншу шнягу на свої шашлики, іноді до трьох возів на шарагу за раз. Трапляються і не в сезон, беруть уже набір для кімнатних корпоративів.
- Циганва. Основні вороги охоронців у природі. Майже завжди загрозливо мовчать і не виявляють емоцій. Під їх просторим одягом можна винести хоч увесь зал разом зі складом, тому по магазину оголошують жовтий рівень тривоги, вся увага продавців та охоронців прикута до них. Ніколи не ходять поодинці, часто беруть пакети про запас. Також досить часто жебракують біля входу, цим займаються переважно діти, поки мамка сидить осторонь і бухає/покурює. Деякі, хто проходить, розчулюються і подають пару гривнів, а деякі зберігають віру в розповіді про циганські ритуали в ім'я Сцотони і байдуже проходять повз. Доволі швидко виганяються охороною. Алсо, у багатьох країнах Південної Європи (Сербія, Чорногорія, Болгарія) таки влаштовуються до супермаркетів на найнижчі оплачувані посади на зразок вантажників.
- Антисоціальні елементи. Алкаші, бомжі та інші персонажі такого роду. Їх не пускають, але вони все одно завзято лізуть всередину. Якщо не в зал, то як мінімум труться біля входу, розлякуючи народ своїм виглядом та смердінням. Головний тактичний прийом — напитись у хлам і задрихнути в якому-небудь затишному куточку, з якого його потім буде виколупувати охорона або прибулі менти.
Розваги
- Вкрасти візок. Розвага різної ступені епічності, залежить від виконання операції. Починаючи від простого виїзду з повним візком шняги з супермаркету, так і викраденням пустого візка та покатушках на ньому.
- Шопліфтинг. Мистецтво грамотного крадівництва. Займаються цим як школярі, студенти та маргінали, так і цілком пристойні любителі, яким просто не хочеться платити за товари. Грамотному крадію варто розуміти що вкрадені товари запросто можуть відняти з чиєїсь зарплатні. Власник зазвичай за таке платити не хоче.
- Вагові товари. Можна наробити багато махінацій, наприклад зважити 200 грамів цукерок, а потім у незав'язаний пакет досипати ще півкіло, пробити десять булок по ціні одної на касі самообслуговування і так далі. Не спрацьовує на звичайних касах, де всі товари перезважують ще раз. Та й на касі самообслуговування є верифікація ваги, якщо вона звіряє вагу з тою що в відсканованому чеку, на тебе очікує цікава розмова з охороною.
| |||||||||||||||||||
.gif)
